Саркома у собак: симптоми та лікування, різновиди.

Саркома у собак — смертельно небезпечний різновид раку, що вражає клітини сполучної тканини.

Саркома у собак – один із найагресивніших видів онкологічних захворювань, що має високий відсоток летальних випадків. Незважаючи на цей факт, ця небезпечна патологія все одно піддається лікуванню. Найголовніше – не пропустити її перші симптоми і відразу ж звернутися за допомогою до ветеринарної клініки.

Що таке саркома

Саркома у собак – злоякісне новоутворення, що розвивається в сполучній тканині. Від інших ракових пухлин її відрізняє відсутність прив’язаності до конкретного місця. Вона може виникати де завгодно і характеризується вкрай агресивним перебігом. До інших особливостей цієї патології належать:

• висока схильність до рецидивів після висічення;
• раннє метастазування, переважно в печінку та легені;
• висока ймовірність летального результату.

Як і будь-яка онкологія, саркома супроводжується безконтрольним поділом ракових клітин і утворенням метастазів. В результаті переродження здорових тканин у пухлинні внутрішні органи перестають справлятися з покладеними на них функціями. В кінцевому підсумку масові збої призводять до загибелі всього організму.

На сполучну тканину припадає 60–90 % маси кожного органа. Її можна знайти всередині та зовні всіх внутрішніх органів, а також у кістках, лімфатичних вузлах, м’язах, хрящах, крові та жирових клітинах.

Різновиди за місцем розташування

Саркоми у собак можуть вражати м’які або тверді тканини. До перших належать підшкірно-жирова клітковина, сухожилля, колагенові волокна та м’язи, а до других — синовіальна оболонка, хрящі, кістки та стінки кровоносних і лімфатичних судин. За локалізацією новоутворення поділяють на кілька видів.

Ліпосаркома

Прогресує в підшкірно-жировій клітковині. Розростається повільніше за інші та рідше метастазує. В основному зустрічається у вихованців старше 10 років.

Фібросаркома

Утворюється в сухожиллях, зв’язках і колагенових волокнах. Як і ліпосаркома, часто має сприятливий прогноз.

Постін’єкційна

Найагресивніший підвид фібросаркоми. Виникає в місцях ін’єкцій, тому в основному спостерігається в області лопаток і на загривку. Відрізняється від інших різновидів довгим латентним періодом – від кількох місяців до декількох років. Після його закінчення відзначається раптове і дуже швидке збільшення розмірів пухлини, а також її метастазування в легені. Все це займає близько двох тижнів.

Міосаркома

Розвивається у м’язах. Найчастіше уражає носоглотку, шию та голову.

Венерична, або трансмісивна

Утворюється на м’яких тканинах вульви та статевого члена. Зустрічається лише у родини псових і є унікальною за способом передачі. Це єдиний заразний вид раку.

Синовіальна

Зустрічається найрідше. Розвивається в синовіальній тканині, що вкриває суглоби.

Хондросаркома

Посідає друге місце за поширеністю. Уражає хрящі в ділянці носа, ребер і таза. Характеризується яскраво вираженим больовим синдромом в ураженій ділянці, що полегшує ранню діагностику.

Остеосаркома

Остеосаркома діагностується у собак у 85-90% випадків. Вона розростається в кістках і найчастіше вражає лапи. Швидко збільшується в розмірі, поширюючись на інші частини опорно-рухового апарату. Найчастіше діагностується після 6-10 років у великих і гігантських порід.

Лімфосаркома та гемангіосаркома

Уражають лімфовузли або кровоносні судини. Швидко метастазують у найближчі органи та можуть поширюватися на головний мозок. Найчастіше ці види діагностують у голден-ретриверів.

Стадії розвитку

У своєму розвитку всі злоякісні новоутворення проходять кілька стадій. До них належать:

• Перша (початкова). Симптоматика відсутня. Пухлина не росте і має чітко окреслені межі, а її розмір становить менше 5 см у діаметрі. Метастазування не спостерігається.
• Друга. Відзначається різке і швидке зростання новоутворення до 5 і більше см. Межі розмиваються, але метастази все ще відсутні.
• Третя. Метастази вражають найближчі лімфатичні вузли.
• Четверта (запущена). Метастазування посилюється. Ракові клітини поширюються на віддалені від основного вогнища органи.

Стадія впливає не тільки на вид пухлини та супутні симптоми, але й на прогноз. Найнесприятливіший характерний для останньої.

Причини розвитку саркоми у собаки

Точні причини розвитку злоякісних новоутворень невідомі. Незважаючи на це, ветеринари виділяють низку ймовірних факторів, здатних спровокувати рак:

• генетична схильність, тобто передача мутантних генів від батьків-собак цуценятам;
• надмірна кількість канцерогенів у раціоні (копченості, консерванти);
• проживання в умовах поганої екології (близьке розташування хімічного заводу або вплив радіації);
• інфекції, що уражують м’які та тверді тканини;
• тривалий вплив УФ-променів;
• травми, кісткові мозолі та перенесені операції з установкою фіксуючої конструкції з металу;
• невдалі ін’єкції.

Єдиний виняток із правил – венсаркома. Вона передається статевим шляхом. Під час спарювання ракові клітини переходять від хворої тварини до здорової та скорочують кількість її хромосом. Також зараження можливе під час покусу та вилизування уражених статевих органів. У цьому випадку у вже хворої тварини з’являються нові венсаркоми: у роті або носових пазухах.

Імовірність зараження венсаркомою підвищують безконтрольні спарювання та слабкий імунітет.

