Токсоплазмоз у собак: симптоми та лікування, небезпека для людей.

Токсоплазмоз у собак протікає інакше, ніж у кішок, але його небезпека для тварини анітрохи не менша.

Деякі власники сумніваються, чи хворіють собаки на токсоплазмоз – адже найчастіше вагітних жінок застерігають тільки від контакту з кішками. Упереджене ставлення до них цілком зрозуміле: вони виступають основними переносниками збудника хвороби. У їх організмі токсоплазми проходять повний цикл розвитку, а у інших теплокровних, включаючи псових – лише частковий. Незважаючи на це, всі заражені точно так само хворіють, але в їх випадку інфекція протікає трохи інакше.

Опис збудника і шляхи передачі

Токсоплазми – мікроскопічні найпростіші паразити, широко поширені по всьому світу і стійкі до впливу зовнішніх факторів. Для їх знищення використовують висушування, деякі дезінфікуючі засоби, електромагнітне випромінювання і нагрівання до 55°С.

Після потрапляння в організм теплокровної тварини збудник проходить наступний цикл розвитку:

• Брадизоїти. Утворюються в здорових клітинах внутрішніх органів і розмножуються поділом. Найчастіше вибирають м’язові та нервові тканини. Завдяки своєму маскуванню здатні тривалий час ховатися від імунітету.
• Тахізоїти. Формуються при пошкодженні заражених клітин і сприяють збільшенню кількості нових паразитів, які відразу ж заселяють сусідні здорові клітини.

На відміну від брадизоїтів, тахізоїти вразливі перед імунною системою, але їх постійне зростання загрожує поступовою втратою функціональності внутрішніх органів.

Кінцева форма токсоплазм – спорозоїти, що розмножуються статевим шляхом всередині кишечника. Вони зустрічаються тільки у кішок і виходять назовні разом з фекаліями. Поза живим організмом тривалість їх життя становить до 1,5 років.

Найчастіше собаки заражаються 3 шляхами:

• контактний – непрямий контакт через фекалії (тільки котячі) і безпосередня взаємодія з твариною-носієм (через слину);
• фекально-оральний – через їжу і воду, заражену токсоплазмами;
• трансплацентарний – через плаценту від вперше інфікованої матері, а згодом і через її молоко.

Також існує невеликий ризик трансмісивного та гемоконтактного зараження, тобто через укус комах і через кров від хворого донора. Незалежно від шляху передачі, симптоми проявляються не відразу, а тільки після закінчення інкубаційного періоду.

Причини зараження токсоплазмою

Основні причини зараження – вживання сирого м’яса і риби, а також поїдання або обнюхування котячих фекалій під час прогулянки. Паразитів може принести і сам господар. Через вуличне взуття та одяг зазвичай інфікуються цуценята, які сидять вдома на карантині.

Імовірність зараження і тяжкість перебігу токсоплазмозу підвищуються при низькому імунітеті. До групи ризику входять:

• вихованці, ослаблені недавньою хворобою, хірургічним втручанням або хронічними патологіями;
• літні (старше 6-7 років) і молоді (до 1 року) собаки;
• особини з притулку, що живуть в скупчених умовах.

Також сюди слід включити породи з розвиненим мисливським інстинктом, не призначені для полювання. На відміну від професійних собак-мисливців, такі тварини не приносять здобич людині, а з’їдають її відразу після упіймання. Через це вони можуть заразитися від хворих птахів або гризунів.

Основна симптоматика

На ранній стадії хвороба нагадує отруєння або застуду. Вона супроводжується:

• слабкістю і підвищеною втомою (збільшення тривалості сну);
• втратою апетиту;
• блювотою і порушенням стільця (чергування проносу і запору);
• підвищенням температури.

Пізніше ознаки токсоплазмозу у собак доповнюються утрудненим диханням і судомами, а в рідкісних випадках – запаленням слизових і виділеннями з очей і носа. При слабкому імунітеті і серйозному ураженні нервових волокон стан ускладнюється парезами (розслабленням м’язів) і паралічами.

Також інфекція може перейти в хронічну форму з тривалою млявою картиною. У цьому випадку лікування не потрібне, оскільки імунітет самостійно пригнічує активне розмноження паразитів. Незважаючи на це, частина токсоплазм все одно зберігається, але вже не становить серйозної небезпеки для свого носія і оточуючих.

