Утримання німецької вівчарки: у квартирі та приватному будинку.

Утримання німецької вівчарки — не найпростіша справа, проте за наявності відповідних навичок із цим впорається навіть початківець-власник.

Вірний і слухняний «німець» – один із найвпізнаваніших домашніх улюбленців у світі. Він часто з’являється у фільмах, вірно служить у серйозних структурах і всією душею обожнює дітей. Незважаючи на загальну невибагливість, при його утриманні важливо врахувати деякі особливості. У нашій статті ми розповімо, як правильно доглядати за собакою породи німецька вівчарка і як підготуватися до її появи в квартирі та приватному будинку.

Особливості догляду за породою

«Німці» беззаперечно визнають авторитет свого власника. Завдяки цьому вони легко піддаються дресируванню і швидко запам’ятовують основні правила поведінки. Згідно з рейтингом Стенлі Корена, ці собаки входять до ТОП-3 найрозумніших і слухняних порід. Їх можна навчити не тільки базовим командам, але й складним трюкам, а також натренувати на пошук людей і заборонених речовин.

При догляді за німецькою вівчаркою важливо врахувати такі особливості:

• Дуже інтенсивне линяння. Густий підшерсток рясно випадає під час відмирання шерстинок і вимагає регулярного вичісування.
• Висока активність. Гуляти з вихованцем доведеться часто і багато. Для виплеску енергії знадобляться не тільки піші прогулянки, але й рухливі ігри, включаючи біг з перешкодами та апортування.
• Непереносимість самотності. Німецька вівчарка може залишатися одна лише короткими та рідкісними періодами, але її потрібно привчати до цього з раннього дитинства.

Варто відзначити й тривале дорослішання породи. «Німці» досягають повної психологічної зрілості лише до 3 років. До цього моменту вони можуть пустувати й упертися, як цуценята.

Догляд за цуценям німецької вівчарки

Найбільш хвилюючий етап — безпосередній переїзд і перші дні цуценяти в новому домі. Розставання з матір’ю дається нелегко, але за умови правильної підготовки період адаптації можна полегшити.

Підготовка будинку

Цуценята – це як діти. Вони пустують і пізнають світ на дотик, із цікавістю пробуючи все на зуб. Щоб уникнути травм, усі небезпечні предмети краще заздалегідь прибрати подалі. До них належать будь-які крихкі речі, отруйні рослини, дроти, побутова хімія та ліки, а також взуття. На останньому в будинок можуть проникнути збудники інфекцій, тому до проведення всіх обов’язкових щеплень і витримки карантину його варто розмістити в закритій шафі.

Ще один важливий момент — підготовка особистого куточка. Простіше облаштувати його в окремій кімнаті, обмеживши доступну територію просторою кліткою або манежем. Спочатку всі необхідні речі (миски, пелюшки, лежак) потрібно тримати поруч, не виділяючи для них окремих зон.

Що потрібно купити

• Заздалегідь складіть список необхідних речей, щоб точно не пропустити нічого важливого. Вам знадобляться:
• лежак;
• корм;
• засоби для догляду (бальзам, шампунь) та інструменти для грумінгу (когтерез, гребінці);
• іграшки;
• пелюшки;
• миски для їжі та води (бажано на регульованій підставці).

З купівлею нашийника та повідця можна почекати. На момент купівлі вага та зріст цуценяти становлять близько 7,5–9 кг та 32–38 см, а на момент першого вигулу — 16–20 кг та 47–56 см. Якщо придбати спорядження занадто рано, то, швидше за все, воно вже не підійде.

У якому віці краще забирати цуценя

Оптимальний вік — 2,5–3 місяці. До цього моменту у матері цуценят припиняється лактація. Завдяки цьому відлучення від грудей відбувається поступово й без стресу. Також цуценятам встигають зробити перше обов’язкове щеплення. Відмітки про нього зберігають у ветеринарному паспорті.