Основні симптоми

Залежно від виду новоутворення, симптоми захворювання значно відрізняються. До них належать:

• слабкість та апатія;
• погіршення апетиту та втрата ваги;
• різні розлади шлунково-кишкового тракту;
• неприємний запах з рота;
• кульгавість, втрата опорності та часті переломи;
• запалення лімфатичних вузлів;
• набряклість уражених тканин та їх болючість при пальпації;
• кашель;
• напади з судомами та припадками;
• затримка сечі.

Більш специфічні ознаки включають вузликові припухлості та виразки, що не загоюються, помітні неозброєним оком. Особливо складно не помітити венсаркому – гроздеподібне пухке новоутворення сірого або червонувато-бурого кольору, що своєю формою нагадує суцвіття цвітної капусти.

Як проводять діагностику

Діагностика у ветеринарній клініці включає візуальний та мануальний огляд. Додатково призначають такі дослідження:

• загальний та біохімічний аналізи крові;
• аналіз мазків із статевих органів;
• рентген грудної клітки;
• УЗД органів черевної порожнини;
• біопсія.

Перераховані дослідження дозволяють оцінити загальний стан організму, виключити схожі за симптомами захворювання, визначити злоякісність новоутворення, наявність метастазів і стадію розвитку патології. У великих ветклініках також проводять КТ і МРТ, що дають більш детальну картину в порівнянні з рентгеном.

Якщо ви підозрюєте у свого улюбленця вірусний енцефаломієліт, перевозьте його в переносці, щоб уникнути зараження інших тварин.

Можливі методи лікування

Лікування остеосаркоми у собак не обходиться без операції. Те саме стосується й інших видів, за умови відсутності метастазів. Решта видів терапії зазвичай є допоміжними. Їхнє головне завдання — зменшення ймовірності рецидиву.

Медикаментозна терапія

Прийом ліків дозволяє полегшити больовий синдром і уповільнити руйнування кісток при остеосаркомі. З цими завданнями справляються анальгетики, протизапальні засоби та бісфосфонати. Додатково використовують імунотерапію – внутрішньовенне введення моноклональних антитіл, цитокінів та інших речовин, що навчають імунітет відрізняти ракові клітини від здорових.

Хіміотерапія

Цей вид терапії являє собою внутрішньовенне введення токсичних препаратів, що забезпечує руйнування ракових клітин. Проблема в тому, що негативний вплив позначається і на самій тварині.

Побічні ефекти хіміотерапії включають нудоту та випадання шерсті. Для запобігання поділу ракових клітин потрібно 4–6 процедур з перервою у 3 тижні.

До променевої терапії зазвичай не вдаються, оскільки її ефективність при саркомі у собак вкрай низька.

Коли показана операція

Операція показана практично в усіх випадках, оскільки вона дає найкращі результати. Її проведення неможливе лише на останніх стадіях, у літньому віці та за наявності супутніх хронічних захворювань.

Навіть невеликий фрагмент пухлини, що залишився в організмі після операції, здатний давати метастази. Щоб уникнути рецидиву хвороби на пізніх стадіях, уражений орган або кінцівку намагаються видалити повністю.

Під час хірургічного втручання у тварини видаляють не тільки саму пухлину, а й 2–5 см навколишніх тканин, включаючи лімфовузли. На рану накладають кілька шарів швів. Це виключає їх випадкове розходження під час реабілітації.

Прогнози та відновлення

Відсутність лікування саркоми у собак призводить до неминучої смерті. В інших випадках враховують стадію хвороби. На найранішій стадії тварина може повністю вилікуватися. При наявності метастазів прогноз зазвичай несприятливий. Курс хіміотерапії дозволяє продовжити термін життя вихованця приблизно до 1,5 років.

На тривалість життя також впливає місце розташування новоутворення. При хондросаркомі вона становить до 5 років, а при венсаркомі молоді та здорові особи повністю одужують у 95% випадків.

Щоб уникнути рецидивів, тварину з онкологічним захворюванням регулярно оглядають у ветеринарній клініці кожні 3 місяці після одужання.

Профілактичні заходи

Стовідсоткового захисту від злоякісних новоутворень не існує, але ймовірність їх виникнення можна реально мінімізувати. Для цього необхідно дотримуватися таких рекомендацій:

• Не допускати до племінної роботи тварин із діагностованим раком навіть у разі успішного лікування.
• Використовувати для годування свого улюбленця готові раціони, підібрані відповідно до його індивідуальних особливостей, і виключити підгодовування зі свого столу.
• Постаратися змінити обстановку при проживанні в несприятливому середовищі.
• Своєчасно вакцинувати та обробляти свого улюбленця від глистів і зовнішніх паразитів.
• Уникати перебування на вулиці під активним сонцем і обов’язково використовувати SPF-креми та захисний одяг під час вигулу лисих порід з чутливою шкірою.
• Оберігати вихованця від травм. Найчастіше тварини отримують пошкодження в вуличних конфліктах, тому намагайтеся вигулювати собаку в жвавих місцях суворо на повідку.
• Уникнути випадкових спарювань і завжди запитувати документи про здоров’я обраного для спарювання партнера.
• Стерилізувати або каструвати всіх тварин, які не беруть участі або не придатні для розведення.

Найефективнішим профілактичним заходом, як і раніше, залишаються регулярні огляди у ветеринарній клініці. У молодому віці їх слід проводити раз на рік, а в літньому — раз на півроку. Особливу увагу необхідно приділяти породам із групи ризику, схильним до розвитку раку.

Висновок

Саркома у собак – дуже небезпечна патологія, яка має вкрай несприятливий прогноз. Незважаючи на це, з нею можна і потрібно боротися. Існуючі способи лікування здатні продовжити життя хворого улюбленця, а іноді й повністю вилікувати його. Найголовніше – зберігати пильність і не зволікати з лікуванням при виявленні перших симптомів.