Абсцес у собак: характеристика, симптоми та лікування.

Абсцес у собак — це гнійне запалення, яке без лікування може призвести до зараження крові.

Утворення на тілі домашніх тварин ні в якому разі не можна ігнорувати. Багато з них є смертельно небезпечними. Серед них – гнійні скупчення, що утворюються у собак при абсцесах, або наривах. За відсутності лікування вони можуть ускладнитися зараженням крові, тому при перших же ознаках у чотирилапого улюбленця потрібно обов’язково записати на огляд до ветеринарної клініки.

Що таке абсцес у собак і його відмінності від схожих утворень

Нарив – запалення, що супроводжується формуванням обмеженої порожнини, заповненої гноєм, за рахунок відмирання уражених тканин. Його розвиток провокують гноєтворні мікроби, що проникають в організм через невеликі пошкодження на шкірі та слизових оболонках.

Нарив відрізняється від інших утворень сильним больовим синдромом та обов’язковою наявністю захисної капсули, яку поступово роз’їдає ексудат, що накопичується. У результаті припухлість помітно збільшується та розпухає вже через 3–4 дні після появи.

Якщо вона знаходиться в підшкірній клітковині, то її дуже легко побачити неозброєним оком, а якщо у внутрішніх органах – тільки за допомогою спеціального обладнання.

Причини виникнення абсцесу у собак на різних частинах тіла

Залежно від причини виникнення, гнійне запалення буває первинним або вторинним. У першому випадку його спричиняють стафілококи та стрептококи, а в другому воно розвивається як ускладнення іншої хвороби (пневмонії, панкреатиту, виразки шлунка).

Імовірність виникнення гнійного запалення зростає за наявності низки факторів. До них належать:

• Приналежність до чоловічої статі. Пси активніше захищають свою територію і набагато частіше, ніж суки, виступають ініціаторами конфліктів.
• Погана гігієна порожнини рота. Велика кількість нальоту та зубного каменю створюють сприятливе середовище для патогенних мікроорганізмів.
• Вільний вигул без використання повідця. Відсутність постійного контролю загрожує отриманням найрізноманітніших травм.
• Нехтування правилами антисептики під час операцій та ін’єкцій. Розвиток інфекції може спровокувати бруд або частинки чужорідних предметів, що потрапили в ранку.
• Ожиріння. Тварини із зайвою вагою не здатні підтримувати чистоту в районі ануса, що призводить до запалення їхніх параанальних залоз.
• Низький імунітет. До групи ризику входять цуценята, літні особини та улюбленці з хронічними захворюваннями.
• Висока фізична активність. Провокує травми на лапах. Найчастіше від них страждають службові та мисливські породи.

Таким чином, при первинній патології патогенні мікроорганізми потрапляють в організм безпосередньо через пошкодження на шкірі та слизових оболонках, а в другому випадку – через кров і лімфу від основного вогнища запалення.

Типи абсцесів у собак

Симптоми та методи лікування абсцесу у собак залежать від його типу. При постановці діагнозу у ветеринарії використовують такі класифікації:

• За місцем розташування. Поділяється на поверхневий та глибокий. Перший розвивається у верхньому шарі шкіри, а другий — у глибоких ранах, отриманих внаслідок укусів.
• За характером перебігу. Швидкий розвиток з яскравою симптоматикою характерний для гострого, або гарячого виду, а затяжний (протягом декількох років) з низкою ремісій та рецидивів – для хронічного, або холодного.
• За типом вмісту. Буває доброякісним і злоякісним. У першому випадку більшу частину гнійного вмісту складають живі лейкоцити, а в другому – мікроби. Злоякісні гнійники поступово розповзаються на сусідні тканини і перетворюються на флегмону.

Утворення може з’явитися на абсолютно будь-якій частині тіла: у роті, на лапах, на щоці або морді, на хвості, на холці і навіть біля ануса. З усіх перерахованих варіантів найневинніший тип нагноєння – на хвості, оскільки він дуже рідко дає ускладнення.

Здебільшого злоякісні гнійники уражують ротову порожнину, привушну ділянку, шию, молочні та параанальні залози.

Основні симптоми та характерні ознаки

Зовні нарив виглядає як м’яка припухлість із рідким вмістом. Тканини навколо утвореної шишки можуть бути почервонілими, але цей симптом проявляється далеко не завжди. Більш характерною ознакою є гострий біль.

Болісні відчуття характерні для будь-якого типу нагноєння. Окрім самого утворення, вони можуть поширюватися й на навколишні тканини. Саме тому навіть найласкавіший улюбленець може вкусити, якщо його невдало торкнутися.

