Цистит у собак: причини та симптоми захворювання, відповідне лікування.

Цистит у собак – запальне захворювання, що вражає сечовий міхур. Воно супроводжується гострим болем і частим, не завжди контрольованим сечовипусканням.

Запалення сечового міхура у собак, або цистит, супроводжується яскравими ознаками. Хвора тварина страждає від болю, часто мочиться – причому в недозволеному місці. Покарання в такій ситуації безглузді і негуманні. Вихованець, який залишився без лікування, може постраждати від ускладнень. Єдиний спосіб вирішення проблеми, що склалася – своєчасне звернення до ветеринара.

Причини запалення сечового міхура

Запалення сечового міхура виникає у собак з підірваним імунітетом. Захист слабшає при наявності таких факторів:

• тривале лікування високотоксичними препаратами;
• зараження глистами;
• вагітність і пологи;
• часті запори або пронос;
• алергія на їжу.

До групи ризику входять вихованці, вразливі до низьких температур і онкологічних захворювань. Це характерно для декоративних собачок і некастрованих тварин.

Через анатомічні особливості будови тіла самки хворіють частіше, ніж самці. Статистика пояснюється коротшим і ширшим сечовипускальним каналом, відкритим для інфекцій.

Переохолодження

Низька температура – головний ворог сечового міхура. Цистит у цуценят, викликаний переохолодженням, – не рідкість, оскільки імунітет у молодих особин дуже слабкий. Поріг чутливості різниться не тільки у вихованців різного віку, але й у представників різних порід. Тварини з короткою шерстю без підшерстя завжди замерзають швидше, ніж їх більш пухнасті побратими.

Хвороба часто зустрічається у тих, хто живе на вулиці в неутепленій вольєрі. Незважаючи на це, переохолодитися можуть і вихованці, що живуть в теплі. Їх організм менш загартований, тому причиною захворювання стають протяги, слабке опалення або занадто холодна підлога, що служить спальним місцем.

Попадання інфекції

При наявності інфекції патологію називають бактеріальною. Бактерії проникають в сечовий міхур двома шляхами:

• висхідним, переміщаючись прямо від уретри, піхви або ануса;
• низхідним, рухаючись по кровотоку від інших хворих органів.

Препарати для лікування циститу у собак призначають лише після усунення першопричини. До цього моменту допустиме лише згладжування симптоматики.

Харчові або гормональні відхилення

Годування неякісними продуктами і рідке вживання води загрожують відкладенням солей і підвищенням концентрації сечі. У першому випадку прохід в уретрі перекривається, заважаючи вільному виведенню рідин. У другому випадку середовище змінюється на лужне, роз’їдаючи стінки слизової.

Не менш небезпечним є і перегодовування: ожиріння створює сильне навантаження на внутрішні органи, перешкоджаючи їх нормальному функціонуванню.

Крім неправильного харчування, зайва вага пояснюється порушеннями в метаболічному процесі. У даному випадку, крім запалення, у тварини виникає сечокам’яна хвороба (СКХ) або цукровий діабет.

Як визначити цистит у собаки

Деякі симптоми захворювання схожі з сечокам’яною хворобою і тічкою, тому у ветеринарній клініці завжди проводять лабораторну діагностику. Зрозумівши, як проявляється цистит у собак, ви легко розпізнаєте його на ранній стадії і уникнете ускладнень.

Яскрава симптоматика

Основний симптом хвороби – часте сечовипускання. Запалений сечовий міхур не здатний стримувати сечу через пошкодження слизової оболонки. Хворий вихованець постійно просить у туалет і не завжди чекає вигулу. Крім цього, стан супроводжується:

• зниженням апетиту і підвищеною спрагою;
• скороченням порцій сечі;
• лихоманкою і млявістю;
• помутнінням і появою різкого запаху сечі, а також вкраплень слизу, гною або крові;
• напруженням черевної стінки;
• скигленням при випорожненні.

Найпростіше помітити зміни у пса. Через гострий біль він перестає задирати задню лапу і приймає незвичну позу, характерну для сук.

Діагностика у ветеринара

Після виявлення симптомів циститу у собаки лікування починають відразу ж. Застосовувані дослідження спрямовані на виключення схожих захворювань і виявлення точного виду патології.

На прийомі ветеринар оглядає пацієнта і збирає анамнез, що допомагає встановити можливі шляхи зараження. Також для постановки діагнозу можуть знадобитися наступні дослідження:

• аналізи сечі і крові, що визначають відхилення в базових показниках;
• мазок з уретри, що підтверджує або спростовує наявність статевих інфекцій;
• УЗД, що показує наявність уроконкрементів (солі, камені) і стан сусідніх внутрішніх органів;
• аналіз на бакпосів, необхідний для визначення виду бактерій і їх чутливості до антибіотиків;
• рентген, що демонструє наявність новоутворень і можливу деформацію запаленого органу;
• цистоскопія, що виявляє стан дна і стінок сечового міхура.

