Запалення параанальних залоз у собак: що це таке і як проводиться лікування.

Параанальні залози у собак – парний орган, що виробляє пахучий секрет. Застій цієї рідини загрожує запальним процесом і подальшими ускладненнями.

Лікування параанальних залоз у собак проводять при їх закупорці. Через порушення природного відтоку секрету вони запалюються і викликають ряд ознак, що нагадують зараження гельмінтами. Запобігти ускладненням можливо за допомогою профілактики і своєчасного виявлення симптомів.

Що за орган – параанальні залози?

Виникнення ускладнень нерідко пов’язане з відсутністю відповідних знань. Адже виявити хворий орган, не знаючи про його існування – майже неможливе завдання. Для заповнення прогалин достатньо прояснити всього 2 моменти: дізнатися місцезнаходження і особливості функціонування параанальних залоз.

Розташування

Загадковий орган ховається прямо за анальним отвором – недалеко від його переходу до прямої кишки. Він складається з двох симетричних «мішечків», наповнених пахучим секретом. Через особливості розташування ці ущільнення не можна побачити, але можна промацати.

Функціонування

Секрет, що виділяється параанальними залозами у собак, має індивідуальний запах. Саме його тварини «зчитують» при знайомстві один з одним, коли обнюхують задню частину тіла нового знайомого.

При відсутності патологій продукований секрет періодично виходить назовні. Це відбувається при дефекації, залишенні територіальних міток або сильному емоційному збудженні.

При порушенні природного відтоку рідина накопичується всередині. Закупорка вивідних проток супроводжується запаленням органу. Це може призвести до ряду ускладнень, включаючи розрив тканин. Для порятунку тварини очищення проводять вручну.

Можливі причини запалень

Для домашніх улюбленців зовнішньосекреторна функція давно втратила необхідність. Вони не борються за самку і рідко позначають територію. Важливий колись орган поступово стає рудиментарним і все рідше очищається природним шляхом.

До інших причин запалення параанальних залоз у собак відносяться:

• мала активність і зайва вага, що погіршують перистальтику кишечника;
• часті проблеми з травленням, включаючи діарею і запор;
• слабкий імунітет;
• неправильне годування;
• часті події і вагітності;
• зараження бактеріями, вірусами або гельмінтами;
• травми анальної зони;
• рідкісні прогулянки, що змушують стримувати позиви до дефекації;
• нехтування гігієною;
• вроджені порушення в розвитку і положенні органу.

Встановлення причини запалення – важлива частина подальшої терапії. Її усунення підвищує шанси запобігання рецидивам.

Симптоматика за стадіями розвитку

Залежно від симптомів, що з’являються при запаленні параанальних залоз у собак, патологічний процес поділяють на 4 стадії. Зі збільшенням порядкового номера підвищується ймовірність ускладнень, що ускладнюють подальше лікування.

Перша стадія

Початковий етап супроводжується сильним свербінням і поступовим скороченням кількості секрету, що виробляється. Він залишається прозорим або набуває жовтуватого відтінку. Для усунення свербіння улюбленець постійно вилизується або катається на попі.

Дана симптоматика схожа з гельмінтозом. Не поспішайте давати антигельмінтик до діагностики. Це не тільки не допоможе, але і послабить імунітет.

Друга стадія

Розвиток запалення супроводжується згущенням секреторної рідини і скороченням її обсягу. Через часте чухання шерсть в ураженій області починає випадати. Внутрішня поверхня стегон покривається крихітними бульбашками з прозорим або каламутним вмістом. Задні кінцівки сковуються спазмами, що порушують координацію.

Третя стадія

Секреторна рідина практично не виділяється. Вона нагадує густий крем і стає все темнішою. Через ріст бактерій, залучених застоєм, запалення поширюється на прилеглі тканини. Спазми посилюються. Замість поодиноких м’язових скорочень з’являються судоми.

Четверта стадія

Рідина, що виходить, нагадує зернистий сир і набуває чорного кольору. При повному перекритті проток можливі параліч задніх кінцівок і розвиток абсцесу. Хворий відчуває сильний біль не тільки при випорожненні, але і в стані спокою. Різке підвищення температури до 40 °С вказує на зараження крові, що загрожує летальним результатом. Тварині потрібна термінова госпіталізація.

Групи ризику

До групи ризику входять вагітні та годуючі самки, а також деякі представники дрібних порід: такси, мопси, пекінеси, шпіци, ши-тцу. Якщо ви дотримуєтеся рекомендованої калорійності їжі і регулярно вигулюєте свого вихованця, не забуваючи про рухливі ігри – переконайтеся, що він не схильний до зайвої ваги від природи. У цьому випадку будь-яке відхилення від перерахованих дій загрожує раптовим розвитком патології.

Діагностика захворювання

Обстеження у ветеринарній клініці проводиться з метою виключення схожих патологій, виявлення причини та стадії запального процесу. Не варто зволікати з записом, чекаючи на погіршення стану. Апатія, відсутність апетиту та нестерпний свербіж – досить серйозні симптоми, що вимагають обов’язкового огляду тварини.

До переліку обов’язкових діагностичних досліджень входять аналіз крові, шкірний зішкріб і оцінка секрету. При наявності гною, крові або смердючого запаху також здають аналіз на бакпосів, що визначає вид бактерій і їх чутливість до антибіотиків. Інші методи діагностики призначаються в індивідуальному порядку.

Методи лікування

У більшості випадків закупорку усувають за допомогою механічного очищення. Промивання та операцію призначають при запущеному процесі. При запущеному запальному процесі, вроджених патологіях або частих рецидивах рекомендується проведення анальної сакулектомії, тобто видалення «мішечків». Операція не впливає на якість дефекації, оскільки не зачіпає анус і пряму кишку. Вже через добу до вихованця повертається звична активність.

