Остеохондроз у собак: симптоми та лікування різних видів патології.

Остеохондроз у собак вражає хребет і може призвести до втрати рухової функції.

Остеохондроз у собак – далеко не рідкість. Найнебезпечніше – частковий або повний параліч, що порушує рухову функцію. Без своєчасного лікування тварина може назавжди залишитися інвалідом, тому дуже важливо розпізнати симптоми патології на самому початку її розвитку.

Характеристика та опис остеохондрозу у собак

Хребетний стовп складається з хребців і міжхребцевих дисків – хрящових прошарків, що виконують амортизаційну функцію. При остеохондрозі в хребті у собак розвиваються дегенеративні порушення, пов’язані з нестачею поживних елементів.

Диски поступово потовщуються і сплющуються, викликаючи підвищену стираність хребців. Будь-який механічний вплив призводить до серйозних травм. Наступні ускладнення, що включають частковий або повний параліч кінцівок, виникають на тлі погіршення кровопостачання.

Виснажені хрящі руйнуються на численні осколки, провокуючи гострі болі під час руху. Такий різновид патології називають розшаровувальною. Без своєчасного лікування вона перетікає в остеоартроз. При ньому дегенеративні зміни відзначаються не тільки в суглобовому хрящі, але і в сусідніх тканинах.

Причини розвитку недуги

На відміну від людини, остеохондроз частіше зустрічається у молодих собак. Це пов’язано з особливостями розвитку їх кістково-м’язової системи і сполучної тканини.

До причин патології відносять наступні фактори:

• травми і запалення;
• ожиріння;
• інфекції;
• хвороби шлунково-кишкового тракту, що порушують обмін речовин;
• серцево-судинні захворювання;
• погані екологічні умови;
• неправильне або неякісне харчування (дефіцит і надлишок поживних речовин);
• надмірні фізичні навантаження;
• аутоімунні порушення і вроджені аномалії, характерні для близькоспоріднених схрещувань;
• часті переохолодження.

Приблизно 80% випадків припадає на псів. Це означає, що хвороба має статеву схильність. Також важливо відзначити вплив занадто швидкого росту кісткових тканин, характерний для тварин з великими габаритами.

Чи є породи, що входять до групи ризику?

Дегенеративні зміни в суглобових тканинах у цуценят виникають через невідповідність темпів росту різних відділів скелета. Від цього порушення страждають такі породи:

• німецькі доги та вівчарки;
• англійські сетери;
• ньюфаундленди;
• бернські зенненхунди;
• ротвейлери;
• староанглійські вівчарки (бобтейли);
• сенбернари;
• лабрадори;
• кане-корсо;
• ретривери.

До групи ризику також входять метиси, отримані при схрещуванні перерахованих представників. Перші ознаки захворювання у всіх цих тварин проявляються у віці 4-10 місяців. Найчастіше хрящові тканини стоншуються в колінному, ліктьовому, плечовому або скакальному суглобах, що несуть найбільше навантаження.

Стадії розвитку

У своєму розвитку захворювання проходить через 4 стадії. Вони відрізняються не тільки своїми симптомами, але і прогнозами на одужання:

• Перша. Патологія розвивається строго в студенистому ядрі міжхребцевого диска, приводячи до його зневоднення. Через брак вологи і поживних елементів диск сплющується, пошкоджуючи фіброзне кільце – щільну оболонку, що захищає ядро. Больовий синдром на цій стадії практично відсутній. Неприємні відчуття можуть проявлятися при активних іграх або заняттях на снарядах.
• Друга. Уражені хворобою диски випинаються, скорочуючи відстань між хребцями. Фіброзне кільце починає активно руйнуватися, відкриваючи доступ до нервів. Через це з’являються точкові болі, що посилюються при русі. Тварина намагається більше відпочивати, зберігаючи певну позу.
• Третя. Хрящовий прошарок стирається майже до нуля, що дуже добре помітно на рентгенівському знімку. Больовий синдром зберігається навіть у стані спокою.
• Четверта. Через втрату амортизаційної функції по краях хребців розростаються патологічні нарости – остеофіти. Під час руху вони стикаються з нервовими закінченнями і сусідніми сегментами хребта, завдаючи множинні мікротравми. На цій стадії розвивається частковий або повний параліч кінцівок.

Найчастіше власники звертаються до ветеринара лише на 3 стадії, коли ознаки хвороби стають видимими навіть неозброєним оком. Більш ранні зміни помічають лише у цуценят і молодих особин, оскільки в літньому віці їх відразу списують на старість.

