Атопічний дерматит у собак: фото, особливості та лікування.

Атопічний дерматит у собак — хронічне захворювання шкіри, зумовлене генетичною схильністю.

Свербіж шкіри – один із найпоширеніших і найпомітніших симптомів дерматологічних захворювань. Його поява завжди є тривожним дзвіночком і вимагає обов’язкового відвідування ветеринарного лікаря. Серед можливих діагнозів – атопічний дерматит у собак. Фото основних ознак цієї хвороби, а також способи її лікування та профілактики будуть представлені нижче.

Атопічний дерматит і атопія у собак

Атопію та атопічний дерматит (АД) часто використовують як синоніми, але насправді ці поняття відрізняються. Перше являє собою гіперчутливість організму, що стимулює вироблення специфічних імуноглобулінів, або антитіл, IgE у відповідь на різні алергени. Друге ж є найчастішим наслідком такої реакції, тобто клінічною ознакою.

IgE — антитіла, що відповідають за розвиток реакцій негайного типу, зокрема алергічних.

У ветеринарії також використовується ще одне поняття — дерматит, схожий на атопічний. Він має подібну симптоматику, але не супроводжується виробленням IgE. Наявність такої реакції доводить, що алергени — далеко не єдина причина розвитку АД.

Відмінність від алергічних реакцій

На відміну від алергії, АД розвивається не лише через алергени і завжди зумовлений генетичною схильністю. Для даної патології характерна вроджена сухість епідермісу, що прогресує у міру дорослішання тварини. Через збій механізмів, відповідальних за утримання вологи, шкіра стає все більш вразливою до різних зовнішніх і внутрішніх факторів, включаючи алергени.

За зволоження шкірного покриву відповідають кераміди. Ці жири входять до складу легкої захисної плівки, що покриває епідерміс. У тварин з АД їх кількість завжди нижча за норму.

Причини захворювання та групи ризику

Точні причини розвитку захворювання невідомі. Достовірно встановлено лише те, що воно передається у спадок.

Досліджень у сфері АД у тварин дуже мало, але припускається, що за виникнення рецидивів відповідають ті самі фактори, що й у людей:

• поширені алергени (пилок, харчові продукти, побутова хімія, слина паразитів);
• поверхнева піодермія, спричинена стафілококами та уражає волосяні фолікули;
• грибки виду малассезія фурфур, що є частиною природної мікрофлори епідермісу;
• несприятливі екологічні умови (тварини, що живуть на природі, хворіють рідше, ніж міські);
• хронічні захворювання, зокрема різні види дерматозів.

До групи ризику належать:

• мопси;
• кокер-спанієлі;
• шарпеї;
• сеттери;
• боксери;
• далматини;
• німецькі вівчарки;
• доги;
• бульдоги;
• ретривери.

У всіх цих порід хвороба зустрічається частіше, ніж у решти. Незважаючи на це, інші собаки від неї теж не застраховані.

АД зустрічається у 10% собак.

Основні симптоми атопічного дерматиту у собак

Найчастіше ознаки атопічного дерматиту у собак, зображені на фото нижче, проявляються у віці від 6 місяців до 3 років, але бувають і винятки. Іноді хвороба дає про себе знати в літньому віці. Такі випадки зазвичай пов’язані зі зміною клімату в результаті переїзду та появою нових, раніше невідомих алергенів.

Цуценята з АД, народжені в одному посліді, можуть бути чутливими до різних видів алергенів.

Характерна ознака захворювання — свербіж шкіри. Він з’являється або найпершим, або слідом за слабко вираженим почервонінням шкіри, або еритемою. При особливо сильному свербінні собака, чухаючись, стирає передні різці до рівня ясен.

У міру розвитку атопії клінічна картина стає дедалі яскравішою й доповнюється такими симптомами:

• численні подряпини та нагноєння, що розвиваються при зараженні вторинною інфекцією;
• часткове або повне випадання шерсті;
• потовщення шкіри або зміна її кольору (ліхенифікація);
• виражена сухість епідермісу та поява себореї;
• потемніння шерсті через постійне вилизування;
• вузликовий висип, фурункули та гранульоми.

