Зміст статті
Синдром Воблера у собак — комплекс симптомів, що супроводжує патології нижнього шийного відділу хребта.
Більшість патологій опорно-рухового апарату супроводжується схожими симптомами: хиткою ходою та слабкістю в кінцівках. На цій підставі їх об’єднують у загальну групу і називають хворобою, або синдромом, Воблера у собак. Основна небезпека цього порушення – часткова або повна втрата рухової функції, яка розвивається на запущеній стадії.
Що таке синдром Воблера
В основі назви лежить англійське дієслово «to wobble». Його можна перекласти на російську як «хитатися», «тремтіти», «гойдатися» або «хитати». Усі ці слова досить точно описують основну симптоматику, що характеризується нестійкою ходою.
Такий діагноз ставлять собакам із патологіями в нижньому шийному відділі, який відповідає за координацію лап. Під впливом певних факторів нервовий стовбур спинного мозку стискається, тому, крім дивної ходи, спостерігається виражений больовий синдром.
Причини розвитку хвороби
Точна причина розвитку хвороби невідома, але встановлено наявність генетичної та породної схильності. До групи ризику входять представники великих і гігантських порід, вага яких перевищує 30-40 кг:
- мастифи;
- вівчарки;
- доги;
- вовкодави;
- добермани;
- зенненхунди;
- далматини;
- ротвейлери;
- ньюфаундленди.
Усі ці породи відрізняються вродженою нестабільністю шийних хребців. Вони часто страждають від деформації міжхребцевих дисків і нерівномірного розвитку кісткових структур. Ці аномалії пояснюються значною масою тіла та надто швидким, стрибкоподібним ростом цуценят.
Основні симптоми
Хвороба тривалий час розвивається безсимптомно, тому поява хиткої ходи — серйозний привід для занепокоєння, що свідчить про завершення початкової стадії. До інших симптомів синдрому Воблера належать такі:
- скутість рухів і розведення ліктів у сторони під час ходьби;
- гострі болі в шиї, що з’являються при її повороті або нахилі;
- зміна форми лап;
- підвищене стирання кігтів;
- тривале перебування в лежачому положенні;
- частковий або повний параліч кінцівок.
При виявленні хоча б одного з клінічних ознак обов’язково зверніться до лікаря. Після латентного періоду хвороба починає стрімко розвиватися, викликаючи незворотні зміни в кісткових структурах. Чим раніше буде розпочато лікування, тим більше шансів зберегти рухливість лап.
Діагностика у ветеринара
Під час загального огляду ветеринар перевіряє основні рефлекси за допомогою неврологічних тестів. Також він обов’язково проводить:
- рентген, що дозволяє виключити механічні травми та подібні патології опорно-рухового апарату;
- мієлографію, що визначає точне місце ушкодження в спинному мозку та стан тканин, що його оточують;
- КТ, що виявляє ступінь стиснення нервових корінців;
- МРТ – найточніший метод дослідження, що оцінює стан паренхіми (внутрішньої тканини) спинного мозку.
Таким чином, завдання першого дослідження полягає у виключенні кісткових порушень, а всіх інших – у детальній візуалізації стиснення спинномозкових нервів. Отримані результати дозволяють відрізнити синдром від інфекцій, запалення спинного мозку, травм шийного відділу та онкології.
Яке лікування передбачено
Спосіб лікування залежить від ступеня занедбаності захворювання. На початковому етапі проблему вдається вирішити медикаментозним шляхом, а у запущених випадках — лише хірургічним.
Доцільність медикаментозної терапії
Синдром Воблера лікують глюкокортикостероїдами, знеболювальними та нестероїдними протизапальними препаратами. Щоб уникнути ускладнень, рухливість тварини обмежують на 2 місяці, а її хребці фіксують шийним корсетом. Особливо активних вихованців рекомендується помістити в клітку, що унеможливлює пересування по дому під час вашої відсутності.
Незважаючи на усунення більшості симптомів, медикаментозна терапія рідко дає позитивні результати.