Чи може людина заразитися токсоплазмозом від собаки?

На відміну від кішок, собаки не виділяють спорозоїти. У їх слині присутня лише невелика кількість менш небезпечних тахізоїтів, тому єдиний можливий спосіб передачі – через невеликі подряпини після їх облизування зараженою твариною. Незважаючи на це, токсоплазмоз від собаки до людини практично ніколи не передається.

Особливу обережність рекомендується дотримуватися тільки вагітним жінкам, але для профілактики їм цілком достатньо ретельного миття рук після кожного контакту. Фекалії собак абсолютно безпечні, тому під час прогулянки їх можна спокійно збирати в пакетик.

Сувора ізоляція хворої тварини необхідна лише в тому випадку, коли в будинку живуть інші вихованці. На відміну від людей, вони переносять хворобу набагато важче і нерідко страждають від ускладнень.

Діагностика та аналізи

Наявність описаних вище симптомів – далеко не єдина причина для взяття аналізів на токсоплазмоз у собак. Діагностика рекомендована і в ряді інших випадків:

• швидка в’язка незалежно від статі;
• вживання м’яса і риби, що не пройшли належну термічну обробку, на постійній основі;
• підозра або підтвердження хвороби у кішки, що живе в одному будинку з собакою.

Для постановки діагнозу використовують кров, оскільки собачий кал не є показовим. Найчастіше застосовують серологічні дослідження, що визначають реакцію імунної системи на збудника.

До них відноситься імуноферментний аналіз (ІФА). За його результатами ветеринар дізнається про наявність (якісний тест) або точну кількість (кількісний тест) антитіл до токсоплазм. Вони поділяються на 2 види:

• IgM. Утворюються в перші дні після зараження і досягають максимального значення через 2-3 тижні. Ці антитіла – первинна відповідь імунної системи. Через 2 місяці від початку хвороби вони плавно знижуються.
• IgG. Цей вид більш стійкий, ефективний і мобільний, але він утворюється із запізненням, як вторинна відповідь. Для більш простого розуміння IgM можна порівняти з особистою охороною, яка оберігає організм від загарбників і своєчасно їх усуває відразу після появи. IgG – це скоріше наряд поліції, який приїжджає за викликом і не завжди встигає до потрібного часу.

Розшифровка аналізу залежить від співвідношення антитіл. Якщо тест був якісним, то вона буде виглядати наступним чином:

• IgM-, IgG- – відсутність імунітету, тобто зараження ніколи не відбувалося;
• IgM+, IgG- – гостра форма інфекції, що вимагає термінового лікування;
• IgM-, IgG+ – хронічна форма інфекції або носійство, не вимагає лікування;
• IgM+, IgG+ – загострення хронічної форми, що вимагає лікування.

При сумнівному результаті ІФА використовують полімеразну ланцюгову реакцію (ПЛР). Це дослідження визначає наявність ДНК токсоплазми. Також у важких випадках вдаються до біопсії з взяттям матеріалу з бронхів, печінки, лімфовузлів або навколоплідних вод.

Відразу після зараження можливе отримання хибнонегативних результатів. З цієї причини ветеринарні лікарі рекомендують проводити дослідження в декількох лабораторіях з невеликою перервою між здачею аналізів.

Лікування, догляд та гігієна

Специфічного лікування інфекції не існує. Застосовувана терапія спрямована на усунення основних симптомів і введення паразитів у стан сплячки, тобто на штучне переведення гострої форми в хронічну. Для цього використовують такі препарати:

• протипротозойні, що знищують активних тахізоїтів, які циркулюють у кровоносному руслі;
• імуномодулятори, що стимулюють імунну відповідь для ув’язнення паразитів, що залишилися, в капсули;
• антибіотики, що запобігають приєднанню вторинної інфекції.

В іншому лікування носить симптоматичний характер. Список ліків визначають на підставі виду і ступеня ураження внутрішніх органів. Найчастіше основний удар припадає на серце, печінку, нирки і селезінку.

При відсутності серйозних ускладнень симптоми проходять вже через 2 дні. Незважаючи на це, прийом препаратів продовжують строго за рекомендаціями ветеринара.

На час лікування собаку переводять на лікувальну дієту, забезпечуючи комфортні умови для відпочинку. Щоб уникнути зараження інших домашніх тварин, проводять регулярне вологе прибирання та дезінфекцію.

