Ротавірус у собак: симптоми, заразність та лікування.

Ротавірус у собак — збудник кишкової інфекції, який становить підвищену небезпеку для цуценят.

Одні з найнебезпечніших збудників захворювань – віруси. Вони часто мутують і вміло ховаються від імунітету. До поширених інфекцій у собак належить ротавірусна, симптоми та лікування якої залежать від віку хворого. Особливо сильну шкоду вона завдає цуценятам віком 2–4 місяці. Без своєчасної допомоги молоді особини можуть загинути від зневоднення.

Шляхи зараження та розвиток ротавірусної інфекції у собак

Збудник інфекції далеко не єдиний. Він поділяється на 9 видів, кожен з яких позначається латинською літерою: від A до J. Найчастіше у собак діагностують ротавірус A, а в рідкісних випадках – B і С.

Кожен існуючий вид поділяється на кілька штамів — це мутовані підвиди, що відрізняються один від одного ступенем заразності та здатністю обходити імунітет.

Основний шлях зараження — фекально-оральний. Збудник, що перебуває в шлунково-кишковому тракті, виводиться з організму разом із випорожненнями. Тварини інфікуються або при прямому контакті з фекаліями, або при опосередкованому: через забруднені підстилки, амуніцію, миски, воду або поїдання хворих гризунів і птахів.

Потрапляючи в організм, вірус проникає через кровотік в органи ШКТ і влаштовується в епітелії тонкого кишечника. Його життєдіяльність призводить до набрякання тканин і руйнування клітин. При значному збільшенні кількості вірусу в результаті розмноження частина збудників проходить ще далі – у просвіт дванадцятипалої кишки, провокуючи великий запальний процес.

Імовірність зараження підвищують такі фактори:

• вік менше 4 місяців;
• похилий вік;
• утримання в скупченому стані;
• наявність парвовірусного ентериту, коронавірусної інфекції або гельмінтозу;
• проживання в умовах хронічного стресу.

Усе перераховане об’єднує ослаблений імунітет. Здорові особини хворіють рідше, але зате часто стають безсимптомними (латентними) носіями і заражають оточуючих.

Заразність

Масові спалахи в собачих розплідниках підтверджують високу заразність вірусу. Передача хвороби всередині одного виду — звичайна практика. Набагато більший інтерес викликає можливість зараження собаки від людини і навпаки.

Чи може собака заразитися від людини

Ротавірусна інфекція – одна з найпоширеніших причин діареї у дітей до 2 років. Людський організм уражають одразу 3 групи вірусів: A, B і C. Перший різновид діагностується частіше. Саме він становить небезпеку і для наших улюбленців.

Випадки зараження собак ротавірусами B і C рідші. Незважаючи на це, вони теж можуть передаватися тваринам від людини.

Чи може людина заразитися від собаки

Зворотне зараження теж можливе, оскільки збудники з групи A небезпечні і для собак, і для людини. Варто зазначити лише те, що штами, які вражають нас, зазвичай видоспецифічні. Це означає, що їх руйнівна дія спрямована на конкретного господаря. Тобто собачий штам більш вразливий перед людським імунітетом і навпаки.

Таким чином, тяжкість перебігу хвороби залежить від міцності організму. Саме тому хворих тварин рекомендується тримати подалі від дітей та літніх членів сім’ї.

Основні симптоми, відмінності від схожих захворювань

Інкубаційний період триває 1–7 днів. Головний симптом ротавірусу у собак — водяниста діарея. Вона виникає внаслідок ураження тонкої кишки, яка відповідає за перетравлення їжі. Через відсутність специфічних ознак захворювання його можна сплутати з отруєнням та іншими кишковими інфекціями. Поставити точний діагноз здатний тільки ветеринарний лікар.

Крім проносу, у зараженої тварини спостерігаються такі симптоми:

• озноб і лихоманка зі стрибком температури до 41°С;
• нудота і блювота;
• болі в животі (тварина проявляє занепокоєння, скиглить, забивається в кут і лягає животом на холодну підлогу);
• слиз у фекаліях, зміна кольору калу на зелено-жовтий і поява неприємного запаху;
• погіршення апетиту та млявість;
• носові та очні виділення;
• швидка втрата ваги;
• побліднення слизових оболонок.

Яскравість симптомів залежить від віку та наявності факторів, що обтяжують перебіг хвороби. Дорослі тварини зазвичай переносять хворобу безсимптомно або в легкій формі, спонтанно одужуючи без прийому ліків. Для цуценят же характерний гострий перебіг, який може призвести до летального результату в 60% випадків вже на 2-3 день з моменту зараження і без своєчасно розпочатого лікування.

Позитивний прогноз дається цуценятам, які пережили 10 днів з моменту зараження ротавірусом. Вони одужують у 93% випадків.

Діагностика та лікування

Спроби самолікування можуть призвести до дуже тяжких наслідків. Якщо ви помітили у свого улюбленця ознаки порушення роботи органів шлунково-кишкового тракту — обов’язково зверніться по допомогу до ветеринарної клініки та не забудьте взяти з собою зразок калу та блювотних мас для аналізу.

Аналізи та їх значення

Визначити причину хвороби за її симптомами неможливо. Крім загального огляду та збору анамнезу, для постановки діагнозу використовують такі дослідження:

• копрограма (мікроскопія калу), що виявляє наявність сторонніх включень та зміни фізичних і хімічних властивостей фекалій;
• ПЛР-аналіз, що визначає точний вид збудника;
• загальний та біохімічний аналізи крові, що оцінюють загальний стан організму;
• УЗД та рентген, що дозволяють розглянути окремі внутрішні органи та виявити відхилення в їхній роботі та будові.