Симптоматика на різних стадіях

Підступність захворювання полягає в дуже тривалій відсутності симптомів навіть при вродженому порушенні. У більшості випадків ознаки з’являються лише при розшаровувальному остеохондрозі, коли у собаки утворюються множинні осколки всередині суглобів.

Основна ознака патології – кульгавість. Яскравість її прояву безпосередньо залежить від зони ураження. Найбільш виразні зміни характерні для патології грудного та попереково-крижового відділів, що відповідають за функціональність передніх і задніх лап.

До інших характерних симптомів відносяться наступні:

• відмова від прогулянок і збільшення тривалості сну;
• набрякання суглобів;
• порушення ходи (переплетення лап, кульгавість, завалювання);
• м’язова слабкість в кінцівках;
• суглобовий хрускіт, що виникає при ходьбі;
• викривлення хребта;
• незвичайна постановка лап при русі (вивертання стоп назовні або всередину);
• гострий больовий синдром при промацуванні ураженого суглоба і короткочасні болі, що виникають при русі після тривалого сну або лежання;
• асиметричний розвиток кінцівок, що характеризується помітною різницею в їх довжині та товщині;
• поступова втрата функції лап із збереженням чутливості.

При виявленні перерахованих симптомів необхідно звернутися до ветеринарної клініки. Чим раніше буде проведена діагностика, тим більше шансів на успішне відновлення рухової функції.

Проведення діагностики

Перед візитом до лікаря спробуйте зробити відеозапис зі своїм вихованцем під час руху. В умовах клініки багато тварин занадто налякані, щоб переміщатися далі оглядового столу, тому ваша зйомка допоможе визначити характер кульгавості.

Під час огляду ветеринар уважно вивчає стан кісток і суглобів ручним і апаратним способом. В обов’язковому порядку проводиться тест двоголового м’яза, що перевіряє реакцію на витягування лап. При наявності осколків подібна дія викликає різкий напад болю, що підтверджує діагноз.

Основний метод діагностики при захворюваннях опорно-рухового апарату – рентген. Знімок роблять відразу в 2 проекціях (фронтальній і бічній), щоб детально розглянути стан кісткової, хрящової і суглобової тканин. Це дослідження проводять строго під наркозом, так як в іншому випадку лікарям не вдається домогтися статичного положення.

До додаткових методів діагностики відносяться наступні:

• КТ, що використовується для отримання більш детального тривимірного зображення;
• мієлографія, необхідна для вивчення корінців спинного мозку;
• МРТ, що виявляє патологічні зміни між хребцями за допомогою ефекту резонансу;
• артроскопія, що визначає пошкодження внутрішньої частини суглоба шляхом безпосереднього введення спеціального апарату – артроскопа.

Також для постановки діагнозу можуть знадобитися аналізи сечі та крові або результати УЗД та ЕКГ. Вони необхідні при підозрі на інфекцію та супутні захворювання, що виступають першопричиною.

Як лікувати остеохондроз у собаки

На ранніх стадіях руйнування хрящових тканин зупиняють за допомогою медикаментозної терапії та лікувальної дієти. До операції вдаються лише в запущених випадках, коли з’являється загроза розвитку паралічу.

Медикаментами

При лікуванні остеохондрозу у собак за допомогою препаратів ставиться 3 завдання: уповільнення дегенеративних змін, позбавлення від болю і усунення першопричини. З цією метою застосовують такі лікарські засоби:

• хондропротектори, що відновлюють хрящові тканини;
• анаболіки, що сприяють інтенсивному зростанню м’язової маси;
• глюкокортикостероїди, що поліпшують кровообіг в ушкоджених тканинах;
• протинабрякові, що зменшують кількість вільної рідини всередині суглобів;
• анальгетики, що знімають больовий синдром;
• антибіотики, що знищують збудника виявленої інфекції;
• протизапальні, що пригнічують запальну реакцію;
• спазмолітики, що усувають м’язові спазми.

Додатково рекомендується пропити курс вітамінів групи B, аскорбінової кислоти і жирних омега-кислот. Точні дозування і порядок застосування необхідно уточнити у ветеринара.

