Хвороба Легга-Кальве-Пертеса у собак та її лікування.

Хвороба Пертеса у собак — небезпечна патологія, що обмежує рухову активність.

До захворювань опорно-рухового апарату схильні не тільки люди, а й їхні улюбленці. До найбільш небезпечних належать остеохондропатії, що викликають ускладнення у вигляді мікропереломів і паралічу. До їх числа входить хвороба Легга-Кальве-Пертеса у собак, або асептичний некроз головки стегнової кістки. Її симптоми неспецифічні, тому поставити правильний діагноз здатний тільки ветеринарний лікар.

Що таке хвороба Пертеса у собак

Патологія являє собою часткове або повне відмирання суглобового хряща головки стегна. Спусковим механізмом для некрозу в даному випадку виступає блокування кровотоку, тобто порушення кровопостачання в результаті різних зовнішніх і внутрішніх факторів.

Згодом кісткова тканина, позбавлена поживних речовин і захисного хряща, втрачає свою міцність. Через це головка стегна деформується, що призводить до порушення ходи та болю різного ступеня вираженості.

Симптоми захворювання на різних стадіях

Найчастіше перші симптоми патології з’являються у віці 4–6 місяців. Вони розвиваються поступово і залежать від стадії:

• Прихована. Зміни в кістковій тканині практично непомітні, а хрящ, що вкриває стегнову кістку, зберігає свою цілісність. Єдиний симптом – незначна кульгавість, яку легко не помітити.
• Імпресійний, або внутрішньосуглобовий, перелом. Некротизація тканин, позбавлених кровопостачання, призводить до підхрящового перелому. Через тиск, що виник, голівка сплющується й вдавлюється в поверхню хряща. Собака починає обережно спиратися на хвору лапу.
• Розсмоктування. Омертвілі ділянки розсмоктуються. На їхньому місці утворюються фібринові волокна сполучної тканини. Тварина перестає навантажувати одну або відразу дві задні кінцівки.
• Відновлення. Уражена ділянка заміщується кістковою тканиною, але головка зберігає свою деформацію і не відновлюється. Розвиваються сильні суглобові болі, а рухова активність обмежується.
• Кінцева. Деформована головка набуває форми валика або гриба. Шийка стегна або стає товстішою, або зникає. Низька міцність кісток зберігається. Больовий синдром практично повністю зникає, а разом з ним – і рухова активність. Хвора лапа виглядає вкороченою, а її м’язи атрофуються.

Якщо говорити про загальні ознаки, то в першу чергу слід звертати увагу на надто швидку втомлюваність і кульгавість різного ступеня вираженості. Собака може періодично підтискати одну або відразу дві задні лапи під час прогулянок і відмовлятися бігати.

Спробуйте відвести лапу вашого улюбленця вбік. Якщо є патологія, ця проста дія викличе сильний біль.

Причини виникнення патології

Головною причиною розвитку патології є порушення кровопостачання суглобового хряща головки стегнової кістки. Проблема полягає в тому, що фактори, які провокують це захворювання, невідомі. У вчених є лише непідтверджені припущення.

У першу чергу, у виникненні хвороби Легга-Кальве-Пертеса звинувачують генетичну схильність. Найчастіше її діагностують у карликових порід. Незважаючи на цей факт, хворіють і більші собаки. Також є відомості про передачу патології у спадок.

Друга можлива причина – вроджена або набута м’язова слабкість. Через неї будь-яка фізична активність створює на стегно більше навантаження.

Ще одна версія — гормональні порушення. Її прихильники дотримуються думки, що до групи ризику входять цуценята, які досягли статевої зрілості раніше, ніж передбачалося. До таких тварин здебільшого належать різностатеві вихованці, які живуть разом з раннього дитинства.

До числа можливих причин відносять вроджену недорозвиненість вен і артерій, а також травми та запалення, які призвели до здавлення важливих судин.

Діагностика та аналізи

Симптоматику патології легко сплутати з травмою, вивихом, артритом, артрозом, дисплазією та іншими захворюваннями опорно-рухового апарату. Саме тому постановка діагнозу на підставі візуального огляду та пальпації неможлива.

Основним дослідженням є рентген. Під час його проведення дуже важливо зберігати нерухомість, тому тварині роблять загальний наркоз або седацію. На підставі отриманого знімка ветеринар визначає не тільки сам факт патології, але й її стадію.

Найточніший метод обстеження — КТ (комп’ютерна томографія). За її допомогою хворобу вдається виявити навіть на початковій стадії, але необхідне обладнання є далеко не в усіх ветеринарних клініках.