Перші дні в новому домі

Якщо ви привезли нового улюбленця в переносці – поставте її в підготовленій кімнаті та відчиніть дверцята. Дозвольте маленькому члену сім’ї вибратися з укриття самостійно. Не набридайте йому своєю увагою, але й не залишайте зовсім самого. Перебувайте поблизу і займайтеся звичайними справами, коментуючи те, що відбувається. Так цуценя зможе звикнути до вашого запаху і голосу.

У разі нічного неспокою дійте відповідно до ситуації. Зазвичай виття та скиглення пояснюються тугою за матір’ю. Якщо ви плануєте спати з такою великою собакою в одному ліжку – візьміть її до себе, а якщо ні – розташуйтеся в кімнаті та надайте моральну підтримку.

Уникайте миттєвої реакції. Погладьте вихованця лише тоді, коли він заспокоїться. Інакше ви закріпите виття як спосіб привернути увагу.

Знайомство з усіма членами родини

Якщо цуценя освоїлося й активно досліджує доступну територію, запрошуючи вас до гри, — познайомте його з іншими мешканцями дому. Почніть із дорослих, потім перейдіть до дітей і лише наостанок — до інших домашніх тварин.

Щоб уникнути конфліктів із «старожилами», спробуйте привчити їх до запаху «новачка» на відстані. Протріть цуценя тканиною, а потім нанесіть ввібраний аромат на шерсть інших вихованців. Після цього дозвольте «старожилам» поспостерігати за новим членом сім’ї здалеку. Якщо все пройшло гладко – дайте їм обнюхати одне одного, але обов’язково будьте поруч і контролюйте те, що відбувається.

Виховання та дресирування

До виховання приступають відразу після адаптації. До обов’язкової програми входять базові навички: ходіння в туалет на пелюшку та на вулиці, привчання до клички, місця та амуніції. Ближче до першої прогулянки освоюють перші команди з курсу слухняності. До більш складних тренувань, включаючи заняття на спортивних снарядах, переходять тільки після формування опорно-рухового апарату. Цей процес завершується ближче до статевого дозрівання.

За бажанням, з вихованцем можна пройти кінологічні курси. Вони корисні для кожної собаки.

Прогулянки та фізична активність

Знайомство з вулицею починається після карантину після вакцинації. До цього моменту цуценя можна виносити на свіже повітря лише на руках.

Для швидшого привчання до туалету намагайтеся гуляти зі своїм маленьким улюбленцем не менше 4–6 разів на день. Орієнтуйтеся на час після прийому їжі, а також до і після нічного сну. Усі ці події активують роботу шлунково-кишкового тракту, змушуючи цуценя справляти свої потреби навіть у незнайомому оточенні. На перших порах робіть акцент на кількості прогулянок, а не на їхній тривалості: 10-15 хвилин буде цілком достатньо.

Дорослу собаку можна вигулювати рідше — 2–3 рази на день, але довше — не менше 1,5–2 годин поспіль. Обов’язково доповнюйте піші прогулянки різними видами фізичної активності: спільними пробіжками, велопрогулянками та тренуваннями на собачих снарядах. «Німці» досить вправні у спорті, тому за бажанням їх можна навчити канікросу, аджиліті, дог-фрісбі та багатьом іншим кінологічним дисциплінам. Можливості цих розумних собак обмежені лише вільним часом і зусиллями власників.

Турбота про здоров’я собаки

Середня тривалість життя представників цієї породи становить 10–13 років. Через досить тривалий інбридинг, або кровноспоріднене схрещування, «німці» успадкували чимало патологій. Деякі з них проявляються вже в дитинстві.

Вакцинація та обробка від паразитів

Профілактика будь-яких захворювань включає щорічне щеплення від поширених інфекцій та щоквартальну обробку від внутрішніх паразитів. Обов’язкова вакцинація забезпечує захист від сказу, чуми, ентериту, парагрипу, лептоспірозу та інфекційного гепатиту. Найперше щеплення роблять у 2–2,5 місяці, а друге і третє — у 3–4 місяці.