Після отримання всіх результатів для хворого улюбленця підбирають індивідуальний план лікування. Він включає в себе прийом ліків та дотримання спеціальної дієти.

Медикаментозна терапія

Специфічних препаратів для лікування ротавірусної інфекції не існує. Терапія цього захворювання полягає в усуненні симптомів та обмеженні розмноження збудника. Залежно від ситуації, тваринам призначають такі препарати:

• антигельмінтики, що знищують глистів;
• антибіотики, що запобігають приєднанню вторинної бактеріальної інфекції;
• сорбенти, що сприяють виведенню токсинів і купірують пронос;
• протиблювотні;
• жарознижуючі;
• регідратаційні розчини, що усувають зневоднення та нормалізують водно-сольовий баланс;
• імуномодулятори, що підвищують захисні сили організму.

Антибіотикотерапія показана тільки при поєднанні ротавірусу з іншими збудниками. Якщо ж вірус в організмі один – антибіотики не використовують.

У більшості випадків при наданні своєчасної ветеринарної допомоги хвороба йде на спад на 7-10 день після зараження.

Дієта та догляд

При будь-яких порушеннях у роботі органів шлунково-кишкового тракту необхідна щадна дієта. Її головне завдання — зменшення навантаження на ослаблений організм. У перший день допустиме голодування, але лише за погодженням із ветеринаром. Далі тварину переводять на спеціальний лікувальний корм, підібраний лікарем.

Не менш важливу роль відіграє режим годування. Невеликі обсяги їжі легше перетравлюються, тому, щоб уникнути розтягування стінок шлунка та перевантаження кишечника, разовий обсяг порції зменшують, а кількість годувань, навпаки, збільшують.

Якщо цуценя не може їсти самостійно, його залишають у стаціонарі ветеринарної клініки та годують через стравохідно-шлунковий зонд (трубка вводиться без розрізу через ротову порожнину) або через езофагостому (трубка вводиться через розріз у ділянці шиї).

На час лікування хворого улюбленця поміщають на карантин. Спілкування з іншими домашніми тваринами, дітьми та іншими людьми з групи ризику обмежують до повного одужання.

Для видалення збудника з поверхонь використовують дезінфікуючі засоби, що містять 95-відсотковий спирт. Також у боротьбі з вірусом високу ефективність демонструє ультрафіолет. Обробку приміщення проводять щодня протягом усього лікування, а також ще тиждень після одужання хворого.

Профілактика інфекційних захворювань

Вакцини проти ротавірусу не існує, оскільки надто часті мутації зводити її ефективність нанівець. З цієї причини профілактика базується на мінімізації основних причин зараження та включає такі рекомендації:

• Своєчасна вакцинація та дегельмінтизація цуценят. До 4 місяців цуценята повинні бути щеплені від сказу, чумки, парвовірусного ентериту, парагрипу, лептоспірозу та інфекційного гепатиту. Обробку від глистів проводять трохи раніше – у тритижневому віці, тобто незадовго до вакцинації. Після року щеплення роблять раз на рік, а антигельмінтики дають раз на квартал.
• Регулярний огляд у ветеринарній клініці. Рекомендована частота відвідування для здорових тварин – один раз на рік. Якщо ж вихованець входить до групи ризику за віком або має хронічні патології, то його обстежують не менше 2 разів на рік.
• Обов’язкова дезінфекція притулків і розплідників.
• Усунення стресових ситуацій. Не допускайте конфліктів між домашніми тваринами і не дозволяйте дітям порушувати їхній особистий простір, коли вони відпочивають. Якщо ж стрес пов’язаний з якоюсь подією (поїздка до ветклініки, грумінг, подорож на автомобілі, ремонт) – зверніться до ветеринарного лікаря з питанням про доцільність прийому заспокійливих препаратів.
• Зміна раціону на користь більш збалансованого. Використовуйте готові корми, підібрані з урахуванням індивідуальних потреб вашого улюбленця.
• Сувора заборона на обнюхування та поїдання чужих фекалій. Якщо ваш улюбленець вперто ігнорує команду «Фу» – вигулюйте його в наморднику.
• Розмежування речей між домашніми улюбленцями. Не дозволяйте тваринам їсти з однієї миски та обов’язково мийте брудний посуд одразу після його використання.

Окремо важливо зазначити, як людині захиститися від зараження. Найчастіше ротавірус передається через облизування. Люблячому господареві важко відмовитися від такого прояву почуттів собаки, якщо він спочатку не відчуває огиди. Незважаючи на це, не варто підтримувати такий тісний контакт, якщо тварина почувається нездорово.

Висновок

Ротавірус у собак часто супроводжується іншими інфекціями та паразитозами. Безсимптомний перебіг спостерігається лише за умови міцного імунітету. У всіх інших випадках інфекція становить смертельну небезпеку й характеризується стрімким погіршенням самопочуття. Також вона може передаватися людині.

Ігнорування її симптомів може призвести до спалаху хвороби серед домочадців і загибелі цуценят. Саме тому при виникненні водянистої діареї хворого вихованця потрібно обов’язково доставити до ветеринарної клініки і про всяк випадок ізолювати від інших членів сім’ї.

Популярні статті

Сумує, не подобається корм: ці та інші причини відмови собаки від їжі.

Що можна дізнатися про настрій собаки за положенням його хвоста?

Англійські клички для собак.

Чому собака виляє хвостом?

Шишки у собаки на різних частинах тіла: що це може бути?

Волосоїди у собак: симптоми та лікування в домашніх умовах.

Як зрозуміти, що собака скоро помре?

Блювота з кров’ю у собак і цуценят: причини, невідкладна допомога та лікування.

Діарея у собаки: лікування в домашніх умовах або клініці.

Вагітність у собак: терміни, періоди та особливості виношування цуценят у різних порід.

Пізнавальні відео по темі