10 «комерційних діагнозів» на прийомі у гінеколога.

Дедалі частіше доводиться чути, як недобросовісні лікарі намагаються нав’язати пацієнтові непотрібне лікування. Ми зібрали максимально вартої уваги інформації, яка має вас насторожити на прийомі у гінеколога та які комерційні діагнози бувають у гінекології.

Заради свого здоров’я та благополуччя, гінеколога варто відвідувати двічі на рік. Також регулярно потрібно здавати мазки та аналізи та прислухатися до рекомендацій лікаря: іноді швидкі дії допомагають «зловити» небезпечні хвороби на ранній стадії та запобігти серйозній небезпеці. Але чи завжди лікарі чесні з нами? Розповідаємо, як зрозуміти, що лікаря цікавить не ваше здоров’я, а винятково ваш гаманець.

Не займайтеся самолікуванням! У наших статтях ми збираємо останні наукові дані та думки авторитетних експертів у галузі здоров’я. Але пам’ятайте: поставити діагноз та призначити лікування може лише лікар.

Вам дають направлення на численні аналізи, щоб підібрати контрацепцію

Якщо жінка загалом здорова, і їй необхідно підібрати препарат для контрацепції, достатньо лише гінекологічного огляду, УЗД та виключення протипоказань. Гормональні аналізи у здорової жінки ніяк не вказують на те, який препарат вибрати. Якщо протипоказань немає, уточнюється, який вид контрацепції є кращим: таблетки, пластир, кільце або система «MIRENA». Об’єктивно кажучи, можна починати з будь-якого сучасного монофазного препарату або кільця або пластиру, адже оцінити, наскільки вам підходить засіб, можна тільки під час перших циклів прийому.

Нормальним періодом адаптації вважається термін два місяці. У цей період можуть виникати неприємні відчуття: болять груди, з’являються кров’янисті виділення, що / які мажуть, змінюються вага і настрій, знижується лібідо. Як правило, якщо препарат підійшов, побічні ефекти швидко зникають. Якщо вони зберігаються, препарат треба змінювати. Якщо жінка має супутні гінекологічні захворювання, то спочатку можна вибрати / обрати препарат, який має більш виражений лікувальний ефект.

Вам настійно рекомендують лікувати уреаплазму та мікоплазму

У переважній більшості випадків діагностика та лікування уреаплазм та мікоплазм не потрібні: ці мікроорганізми в нормі можуть існувати у статевих шляхах чоловіків та жінок, не викликаючи жодних захворювань. Їх можна виявити у абсолютно здорових людей без захворювання. При цьому, залежно від стану захисних систем піхви, уреаплазми можуть зникати або зберігатися тривалий час або після зникнення з’являтися знову – від статевого партнера. Лікувати уреаплазми варто лише за наявності клінічних ознак захворювання хоча б у одного партнера (найчастіше це прискорене хворобливе сечовипускання).

Часто пацієнткам рекомендують лікувати уреаплазму перед плановою вагітністю. Насправді це недоцільно, оскільки ризик розвитку ускладнень, який із нею пов’язаний, вкрай низький, а лікування досить агресивне. Під час вагітності лікування теж дуже сумнівне, оскільки позитивного ефекту не доведено.

У вас знаходять вірус ВПЛ (вірус папіломи людини) і кажуть, що його потрібно терміново лікувати, тому що він викликає рак шийки матки

Проводити медикаментозне лікування вірусу папіломи людини не треба — на сьогоднішній день не існує жодного препарату, який ефективно впливає на цей вірус. Вилікувати його неможливо. Імунна система може придушити реплікацію вірусу, але жодні препарати, що б не стверджували виробники, не можуть допомогти імунній системі придушити ВПЛ.

Нерідко призначається досить агресивне лікування, проводиться біопсія, але пацієнтці не пояснюють, що відбувається насправді і який прогноз захворювання. Головне — лікар не дотримується чіткого алгоритму, який вже давно існує у світі. Отже, якщо за допомогою методу ПЛР (полімеразна ланцюгова реакція) у вас виявлено наявність ВПЛ високого онкогенного ризику, не треба панікувати. У цій знахідці немає нічого серйозного. Це лише нагода пройти відповідне обстеження. Імовірність того, що у вас розвинеться рак шийки матки, є, але вона дуже мала. І, якщо ви будете регулярно відвідувати гінеколога, захворювання можна виявити на ранніх (передракових) стадіях і повністю його вилікувати.

Часто радять видаляти кондиломи на статевих органах або слизовій оболонці шийки матки — їх поява викликає той же ВПЛ (кондиломи і папіломи — дві назви одніого й того ж утворення, просто різними мовами: кондиломи — грецька; папіломи — латинська). Дрібні кондиломи вульви та піхви не треба видаляти, якщо вони не створюють для вас естетичного чи фізичного дискомфорту, а на їх наявність вказує лише лікар – вони безпечні та проходять, як правило, самостійно протягом 1,5-3 років з моменту появи.