Перед вакцинацією, в’язкою, участю у виставці, виступом на спортивних змаганнях та поїздкою за кордон собакам дають антигельмінтики та акарициди. Перші препарати захищають від глистів (внутрішніх паразитів), а другі — від кліщів і бліх (зовнішніх паразитів). Якщо жодне з перерахованих заходів не планується, то при обробці дотримуються стандартного графіка.

Можливі захворювання та їх профілактика

Цуценята схильні до лейкемії, піодермії, діабету, еозинофільного паноститу, дефіциту гормону росту та непрохідності кишечника. Усі ці порушення, за винятком останнього, пояснюються генетичними причинами. Їх профілактика включає дотримання основних правил розведення та виключення з племінної роботи хворих тварин, а також регулярну диспансеризацію.

У непрохідності кишечника зазвичай винні неправильне харчування та порушення режиму годування. Якщо годувати свого улюбленця в один і той же час, дотримуючись збалансованого раціону, і регулярно давати йому мальт-пасту для виведення шерсті, то ймовірність розвитку патології можна звести до мінімуму.

Дорослі німецькі вівчарки вразливі до захворювань не менше, ніж цуценята. Для них небезпеку становлять такі захворювання:

• патології опорно-рухового апарату (дисплазії, артрити);
• алергії та дерматити;
• патології серцево-судинної системи (дисплазія серцевого клапана, ексудативний перикардит);
• рак;
• недостатність підшлункової залози;
• офтальмологічні патології (дистрофія рогівки, катаракта).

Симптоми всіх цих хвороб часто перетинаються, тому поставити точний діагноз здатний лише ветеринарний лікар. Завдання власника – не пропустити тривожні ознаки та вчасно на них зреагувати, а також обов’язково забезпечити свого улюбленця правильним харчуванням, достатнім фізичним навантаженням та регулярним доглядом.

Парування або кастрація

До в’язки допускаються тільки здорові тварини не нижче брід-класу без поведінкових відхилень. Орієнтиром для сук служить третя тічка, а для псів – вік старше 1,5 років. Більш ранні спарювання загрожують ускладненнями для молодої матері та її дитинчат. Пес же ризикує залишитися безплідним.

Якщо собака не представляє племінної цінності або не бере участі в розведенні за бажанням власника, то після досягнення статевої зрілості її рекомендується каструвати. Операція дозволяє попередити небажану вагітність і гарантує майже стовідсотковий захист від раку органів репродуктивної системи.

Важливість правильного харчування

Багато представників породи – алергіки. Вони схильні до здуття живота і мають вразливий опорно-руховий апарат. Найбезпечніший варіант їх годування – готові раціони, призначені спеціально для німецьких вівчарок. Такі корми не містять поширених продуктів, що викликають алергію та бродіння, і містять хондропротектори – речовини, що зміцнюють суглоби.

Не дозволяйте годувати тварину зі столу та обов’язково ознайомтеся зі списком заборонених продуктів, якщо плануєте готувати їжу для свого улюбленця самостійно.

Одноразові порції їжі та інтервали між прийомами їжі мають бути однаковими. Це дозволить уникнути переповнення шлунка та періодичного голодування. Також варто стежити за режимом пиття. Якщо собака харчується лише сухим кормом, вона має випивати удвічі більше, ніж з’їла.

Гігієна та догляд

Ця порода не потребує складного догляду. Рекомендації цілком стандартні й не вимагають великих витрат.

Чищення вух та очей

Вуха та очі чистять у міру забруднення за допомогою змочених у воді ватних дисків. Оптимальна частота проведення процедури – 1 раз на тиждень та 1 раз на день відповідно.

Догляд за шерстю та купання

Для догляду за шерстю знадобляться пуходерка, фурмінатор, гребінець для ковтунів, масажна рукавичка та гребінець. Зубчики останнього інструменту повинні бути такими ж, як і шерсть вихованця, тобто або довгими, або короткими.

До вичісування вдаються 1-2 рази на тиждень. Більш часта процедура рекомендована тільки в період сезонної линьки. Якщо порода довгошерста, то їй потрібні періодичні стрижки. Підрівнюванню підлягають зачіски, що заважають у повсякденному житті.

