Часте сечовипускання у собак – привід звернутися до ветеринарного лікаря?

Собака часто мочиться – наскільки високий рівень небезпеки і які можуть бути причини?

При частому сечовипусканні собаці складніше контролювати сечовий міхур і стримуватися. Повернувшись додому, власник виявляє калюжі на підлозі або меблях. У цей період забороняється лаяти вихованця, оскільки зайвий стрес тільки погіршує проблему. Для її вирішення необхідно поспостерігати за твариною, а іноді – відвідати ветеринарного лікаря, щоб розібратися в причині і нормалізувати стан тварини.

Природні причини прискореного сечовипускання

Причини частого сечовипускання у собак бувають природними і патологічними. При природних проблемах усувається самостійно або передбачає коригування поведінки. При патологічних – призначається медикаментозне або оперативне лікування.

Прискорене сечовипускання у тварин, що пояснюється природними причинами, не є небезпечним для здоров’я. За зміну звичної поведінки відповідають внутрішні та зовнішні фактори: нестабільний психологічний стан, гормональні сплески та багато іншого.

Поведінка та емоції

Чому деякі собаки часто мочаться без видимих причин? Пояснення може критися в особливостях психіки та поведінки тварини.

Наприклад, підвищення або зміна тональності голосу господаря лякає собаку. Падаючи на спину і відкриваючи доступ до живота, тварини виявляють не тільки довіру, але і підпорядкування головному в зграї. Є і протилежний варіант – собачка може описатися від радості при вигляді улюбленого господаря.

Іноді вихованець пісяє довільно, вибираючи важливі для господаря предмети інтер’єру. Так він висловлює ревнощі або образу за вчинені дії – іншими словами, мститься.

З точки зору зоопсихологів, собаки мочаться на речі власників, якщо відчувають конфлікт з ним – таким чином вони намагаються налагодити відносини. Тому не слід карати вихованця, не розібравшись у ситуації.

Іноді часте сечовипускання у собаки пояснюється агресією з боку інших вихованців або напруженою обстановкою всередині сім’ї. Несприятлива обстановка негативно позначається на психоемоційному стані тварини.

Позначення території

Залишаючи їдкий запах сечі, вихованець відлякує інших конкурентів від своєї ділянки. Така поведінка характерна не тільки для псів, але і для сук. Вся відмінність полягає лише в місці для позначки: пси не вибагливі, а суки вважають за краще позначати кути.

Вік

Проблема характерна для старих тварин і маленьких цуценят. З віком втрачається пружність сфінктера сечового міхура, тому літні особини можуть страждати на нетримання. Цуценятам же важко контролювати природні процеси приблизно до 6 місяців. Якщо вихованцю більше півроку, але проблема залишається – обов’язково зверніться до ветеринара і дізнайтеся, чому цуценя часто мочиться, за допомогою детальної діагностики. У цьому віці нетримання може свідчити про патологію.

Тічка

Постійне відчуття незвичного болю, характерне для першої тічки, слабшає після справлення потреби. Зникнення больового синдрому пояснюється тимчасовим зниженням тиску сечового міхура на внутрішні статеві органи.

Гормональні порушення

Після кастрації і стерилізації знижується рівень естрогену і прогестерону. Ці гормони відповідають за збереження м’язового тонусу, тому підсумкова ситуація схожа з літніми тваринами – виникає нетримання.

Пізнє формування ендокринної системи характерне для нерозв’язаних сучок і теж може викликати часті позиви в туалет. Стан нормалізується самостійно після вагітності та пологів.

Рясне пиття

При великому споживанні рідини і рідкісних прогулянках навантаження не витримує навіть дорослий організм. Зверніть увагу, що надмірне споживання води – симптом деяких небезпечних захворювань. Ветеринари рекомендують вимірювати кількість споживаної рідини. Обсяг випитої води повинен становити 50-100 мл на 1 кг ваги. Навіть при невеликому перевищенні нормативу безпечніше звернутися до лікаря і пройти обстеження.

Невихованність

Ніколи не пускайте ситуацію на самоплив. Привчайте вихованця до гігієни з перших днів появи в будинку. Якщо ви постійно затримуєтеся на роботі – придбайте один або кілька лотків для надзвичайних ситуацій.

