Амілаза в крові у собак.

Амілаза у собак — травний фермент, підвищення рівня якого часто пов’язане з панкреатитом.

Альфа-амілаза — один з основних показників біохімічного аналізу крові (БАК). При різних патологіях її рівень відхиляється від норми в більшу або меншу сторону. У більшості випадків при таких результатах тварині потрібне обов’язкове медикаментозне або хірургічне лікування, яке призначають після проведення додаткових досліджень.

Амілаза, її норма та роль в організмі

У нормі рівень альфа-амілази в крові собак становить 685–2155 од./л. Цей важливий травний фермент, або ензим, відповідає за розщеплення вуглеводів. Його близькі родичі – ліпаза та протеаза, які виконують аналогічну функцію, але стосовно жирів та білків відповідно.

Амілаза розщеплює крохмаль до солодового цукру, або мальтози. З цієї причини при тривалому жуванні крохмаломістких продуктів (картопля, банани, кукурудза) у роті з’являється солодкуватий присмак.

Головним виробником травних ферментів в організмі є підшлункова залоза. Вона виконує дві функції:

• допомагає перетравлювати їжу в дванадцятипалій кишці за допомогою травних ферментів;
• регулює обмін речовин і підтримує нормальний рівень глюкози в організмі.

Також значна частина альфа-амілази утворюється в привушних слинних залозах. Ці органи теж беруть участь у процесі травлення. Вони забезпечують ротову порожнину необхідною кількістю слини, яка полегшує утворення харчового грудочки, захищає від проникнення шкідливих мікроорганізмів і підтримує оптимальний кислотно-лужний баланс у ротовій порожнині.

Крім перерахованих органів, амілазу синтезують і інші системи, але в набагато менших обсягах.

Надлишки травних ферментів фільтруються нирками і виводяться разом із сечею. Виявлені в осадових частинках фрагменти не є значущими, тому загальний аналіз сечі на альфа-амілазу зазвичай не проводять.

Чому у собаки може бути підвищений рівень амілази

У собак відхилення від референтних значень у бік підвищення зазвичай вказує на наявність панкреатиту, тобто запалення підшлункової залози. Він розвивається на тлі порушення функції органу, внаслідок чого частина травних ферментів перестає надходити до дванадцятипалої кишки.

У результаті ферменти починають розщеплювати здорові тканини підшлункової залози, яка їх виробляє. Цей небезпечний стан супроводжується такими симптомами:

• болісні болі до та після годування;
• діарея та багаторазове блювання;
• пожовтіння фекалій;
• тремтіння лап;
• потьмяніння шерсті.

При панкреатиті значення показника перевищує норму в 7-10 разів. До аналогічного стрибка призводить і ниркова недостатність. Вона зустрічається рідше, але є ще більш небезпечною через тривалу відсутність зовнішніх симптомів.

При нирковій недостатності господарі звертаються за допомогою лише тоді, коли 70% нирок виявляються ураженими. Лише на цьому етапі у хворої тварини з’являються симптоми:

• періодичні коливання температури в більшу або меншу сторону;
• сильна спрага;
• запах аміаку з рота;
• часте сечовипускання – до 10 разів на добу;
• бліді слизові оболонки;
• рясне слиновиділення;
• набрякання грудей, лап і живота.

При проблемах з нирками значне підвищення рівня альфа-амілази спостерігається не тільки в крові, але й у сечі. Це пов’язано зі зниженням швидкості клубочкової фільтрації.

Якщо відхилення незначне, а улюбленець почувається добре, то хвилюватися не варто. Таке можливе при одноразовому споживанні вуглеводних продуктів (фрукти, каші, дешеві сухі корми з низьким вмістом м’яса), вагітності (на тлі токсикозу) та при прийомі деяких лікарських препаратів (сечогінні засоби, гормони, анальгетики).

Щоб уникнути спотворення результатів, перед здачею аналізу крові не рекомендується годувати тварину принаймні протягом 8 годин, оскільки споживання їжі спричиняє посилення слиновиділення та одночасний стрибок рівня амілази.

У всіх інших випадках причину слід шукати в таких порушеннях:

• захворювання печінки (гепатит, цироз);
• заворот кишок;
• невралгія лицьового нерва;
• отруєння токсичними речовинами (хімікати, ліки, отрути, засоби для чищення);
• цукровий діабет;
• новоутворення в підшлунковій залозі;
• різні форми перитоніту;
• полікістоз яєчників, а також новоутворення в інших органах;
• стоматити та паротит;
• закупорка сечовивідних шляхів.

Визначити точну причину порушення на підставі результатів БАК неможливо. Саме тому для постановки діагнозу обов’язково використовують додаткові дослідження, виходячи з супутніх симптомів та самопочуття хворого улюбленця.

Причини знижених показників

Занадто низькі показники також становлять небезпеку для тварини. Вони виникають у разі недостатньої роботи органів, відповідальних за вироблення ферментів. До можливих причин належать:

• тяжка форма гострого панкреатиту або гепатиту;
• панкреонекроз;
• отруєння отрутами;
• онкологічні захворювання шлунково-кишкового тракту;
• інфаркт міокарда;
• тиреотоксикоз, або надмірне утворення гормонів щитоподібної залози.

