Виховання цуценяти: правильні методи.

Виховання цуценяти: правила поведінки вдома та на вулиці, важливість соціалізації та основні команди.

Незграбне маля не перетворюється на ідеального компаньйона за помахом чарівної палички. На те, яким виросте цуценя, впливає безліч факторів, головний з яких – власник. Якщо виховувати свого улюбленця в атмосфері вседозволеності, то кінцевий результат може сильно засмутити. З нашої статті ви дізнаєтеся, як правильно виховати цуценя і що робити, якщо воно не слухається.

Перший етап виховання цуценяти – у розпліднику

Зовсім маленькими дитинчатами опікується їхня мати. При цьому самі малюки просто не здатні на усвідомлені дії, тому про виховання до 3-4-тижневого віку говорити недоцільно. Приблизно на третьому-четвертому тижні життя тварини починають активно вивчати світ, при цьому їхня поведінка ґрунтується на інстинктах. Тоді цуценята ще вчаться взаємодіяти з людиною (як правило, це заводчик) – це і є перший етап соціалізації та виховання.

Найчастіше заводчики воліють продавати цуценят у віці 2–3 місяців, а цуценят декоративних порід — у ще більш підрослому віці. До цього моменту, тобто у віці 6-8 тижнів, можна провести тестування цуценят для визначення природних задатків і темпераменту. Це важливий момент для собак, яких беруть для «роботи» (мисливські, службові та ін.).

Якщо під час відвідування розплідника вас зустрічають боязкі або лякливі цуценята, то від покупки краще відмовитися. В іншому разі вам доведеться зіткнутися з усіма негативними наслідками деструктивної поведінки.

Як пов’язані порода та особливості виховання

Кожна порода має свої особливі риси характеру. Одні улюбленці бачать у людині центр всесвіту й беззаперечно виконують її накази, намагаючись завоювати прихильність та отримати нагороду. Інші щиро вірять, що світ обертається навколо них, і не сприймають беззаперечного підпорядкування. Такі тварини потребують досвідченого лідера, здатного відстояти своє право на місце ватажка «у зграї», тобто в родині.

Неабияку роль відіграють і фізичні дані. Впоратися з упертим, але крихітним чихуахуа набагато простіше, ніж з гігантською кавказькою вівчаркою, схильною до домінування.

Поняття темпераменту у собак

Ще один важливий фактор – темперамент, тобто вроджена сукупність психофізіологічних особливостей. Він лежить в основі формування поведінкової моделі.

Типи темпераменту у домашніх улюбленців такі самі, як і в людей. Вони зумовлені типом вищої нервової діяльності та мають певну градацію:

• Холерик (сильний неврівноважений тип). З великою пристрастю віддається улюбленій справі, але схильний до різкої зміни настрою. Стає деструктивним при занадто великих і занадто низьких навантаженнях.
• Сангвінік (сильний врівноважений тип). Енергійний, працездатний і охоче вчиться.
• Флегматик (сильний врівноважений інертний тип). Спокійний і має хорошу витримку, але дуже важко переключається на щось нове.
• Меланхолік (слабкий тип). Замкнутий, дуже чутливий і легко засмучується через будь-яку дрібницю.

Кожному з перерахованих типів потрібен особливий підхід. Сангвініка не можна мучити одноманітністю, а флегматика – занадто швидким ускладненням завдань. При роботі з холериком необхідно дотримуватися балансу між роботою та відпочинком, а при роботі з меланхоліком – почуття такту та тверезість мислення.

Як і серед людей, серед собак практично не існує 100-відсоткових холериків або 100-відсоткових флегматиків. Зазвичай визначення темпераменту дозволяє виявити, до якого з типів собака належить найбільше.

Меланхоліки бояться будь-якого покарання, тому з ними можна застосовувати виключно позитивні методи підкріплення.

Як і коли почати виховувати цуценя

Виховання та дресирування цуценяти необхідно розпочинати з перших днів його перебування в новому домі. Невелика перерва можлива лише на етапі адаптації.

Не допускайте вседозволеності. Така м’якість і поступливість не мають нічого спільного з любов’ю і вкрай негативно позначаються на вашому авторитеті в очах собаки.

Найкращий час для занять — через 1,5–2 години після пробудження або годування. У цей час малюк максимально активний і ситий, а його шлунок не перевантажений.