Якщо жодна з перерахованих причин не підходить, то висока ймовірність виявлення захворювання.

Патологічні причини

На можливу патологію вказує поява інших супутніх симптомів: втрата активності, біль, блювота, розлад кишечника, підвищення температури.

Справжня нетримання

Нижчеперелічені патології відносяться до справжнього нетримання, що передбачає відсутність серйозних порушень з боку сечовидільної системи. Крім справжнього, виділяють і помилкове, коли у внутрішніх органах, що відповідають за виділення сечі, діагностуються істотні відхилення.

Полідипсія

Порушення в відділах головного мозку, відповідальних за споживання рідини, призводить до перевищення добової норми пиття в кілька разів. На тлі цієї патології розвивається ниркова недостатність, діабет, піометра та інші захворювання, а також частішають походи в туалет.

Травми

Пошкодження хребців у спинному відділі порушує роботу нервових закінчень і паралізує задні кінцівки. Найчастіше від цієї травми страждають такси і бассет-хаунди, що відрізняються довгим хребетним стовпом. Також защемлення нервів може пояснюватися надмірним навантаженням, характерним для вагітних або тварин, що недавно народили. При пошкодженні хребта до частіших позивів додається хитка і невпевнена хода.

Цистит

Широке запалення сечостатевих органів викликає мимовільне підтікання сечі. Найчастіше казуси трапляються під час сну, коли контроль над організмом зводиться до мінімуму. Першопричина патології криється в переохолодженні та низькому імунітеті. У вихованця відзначається сильний больовий синдром і постійне розпирання внизу живота.

У запущених випадках вихованець мочиться кров’ю або безуспішно намагається видавити хоча б краплю сечі. При відсутності своєчасного лікування хвороба стає хронічною. Симптоматика набуває хвильового характеру. За раптовим поліпшенням самопочуття слідує обов’язковий рецидив.

Сечокам’яна хвороба (СКХ)

Поява крові характерна не тільки для циститу, але і для СКХ. Тварина страждає від сильного болю, постійно сідає помочитися, але залишає лише невеликі калюжі або краплі. Крім крові, в сечі можуть з’являтися білі згустки слизу і гною.

Діабет

При цукровому і нецукровому діабеті тварина починає відчувати сильну спрагу. Крім того, порушення обміну речовин спричиняє навантаження на нирки, що додає проблем. Тварина постійно проситься на вулицю, а якщо господар її не виводить з якихось причин – пісяє вдома.

Піометра

Запалення в матці стає однією з причин частих позивів попісяти. Запалений орган тисне на стінки сечового міхура і тим самим провокує постійний дискомфорт.

Новоутворення

Онкологія і поліпи в сечовому міхурі та уретрі викликають порушення відтоку сечі. Виявити їх можна тільки у ветеринарній клініці.

Простатит і аденома простати у псів

Як і у випадку з піометрою у самок, запалена і збільшена простата у псів тисне на сусідній сечовий міхур і викликає в ньому неприємні відчуття.

Хибне нетримання

Хибне нетримання – наслідок вроджених вад, які виявляються ще в ранньому віці собаки. До причин хибного нетримання відносять:

• ектопію сечоводу – патологію розташування отвору;
• зовнішнє розташування сечового міхура;
• відсутність з’єднання сечового міхура з гирлом сечоводу.

Всі ці патології не залежать від віку, передаються у спадок і вважаються вродженими. Вилікувати їх можна тільки за допомогою оперативного втручання.

Діагностика та лікування

Перш ніж лікувати вихованця – пройдіть повний огляд у ветеринарній клініці. При підозрі на патологію надайте лікарю всю інформацію, що стосується утримання та індивідуальних особливостей чотириногого пацієнта. Для постановки діагнозу використовуються стандартні методи: клінічний огляд, дослідження аналізів крові та сечі, УЗД і рентген.

Якщо стану собаки нічого не загрожує, то терапія проводиться вдома. У більш важких випадках рекомендується госпіталізація.

У ветклініці

При втраті пружності сфінктера тонус м’язів відновлюється колагеновими ін’єкціями, ушиванням тканин або зміною положення сечового міхура.

Для лікування полідипсії, що спричинила порушення в роботі нирок, хворому вводять вазопресин. Цей гормон зменшує кількість сечі, регулюючи концентрацію рідин в тілі. Більш детальне лікування залежить від першопричини, що спричинила розвиток патології.

