Чому цуценя або собака хрюкає?

Чому собака хрюкає: безпечні та небезпечні причини, лікування та профілактика.

Хрюкаючий улюбленець викликає мимовільну посмішку, але насправді звуки, які він видає, можуть становити серйозну небезпеку. Головна причина такого звуку – утруднення дихання. Щоб уникнути розвитку ускладнень, важливо якомога швидше з’ясувати, чому собака хрюкає і як їй допомогти.

Чому цуценя хрюкає: безпечні причини

Якщо собака почала хрюкати – оцініть її загальний стан. За відсутності тривожності, збереження активності та хорошого апетиту за здоров’я свого улюбленця можна не турбуватися. У такому випадку причина дивних звуків криється у фізіології.

Зворотне, або реверсивне чхання

Являє собою хронічне подразнення гортані та м’якого піднебіння, що супроводжується різким вдихом. Характерне для брахіцефальних порід із плоскою мордою та для дрібних собак. У перших порушення дихання викликає занадто довге м’яке піднебіння, яке періодично западає в дихальне горло, а у других – занадто вузькі хрящові кільця трахеї.

Реверсивне чхання не є небезпечним саме по собі, але може бути симптомом деяких захворювань. При наявності патології напад з хрюканням, фирканням і хрипами триває більше 1 хвилини, а його закінчення не приносить тварині полегшення.

Короткочасне подразнення гортані виникає при вдиханні різких запахів, надмірній емоційності (вираження радості та страху), занадто швидкому споживанні їжі та води, у спекотну погоду та при носінні стискаючого нашийника.

Наближення пологів

Незадовго до появи потомства у вагітної суки знижується температура тіла і частішає серцевий ритм. Її поведінка стає неспокійною, а дихання – частим і важким. Похрюкування на цьому етапі цілком допустимі. Нехарактерні для собаки звуки зникають незабаром після народження цуценят.

Чому цуценя або собака видає хрюкаючі звуки: небезпечні причини

Якщо обидві фізіологічні причини виключені, але собака все одно хрюкає носом і задихається — зверніться по допомогу. У більшості випадків патологія завжди супроводжується супутніми симптомами, за якими можна спробувати поставити попередній діагноз.

Алергія

Розвивається при контакті з подразником: тютюновим димом, пилком, фарбою, пилом. Реакція завжди індивідуальна. До найчастіших симптомів алергії належать нежить, сльозотеча та сильний свербіж.

Паразитоз

До порушення дихальної функції призводять легеневі та серцеві гельмінти. Вони травмують оболонки внутрішніх органів і отруюють організм продуктами своєї життєдіяльності. Крім хрипіння, відзначається кашель, зниження ваги, виділення слизу з носових пазух, млявість і погіршення стану шерсті.

Окрім значної інтоксикації, паразитоз небезпечний тим, що клубочки з глистів можуть закупорювати просвіти. Такий стан може призвести до повної зупинки дихання.

Сторонні тіла

Тварина може вдихнути не тільки алерген, а й будь-який дрібний предмет: травинку, клаптик паперу, камінчик або ґудзик. У відповідь на подразнення або пошкодження носоглотки організм одразу ж поспішить позбутися стороннього предмета за допомогою чхання та кашлю. Якщо прохід для кисню повністю перекритий, то симптоматика доповниться зблідненням або посинінням слизових оболонок.

До найбільш небезпечних для проковтування предметів належать кістки, голки, цвяхи, скляні іграшки та ялинкова мішура.

Новоутворення

Окрім сторонніх тіл, проходженню повітря можуть перешкоджати різні новоутворення. Найменшу небезпеку становлять доброякісні поліпи, які не схильні до бурхливого росту та метастазування. На онкологію вказують частинки крові в носовій слизі, а також сильна млявість, апатія та різка втрата ваги.