Спочатку дотримуйтеся ліміту в 15–20 хвилин на добу. Після проведення кількох уроків з послуху загальний час навчання можна буде збільшити до 1–1,5 годин. Зазначений час потрібно розподілити на кілька занять протягом дня, щоб маленький непосида не встиг втомитися або занудьгувати.

Правила поведінки в будинку

До проведення всіх обов’язкових щеплень дресирування проводять суто вдома. На цьому етапі собаку навчають базовим навичкам та основним правилам поведінки.

Ходіння в туалет на пелюшку

Вимушений карантин накладає певні обмеження на організацію туалету. Справляти нужду на вулиці ще не можна, тому утворення калюж і купок у недозволеному місці неминуче. Згладити ситуацію можна за допомогою пелюшки, яка вбирає вологу та неприємні запахи.

Дитячий метаболізм швидший за дорослий. Малюки, які загралися, далеко не завжди встигають добігти до свого туалету. Їх рекомендується садити на пелюшку незабаром після пробудження та годування. Після того, як цуценя сходило на пелюшку, його слід заохотити ласощами та похвалити голосом. А ось сварити за помилки ні в якому разі не можна.

Заборона на псування речей

Проба на зуб – один із способів пізнання світу. Незважаючи на це, не варто її заохочувати.

Ще більш небажаним є навмисне псування речей. Це пояснюється браком уваги, надлишком енергії та недостатньою кількістю іграшок. Справитися з такою поведінкою допоможуть регулярні фізичні вправи та ігри. При цьому рівень фізичного навантаження має відповідати віку цуценяти.

Обов’язково припиняйте хапання цінних речей командою «Фу». Використовуйте контраст: якщо ви заборонили цуценяті щось гризти, то після цього переведіть його увагу на те, що гризти можна. Наприклад, запропонуйте цуценяті іграшку і похваліть, коли воно почне гризти саме її. Виходячи з дому, не забувайте залишати інтерактивні та довгограючі їстівні іграшки.

Заборона на покусування рук

Якщо поспостерігати за грою цуценят, то можна побачити, що вони зовсім не соромляться укусів. Такий елемент боротьби — інстинктивна поведінка та відточування мисливських навичок. Проблема в тому, що він часто переноситься і на людину.

Покусування рук крихітним створінням може здатися зовсім незначним, але все зміниться після дорослішання. Саме тому кінологи настійно рекомендують не заохочувати ігри з частинами тіла. Якщо вас вкусили – позначте поведінку негативним маркером (наприклад, скажіть «ні») і переведіть увагу цуценяти на іграшку. Кожного разу дотримуйтесь цієї заборони та розкажіть про неї домочадцям.

Формування режиму дня

Правильний режим дня — запорука міцного нічного сну. Він передбачає дотримання певного розпорядку. Годування, ігри та сон, а згодом і прогулянки мають відбуватися в один і той самий час.

Важливо зазначити, що встановлений режим мають дотримуватися всі члени родини. Завдяки цьому ви швидше привчите цуценя до вигулу, а фізичне та розумове навантаження протягом дня втомить цуценя до вечора.

Тиха і спокійна поведінка

Гіперактивність у дитячому віці – не рідкість. Ваше завдання – спрямувати її в потрібне русло. Тут знову на допомогу прийдуть ігри, а після закінчення карантину після щеплення – довгі прогулянки.

Якщо занепокоєння пов’язане з гавкотом і виттям — спробуйте усунути їхню причину. У більшості випадків вокалізація використовується для вираження тривоги та страху через самотність.

Обов’язково привчайте свого улюбленця залишатися наодинці з собою. Поступово збільшуйте час перебування на самоті та не забувайте заохочувати спокійну поведінку чимось смачним.

Годування та жебрацтво

Щоб уникнути ожиріння, слід дотримуватися певної норми. Її можна розрахувати самостійно або знайти на упаковці готового корму. У другому випадку необхідно знати вік і вагу, а також статуру улюбленця та його активність.

Добову порцію розподіляють на кілька прийомів їжі. У ній обов’язково враховують обидва види корму (сухий і вологий), а також смаколики, з’їдені протягом дня. Не слід дозволяти собаці просити їжу зі столу. Це може призвести не лише до зайвої ваги, а й до проблем із травленням.

Ігноруйте сумний погляд цуценяти під час їжі – тоді воно зрозуміє, що жебракувати біля столу марно. Бажано, щоб усі члени сім’ї дотримувалися цього правила.