При атопічному захворюванні дерматит відіграє роль симптому. Окрім нього, тварину можуть турбувати кон’юнктивіт та отит. Останній спостерігається у 80% випадків.

Найчастіше АД вражає морду, вуха, пахви, лапи, живіт, пах та анус. При легкому перебігу вогнища ураження поодинокі та обмежені, при середньому — численні, але все ще обмежені, а при тяжкому — численні та злиті в єдине ціле.

Хвороба характеризується постійними рецидивами і погано піддається лікуванню. При легкому перебігу загострення настає до 2 разів на рік і триває не більше 3 тижнів, а тривалість ремісії становить 6-8 місяців. Якщо ж перебіг важкий, то рецидиви трапляються більше 4 разів на рік і тривають понад 2 місяці, а період затишшя становить не більше 1 місяця.

Діагностика та відмінність від інших шкірних захворювань

Якщо розглядати фото атопічного дерматиту у собак, то можна помітити, що його симптоматика неспецифічна. Прояви хвороби легко сплутати з іншими різновидами дерматитів, включаючи алергічний, блошиний і контактний. Проблема в тому, що всі вони передбачають різні схеми лікування. Саме тому важливо не помилитися і правильно встановити справжню причину виниклого порушення.

Для постановки діагнозу ветеринарному лікарю необхідно зібрати анамнез, тобто зафіксувати важливі відомості під час бесіди з господарем. У першу чергу слід розповісти про особливості утримання та догляду, а також уточнити інформацію про здоров’я батьків вихованця, частоту рецидивів і вираженість симптомів.

Після бесіди та візуального огляду призначаються такі обстеження:

• аналізи крові, сечі та калу, що визначають відхилення в базових показниках та наявність гельмінтів;
• мазки та зішкріби з уражених ділянок шкіри (виняток — при демодекозі);
• серологія, що дозволяє зафіксувати зростання антитіл;
• алергопроби, що виявляють чутливість до найбільш поширених алергенів;
• бакпосів та мікроспорія, що встановлюють точний вид бактеріальної або грибкової інфекції;
• біопсія, що допомагає визначити злоякісність наявних утворень;
• УЗД та рентген, що оцінюють працездатність внутрішніх органів і систем.

Для виключення харчової алергії використовують елімінаційну, або виключну, дієту. Вона передбачає одночасне вилучення всіх поширених продуктів-алергенів з раціону та їх подальше почергове повернення з обов’язковим фіксуванням реакції організму.

Лікування, догляд та підтримуюча терапія

Атопія невиліковна, тому основний акцент робиться на підтримуючій терапії. Її основні завдання — полегшення стану хворої тварини та поліпшення якості її життя.

Препарати та народна медицина

При виявленні алергену часто вдаються до АСІТ, або алерген-специфічної імунотерапії. Вона передбачає підшкірне введення одного або відразу декількох подразників у рідкому вигляді з поступовим збільшенням їх концентрації. Згодом імунітет перестає реагувати на подразнюючі його антигени, що призводить до досить стійкої ремісії в 50-80% випадків. Головний мінус такої терапії – часті побічні ефекти, серед яких смертельно небезпечний анафілактичний шок.

Якщо збудник алергічної реакції невідомий, лікування має виключно симптоматичний характер. Найчастіше хворим тваринам призначають такі препарати:

• антигістамінні, що полегшують симптоми алергії;
• глюкокортикостероїди, що усувають свербіж і набряклість шляхом пригнічення імунітету;
• трициклічні антидепресанти, що мінімізують кількість серотоніну, відповідального за міграцію лейкоцитів до місця запалення;
• седативні, що надають заспокійливий ефект і знижують нервозність на тлі свербіння;
• протипаразитарні засоби, антибіотики та антимікотики, що усувають збудника інфекції та запобігають розвитку вторинних захворювань.