Щоб уникнути помилкових результатів, рекомендується здавати аналізи безпосередньо у ветеринарній клініці. Це виключить можливі помилки при неправильному заборі біологічних рідин, їх зберіганні та транспортуванні.

Відмінність від сечокам’яної хвороби та тічки

Сечокам’яна хвороба – одна з можливих причин запалення сечового міхура. Вона супроводжується утворенням каменів і закупоркою уретри. Відкладення травмують стінки слизової, тому патологію легко запідозрити за слідами крові в сечі.

Під час тічки вкраплення крові – норма. Тут доведеться звернути увагу на зміну запаху сечі, виникнення помилкових позивів до сечовипускання і сильний біль. Всі перераховані симптоми не характерні для здорової вихованки і вимагають діагностики.

Види захворювання

Класифікація за видами захворювання залежить не тільки від шляху проникнення інфекції (висхідний, низхідний) і черговості виникнення запального процесу (первинний, вторинний). Залежно від причини виникнення і симптомів, що з’являються, цистит поділяють на такі види:

• Гнійний. Супроводжується лихоманкою і гострою інтоксикацією продуктами життєдіяльності бактерій. Разом з сечею назовні виходять гнійні згустки і кров’яні прожилки.
• Флегмонозний. Зустрічається при імунодефіциті і парацистіті (запаленні клітковини сечоводу). Виявляється на діагностиці за надмірною кількістю лейкоцитів.
• Ідіопатичний. Очевидні причини порушень відсутні. Хворобу пов’язують з підвищеним рівнем стресу, що збільшує проникність судин.
• Виразковий. Більш небезпечний варіант гнійної форми, що глибоко вражає м’язову тканину.
• Гангренозний. Найтяжче запалення, що викликає часткове або повне відмирання тканин.
• Серозно-катаральний. Відрізняється сильним набряком слизових, розширенням судин і відшаруванням епітелію сечового міхура. Помутніла сеча містить домішки слизу і загиблих лейкоцитів.
• Геморагічний. Діагностується разом з гнійною або серозно-катаральною формами. Призводить до підвищеної проникності кровоносних судин і рясних крововиливів. Уретра забивається не каменями, а згустками крові.

За тривалістю перебігу цистит у собаки буває хронічним або гострим. У першому випадку загострення чергуються з ремісіями, тому основне завдання лікування – запобігання новим рецидивам. Гостра форма супроводжується гіршим самопочуттям і гострою симптоматикою, але зате піддається повному лікуванню.

Ймовірні ускладнення

Якщо у вихованця запалився сечовий міхур – необхідно якомога швидше показати його ветеринару. При пізньому зверненні гостра форма переходить у хронічну, що підвищує вразливість до низьких температур.

При потраплянні інфекції існує ймовірність бактеріального зараження крові та нирок. Це ставить під удар репродуктивну систему, викликає ниркову недостатність і перитоніт. При такому результаті лікування затягується на невизначений час. Особливо небезпечне захворювання двосторонньою формою пієлонефриту, що часто призводить до летального результату.

Лікування циститу у собак

Медикаментозна терапія займає 1-3 місяці. Після діагностики ветеринар складає план реабілітації і пояснює, чим лікувати цистит у собаки. Прийом антибіотиків та інших препаратів не припиняють навіть після нормалізації стану і зникнення симптомів. Недотримання рекомендацій лікаря може призвести до рецидиву, тому відміна ліків допустима тільки після контрольної діагностики.

Призначення медикаментів

При циститі у собак завжди призначають антибіотики. Вони безпосередньо впливають на конкретного збудника або цілу групу бактерій, ліквідуючи патогенну мікрофлору. Також чотириногому пацієнту можуть знадобитися такі препарати:

• антигістамінні, що усувають алергічні реакції;
• знеболюючі;
• гепатопротектори, що відновлюють пошкоджені клітини печінки;
• кровоспинні;
• імуномодулятори, що стимулюють роботу імунних клітин;
• гомеопатичні на основі трав’яних зборів, що скорочують спазми і болі, а також сприяють зняттю запалення;
• антигельмінтні, спрямовані на знищення глистів;
• діуретики, що нормалізують відтік сечі при застоях.
• Ніколи не давайте вихованцеві таблетки за порадою знайомих. При сильних болях і відсутності можливості екстреного візиту до ветклініки зв’яжіться з ветеринаром по телефону і уточніть, що дати собаці від циститу.