Привчання до гігієнічних процедур

До основних гігієнічних процедур належать розчісування та тримінг шерсті, чищення очей, вух і зубів, купання та підстригання кігтів. Усі вони пов’язані з безпосереднім впливом на тіло і викликають цілком обґрунтований страх. Адекватне сприйняття перерахованих дій необхідно формувати з малих років. В іншому випадку з грумінгом дорослого вихованця не зможе впоратися навіть професіонал.

При привчанні до процедур уникайте примусу. Дійте м’яко, обережно і не поспішайте. Дозвольте малюкові звикнути до сторонніх запахів, нових звуків і відчуттів від раніше незнайомих дотиків. У процесі проведення маніпуляцій обов’язково спілкуйтеся з цуценям, хваліть його голосом і заохочуйте спокійну поведінку ласощами.

Правила поведінки на вулиці

Знайомство з вулицею починають із тихого й спокійного місця. Складність поступово збільшують, додаючи все нові й нові фонові подразники. Прогулянки в галасливих і людних місцях позитивно впливають на соціалізацію та концентрацію, дозволяючи виділяти голос господаря серед інших звуків.

Уміння справляти нужду на вулиці

Якщо всі щеплення вже зроблені – сміливо виходьте на вулицю. Спочатку малюк буде відволікатися на автомобілі, інших собак і незнайомі звуки, тому в якості туалету деякий час буде виступати вже знайома йому пелюшка.

Гуляйте не менше 4-5 разів на день. При цьому намагайтеся приурочити вихід на вулицю до пробудження та годування цуценяти. Резерви дитячого сечового міхура обмежені. Зрештою потреба візьме гору і змусить його спорожнитися. Ваше завдання – не пропустити цей момент і дати ласощі як нагороду.

Навички носіння нашийника та повідця

Вигул на повідку в межах міста є обов’язковим незалежно від розміру та породи собаки. Навички носіння амуніції, як і всі інші, розвиваються поетапно:

• Перший етап – знайомство. Тут закріплюється звикання до запаху нашийника та повідця. Малюк повинен зрозуміти, що всі ці предмети повністю безпечні.
• Другий етап – відпрацювання навички в домашніх умовах. Він дозволяє звикнути до раніше незнайомих відчуттів, які виникають під час носіння амуніції.

Після завершення підготовчих етапів переходять до відпрацювання на вулиці. Тут важливо домогтися байдужості до одягненої амуніції та максимально можливої тривалості її носіння. Зазвичай привчання породистого цуценяти до нашийника не потрібне, оскільки відразу після народження послід позначається стрічками.

Заборона підбирати їжу з землі

Регулюється командою «Фу». Спочатку на вулиці потрібно пильно стежити за цуценям. Якщо воно виявило їжу, розкидану на землі, слід переключити його увагу на іграшку або ласощі, взяті з дому. При спробі взяти їжу з землі слід позначити поведінку негативним маркером або дати команду «Фу». Далі, коли цуценя переключить свою увагу на власника, потрібно позитивно підкріпити цю поведінку голосом і ласощами.

Що таке соціалізація і навіщо вона потрібна

Правильне виховання цуценяти не обходиться без соціалізації, яка вчить взаємодії з суспільством і правильній реакції на нього. На відміну від слухняності, вона ставить за мету не ідеальне виконання команд, а адекватне сприйняття навколишнього світу.

Малюка поступово привчають контактувати з людьми поза сім’єю та іншими тваринами. Нові знайомства доповнюють звуками: сигналами автомобілів, дзвінками велосипедів. Для більш успішного звикання до незвичайних ситуацій маршрут прогулянки регулярно змінюють.

При виникненні занепокоєння та невпевненості тварину слід погладити, розіграти та заохотити ласощами. Включення рухової активності переведе увагу з подразника, а підтримка власника підвищить впевненість вихованця у власних силах.

Які команди повинна знати собака

Не забувайте про індивідуальний підхід. Вчити всі існуючі команди зовсім не обов’язково.

Базовий набір команд залежить від породи та призначення вихованця

Складаючи програму тренувань, орієнтуйтеся на породу та призначення вихованця. Бордер-колі та пудель швидко і з радістю освоять не тільки базу, але й складні циркові трюки. Зовсім інша ситуація характерна для самостійних хаскі та впертих чау-чау. Їм достатньо просто прищепити хороші манери, пояснивши межі дозволеного в різних ситуаціях

Не використовуйте команди для виклику з метою подальшого покарання. Відпрацювання навичок можливе виключно в позитивному ключі.

