Кардіоміопатія у собак.

Кардіоміопатія у собак — це захворювання серця, яке може призвести до інвалідності та важко піддається лікуванню.

Захворювання серця — одні з найнебезпечніших, оскільки порушення функції цього органу швидко позначається на всьому організмі. До таких хвороб належить і кардіоміопатія у собак, що поділяється на дилатаційну (ДКМП) та гіпертрофічну (ГКМП). Її головна небезпека – швидко прогресуюча серцева недостатність, що загрожує інвалідизацією та летальним результатом.

Кардіоміопатія у собак та її різновиди

Патологія являє собою дисфункцію міокарда, тобто порушення діяльності серцевого м’яза. Вона супроводжується погіршенням циркуляції крові та нестачею кисню. Залежно від виду структурних змін у серці, кардіоміопатію у собак поділяють на дилатаційну та гіпертрофічну. ДКМП зустрічається частіше і характеризується збільшенням об’єму серцевих камер зі збереженням або зменшенням товщини серцевих стінок. Вона спричиняє втрату насосної функції.

ГКМП проявляється гіпертрофією, тобто збільшенням розмірів і об’ємів самого серця, його шлуночків і стінок передсердя. Ускладнюється інфарктом і різкою зупинкою серцебиття.

При ДКМП переважно збільшується лівий шлуночок, а при ГКМП — одразу обидва.

До інших можливих різновидів належать рестриктивний та змішаний. Для першого характерне неконтрольоване розростання фіброзних волокон, що перешкоджають передачі кисню, а для другого — ознаки фіброзу та гіпертрофії.

Причини захворювання та групи ризику

Причини патології поділяються на вроджені та набуті. До перших належать рідкісні вроджені вади розвитку міокарда, що передаються у спадок.

Набута дилатаційна кардіоміопатія, або ДКМП, розвивається у собак на тлі інших захворювань, що знижують скоротну функцію міокарда. До них належать:

• гіпотиреоз;
• запущені інфекції різної природи;
• цукровий діабет;
• тиреотоксикоз;
• міокардит, ішемія та інші патології серцевого клапана;
• отруєння отрутами та лікарськими речовинами.

До інших можливих причин належать гострий дефіцит таурину або карнітину та побічний ефект від прийому протипухлинних антибіотиків. До групи ризику входять представники великих і гігантських порід (дог, добермани, боксери), особливо літні. Пси хворіють частіше, ніж суки.

Симптоми кардіоміопатії у собак

Своєчасна діагностика захворювання ускладнюється прихованим перебігом на початковій стадії. Підозру на проблему можна виявити лише за двома симптомами: задишкою та швидкою втомлюваністю. Тривалий період затишшя пояснюється розвиненими механізмами адаптації органу.

Більш виражені ознаки з’являються при застійних явищах у легенях. Через проблеми з диханням хворий вихованець починає тихо кашляти та хрипіти. Через пару тижнів після появи перерахованих симптомів його стан погіршується. Клінічна картина доповнюється такими порушеннями:

• зниження активності (більшу частину часу собака намагається лежати);
• асцит, або скупчення рідини в черевній порожнині (живіт збільшується в розмірі і набуває форми груші);
• гідроторакс, або скупчення рідини в плевральній порожнині (відзначається набрякання лап і синюшність шкіри);
• кахексія, або крайнє виснаження організму (проявляється різким зниженням ваги та загальною слабкістю);
• булькаючий звук під час дихання, прогресуючий сухий кашель (складається враження, що тварина поперхнулася);
• аритмія;
• судоми, переважно в нічний час;
• короткочасна втрата свідомості та тривалі непритомності.

Патологія може ніяк не проявлятися протягом декількох місяців і навіть років. У цьому випадку її діагностують випадково під час проведення УЗД з профілактичною метою – або під час лікування інших порушень.

При тяжкій формі аритмії можуть спостерігатися періодичні напади, спричинені гострою серцевою недостатністю. Їх легко розпізнати за прискореним диханням, блідістю або синюшністю слизових оболонок та втратою свідомості. У такій ситуації тварині обов’язково потрібно надати першу допомогу.

У 30% випадків перший напад виявляється смертельним навіть за відсутності інших тривожних симптомів. Наступна втрата свідомості збільшує ймовірність летального результату до 50%, а третя — практично до 100%.

Діагностика у ветеринарній клініці

У разі виявлення хоча б одного тривожного симптому собаку необхідно якомога швидше показати ветеринарному лікарю, оскільки точну стадію захворювання можна визначити лише за допомогою лабораторних та інструментальних методів діагностики. До переліку основних досліджень входять:

• Ехокардіографія (ЕХО-КГ). Дозволяє оцінити структуру та розміри міокарда, необхідні для з’ясування різновиду патології.
• Електрокардіографія (ЕКГ). Реєструє серцеві імпульси, що допомагають встановити відхилення в роботі органу.
• Рентген грудної клітки. Дозволяє вивчити кісткові структури та м’які тканини дихальних шляхів. Необхідний для визначення порушень у легенях.
• Загальний та біохімічний аналізи крові. Допомагають оцінити загальний стан організму та ступінь ураження інших внутрішніх органів.

Після отримання всіх результатів тварині підбирають індивідуальне лікування. У запущеній формі вдаються до операції.

Перша допомога під час нападу

Зупинити напад самостійно не вдасться, тому при його виявленні рекомендується звернутися за невідкладною ветеринарною допомогою та замовити виклик додому. Будь-яка затримка в цій ситуації може призвести до серйозних ускладнень, включаючи летальний результат.