Під час реабілітації важливо збільшити частоту вигулу. Часте стримування позивів призводить до запору, що загрожує розходженням швів. Також загоєнню рани сприяє дотримання спеціальної дієти.

Дієтичний режим

Основу дієти складають легкозасвоювані продукти, збагачені клітковиною. Регулярне вживання харчових волокон запобігає закупорці проток, стимулюючи перистальтику. Додатково можливий прийом вітамінних і мінеральних комплексів, призначених ветеринаром – він же складає меню.

Для запобігання запору і проносу рекомендується використовувати тільки свіжі продукти, не допускаючи повторного розігрівання страв. Щоб уникнути перегодовування і надмірного навантаження на кишечник, збільште частоту годувань, скоротивши обсяг порцій.

При годуванні промисловими раціонами рекомендується вибрати корм з ветеринарної лінійки. Зверніть увагу на серію, рекомендовану при проблемах з травленням. Точну марку і обсяг порції слід уточнити у лікаря.

Самостійне чищення в домашніх умовах

Самостійне чищення проводять в профілактичних цілях, коли діагноз вже відомий. Для безпеки вихованця важливо виключити інші захворювання і переконатися у відсутності ускладнень.

Частота проведення

В середньому достатньо прочищати протоки кожні півроку. Залежно від індивідуальних особливостей тварини, інтервал можна збільшити або зменшити. Якщо закупорка відбувається щомісяця або ще частіше, то проблему усувають оперативним шляхом.

Як виконати процедуру

Процедуру краще виконувати у ванній кімнаті під час миття. Якщо ви живете в приватному будинку – в теплу пору року можна вийти на вулицю. Заздалегідь підготуйте старий непотрібний одяг і латексні рукавички, щоб захиститися від пахучого секрету. Також подбайте про наявність помічника, готового фіксувати вихованця.

Озброївшись вазеліном, серветками і тазиком, приступайте з напарником до наступних дій:

• Покладіть вихованця у ванну і обережно підніміть його хвіст у напрямку до спини. Покладіть таз рівно під анусом. Маленьку собачку досить просто розмістити в тазику.
• Делікатно обмацайте анальну зону в пошуках двох ущільнень.
• Змастіть анус вазеліном і обережно стисніть ущільнення, підставивши під секрет, що виходить, серветку.
• Після виходу накопиченої рідини помийте улюбленця і повторно змастіть його анальний отвір вазеліном. Наступні 4 дні використовуйте ректальні свічки.

При відсутності секрету не посилюйте силу натискання. Це може нашкодити тварині. Складні випадки лікуються тільки під контролем ветеринара.

Можливі ускладнення

Тривала закупорка проток привертає патогенні мікроорганізми, що викликають запальний процес. Це призводить до розвитку нагноєнь і ураження нервових закінчень. Летальний результат підвищується при розвитку сепсису.

Абсцес

Абсцес параанальних залоз у собаки супроводжується підвищенням температури тіла, почервонінням і набряком анальної зони. Заповнене гноєм утворення може в будь-який момент прорватися і заразити сусідні тканини, утворивши свищ.

Свищ

Свищ – порожнина, що утворюється після розтину абсцесу. Невеликий отвір з’являється недалеко від ануса. З нього витікає білий, жовтий або зеленуватий гній з різким запахом. У ньому можуть міститися домішки крові.

Проблеми з кишечником

Пошкодження слизової оболонки кишечника, викликане появою абсцесу або свища, ускладнює акт дефекації. Виникають запори, що загрожують кишковою непрохідністю. Калові маси, що накопичуються, можуть призвести до розриву кишечника та інтоксикації організму.

У періанальній області нерідкі утворення аденоми гепатоїдних залоз, які можна сплутати із закупоркою параанальної залози. У разі, якщо ущільнення є, але при чищенні секрет не виходить або спостерігається виразка шкіри в області ануса – самостійне чищення не рекомендується, оскільки воно може призвести до розриву аденоми. У даному випадку потрібен огляд лікаря.

Заходи профілактики

Зайва вага і малорухливий спосіб життя підвищують ймовірність розвитку патології.

Для збереження здоров’я вихованців власникам важливо стежити за цими факторами і дотримуватися наступних рекомендацій:

• Контролюйте частоту випорожнення кишечника і тривалість перерв між прогулянками. Намагайтеся гуляти з вихованцем не менше 3 разів на день.
• Урізноманітніть піші прогулянки рухливими іграми. Запускайте фрісбі або паличку, розучуючи команду «Апорт», або просто запишіться на аджиліті.
• Дотримуйтесь збалансованості в раціоні, особливо якщо мова йде про домашній тип харчування.
• Не забувайте про інтимну гігієну. Собаки не такі охайні, як кішки.
• Проводьте щоквартальну обробку від паразитів і щорічну вакцинацію від найнебезпечніших вірусів.
• Враховуйте зміну ваги. Уникайте перегодовування і не бійтеся садити улюбленця на дієту при збільшенні нормативного показника.

Оглядайте анальну зону вихованця на наявність патологічних змін. При своєчасному виявленні виникла проблема вирішується за допомогою механічного чищення.

Незважаючи на простоту зовнішнього способу, не займайтеся самолікуванням в обхід ветеринара. Обстеження у ветклініці – важливий запобіжний захід, що допомагає уберегти вашого улюбленця від можливих ускладнень. Не нехтуйте лікарською допомогою при виявленні тривожних симптомів. Пам’ятайте, що всі самостійні дії слід узгоджувати з лікарем хоча б по телефону.