Собак купають виключно за мірою забруднення, використовуючи гіпоалергенні шампуні для короткої або довгої шерсті. Щоденного миття потребують лише лапи.

Чищення зубів

В ідеалі потрібно привчити цуценя до щоденного чищення зубів. Якщо це ніяк не вдається, то частоту проведення процедури можна скоротити до 1 разу на тиждень. Видаленню нальоту також сприяють розгризання сухого корму та жування гумових іграшок, але повноцінною заміною чищення зубів за допомогою ветеринарної пасти та зубної щітки ці дії не є.

Стрижка кігтів

Кігті вівчарок чорні. На них дуже складно помітити пульпу, що підвищує ймовірність травмування під час стрижки. Якщо ви боїтеся поранити свого улюбленця – зверніться за допомогою до грумера або придбайте гріндер. Оптимальна частота стрижки кігтів – раз на місяць.

Як утримувати німецьку вівчарку в квартирі та приватному будинку

Представники цієї породи легко пристосовуються до будь-яких умов. Завдяки густому підшерстку вони можуть жити не тільки в приміщенні, але й на вулиці. Незважаючи на це, при їх розміщенні необхідно врахувати деякі важливі моменти.

Особливості життя в квартирі

При утриманні цуценяти німецької вівчарки в квартирі догляд за шерстю та кігтями повинен бути більш ретельним. Постійне перебування в теплі провокує часте линяння, а періодичні прогулянки на вулиці не здатні дати того ж навантаження, що і вільний вигул у дворі приватного будинку. Безперешкодне сточування кігтів природним шляхом у подібних умовах можливе тільки при професійних заняттях спортом і регулярних пробіжках по твердому ґрунту.

Важливо також відзначити специфічний запах. Під час спільного проживання він може здаватися більш вираженим, але мити собаку частіше ніж 1–2 рази на місяць все одно не можна. Інакше у неї може розвинутися дерматит.

Обов’язково застеліть підлогу в квартирі килимами або іншим неслизьким покриттям. «Німці» схильні до вивихів, тому цуценя, яке грається, може травмуватися.

Особливості життя у вольєрі

Якщо ви мешкаєте у приватному будинку, собаку можна розмістити у вуличному вольєрі. Він має відповідати її розмірам, мати простору будку з поїлкою, мискою для їжі та підстилкою, а також теплоізоляцію та захист від прямих сонячних променів. При температурі нижче -10°С німецьку вівчарку краще забирати в будинок.

Доступ у двір повинен бути постійним, але далеко не єдиним варіантом активності. Прогулянки, ігри та тренування повинні відбуватися у звичайному порядку.

Тримати собаку на ланцюгу можна лише в разі крайньої необхідності, коли її потрібно тимчасово ізолювати від гостей. Це не повинно відбуватися надто часто й тривати надто довго.

Чіпування, страхування, кінолог

За бажанням можна чіпувати вихованця, застрахувати його від нещасних випадків та хвороб, а також записати на курси слухняності. Усі ці заходи не є обов’язковими, тому їхню необхідність визначає сам власник.

Чіпування стане в нагоді тим, хто часто подорожує за кордон. Також воно полегшить пошук і подальшу ідентифікацію загубленої собаки.

Головна перевага страховки — можливість компенсації витрат на лікування та безкоштовні онлайн-консультації з ветеринарами. З огляду на схильність «німців» до хвороб, це досить непогана інвестиція.

Кінолог же полегшить процес дресирування, якщо ви – новачок. Під його керівництвом буде набагато простіше освоїти команди та домогтися ідеальної слухняності. Виставковим собакам може знадобитися хендлер.

Висновок

Комфортні умови утримання та правильне виховання німецької вівчарки значно полегшать вам життя в майбутньому. Вони допоможуть виростити здорового та слухняного вихованця, який стане предметом вашої гордості. Пам’ятайте, що на початковому етапі зазвичай не обійтися без труднощів. Головне — ніколи не здаватися та обов’язково вирішувати проблеми по мірі їх виникнення.