Більшість травм лікується медикаментозно. Больовий синдром і запальний процес знімають за допомогою міорелаксантів, стероїдних, знеболюючих і заспокійливих препаратів. Оперативне втручання передбачається тільки в запущених випадках, коли інші способи лікування виявляються безсилими.

Якщо до циститу приєдналася інфекція, то для її знищення призначають курс антибіотиків. Кровотечу блокують препаратами, що зупиняють виділення крові. Перші поліпшення настають через пару днів після початку терапії. Незважаючи на це, забороняється переривати курс прийому препаратів до вказівки ветеринара.

Терапія при МКБ спирається на вид утворень. Найчастіше діагностуються струвіти і оксалати. При надмірному скупченні сечі проводять катетеризацію. Крім спеціальних препаратів, рекомендується зміна раціону, довічна дієта і контроль за достатнім споживанням рідини. На час терапії передбачається профілактична здача аналізу сечі.

Захворювання матки і статевої системи суки лікуються, виходячи з причини виникнення. Для цього застосовують протизапальні препарати, імуностимулюючі і вузькоспеціальні медикаменти.

Діабет передбачає постійну дієту і довічний курс ліків, що підтримують рівень стану вихованця.

Самостійна допомога

Якщо тварина страждає від сильного болю – дайте їй дозволений знеболюючий засіб. До заборонених анальгетиків з людської аптечки входять парацетамол, ібупрофен і аспірин – вони токсичні для собак і можуть призвести до летального результату. Якщо ви погано розбираєтеся в препаратах – зателефонуйте ветеринару.

Відсутність сечовипускання протягом доби загрожує смертю, тому не зволікайте з візитом до ветеринарної клініки. Незважаючи на небезпеку, забороняється самостійно проводити масаж сечового міхура, ставити катетер або давати сечогінні засоби. Неумілі дії призведуть до розриву органу.

Якщо причини частого сечовипускання криються в поведінці, то господар може і повинен усунути їх самостійно. Навіть якщо тварина досить доросла, її можна привчити до того, щоб вона поводилася виховано і стримано.

Рекомендації щодо профілактики

Для здоров’я вихованця оберігайте його від факторів, що негативно позначаються на стані сечовидільної системи. З метою профілактики дотримуйтесь наступних рекомендацій:

• Слідкуйте за реакцією на ваш голос. Тварини, взяті з вулиці або з притулку, часто бояться гучного голосу і суворого тону. Якщо такий метод виховання викликає більше проблем, ніж результатів – скоригуйте його разом з ветеринаром або кінологом.
• Запишіть собаку на кастрацію або стерилізацію, якщо не плануєте займатися потомством. Операція позбавить від постійних міток і нападів болю під час тічки.
• Не допускайте переохолоджень. Скорочуйте тривалість прогулянки в зимовий час і обов’язково одягайте на собаку комбінезон.
• Ніколи не вдавайтеся до фізичної сили. Про дієві способи покарання і заохочення можна дізнатися в кінологічному клубі або у породників.
• Слідкуйте за відносинами між усіма вихованцями в родині. При серйозних конфліктах рекомендується звернутися до зоопсихолога.
• Збільште кількість прогулянок, якщо це необхідно. Під час тічки з вихованкою доведеться гуляти частіше, ніж зазвичай.
• Контролюйте раціон. Нестача вітамінів і поживних речовин негативно позначається на імунній системі.
• Уникайте стресу. В екстрених випадках (обов’язковий переїзд) попросіть ветеринара призначити курс седативних препаратів.
• Починайте привчання до лотка відразу ж після покупки цуценяти. Не дозволяйте йому розгулювати по всьому будинку. Обмежте простір до невеликого вольєра. Так простіше контролювати положення пелюшки або лотка.

Крім перерахованих рекомендацій, не забувайте про ветеринарні огляди. Після 7 років або при наявності хронічних захворювань їх частота підвищується до 2 разів на рік.

Різноманітність причин, здатних спричинити часте сечовипускання, ускладнює діагностику вдома. Методи їх усунення сильно відрізняються один від одного, тому самостійне лікування може нашкодити тварині. У господаря залишається тільки одне надійне рішення – відвідування ветеринарної клініки.