Вам діагностують ерозію шийки матки та кажуть, що її потрібно припікати

Почнемо з того, що термін «ерозія шийки матки» застарілий, і зараз можна вважати його просторовим. Правильна назва – ектопія шийки матки. Це досить поширений стан і в цілому абсолютно безпечний, лікувати його треба тільки у двох випадках: якщо з’являються кров’яні виділення після статевого акту, або у жінки є надмірна кількість звичайних виділень без запаху.

У переважній більшості випадків ерозія «заживе» самостійно. Однак слід пам’ятати, що її наявність — це привід для проведення регулярного огляду у гінеколога, кольпоскопії та цитологічного дослідження. Не варто погоджуватися на пропозицію будь-що-будь її «припалити» тому лише, що лікар каже: «Це треба зробити обов’язково». Якщо аналізи показують, що це проста ектопія і немає 5 питань атипових клітин, просто приходьте на повторний огляд через рік (звісно, ​​якщо не виникне привід показатися раніше).

Вам ставлять діагноз «Гарднереллез»

Такого діагнозу немає. Є захворювання «бактеріальний вагіноз», у якому збільшується кількість кількох видів умовно-патогенних мікроорганізмів, зокрема і гарднерелл. Ізольоване виявлення гарднерелли методом ПЛР не свідчить про наявність захворювання. Найчастіша помилка: якщо методом ПЛР виявляється гарднерелла, це означає, що є захворювання «бактеріальний вагіноз», або нерідко кажуть «гарднереллез». Це неправильно: гарднерелла може в нормі бути присутнім у піхві, не викликаючи жодного захворювання.

Крім цього, гарднерелла – далеко не єдиний мікроорганізм, кількість якого підвищена при цьому захворюванні. Для встановлення діагнозу «бактеріальний вагіноз» існують спеціальні критерії — критерії Амселя та бали Ньюджента.

У вас знаходять гриби Candida та кажуть, що це молочниця

Гриби в нормі живуть у піхві, тому їх виявлення за відсутності клінічних проявів захворювання не є показанням для лікування. Основні симптоми молочниці – це рясні або помірні сирні виділення, почервоніння, набряк, висипання на шкірі та слизових оболонках вульви та піхви, свербіж, печіння, яке посилюється під час сну, після душу та статевого акту. Якщо у вас бувають часті рецидиви молочниці, слід зробити додаткові обстеження та виключити ендокринні та інші захворювання, які можуть сприяти частим загостренням.

Лікар наполягає, що маленькі ендометріоїдні кісти яєчників потрібно видаляти.

Не всі ендометріоїдні кісти яєчників вимагають обов’язкового хірургічного лікування: щодо маленьких кісток (до 2 см) допустимо динамічне спостереження. Вагітність на їхньому фоні також допустима та безпечна.

Вам одночасно виписують близько 10-15 препаратів

Запам’ятайте: для успішного лікування гінекологічних захворювань не потрібні імуномодулятори, інтерферони, вітаміни, БАДи, гепатопротектори, а також засоби відновлення флори кишечника і піхви. У медицині є поняття «поліпрагмазія» — одночасне невиправдане призначення хворому безлічі лікарських засобів та лікувальних процедур.

Відомо, що в людини відбувається взаємодія різних лікарських препаратів. На даний момент можна передбачити взаємодію двох, максимум трьох одночасно присутніх в організмі засобів. Якщо їх більше, ефект непередбачуваний. Це знає будь-який лікар, проте досить часто можна зустріти схеми лікування, у яких використовуються по 15-20, а то й 30 препаратів. Такий підхід зовсім не вірний та не виправданий. Найчастіше подібні схеми лікування призначають щодо інфекцій та запалень.

У списку рекомендацій можуть бути антибіотики, місцеві антибактеріальні препарати, імуномодулятори, ферменти, вітаміни, гепатопротектори, біо-добавки… Доцільність призначення більшості цих засобів відсутня. Наприклад, основа для лікування інфекції та запалення статевих органів – це антибіотики. У сучасній медицині переважно використовують антибіотики широкого спектра дії, вони впливають на дуже велику кількість різноманітних мікроорганізмів. Для більшості інфекцій та запалень достатньо призначення лише одного антибіотика, максимум двох. На собі не слід заощаджувати, тому наша особиста думка: антибіотик краще використовувати найвищої якості, тому що більш дешевий варіант може не до кінця знищити патогенні мікроорганізми, і через це процес стане хронічним.

Деякі лікарі вже колекціонують схеми лікування, які їм приносять пацієнтки (часто із платних клінік). Вивчаючи ці схеми, мимоволі запитуєш: яку мету переслідував лікар, призначаючи, скажімо, 16 препаратів для лікування бактеріального вагінозу або трихомоніазу, які у 90% жінок лікуються лише одним препаратом?