Фізіотерапія

Для відновлення рухової функції обов’язково вдаються до фізіотерапії. До основних процедур при захворюваннях опорно-рухового апарату відносяться наступні:

• теплолікування – дозований вплив тепла за допомогою озокериту або парафіну;
• масажі;
• лазеротерапія – вплив хвилями фіксованої довжини;
• плавання;
• магнітотерапія – вплив низькочастотних магнітних полів;
• акупунктура (голковколювання) і мануальна терапія.

Кількість необхідних процедур і їх тривалість підбирається індивідуально. Деякі з них, включаючи масажі, можна проводити самостійно, але тільки після консультації з ветеринаром.

Оперативним шляхом

Цей спосіб лікування є більш ефективним, оскільки він передбачає прямий вплив на уражену зону. Залежно від діагнозу, пацієнту можуть знадобитися такі операції:

• артротомія – розтин суглоба з його подальшим очищенням від сторонніх тіл (осколків) і накопиченого ексудату;
• вправлення чотириголового м’яза стегна;
• ламінектомія – видалення частини хребетної кістки, що затискає нервовий корінець;
• стабілізація зміщеної колінної чашечки.

Щоб уникнути розвитку інфекції в післяопераційний період тварині необхідно пропити курс антибіотиків. Незважаючи на відсутність стовідсоткової гарантії на повне відновлення рухової функції, біль під час руху зникає назавжди.

Догляд і дієта, післяопераційний період

Для відновлення хворому вихованцеві потрібен особливий догляд і зміна раціону. Фізичні навантаження необхідно дозувати, щоб уникнути перевтоми і м’язової атрофії. Тут важливо відштовхуватися від самопочуття тварини і рекомендацій ветеринарного лікаря.

До найбільш корисних і безпечних вправ відноситься плавання. Улюбленця можна записати в басейн або регулярно вивозити на тепле озеро.

Також дозволяється швидка ходьба і легкий біг підтюпцем. Відмовитися доведеться лише від активності, що вимагає сили, швидкості і спритності. Сюди можна віднести заняття на снарядах на курсах слухняності та аджиліті, а також різні стрибки, включаючи застрибування на диван або ліжко.

Під час годування важливо уникати набору ваги, який може погіршити ситуацію. Для зручності ветеринарні лікарі рекомендують перейти на лікувальну лінійку сухих кормів, розроблених для тварин із захворюваннями опорно-рухового апарату. Більшість із них має маркування j/d.

Прогнози на майбутнє

Важливо відзначити, що повне одужання не настає навіть після операції. Незважаючи на це, в більшості випадків ветеринарам вдається повернути рухову функцію і зберегти якість життя тварини.

Швидкість відновлення залежить від стадії патології та способу лікування. При медикаментозній терапії реабілітаційний період становить близько півроку, а при оперативній – близько 3 місяців.

Профілактика та усунення провокуючих причин

Профілактика остеохондрозу у собак передбачає виключення хворих особин з подальшого розведення. В іншому випадку у їх цуценят можуть розвинутися подібні аномалії.

Не менш важливо переглянути умови утримання та догляду, намагаючись виключити з життя свого вихованця всі провокуючі фактори. Для цього необхідно:

• Стежити за фізичною формою, уникаючи безконтрольного набору ваги.
• Уникати надмірних фізичних навантажень. Тут важливо відштовхуватися від індивідуальних особливостей улюбленця. Якщо він втомлюється від щоденних вправ – скоротіть активність до звичайних прогулянок.
• Збалансувати раціон, виключивши нестачу або надлишок поживних речовин. Найзручніше вибирати готові корми, але, якщо ви вибрали раціони домашнього приготування, то меню повинен скласти ветеринарний лікар-дієтолог.
• Припиняти бійки і занадто активні ігри. Особливу увагу слід приділити цуценятам, чий скелет все ще формується і легко може пошкодитися в результаті механічної травми.
• Подбати про створення комфортного і безпечного спального місця. Якщо ваш улюбленець живе у вольєрі – обов’язково забирайте його в будинок при настанні заморозків або проведіть йому міні-опалення.

Не забувайте, що початкові стадії можна виявити тільки за допомогою лабораторної та інструментальної діагностики. Для цього необхідно перевірятися у ветеринарній клініці хоча б 1 раз на рік.

Висновок

Остеохондроз у собак – небезпечне і незворотне захворювання, яке може виникнути в будь-якому віці. Його симптоми на ранніх стадіях дуже розмиті, тому навіть легке нездужання може виявитися передвісником серйозних порушень у хребетному стовпі. Через це дуже важливо помічати будь-які зміни в поведінці свого вихованця.