Хвороби серця

До цієї групи належить серцева недостатність — надзвичайно небезпечна патологія, що вимагає довічного контролю. У більшості випадків вона розвивається в літньому віці. До найбільш вразливих порід належать карликові, гігантські та брахіцефальні. Ця хвороба супроводжується сильними нападами кашлю з поступовим наростанням їх тривалості та короткочасними непритомностями.

Фарингіт

Являє собою запалення гортані та супроводжується значним набряком слизових оболонок. При тяжкому перебігу може викликати збільшення лімфовузлів. Найчастіше запалення провокують бактерії, що потрапили в організм на тлі зниження імунітету.

Інфекційний трахеобронхіт, або розплідниковий (вольєрний) кашель

До групи ризику входять тварини, що утримуються в скупчених умовах. Ця хвороба вкрай заразна, тому при інфікуванні хоча б однієї собаки відразу ж хворіють усі інші.

Розплідниковий кашель проявляється підвищенням температури тіла, рясним сльозовиділенням, нежиттю та запаленням лімфовузлів. За відсутності лікування може розвинутися ускладнення у вигляді пневмонії.

Набряк легенів

Розвивається на тлі серцевої недостатності та інфекцій. Супроводжується застоєм рідини в альвеолах і гострою нестачею кисню, що загрожує летальним наслідком через задуху. До основних симптомів набряку легенів належать нападоподібний кашель з хрипінням та свистом, посиніння або збліднення слизових оболонок, а також поява рожевої піни з рота.

Запалення бронхів (бронхіт) або легенів (пневмонія)

Обидві патології мають схожі симптоми. До них належать:

• поступове наростання сили та тривалості хрипіння, хрипів і кашлю;
• зниження апетиту та активності;
• виділення слизу з носа, що швидко змінюється на гній;
• підвищення температури та збільшення частоти пульсу;
• поява блювоти та задишки.

При крупозній формі пневмонії може спостерігатися пожовтіння білків очей. Такий перебіг хвороби вкрай небезпечний і вимагає термінової госпіталізації.

Коллапс трахеї

Виникає внаслідок розм’якшення та подальшого сплющення трахеальних півкілець. Їхній каркас провисає всередину дихальної трубки та частково перекриває існуючий просвіт. Намагаючись очистити забитий прохід, організм запускає захисну реакцію у вигляді кашлю.

Коллапс трахеї може розвинутися у тварин із синдромом зворотного чхання.

Від колапсу трахеї страждають не тільки органи дихання, а й серце та мозок. До найнебезпечніших ускладнень належать серцева недостатність правого шлуночка та відмирання нейронів головного мозку.

Що робити, якщо собака хрюкає

Способи лікування проблеми залежать від її причини. У ряді випадків тварині можна допомогти самостійно.

Допомога в домашніх умовах

Якщо ви впевнені, що спостерігаєте реверсивне чхання, просто дочекайтеся його закінчення. За бажанням можна прискорити завершення нападу наступними способами:

• Стимулюйте ковтальний рефлекс. Розслабте напружені м’язи горла за допомогою легкого масажу. Для цього акуратно погладьте свого улюбленця в районі шиї.
• Різко вдуйте повітря в собачий ніс. Додатковий приплив кисню очистить засмічені пазухи. Зверніть увагу, що об’єм легенів у цуценят і дрібних порід невеликий, тому потрібно вдувати зовсім невелику кількість повітря.
• Затисніть обидві ніздрі одночасно. Різке перекриття кисню стимулює вдихання повітря ротом, і реверсивне чхання припиниться відразу ж після глибокого вдиху.

Все перераховане ефективно лише в даний момент, тому більш надійний варіант – усунення провокуючих факторів. Намагайтеся не гуляти зі своїм улюбленцем у спеку, замініть нашийник на шлейку, купіть годівницю для повільнішого споживання їжі, мінімізуйте стресові ситуації та ніколи не куріть поруч із собакою.

