Вивих колінної чашечки у собак.

Вивих колінної чашечки у собак — патологія опорно-рухового апарату, що часто зустрічається у дрібних порід.

Вивих колінної чашечки, або надколінка, у собак – часто зустрічається патологія опорно-рухового апарату, що вимагає своєчасного звернення до ветеринарного лікаря. При тривалій відсутності лікування вона може призвести до вираженої кульгавості та інших ускладнень.

Проблема в тому, що на початковій стадії вивих не піддається візуальній діагностиці. У більшості випадків господарі помічають неладне лише після того, як улюбленець починає піднімати одну або кілька лап через біль.

Особливість хвороби та схожі патології

Хвороба являє собою зміщення суглобових поверхонь кісток, яке супроводжується порушенням цілісності тканин. У першу чергу страждають хрящі та кровоносні судини, пізніше до них приєднуються сухожилля та зв’язки. У кінцевому підсумку все це призводить до зміщення надколінка, кульгавості та втрати рухової активності.

Підвивих — це неповний вивих, при якому кістки частково розходяться, але залишаються в контакті одна з одною. При цьому порушенні яскраво вираженого болю немає.

Якщо собака почала кульгати, то перед початком лікування необхідно виключити патології зі схожою симптоматикою. До них належать:

• розтягнення;
• тріщини;
• переломи;
• ушкодження сідничного нерва;
• дисплазія тазостегнових суглобів;
• защемлення спинного мозку;
• хвороба Легга-Кальве-Пертеса.

Також тимчасова кульгавість допустима при виконанні внутрішньом’язових ін’єкцій. Зазвичай вона проходить сама собою через 2-3 дні після уколу.

Поширені причини та групи ризику за породами

Причини захворювання поділяються на вроджені та набуті. До перших належать різні аномалії, отримані цуценям на стадії внутрішньоутробного розвитку. Їх діагностують лише після досягнення 4 місяців, оскільки до цього віку надколінок практично не розрізнити на рентгенівському знімку. Також до цієї групи входить вроджена дисплазія тазостегнових суглобів, що загострюється при надмірних фізичних навантаженнях та ожирінні.

Набута кульгавість розвивається в будь-якому віці і провокується наступними факторами:

• опіки;
• остеоартроз, що руйнує хрящову тканину;
• болісні ін’єкції з потраплянням голки в нерв або окістя;
• травми коліна;
• запальні захворювання (артрит, остеомієліт, бурсит, неврит);
• новоутворення (саркома, остеосаркома).

У більшості випадків вивих колінної чашечки діагностується у собак дрібних порід: йоркширських тер’єрів, чихуахуа, той-пуделів. Крім розміру тіла, велику роль відіграє і його довжина. До групи ризику також входять вихованці з довгим хребтом, аномально короткими кінцівками і слабким кістяком, тобто такси і вельш-коргі. Такі породи називаються хондродистрофічними.

Різновиди вивиху

Залежно від особливостей зміщення надколінка, патологію поділяють на 2 види:

• Медіальний. Зсув відбувається до внутрішньої сторони суглоба відносно передньої осі. Супроводжується болем і неможливістю згинання колін, що ускладнює відвідування туалету, сідання на землю та вставання.
• Латеральний. Кістка повертається у зовнішню сторону, змінюючи кут положення тазостегнової кістки. Симптоматика розвивається відразу ж після ушкодження.

У дрібних собак зазвичай зустрічається медіальний вивих колінної чашечки, а у великих – латеральний.

Основні симптоми за стадіями

Вираженість симптомів залежить від ступеня вивиху колінної чашечки у собаки:

• Перший (переміжний вивих надколінка). Зсув спостерігається лише при сильному згинанні суглоба. При розгинанні надколінок спонтанно повертається на місце. Хрускіт та патологічні зміни відсутні. Більшу частину часу собака пересувається як зазвичай, але може трохи кульгати при підвищеному фізичному навантаженні. Існуючі зміни оборотні і не вимагають хірургічного втручання. У ряді випадків проблема вирішується сама собою при дорослішанні.
• Другий (частий, або звичний вивих). Час перебування в нормальному та зміщеному положенні вирівнюється і стає однаковим. Відзначається відсутність опори на хвору лапу під час навантаження. Зміщення піддається ручному вправленню, але зовсім ненадовго. Рекомендована операція.
• Третя (стійкий вивих). Надколінок зміщений більшу частину часу. Тварина тримає лапу в напівзігнутому стані. Відзначається болючість, що супроводжується скигленням і гарчанням, помітні кульгавість і хрускіт при згинах. Ручне вправлення неможливе, тому єдиний спосіб лікування – оперативний.
• Четвертий (постійний вивих). Кульгавість посилюється. Опора на хвору лапу та її повне розгинання неможливі. Оперативне втручання рідко дає результат і практикується лише у віці до 1 року, оскільки тільки в цьому випадку залишається шанс на регенерацію суглобових поверхонь.

При першому та другому ступенях можна виявити невелике відхилення кістки гомілки вбік, при третьому – на 50° відносно вертикальної лінії лапи, а при четвертому – на 90°.

Якщо зміщення супроводжується розривом зв’язок, то, крім перелічених симптомів, спостерігається запалення та набряклість ураженої ділянки. Також можливий розвиток гемартрозу, або крововиливу в суглобову порожнину. У цьому випадку клінічна картина доповнюється сильним болем та червоно-синюшним відтінком шкіри.