Справа в тому, що найчастіше пацієнт потрапляє до ветеринарної клініки вже з серйозними порушеннями. Через стрімкий розвиток ускладнень єдиним ефективним способом лікування залишається операція.
Необхідність операції
Основне завдання операції – усунути наявне стиснення. Для цього всі випираючі утворення видаляють, стабілізуючи положення хребта за допомогою гвинтів, пластин та інших штучних конструкцій.
Для зрощення кісток і відновлення звичної рухливості потрібна досить тривала реабілітація. Її тривалість становить близько 2–3 місяців. Увесь цей час активність собаки має бути зведена до мінімуму. Стрибки та біг заборонені — допускаються лише рідкісні прогулянки повільним темпом для справляння природних потреб.
Прогнози на майбутнє
Медикаментозна терапія виявляється успішною лише в 50% випадків, а оперативна – у 80%. З цієї причини ветеринари рекомендують не відмовлятися від хірургічного втручання, оскільки воно підвищує шанси на повернення до нормального життя.
Догляд за хворою собакою та профілактика
Окрім обмеження рухливості, необхідно подбати ще про кілька моментів. До них належать:
- Перегляд раціону. Важливо уникнути ожиріння, яке створює зайве навантаження на хребет. Тому меню обов’язково потрібно обговорити з лікуючим лікарем.
- Поліпшення умов утримання. Придбайте своєму улюбленцю ортопедичний лежак. Він забезпечить правильне положення хребта та виключить здавлювання судин. При наявності паралічу тварину доведеться перевертати з боку на бік кожні 3-4 години, щоб уникнути некрозу м’яких тканин (простіше — пролежнів).
- Масаж кінцівок. З його допомогою можна поліпшити кровопостачання в лапах, зміцнивши їхні м’язи.
Через відсутність точних причин профілактувати захворювання вкрай складно, тому ветеринари рекомендують виходити з породної та генетичної схильності.
Намагайтеся не перегодовувати цуценят і уникайте дефіциту або надлишку кальцію. Вигулюйте собак із групи ризику обов’язково на шлейці, щоб зменшити ймовірність травмування шиї. Не перевантажуйте своїх улюбленців невідповідними навантаженнями і давайте їхньому організму час на відновлення.
Якщо у вашого улюбленця діагностували проблеми з опорно-руховим апаратом – виключіть його з подальшого розведення та каструйте. Це виключить передачу захворювання наступним поколінням.
Висновок
Синдром Воблера може з’явитися у будь-якої собаки, тому будьте надзвичайно уважні до поведінки своїх улюбленців. Не поспішайте списувати незграбні рухи на старість – або на недосвідченість цуценяти. При порушенні ходи краще перестрахуватися і пройти повне обстеження у ветеринарній клініці.
⚠️ Усі висновки на нашому порталі ми пропонуємо вам прочитати і взяти до відома на ваш розсуд. Не займайтеся самолікуванням! У наших статтях ми збираємо останні наукові дані та думки авторитетних експертів у галузі здоров'я. Але пам'ятайте: поставити діагноз та призначити лікування може лише лікар.
Портал призначений для користувачів старше 13 років. Деякі матеріали можуть не підходити для дітей молодше 16 років. Ми не збираємо персональні дані у дітей молодше 13 років без згоди батьків.У нас є невелике прохання. Ми намагаємося створювати якісний контент, який допомагає піклуватися про домашніх вихованців, і робимо його доступним безоплатно для всіх, тому що віримо, що кожен заслуговує на точну і корисну інформацію.
Рекламні доходи покривають лише невелику частину наших витрат, і ми хочемо продовжувати надавати контент без необхідності збільшувати кількість реклами. Якщо наші матеріали виявилися вам корисними, будь ласка, підтримайте нас. Це займе всього хвилину, але ваша підтримка допоможе нам скоротити залежність від реклами і створювати ще більше корисних статей. Дякуємо!