Лікування та відновлення

Залежно від стадії захворювання, для лікування хворої собаки використовують медикаментозну терапію або хірургічне втручання. До першого варіанту вдаються на початкових стадіях, а до другого – за наявності серйозних патологічних змін у тазостегновому суглобі.

Медикаментозна терапія

Якщо незворотні зміни ще не відбулися, то лікування базується на зменшенні больового синдрому, купіруванні запалення та стимулюванні росту здорової кістково-хрящової тканини. Для цього використовують:

• анальгетики;
• протизапальні засоби;
• хондропротектори.

Усі препарати необхідно приймати суворо за інструкцією. Окрім дозування, важливо дотримуватися й часу прийому, оскільки деякі речовини не підходять для порожнього шлунка та подразнюють його слизову.

Медикаментозна терапія ефективна лише за умови збереження природної форми головки стегнової кістки та за відсутності перелому.

Хірургічне втручання

Хірургічне втручання є більш ефективним. Воно виключає виникнення рецидивів у майбутньому та підходить навіть у разі повного руйнування головки стегнової кістки.

Залежно від способу проведення, операції поділяються на 2 види:

• Резекційна артропластика. Передбачає часткове видалення ураженої ділянки з подальшим прокладанням сідничного м’яза під вертлюгову западину – виїмку на зовнішній поверхні тазової кістки. Повертає рухову функцію лише частково і тільки за відсутності вираженої атрофії.
• Ендопротезування. Дозволяє повністю відновити рухову функцію за допомогою встановлення протеза, але вимагає великих фінансових витрат.

Через нижчу вартість у більшості випадків використовують резекційну артропластику. Незважаючи на свої недоліки, цей вид операції підходить для тварин будь-якого віку і не вимагає тривалого відновлення. Після неї шви знімають вже через 9 днів.

Фізіотерапія

Головні завдання фізіотерапії — прискорення відновлення ураженої кінцівки, запобігання подальшій атрофії її м’язів та відновлення рухової функції. У реабілітаційний період прооперованому улюбленцю потрібно пройти курс лікувальних масажів та гімнастики з використанням обтяжувачів. Також дуже хороший ефект дає плавання, оскільки цей вид спорту задіює відразу всі групи м’язів.

Догляд за твариною

Під час медикаментозного лікування собаку поміщають у клітку на 4–6 місяців. Це необхідно для досягнення знерухомлення, оскільки будь-яка активність може спровокувати прогресування хвороби. Короткочасне випускання з клітки допускається тільки для справляння потреби і лише в тому випадку, якщо вихованець не привчений до пелюшки.

Щомісяця або частіше необхідно робити рентген хворої кінцівки. При нормалізації стану можна повернутися до звичайного життя, а при погіршенні доведеться вдатися до операції.

Варто зазначити, що такий радикальний метод лікування рідко підтримують власники. Саме тому багато хто вважає, що набагато гуманніше й ефективніше відразу погодитися на хірургічне втручання. У цьому випадку після зняття швів достатньо просто обмежувати активність свого улюбленця протягом 1–2 місяців.

Прогнози

Прогноз на одужання залежить від стадії хвороби та обраного способу лікування. При проведенні операції рухова функція відновлюється в 90% випадків, а больовий синдром повністю зникає. При медикаментозній терапії позитивні результати були зафіксовані лише у 25% собак.

Неабияку роль відіграє й регулярне виконання призначених ветеринаром вправ. Власники часто шкодують своїх улюбленців, боячись появи будь-яких больових відчуттів. З цієї причини проведення занять краще довірити ветеринару-реабілітологу.

Висновок

Специфічної профілактики проти патології не існує, оскільки механізм її розвитку вивчений недостатньо. Незважаючи на це, заводчики здатні скоротити кількість хворих цуценят у нових поколіннях, виключивши з розведення вихованців із підтвердженою хворобою

Популярні статті

Лишай у собак – як визначити та чим лікувати? Покрокове пояснення від команди LovePets UA.

Запалення молочної залози, або мастит, у собак.

Все про ожиріння у собак: причини, дієта і фізичні навантаження.

Чому собаки бояться пилососів та що з цим робити?

Скільки разів на день потрібно гуляти з собакою?

Купірування вух у собак.

Утримання німецької вівчарки: у квартирі та приватному будинку.

Чому чихуахуа тремтять без причини?

Які запахи не люблять собаки?

Що таке пуллер (Puller) / кільце для собак?

Пізнавальні відео по темі