Інші поведінкові симптоми залежать від місця запалення. Якщо у тварини болять лапи, то вона буде підтискати їх під час ходьби, а якщо ясна – відмовиться від будь-якої їжі, включаючи улюблені ласощі, і буде виглядати дуже пригніченою.

До інших можливих симптомів належать:

• неприємний запах гнилі від шишки та підтікання гною, у тому числі з вкрапленнями крові;
• випадання шерсті в зоні припухлості;
• підвищення місцевої, а потім і загальної температури тіла;
• порушення стільця, катання на попі та безрезультатні походи в туалет;
• асиметрія морди.

При виявленні хоча б одного з перерахованих ознак тварину потрібно обов’язково показати ветеринару. Чим раніше розкриють гнійник, тим менше шкоди буде завдано організму.

Діагностика: самостійна та у ветклініці

Самостійне встановлення діагнозу передбачає лише візуальний огляд. Його головні недоліки – неможливість виявити глибокі утворення та встановити точний вид гноєтворних бактерій. Також існує ризик пропустити ускладнення, що розвинулися та потребують термінової ветеринарної допомоги.

Саме тому вирішувати, як лікувати абсцес у собаки, повинен ветеринар. Завдання господаря — доправити свого улюбленця до клініки, помітивши один або кілька тривожних симптомів.

На відміну від людини без ветеринарної освіти, лікар без проблем може відрізнити поверхневий гнійник від схожих утворень шляхом огляду та пальпації. Усі інші методи дослідження використовуються виключно для діагностики глибоких утворень, пошуку збудника та оцінки стану внутрішніх органів. Для цього рідину, що витікає з рани, беруть як зразок для аналізу на бакпосів, а чотирилапому пацієнту роблять УЗД, МРТ та КТ.

Лікування абсцесів у собак

Спосіб лікування залежить від стадії розвитку патології. На початковій стадії її успішно усувають за допомогою ліків, а при повному дозріванні гнійника — лише шляхом хірургічного розтину з подальшим дренуванням.

Чи можна вилікувати в домашніх умовах?

Господарі нерідко лікують своїх улюбленців народними методами і в ряді випадків використовують трав’яні примочки. Тут важливо розуміти, що відвари та настоянки в основному знімають симптоми. Вони сприяють зняттю запалення і підвищують швидкість регенерації тканин, але абсолютно марні при бактеріальній інфекції або ускладненні у вигляді зараження крові.

Отже, вилікувати в домашніх умовах можна лише молоду та здорову тварину з поодиноким гнійником, який практично відразу після появи розкрився самостійно. Проблема полягає в тому, що звичайний господар може не розпізнати всіх цих факторів, тому краще відразу перестрахуватися та звернутися до лікаря.

Абсцеси у собаки на лапі або між пальцями — найнебезпечніші. У більшості випадків ускладнення викликають ті, що розташовані на параанальних залозах або простаті.

Медикаментозна терапія

Якщо ущільнення з’явилося на холці після ін’єкції, воно може розсмоктатися завдяки масажу. Більші нариви лікують виключно хірургічним шляхом, а ті, що вже розкрилися, — такими препаратами:

• антибіотики, що запобігають проникненню вторинної інфекції;
• антисептики, що знезаражують відкриту ранку;
• в’яжучі та ранозагоювальні засоби, що стимулюють згортання крові та затягування гнійника;
• протизапальні та знеболюючі;
• вітаміни та імуностимулятори, що підвищують загальну опірність організму.

До повного загоєння ранки на вихованця слід надіти захисний нашийник, що запобігає розлизуванню та випадковому проковтуванню гною, що витікає.

Розтин

Показаннями до операції є гнійники, розташовані поблизу статевих органів та в інших небезпечних місцях, сильний біль і постійне поширення. Усунення дозрілого нариву відбувається за таким алгоритмом:

• Збривання шерсті на ураженій ділянці з подальшою обробкою антисептиком.
• Введення тварини в загальний наркоз або використання місцевої анестезії.
• Розтин нагноєння, видалення накопиченого гною та омертвілих тканин.
• Промивання ранки антисептичним розчином.
• Встановлення дренажу для відведення зайвого ексудату та фіксація швом.
• Закладання в очищену ранку антисептичної мазі.

Прооперованому чотирилапому обов’язково призначають курс антибіотиків. В середньому залишки гною виводяться за 5 діб, а повне відновлення займає приблизно 2 тижні. До цього моменту ранку потрібно регулярно перевіряти на наявність припухлостей. При їх виявленні слід відразу ж звернутися до лікаря, оскільки ця ознака характерна для вторинного інфікування.