До безпечних причин належить прийом антикоагулянтів, але тільки за умови їх призначення ветеринаром. В іншому випадку неправильно підібране дозування може призвести до неконтрольованих тривалих кровотеч.

Додаткові аналізи та терапія

Окрім рівня альфа-амілази, перед постановкою діагнозу обов’язково вивчають усі інші показники БАК (біохімічний аналіз крові). При підозрі на патології печінки та інфаркт міокарда особливий інтерес становлять АЛТ (аланінамінотрансфераза) та АСТ (аспартатамінотрансфераза). Якщо обидва показники підвищені – розраховують коефіцієнт де Рітіса. Він являє собою співвідношення АСТ до АЛТ і дозволяє зрозуміти, де саме слід шукати проблему: у нирках чи в серці.

На додаток до БАК зазвичай призначають такі дослідження:

• Загальний аналіз крові. Застосовується для виявлення запальних процесів, що підвищують рівень лейкоцитів.
• Загальний аналіз сечі. Допомагає оцінити функціональність нирок на основі рівня сечовини та креатиніну.
• Тест для визначення рівня панкреатичної ліпази. Використовується для підтвердження захворювань підшлункової залози.
• УЗД черевної порожнини. Дозволяє виявити випоти та новоутворення, а також визначити зміну розміру та форми органів.
• Біопсія. Застосовується для визначення злоякісності виявленої пухлини.
• Рентген. Використовується для оцінки цілісності кісток, серця та органів дихання.

Спосіб лікування підбирається індивідуально і тільки на підставі діагнозу. До загальних рекомендацій належать лише щадна дієта, що передбачає дробне годування. Для цього звичний корм замінюють на ветеринарний, призначений для тварин із захворюваннями шлунково-кишкового тракту, а кількість прийомів їжі збільшують до 4-6 разів на добу.

При цукровому діабеті слід обирати корми з низьким (до 4%) вмістом вуглеводів. Такого раціону необхідно дотримуватися до кінця життя.

Для нормалізації стану при цукровому діабеті застосовують регулярні ін’єкції інсуліну. При ожирінні обов’язково підвищують рівень фізичної активності, щоб знизити вагу до рекомендованої норми.

Якщо за результатами досліджень було виявлено панкреатит, то для його усунення може знадобитися операція. До неї вдаються при закупорках, пухлинах і неефективності медикаментозної терапії. В інших випадках травну функцію нормалізують прийомом антацидів і ферментних препаратів.

При захворюваннях печінки тварині можуть призначити:

• глюкокортикостероїди, що пригнічують запальні реакції;
• антибіотики, які борються з інфекційними ураженнями;
• жовчогінні засоби, що стимулюють відтік жовчі;
• спазмолітики та анальгетики, що знімають спазми та больові синдроми;
• поживні та регідратаційні розчини, що нормалізують обмін речовин.

До оперативного втручання вдаються при виявленні пухлин без метастазів та закупорки проток. Якщо онкологія вже запущена, то в якості лікування використовують протипухлинні препарати та хіміотерапію.

Не обійтися без хірургії і при завороті кишок, оскільки природне положення органу можна повернути тільки таким способом. Після операції пацієнта обов’язково залишають у стаціонарі на 4-5 днів, щоб виключити повторне скручування.

Не допомагає прийом ліків і при пізно виявленому перитоніті. Після видалення патологічної ділянки кишки, ушивання розійшовшихся органів і відкачування вільної рідини організм відновлюється близько 14-21 днів.

Коротка інформація про захворювання підшлункової залози

Найчастіше у собак діагностують 2 захворювання підшлункової залози: цукровий діабет і панкреатит. До їхніх основних причин належать:

• ожиріння;
• неправильне харчування (незбалансоване, що спричиняє дефіцит або надлишок поживних речовин);
• гормональні порушення;
• інфікування вірусами та паразитами;
• травми черевної порожнини;
• тривалі стреси;
• онкологія;
• патології печінки та запалення шлунка;
• генетична схильність.

Також ці хвороби можуть провокувати розвиток одна одної та протікати спільно. До групи ризику входять представники порід із чутливим травленням, суки старше 7 років та цуценята, народжені від хворих батьків.

За відсутності лікування захворювання підшлункової залози ускладнюються кетоацидозом, циститом, катарактою, печінковою та дихальною недостатністю, внутрішніми кровотечами та тромбозами. Якщо панкреатит переходить у хронічну форму, до переліченого можуть додатися онкологічні захворювання та панкреонекроз, що знижує ймовірність одужання до 10%.

Висновок

Багато причин зростання та зниження рівня амілази, перелічених вище, неможливо діагностувати самостійно на початковому етапі. Саме тому ветеринари настійно рекомендують не забувати про важливість профілактичного здавання аналізів. Завдяки цьому небезпечні хвороби можна виявити ще до появи клінічної картини.

Популярні статті

Скільки триває вагітність у такси?

Рак у собак: лікування та прогнози.

Поширені хвороби ротвейлерів і схильність до захворювань.

Як зрозуміти, що собака мерзне на прогулянці?

Чому собака боїться води – і як подолати страх?

Чи потрібний собакам теплий одяг?

Клички для чихуахуа (хлопчиків-дівчаток).

Чи можна собаці пити на вулиці з калюжі?

Догляд за зубами собаки: важливість профілактики зубного нальоту.

Чому ваш собака гикає?

Пізнавальні відео по темі