Коли слід звернутися до ветеринара

Консультація ветеринара необхідна, якщо напади стають частішими та тривалішими. Також не варто зволікати, якщо спостерігаються такі симптоми:

• носові кровотечі;
• підвищення температури тіла;
• непритомність;
• нудота, пронос і запор;
• поява гною з очей і носових пазух;
• підвищена сльозоточивість і почервоніння очей;
• сильний свербіж;
• неприємний запах з рота;
• повна втрата апетиту, що супроводжується відмовою від води та ласощів;
• блідість і синюшність слизових оболонок.

Залежно від причини порушення, тварині можуть призначити ліки або операцію. До хірургічного лікування вдаються для видалення глибоко застряглих сторонніх тіл і новоутворень. Якщо вся справа в анатомічних особливостях, то проблему усувають за допомогою пластики носоглотки.

Профілактика та важливість щорічних оглядів

Профілактика перелічених вище захворювань ґрунтується на мінімізації факторів, що їх провокують. Для цього необхідно дотримуватися таких рекомендацій:

• Усунути контакти з виявленими алергенами. Не зберігайте у вільному доступі побутову хімію, будівельні матеріали та інші потенційно небезпечні предмети.
• Регулярно давати своєму улюбленцю антигельмінтики та дотримуватися графіка щеплень. Дегельмінтизацію проводять 1 раз на 3 місяці, а ревакцинацію – 1 раз на рік.
• Не використовуйте для гри з собакою дрібні предмети та виключіть годування кістками. Розгризання кісток запобігає розвитку зубного каменю, а колаген, що міститься в хрящах, зміцнює суглоби та зв’язки. Незважаючи на це, вживання такого продукту вкрай небезпечне – його краще замінити на штучні кісточки із зоомагазину.
• Адекватно підбирайте фізичні навантаження, враховуючи породні особливості. Не перевантажуйте представників маленьких порід і не позбавляйте активності представників великих. Пам’ятайте, що норми для чихуахуа і німецького дога разюче відрізняються одна від одної.
• Не допускайте контактів із безпритульними тваринами. Введіть сувору заборону на самостійні прогулянки. Контролюйте пересування улюбленця за допомогою повідця та обов’язково відучіть його підбирати їжу з землі за допомогою команди «Фу».
• Поліпшити поточні умови утримання. Розташуйте собаче місце подалі від протягів і підберіть відповідний лежак. Наявність дефіциту вітамінів і поживних речовин можна перевірити за допомогою аналізу крові.
• Виключити купання в холодних водоймах і вживання крижаної води. Оптимальна температура води для пиття – кімнатна. Якщо собаці спекотно, то просто дайте їй полизати лід.
• Нормалізуйте рівень вологості в приміщенні та регулярно провітрюйте його. Обидва профілактичні заходи особливо корисні в опалювальний сезон, коли в повітрі збільшується кількість патогенних мікроорганізмів.

Особливої уваги заслуговують щорічні огляди, необхідні для всіх домашніх тварин. Їхню періодичність визначає ветеринарний лікар. Для тварин із групи ризику вона становить не менше 2 разів на рік. При наявності синдрому зворотного чхання також рекомендується вести щоденник спостережень із записами про періодичність і тривалість нападів, що виникають.

Висновок

Якщо ваша собака хрипить носом і ніби задихається — відведіть її на огляд до ветеринарної клініки. Визначити точну причину порушення можна лише за допомогою всебічної діагностики. Саме тому краще перестрахуватися та виключити патології, особливо в ранньому віці, коли організм улюбленця є максимально вразливим і беззахисним.

Популярні статті

Догляд за шпіцом та особливості утримання цієї породи.

Скільки зубів у собак?

Сором’язливе запитання: чому собаки їдять екскременти і як від цього відучити?

Чи можна бити собаку, якщо він не слухається?

Клітковина для собак: користь у раціоні.

Скільки триває тічка у німецької вівчарки і коли починається?

Експрес-линька для собак у домашніх умовах.

Як надати першу допомогу собакам при травмах?

Чому у собаки випадає шерсть?

Лептоспіроз у собак: симптоми, небезпека для людини, лікування та прогнози.

Пізнавальні відео по темі