При виявленні закупорки уретри камені видаляють шляхом хірургічного втручання. Залишки бактерій, вбитих антибіотиками, виводять за допомогою промивань.

Промивання та катетеризація

Встановлення уретрального катетера проводять у стаціонарі. Він не тільки знижує інтоксикацію, але й звільняє сечовий міхур від надлишку рідини. Після виведення сечі лікарі видаляють нагноєння та слизові відкладення зі стінок запаленого органу.

Для виведення патогенних мікроорганізмів використовують промивання антисептичними розчинами. В їх основу входять фурацилін або марганцівка. Перед використанням розчин підігрівають до кімнатної температури. У перші дні цю процедуру проводять 4 рази на добу.

Народні засоби

Трав’яні збори використовують тільки в складі комплексної терапії за призначенням лікаря. В іншому випадку народні засоби не дадуть потрібного ефекту або викличуть алергію. Частоту і тривалість їх прийому уточніть у ветеринара.

Режим годування та пиття

Для відновлення важливі не тільки ліки, але й правильне харчування. На час лікування тварині призначають щадну дієту, що знижує навантаження на уражені органи.

При сухому годуванні рекомендується перейти на лінійку ветеринарних кормів, розроблених для вихованців з патологіями сечовидільної системи. На упаковці лікувального корму повинна стояти позначка C/D або S/D.

Улюбленцям на раціонах домашнього приготування переглядають меню. Робить це строго ветеринарний лікар, він же може прописати різні харчові добавки.

Для скорочення кількості токсинів і зниження концентрації сечі необхідно стежити за достатнім споживанням рідини. Перед подачею її фільтрують або кип’ятять.

Для скорочення кількості токсинів і зниження концентрації сечі необхідно стежити за достатнім споживанням рідини. Перед подачею її фільтрують або кип’ятять. Крім води, рекомендується давати сік журавлини, смородини або шипшини, що підвищує імунітет.

Як доглядати за твариною

При лікуванні вдома важливо приділити увагу не тільки харчуванню, але і утриманню хворого. Обладнайте вихованцеві комфортне спальне місце в кімнаті, захищеній від протягів. Не допускайте лежання на бетонній підлозі.

Пам’ятайте, що використання грілки на хворому органі категорично заборонено! Тепловий вплив сприяє більш активному розмноженню бактерій і посилює запальний процес.

Не менш небезпечні і опалювальні прилади. Для зігрівання досить подбати про теплу підстилку і ковдру.

Якщо вихованець живе в будці або вольєрі, то до одужання йому доведеться надати місце всередині будинку. В іншому випадку прийом препаратів не принесе бажаного ефекту, а хвороба перетече в хронічну форму.

Профілактика сечостатевих захворювань

Для запобігання сечостатевих захворювань необхідно подбати про імунітет вихованця і умови його утримання. З цим легко впоратися за допомогою дотримання наступних заходів:

• Виводьте тварину на прогулянку не рідше 3 разів на день. Часте утримання – один з провокуючих факторів. Якщо у вас немає зайвого часу – заведіть маленьку собачку і купіть їй лоток. Це дасть можливість відвідування туалету в будь-який зручний час.
• Не запускайте гінекологічні та інші захворювання. Поява гнійних запалень часто пов’язана з не до кінця вилікуваними патологіями. Ніколи не переривайте прийом медикаментів без вказівки ветеринара.
• Уникайте вигулу тічної суки поруч з великою кількістю псів. Недогляд може призвести не тільки до небажаної вагітності, але і до зараження.
• Не економте на якості харчування. Вибирайте свіжі продукти і корми, що підходять вихованцеві.
• Слідкуйте за чистотою і безпекою води. Поїть улюбленця бутильованою, кип’яченою або фільтрованою водою, щоб скоротити кількість металів і солей.
• Не допускайте лежання на холодній підлозі або протязі, а також занадто довгих прогулянок в морозну погоду.
• Проводьте регулярні гігієнічні стрижки. Це виключить забруднення сечовипускального каналу каловими масами, що накопичуються на шерсті біля входу в анальний отвір.
• Щорічно оглядайтеся у лікаря, а також дотримуйтесь графіка вакцинації та антигельмінтизації.

При своєчасному встановленні діагнозу запалення сечового міхура швидко лікується і не спричиняє ускладнень. Після виявлення хоча б однієї з перерахованих вище ознак негайно звертайтеся за допомогою – це допоможе виключити хронізацію процесу.

Основна небезпека циститу – можлива закупорка, яка травмує слизову ураженого органу і може призвести до його розриву. Чим раніше ви здасте аналізи, тим менше шкоди зазнає організм улюбленця.