Важливість діагностики у фахівців

Визначити точну причину нездужання самостійно неможливо, тому хворого вихованця потрібно обов’язково показати ветеринарному лікарю. Для постановки діагнозу використовується візуальний огляд кінцівок, їх пальпація (обмацування) та ручне зміщення надколінка. За допомогою останнього можна визначити різновид хвороби та її ступінь. У нормі зміщення неможливе.

До інших досліджень належать:

• Рентген у двох проекціях. Дозволяє визначити причину порушення, виключити схожі патології та оцінити форму гомілки та стегна.
• КТ суглоба. Застосовується рідше через високу вартість, але є більш показовим. Виявляє всі наявні деформації.

Також господар повинен розповісти про тривалість кульгавості та її частоту, тому ці моменти краще зафіксувати заздалегідь.

Методи лікування

Лікування вивиху колінної чашечки у собак переважно оперативне. Консервативна терапія можлива лише на ранніх стадіях: при першому та другому ступенях захворювання. У цих випадках застосовують:

• протизапальні засоби, що усувають запальний процес;
• анальгетики, що знімають біль;
• хондропротектори, що підвищують щільність кісткової та хрящової тканин.

До прийому медикаментів вдаються і тоді, коли тварині протипоказана загальна анестезія.

Хірургічний метод вправлення надколінка залежить від причини хвороби та її ступеня. На підставі встановленого діагнозу хворому вихованцеві може бути рекомендована одна з перелічених нижче операцій – або відразу кілька.

Артротомія

Розтин суглобової порожнини з подальшим зміцненням капсули колінного суглоба. Застосовується при медіальному варіанті та наявності гнійних запалень.

Остеосинтез

Застосовується при травмах. Являє собою зіставлення кісткових уламків та їх подальшу фіксацію у правильному положенні за допомогою різних конструкцій (гвинти, штифти).

Трохлеопластика

Поглиблення борозни стегнової кістки шляхом вирізання її частини у вигляді V-подібного клина з подальшою установкою та фіксацією видаленого фрагмента. Показана при четвертому ступені, похилому віці, вродженій відсутності жолоба в коліні або його незначному поглибленні.

Трохлеарна хондропластика

Відшарування частини хряща і поглиблення ділянки кістки з подальшим укладанням клаптя на початкове місце і закриттям борозни. Застосовується тільки для лікування цуценят віком до 6 місяців.

Остеотомія

Розсічення кістки з подальшою корекцією її положення, розміру та форми. Застосовується при вроджених патологіях спадкового характеру і тільки після закінчення періоду росту.

Латеральний шов

Застосовується при невеликій масі тіла та надмірному зміщенні гомілки відносно своєї осі. Нестабільність усувається накладанням шва з нейлонових ниток, що забезпечують надійну фіксацію надколінка.

Відновлення та догляд за твариною

Післяопераційний догляд включає обробку швів та обов’язкове обмеження фізичної активності. Щоб уникнути вторинної інфекції, тварині призначають антибіотики.

Тривалість відновлення залежить від виду операції. У більшості випадків собака починає спиратися на хвору лапу через 4-5 днів після хірургічного втручання. З цього моменту активність плавно підвищують. Після зняття швів рекомендуються помірні фізичні навантаження, а через місяць після операції – більш важкі.

У період реабілітації показані регулярні масажі та прогулянки з використанням спеціальних фіксуючих наколінників. Щоб уникнути рецидивів, слід позбутися зайвої ваги, замінити корм на лікувальний та обмежити біг зі стрибками аж до повного загоєння прооперованої лапи.

Можливі ускладнення та прогнози

Прогноз щодо одужання залежить від ступеня захворювання. У 90% випадків він сприятливий. Несприятливий прогноз характерний лише для четвертого ступеня та за наявності м’язової атрофії.

До можливих ускладнень належать різні патології хребта, що можуть призвести до повної інвалідності. Вони розвиваються лише за відсутності лікування.

При надто високій активності після операції собака може повторно вивихнути надколінок. Також не виключений періодичний дискомфорт у лапі при значних коливаннях температури. Він легко усувається фізіотерапією та протизапальними препаратами і не становить серйозної небезпеки.

Профілактика проблем з опорно-руховим апаратом

Вроджені патології не піддаються профілактиці, але їх успадкування можна запобігти, виключаючи хворих тварин із розведення. До інших рекомендацій, що дозволяють захистити свого улюбленця від проблем з опорно-руховим апаратом, належать такі:

• Контроль ваги та підтримка безпечної фізичної активності з урахуванням породи тварини.
• Своєчасне лікування запальних захворювань.
• Підтримка збалансованості раціону та періодична перевірка організму на наявність дефіциту поживних речовин.
• Перенесення представників коротконогих порід та цуценят по сходах суворо на руках.

Не забувайте, що основні ознаки вивиху колінного суглоба у собак – кульгавість, часте підгинання хворої лапи та втрата опорної здатності. Якщо ви помітили хоча б один із симптомів – не зволікайте і обов’язково зверніться до ветеринарної клініки за допомогою. Завдяки своєчасній діагностиці можна уникнути не тільки розвитку ускладнень, але й повністю зберегти рухову активність, не вдаючись до операції.

Популярні статті

Найпопулярніші гаджети для собак.

Поширені хвороби ши-тцу і схильність до захворювань.

Скільки триває вагітність у такси?

Сухий і теплий ніс у собаки.

Скільки триває вагітність у джек-рассел-тер’єра?

Свищ у собаки після операції або через запалення: ознаки та лікування проблеми.

Що буде, якщо кішка чи собака вип’є воду з туалету?

Чому у собаки бурчить у животі?

Чому собака або щеня гикає: 12 причин.

Чому мій собака не п’є воду?

Пізнавальні відео по темі