Ще один важливий момент — призначення. Сторожові та охоронні породи повинні вміти не тільки «сидіти» і «лежати», а й охороняти речі за вашою командою. Також їх можна навчити підбирати предмети та затримувати порушників. Необхідно розуміти, що собака здатна на службову роботу тільки після того, як її цьому навчили – а не тому, що вона належить до якоїсь певної породи.

У якому віці почати

Усі домашні тварини повинні знати своє ім’я. До нього привчають у першу чергу. Потім переходять до інших важливих основ: команди «Місце», привчання до амуніції та туалету. Після закріплення бази малюка знайомлять із такими командами:

• «До мене»;
• «Поруч»;
• «Сидіти»;
• «Лежати»;
• «Стояти»;
• «Фу» або «Не можна».

Після півроку допускається збільшення навантаження. У цьому віці вітається знайомство зі спортивними дисциплінами: аджиліті, дог-фрісбі та іншими активними вправами.

Курси чи самостійне навчання

Кожен варіант має свої плюси й мінуси. Заняття з кінологом гарантують швидше досягнення результату. Після закінчення більшості курсів видається диплом, у якому вказано рівень та кількість балів, на які було складено випробування за нормативом.

Проходження курсів слухняності в кінологічному клубі — обов’язкова умова для деяких порід племінних та виставкових собак.

Самостійне дресирування привабливе з точки зору економії та меншого стресу. Малюкові легше тренуватися на звичній території, і йому простіше сприймати свого господаря як лідера. До негативних сторін такого навчання належать тривалість і низька ефективність. Якщо у вас недостатньо досвіду, то перелік навичок, доступних для вашого улюбленця, буде дуже обмеженим.

Чи можна карати тварину

Будь-яке фізичне покарання є неприпустимим. Незважаючи на це, вкрай важливо вказувати цуценяті на його помилки. У разі виникнення небажаної поведінки можливі такі методи впливу:

• обережне і в жодному разі не болісне, але наполегливе відштовхування;
• використання суворої, але не грубої інтонації;
• відволікання;
• демонстративне ігнорування.

Ніколи не карайте тварину в місці, де вона спить. Ця зона має асоціюватися з повною безпекою.

Не варто забувати про заохочення правильної поведінки тварини. Якщо вам подобається та чи інша поведінка цуценяти — обов’язково похваліть його голосом. Так вихованець зрозуміє, що поводиться правильно. Не варто надто суворо сварити цуценя за помилки — достатньо скоригувати поведінку за допомогою негативного маркера.

Похвала та спільні ігри як найкращий стимул для слухняності

Деякі кінологи рекомендують суто позитивні методи підкріплення. У такого дресирування дійсно багато переваг, але воно підходить далеко не для всіх порід.

Слухняність стимулює зовнішня та внутрішня мотивація. До першої належить заохочення похвалою, спільними іграми, ласощами та новими іграшками. Другий вид представлений безпосереднім бажанням з боку собаки. Він є більш ефективним, але досягається далеко не відразу. Його розвитку сприяє ігрова форма навчання та надання значущості вчиненим діям.

Таким чином, можна сказати, що внутрішня мотивація випливає із зовнішньої, а отже, найкращий стимул для слухняності та формування прихильності – ваша любов. Саме тому слід проводити з вихованцем якомога більше вільного часу.

Що робити, якщо цуценя не слухається

Найчастіше неслухняність пояснюється помилками у вихованні. До найпоширеніших з них належать:

• Процес привчання до самотності розпочато запізно. Кінологи рекомендують починати його одразу після того, як цуценя адаптувалося в новому домі, і не відкладати на потім.
• Відсутність заохочення за правильні дії. Вкрай необхідно використовувати заохочення, коли цуценя робить все правильно – інакше воно просто не зрозуміє, що господар схвалює його поведінку.
• Допускання ситуації до самопливу. Тварина ніколи не усвідомлює того, що робить щось неправильно або правильно, без підказки господаря.

Почніть із з’ясування причини виниклої проблеми та дійте відповідно до ситуації. Якщо ви не допускаєте грубих порушень або не можете зрозуміти, де саме допущено помилку – зверніться за допомогою до кінолога.

Висновок

Виховання домашнього улюбленця – справа нелегка. Воно вимагає низки навичок і терпіння, тому собаководам-початківцям доводиться особливо важко. Незважаючи на велику кількість рекомендацій і методик дресирування, неможливо виділити щось, що підходить абсолютно для всіх. Кожна собака потребує індивідуального підходу, пошук якого може зайняти чимало часу і сил.