При ураженні простати найефективнішим методом лікування є кастрація. Альтернативні методи застосовуються лише для псів, що мають високу племінну цінність.

Заборонені методи

До заборонених методів належать самостійне розтин і дренування. Обидві процедури рекомендується проводити лише у ветеринарній клініці, оскільки в домашніх умовах просто неможливо забезпечити повну стерильність. Через це в рану може потрапити бруд, що спровокує нове запалення.

Не менш важливим є й досвід людини, яка займається лікуванням. Звичайний господар ризикує не помітити залишки гною, що може призвести до нагноєння сусідніх тканин і зараження крові.

До заборонених методів також належить прогрівання ураженого місця. Вплив тепла уповільнює утворення захисної капсули та підвищує ймовірність переходу доброякісного нариву у злоякісну форму.

Ускладнення та прогнози

Запалення завдає сильного удару по імунітету, тому до наявної інфекції нерідко додається вторинна. Окрім зараження крові, або сепсису, до числа можливих ускладнень також належать:

• інфікування мозку, що розвивається при ураженні ротової порожнини;
• параанальні та інші свищі;
• гангрена, тобто відмирання тканин навколо ураженої ділянки;
• задуха, характерна для наривів на глотці або всередині дихальних шляхів;
• перитоніт, ендокардит, остеомієліт та інші запальні захворювання внутрішніх органів, спровоковані значною інтоксикацією через поширення гною.

Після операційного розтину поверхневого абсцесу прогноз у собак зазвичай позитивний. Зовсім інша картина характерна для гнійників всередині органів, що спричинили смертельно небезпечні ускладнення.

Рекомендовані профілактичні заходи

Профілактика наривів базується на усуненні основних причин їхнього виникнення. Для збереження здоров’я чотирилапого друга необхідно:

• Каструвати тварин, які не беруть участі у племінному розведенні. Після операції пси рідше вступають у конфлікти, а суки рідше хворіють на онкологічні захворювання.
• Регулярно чистити зуби. Оптимальна частота – 2 рази на тиждень. Також з видаленням нальоту та зубного каменю добре справляються сухий корм та жувальні іграшки.
• Усунути вільний вигул. Під час прогулянки в громадських місцях обов’язково використовуйте повідець. Вільні пробіжки допустимі лише за містом, де ваш улюбленець не зможе отримати травму.
• Не займатися самолікуванням і звертатися за ветеринарною допомогою лише до ліцензованих клінік.
• Стежте за вагою. Не перегодовуйте свого улюбленця і підтримуйте його фізичну активність. Пам’ятайте, що, крім щоденного вигулу, чотириногим вихованцям потрібні рухливі ігри.
• Переконатися у відсутності вітамінних дефіцитів. Проконсультуйтеся щодо раціону з ветеринаром і здайте аналізи на основні вітаміни та мінерали.
• Дотримуватися адекватних навантажень, що підходять для конкретної породи. Виходити зі стану вашого улюбленця і не навантажувати надміру.
• Перевіряти шкіру на наявність саден та інших пошкоджень після кожного виходу на вулицю. Помітивши відкриту ранку або засохлу скоринку, змочіть її теплою водою та обробіть антисептиком. У цьому випадку гній вільно витече назовні і не буде накопичуватися всередині.
• Дотримуватися графіка вакцинації та обробки від зовнішніх і внутрішніх паразитів.

Не варто забувати й про профілактичне очищення параанальних залоз. Воно рекомендується всім, хто схильний до застою секрету.

Висновок

Нариви часто ускладнюються вторинним інфікуванням, але успішно усуваються за умови своєчасної діагностики. Якщо ви виявили у свого улюбленця дивну припухлість або симптоми гнильного процесу — запишіть його на прийом до ветеринарної клініки й у жодному разі не займайтеся самолікуванням.

Популярні статті

Як підготувати собаку до медичних досліджень?

Аденовірус у собак: симптоми та ознаки, лікування, ймовірність ускладнень.

П’ять дивних собачих звичок та їхнє пояснення.

Купірування хвостів та вух у собак.

Лишай у собак: як розпізнати і вилікувати?

Третя повіка у собак: причини появи та лікування.

Як відучити цуценя або собаку залазити на диван?

Як зібрати сечу у собаки для аналізу?

Які породи собак схильні до набору зайвої ваги?

Що робити, якщо собака загубилася?

Пізнавальні відео по темі