Токсоплазми в неактивній стадії не є небезпечними для оточуючих і їх носія. Незважаючи на це, після одужання доведеться щорічно здавати ІФА, щоб відстежувати рівень антитіл і можливі рецидиви.

У 90% випадків прогноз на одужання позитивний. Висока ймовірність ускладнень, включаючи летальний результат, висока тільки при слабкому імунітеті і під час вагітності. З цієї причини не варто забувати про профілактику – адже навіть після успішного одужання ваш вихованець може заразитися повторно.

Профілактика зараження

Вакцини від токсоплазмозу не існує, тому його профілактика базується на дотриманні правил гігієни, перегляді раціону та зміцненні імунітету тварини. Ці заходи не гарантують стовідсоткового захисту, але знижують ризик його виникнення та тяжкість перебігу.

До основних профілактичних рекомендацій відносять наступні:

• Безпечне зберігання вуличного одягу та взуття. Особливу увагу цьому моменту слід приділити власникам цуценят, які не пройшли вакцинацію. До закінчення карантину передпокій повинен бути для них під забороною, а потенційно небезпечні предмети слід прибирати в закриту шафу.
• Регулярне прибирання спального місця вихованця і його годівниць. Дозволяє знизити ризик перенесення токсоплазм далі передпокою.
• Обов’язкове промивання лап після кожної прогулянки. З особливою ретельністю необхідно очищати простір між пальцями.
• Заборона на годування сирим м’ясом і рибою. Ці продукти повинні проходити обов’язкову термічну обробку. В ідеалі – комбінувати низькі і високі температури. Це підвищить шанси на знищення паразитів.
• Відучування від поганих звичок. Не допускайте пиття з калюж і обнюхування чужих фекалій за допомогою команди «Фу». Також не варто заохочувати поїдання вуличної трави. Крім паразитів, в ній можуть міститися отруйні речовини, розпорошені для труїння щурів і мишей на придомовій території.
• Уникнення контактів з вуличними тваринами. Крім кішок, небезпеку для вашого улюбленця становлять будь-які теплокровні.
• Своєчасне знищення гризунів при проживанні в приватному будинку. Якщо у вашому будинку завелися миші та щури – не намагайтеся боротися з ними самостійно – краще викличте дезінфектора. Полювання на цих тварин з метою подальшої трапези характерне для північних їздових порід: хаскі, маламутів, самоедів.
• Здача аналізів на токсоплазму перед кожною в’язкою. Ця рекомендація застосовується для тварин, які ще не хворіли. Якщо у вашої вихованки є імунітет, то під час вагітності її цуценята будуть у безпеці.
• Періодична перевірка котів, що живуть у будинку. При співжитті з основними переносниками необхідно дотримуватися особливої пильності.

Не варто забувати і про якісний раціон, а також про своєчасну вакцинацію та дегельмінтизацію. Все це впливає на імунну відповідь, що дуже важливо при боротьбі з інфекцією.

Висновок

Запущений токсоплазмоз у собак зі слабкою імунною системою може призвести до нефриту, гепатиту, запалення легенів, ентероколіту та енцефаліту. Захистити тварину від ускладнень можна за допомогою дотримання перерахованих вище рекомендацій і своєчасної діагностики.

Якщо ваш улюбленець виглядає млявим і хворим – обов’язково відведіть його до ветеринарного лікаря. Легке нездужання може бути пов’язане з банальною застудою або безпечним отруєнням, але для надійності все-таки краще перестрахуватися – і розвіяти свої побоювання за допомогою здачі аналізів.

Популярні статті

Лімфома у собак, її різновиди та лікування.

Як чистити вуха собаці: частота і нюанси гігієнічної процедури.

Ви страждаєте від передчасного (превентивного) горя через втрату собаки чи кота?

Серцева недостатність у собак: перші ознаки, схожі захворювання, терапія, прогнози.

Де знаходиться холка у собаки: вимірювання зросту і постановка уколів.

Розуміння поведінки собаки: як розшифровувати її сигнали і потреби.

Як чистити вуха собаці?

Клички для лабрадора-хлопчика — ТОП-500 імен.

Бореліоз у собак: симптоми та методи лікування, можливі небезпеки.

Чи є у собак пупок?

Пізнавальні відео по темі