Якщо ви стикаєтеся з подібною схемою, можете поставити лікарю такі питання:

• Чому лікар вирішив, що у вас знижений імунітет і є нестача вітамінів (адже ви нормально харчуєтеся)?
• Чому без ферментів (ензимів) лікарські препарати погано лікуватимуть інфекції або не доходитимуть до вогнища запалення (адже всі ліки випробовували на ефективність без використання ферментів і вони були ефективні)?
• Навіщо треба приймати кілька однакових антибіотиків, якщо ви ще не приймали ні одного (адже він має бути ефективним)?
• Ви ніколи не скаржилися на печінку, і коли раніше приймали препарати, все було нормально. Навіщо вам призначають препарати, що / які захищають печінку, якщо про необхідність їхнього прийому не сказано в інструкції до антибіотика?

Вас переконують видалити міому матки

Міома матки – для багатьох жінок цей діагноз звучить як грім серед ясного неба, і часто буває, що неправильне уявлення про захворювання прирікає пацієнтку на важкі переживання і невиправдані хірургічні втручання.

Трохи статистики:

• Близько 80% усіх операцій у гінекології проводиться з приводу міоми матки, 90% із них – видалення матки.
• У кожної третьої жінки після 55 років видалено матку у зв’язку з діагнозом «міома матки».
• Середній вік, у якому видаляється матка через міому, – 42 роки.

Причин кілька: консерватизм лікарів, відсутність знань про нові методи лікування міоми матки та технічних можливостей для проведення сучасної терапії, суб’єктивну недовіру до всіх нових методів лікування та інше. Якщо з роботи гінекологічного відділення прибрати всі операції з приводу міоми матки, то фактично лікарі сидітимуть без роботи.

Досить часто міому можна лікувати без видалення самої матки: існує ефективний нехірургічний метод – емболізація маткових артерій. У менопаузі міому матки не лікують. Це не стосується тих випадків, коли вона раптом починає зростати.

Коли ж слід видаляти матку щодо міоми? Тільки в дуже занедбаних випадках, коли розмір матки дуже великий і вона настільки «нафаршована» вузлами, що неможливо знайти здорову тканину.

Прикро, що багато жінок самі запускають захворювання. Вони бачать, що у них росте живіт, але не бувають у гінеколога по 10 років (а деякі й більше) і приходять тоді, коли їхнє захворювання досягає стадії, при якій органозберігаюче лікування неможливе. Частина жінок уникають походу до лікаря, тому що їм від початку пропонують видалити матку, не розповівши про наявні альтернативи.

У вас немає скарг, але вам кажуть, що потрібно лікувати аденоміоз

Ви приходите на плановий огляд, вам роблять УЗД і ставлять діагноз «аденоміоз», при тому що характерних симптомів (рясні, болючі та тривалі менструації зі згустками та болі при статевому акті) у вас немає. У такій ситуації лікар зобов’язаний описати зміни, які він побачив, але це зовсім не означає, що вам треба терміново лікуватися. Аденоміоз – дуже поширений стан, при якому ендометрій впроваджується в м’язову стінку матки, що призводить до потовщення м’язових волокон. Аденоміоз може ніяк не проявляти себе все життя і самостійно регресувати після менопаузи. Більшість жінок не потребує лікування — лише профілактичних заходів.

5 питань гінекологу

Питання про лікування уреаплазми та мікоплазми пацієнтки дуже часто ставлять на прийомі, але далеко не кожен лікар відповідає на них неупереджено.

Чому уреаплазми / мікоплазми то визначаються, то ні?

Це транзиторна флора, і вона може сама зникати і з’являтися знову, приходячи від статевого партнера.

Чому я маю ці бактерії, а у партнера їх немає?

Тому що у чоловіків уреаплазми здебільшого існують недовго.

У мене знайшли уреаплазму / мікоплазму, але чому мене тоді нічого не турбує?

Цей мікроорганізм викликає захворювання лише за певних умов, а до цього моменту він є безпечним.

Чи треба лікувати ці інфекції?

Потрібно, якщо є клінічні прояви захворювання хоча б у одного із партнерів.

Чи потрібно мені лікуватись під час вагітності?

Доведеного покращення прогнозу немає. У переважній більшості випадків наявність уреаплазми у вагітних жінок не призводить до порушення вагітності та захворювань у плода.

Зі свого боку, ми ще раз нагадуємо вам, як неодноразово це робимо у своїх матеріалах, що наведена інформація не є альтернативою консультаціям із кваліфікованими фахівцями в галузі медицини. Не займайтеся самолікуванням та самодіагностуванням! Наведена інформація, покликана розширити ваш кругозір, допомогти краще розуміти інформацію, яка може допомогти вам вчасно зреагувати на будь-які зміни у вашому організмі і правильно оцінити ситуацію. Консультуйтеся завжди з кваліфікованими лікарями та бережіть себе.