Найкращий результат дають глюкокортикостероїди, але через велику кількість побічних ефектів їх тривале застосування може бути небезпечним.

Не менш важливу роль відіграє харчування. Для обмеження втрати води та подальшої сухості шкіри до раціону додають поліненасичені жирні кислоти. Їх застосовують або у вигляді окремих вітамінних добавок, або у складі готового корму, або у вигляді рослинних олій.

Народну медицину використовують суворо в складі комплексної терапії. Важливо розуміти, що при високій чутливості організму на всі ці засоби теж може виникнути алергічна реакція. Саме тому їх потрібно приймати тільки під регулярним наглядом ветеринарного лікаря.

Фізіотерапія та гігієнічні процедури

На додаток до прийому ліків обов’язково застосовують фізіотерапевтичні та гігієнічні процедури. До перших належать:

• Низькочастотна магнітотерапія. Покращує місцевий кровообіг і знімає набряки.
• Імпульсна електротерапія. Має седативний ефект і сприяє загоєнню тканин.
• Низькоінтенсивна лазерна терапія. Знеболює уражені ділянки та покращує обмінні процеси.
• Світлотерапія (фототерапія). Знижує рівень стресу шляхом дозованого впливу на організм собаки інфрачервоного, ультрафіолетового або видимого випромінювання.
• УВЧ-терапія. Сприяє зняттю запалень.
• Парафіно-озокеритові аплікації. Усувають сухість і зневоднення шкірних покривів.

При невеликих ураженнях також рекомендується масаж. Він активізує процеси кровообігу та покращує обмін речовин у шкірі та навколишніх тканинах, дозволяючи досягти стійкої ремісії.

Гігієнічні процедури передбачають самостійний догляд за ураженим епідермісом. Для насичення шкіри жирними кислотами та запобігання вторинним інфекціям собаку миють лікувальними шампунями, що містять насичені екзогенні цукри та мають антибактеріальну дію.

Перед нанесенням препаратів для місцевого застосування тіло тварини попередньо обробляють антисептиком. При великих розчухах і нагноєннях обов’язково використовують ранозагоювальні мазі, лосьйони та спреї.

Прогнози на майбутнє

Незважаючи на відсутність специфічного лікування, патологія не є смертельною. У більшості випадків організм позитивно реагує на прийом симптоматичних препаратів і переходить у ремісію. Завдяки цьому з АД цілком можна жити, особливо якщо не допускати виникнення рецидивів.

Чи існує профілактика

Єдиний дійсно ефективний спосіб профілактики АД — виключення хворих тварин із подальшого розведення та їхня кастрація. Усі інші рекомендації базуються на мінімізації можливих провокуючих факторів і включають:

• Регулярне використання протипаразитарних препаратів. Багато собак схильні до блішиного та кліщового дерматитів, тому їх потрібно обробляти не тільки від внутрішніх паразитів, але й від зовнішніх.
• Щорічна вакцинація. Підвищує загальну опірність організму, що полегшує перебіг хвороби у разі вторинної інфекції.
• Використання гіпоалергенних кормів. Їхній склад виключає наявність поширених харчових алергенів.
• Щоденне проведення вологого прибирання. Дозволяє зменшити кількість пилу, пилових кліщів, пилку та інших алергенів, що осідають на підлозі та предметах.
• Придбання зволожувача повітря. Допомагає підтримувати необхідний рівень вологості в опалювальний сезон, запобігаючи розтріскуванню чутливої шкіри.
• Своєчасне лікування всіх діагностованих захворювань. Один із спускових механізмів – хронічні патології, багато з яких розвиваються через тривалу відсутність медикаментозної терапії.

Якщо ваш улюбленець входить до групи ризику – ні в якому разі не ігноруйте появу свербіння або почервоніння на його тілі та обов’язково зверніться за допомогою до ветеринарного лікаря.

Висновок

Механізм розвитку атопії кардинально відрізняється від алергії. Саме тому при її виявленні необхідно дотримуватися рекомендацій лікаря та залишатися пильними навіть у період затишшя.