При наданні першої допомоги слід дотримуватися такої схеми:

• Ін’єкційне введення діуретика, що знижує тиск у лівому шлуночку.
• Нанесення нітрогліцерину, що зменшує больовий синдром, на пахвові западини.
• Використання інотропів, що полегшують доставку кисню до тканин завдяки зміні енергії скорочення міокарда.
• Поміщення тварини в кисневу камеру. Бригади швидкої допомоги використовують для цього переносні конструкції.
• Введення легких заспокійливих засобів, що застосовуються при сильному занепокоєнні.
• Відкачування випоту з плевральної порожнини за допомогою пункції. Ця хірургічна маніпуляція називається торакоцентез. За наявності необхідного для проведення обладнання її можуть виконати вдома, але через відсутність повної стерильності в більшості випадків до неї вдаються вже у ветеринарній клініці.

Після купірування нападу тварину поміщають у стаціонар на 2-3 дні для подальшого спостереження.

Лікування та прогнози

Лікування дилатаційної та гіпертрофічної кардіоміопатії у собак вкрай рідко дає стійкий ефект. Якщо хвороба зумовлена вродженими аномаліями, повне одужання неможливе. З цієї причини головне завдання терапії — подовження тривалості та поліпшення якості життя хворої тварини.

Для пом’якшення наявних симптомів та уповільнення розвитку серцевої недостатності застосовуються такі препарати:

• діуретики, що борються із затримкою рідини;
• протикашльові;
• інгібітори АПФ, що знижують артеріальний тиск;
• інотропи, що збільшують скорочувальну здатність міокарда;
• ферменти, що нейтралізують токсини та нормалізують метаболізм;
• антикоагулянти, що захищають від тромбозу;
• кардіопротектори, що знижують навантаження на міокард та зменшують вираженість впливу негативних факторів на кардіоміоцити (м’язові клітини серця).

Медикаментозна терапія передбачає довічне вживання препаратів під регулярним наглядом ветеринарного лікаря. Частота візитів залежить від стану тварини. У разі поганого самопочуття візити здійснюються не рідше 3 разів на тиждень, а після його поліпшення — 3–4 рази на місяць.

У ряді випадків практикується хірургічна установка спеціальних підтримуючих каркасів. Вони покращують скорочувальну функцію і подовжують термін функціональності міокарда.

Лікування також передбачає правильний догляд. Хворому улюбленцю забезпечують комфортні умови проживання та оберігають від стресів. Його фізичну активність зменшують, а раціон змінюють на більш легкий за допомогою лікувальних кормів для тварин з кардіоміопатією.

Додатково рекомендується прийом омега-3, карнітину та таурину. Дозування та порядок їх застосування визначає ветеринарний лікар.

Прогноз зазвичай варіюється від обережного до несприятливого. Через надто пізнє виявлення патології більшість хворих собак живе не більше 3 місяців. Якщо ж терапія швидко дає бажаний ефект, то тривалість життя збільшується до 6–12 місяців. При встановленні діагнозу на початковій стадії тварини можуть прожити понад 5 років.

Раптова смерть від ДКМП фіксується у 25% хворих доберманів, тому прогноз для цієї породи найнесприятливіший.

Профілактика серцевих захворювань

Тварин із підтвердженою патологією обов’язково виключають із розведення, щоб запобігти передачі хвороби у спадок. До інших важливих рекомендацій щодо профілактики кардіоміопатії та інших серцевих захворювань належать такі:

• Правильний вибір фізичного навантаження. Враховуйте особливості породи. Не допускайте занадто важких тренувань, але й не позбавляйте свого улюбленця базової активності.
• Суворий контроль раціону. Уникайте авітамінозу, жирної та солоної їжі. Не годуйте вихованця понад норму, щоб не допустити ожиріння, та обговоріть з ветеринарним лікарем доцільність включення вітамінних добавок.
• Дотримання графіка щеплень. Існуючі вакцини дозволяють захиститися від більшості поширених вірусів і бактерій. Також не варто забувати і про обробку від паразитів, оскільки зараження гельмінтами та кліщами спричиняє ослаблення імунітету та підвищує ймовірність приєднання вторинної інфекції.

Особливу увагу слід приділяти великим і гігантським породам із групи ризику. Їм необхідно робити ЕХО-КГ кожні півроку, адже за його допомогою хворобу можна діагностувати ще до появи симптомів.

Перед будь-яким хірургічним втручанням рекомендується пройти ехокардіографію для виключення серцевих захворювань. У разі ігнорування цієї процедури під час застосування анестезії, за наявності серцевих захворювань, можуть виникнути ускладнення, аж до летального результату.

Висновок

ГКМП та ДКМП у собак характеризуються вкрай важким перебігом та несприятливим прогнозом. Розвиток хвороби реально контролювати лише на ранніх етапах, тому її симптоми ні в якому разі не можна ігнорувати. Якщо ваш улюбленець став занадто швидко втомлюватися, кашляти або важко дихати після звичного для нього навантаження – не зволікайте і обов’язково запишіть його на огляд.

Популярні статті

Як вдягнути шлейку на собаку?

Які щеплення потрібні собаці та цуценяті: таблиця для покупців і заводчиків.

Хламідіоз у собак, його симптоми та лікування.

Грижа у собак: всі різновиди та методи лікування.

Скільки разів на день цуценя ходить у туалет?

Догляд за зубами собаки: важливість профілактики зубного нальоту.

Що робити, якщо собака переїла?

Що робити, якщо собака боїться дітей?

Як мити йоркширського тер’єра?

Чи розуміють собаки людську мову?

Пізнавальні відео по темі