Чому у собаки каламутні очі: можливі офтальмологічні захворювання. • 💙💛ANIMALS

Зміст статті

Каламутні очі у собаки. Методи лікування та рекомендації, що знижують ймовірність розвитку офтальмологічних захворювань.

Каламутні очі у собаки – одна з природних ознак старіння. Приводом для занепокоєння вважається поява помутніння в більш ранньому віці. У цьому випадку причиною виступає патологія. Залишившись без лікування, тварина може втратити зір або втратити очні яблука. Уникнути небезпечних наслідків допоможе своєчасне звернення до ветеринара.

Ознаки та особливості помутніння

Проявляється симптоматика залежить від області ураження. Каламутне око у собаки – наслідок ураження рогівки або кришталика.

Рогівка – прозора частина оболонки очного яблука, розташована із зовнішнього боку. При її пошкодженні мутніє вся поверхня. Оболонка втрачає первісний блиск. Її колір змінюється на блакитний або білуватий.

Кришталик – внутрішня частина очного яблука, розташована за зіницею. Він відповідає за заломлення світла, тобто діє за принципом звичайної лінзи. При пошкодженні кришталика каламутна пляма виникає поруч із зіницею – отвором в райдужці. Зіниця не здатна змінювати свого кольору. З пошкодженням кришталика проявляється обов’язкова реакція на світло. При яскравому світлі пляма звужується, при тьмяному – розширюється. Така реакція – відмінна ознака глаукоми.

Патологічні причини помутніння

Основні причини помутніння очей у собаки – офтальмологічні захворювання. До них відноситься кілька поширених хвороб.

Кон’юнктивіт

У тварини виникає запалення слизової оболонки очного яблука. Хвороба супроводжується сильним свербінням, облисінням повік, набряком, сльозоточивістю і почервонінням. Каламутні очі у собаки з’являються при скупченні великої кількості гнійного ексудату. Через дискомфорт вихованка погано спить, відмовляється від їжі і часто заплющує очі. Кон’юнктивіт виникає на тлі алергічної реакції або інфекції. До усунення першопричини рекомендується симптоматичне лікування. У більшості випадків хвороба протікає без ускладнень, але іноді провокує розвиток кератиту. До групи ризику входять доги, йоркширські тер’єри, добермани, мопси і бульдоги.

Кератит

Якщо вихованець млявий або неспокійний, ховається в темні куточки і постійно тре лапами свою мордочку – перевірте його на кератит. Хвороба розвивається на тлі інтоксикації, інфекційного гепатиту або кон’юнктивіту. Лікувати її треба відразу після виникнення перших симптомів. В іншому випадку вихованець назавжди втратить зір. При гнійній формі на опуклій частині ураженого органу залишаються дрібні шрами, що порушують зорову функцію. Перші симптоми з’являються в перші 2-3 години з початку захворювання. Крім світлобоязні і помутніння рогової оболонки до жовтувато-сірого або молочно-блакитного відтінку, симптоматика кератиту включає:

появу гнійних виділень;
рясну сльозоточивість;
почервоніння і набряклість слизової;
темні підтікання у внутрішніх куточках;
потовщення рогівки через запалення кровоносних судин.

Без лікування кератит призводить до втрати зору.

Ерозія або виразка

Серед причин, що пояснюють каламутні зіниці у собаки, виділяють дефекти рогівки. За розміром і глибиною залягання розрізняють ерозії і виразки. Перші менш небезпечні і швидше піддаються лікуванню. Пошкодження рогової оболонки виникає через інфекції, опіки, алергію, травми, хламідіоз і глаукому. Уражений орган мутніє і червоніє. Через подразнення вихованець постійно мружиться. Чим глибше залягає виразка, тим сильніший больовий синдром. Це пов’язано з великою кількістю нервових закінчень, розташованих в рогівці. До групи ризику входять брахіцефальні породи та інші собачки з опуклими очима.

Біле

Білувата плямка з’являється через ті ж причини, що і ерозії з виразками, або виникає як їх наслідок. При відсутності лікування пляма розростається по всій поверхні, перешкоджаючи відбиванню світла. Через це вихованець може повністю втратити зір. При своєчасному зверненні до ветеринарної клініки прогноз позитивний: біле розсмоктується до невеликого розміру або повністю зникає.

Катаракта

Захворювання викликає часткове або повне помутніння кришталика. В результаті зорова функція погіршується або втрачається повністю. Найлегшим різновидом катаракти вважається ядерна, або ядерний склероз. Процес помутніння зосереджується в ядрі кришталика. Для цього виду характерний повільний перебіг і відсутність болю. Найчастіше при ядерному склерозі страждає тільки далеке зір. На жаль, в більшості випадків ситуація зворотна. Зазвичай катаракта з’являється не раніше 6 років, але через діабет, травми, паразитарні захворювання і породні особливості діагностується навіть у цуценят. До групи ризику входять кокер-спанієлі, пуделі, ретривери і шнауцери. Хвороба часто передається у спадок. Основна ознака катаракти – сіро-блакитна пляма на кришталику.

Увеїт

Якщо очі у собаки помутніли через увеїт, то це легко визначити за сильним болем і свербінням. Увеїт виникає як наслідок на тлі інфекційних захворювань і часто призводить до вторинних недуг. У спробі позбутися від болісних симптомів вихованець постійно чухається. Кігті дряпають ніжну поверхню очного яблука, відкриваючи ворота для нових інфекцій. Через постійний дискомфорт вихованець уникає сонячного світла. До світлобоязні додаються почервоніння, сльозоточивість і гнійні виділення. При цій патології висока ймовірність втрати зору.

Глаукома

Поява глаукоми супроводжується гострим болем і появою блакитної плівки. На тлі хвороби підвищується внутрішньоочний тиск. Розвивається виряченість очей, особливо небезпечна для брахіцефальних порід. Глаукома передається у спадок. Також вона розвивається на тлі гіпертонії, цукрового діабету та атеросклерозу. При поєднанні з катарактою та увеїтом високий ризик онкології з повною атрофією зорових нервів. При гострому нападі глаукоми атрофія розвивається за 2-4 дні. Патологічні зміни помітні на рогівці. До групи ризику входять біглі, хаскі, гончаки, спанієлі, далматини, самоеди і лабрадори.

Дистрофія або дегенерація рогівки

Спадкове захворювання, що виключає больовий синдром. За розташуванням запалення дистрофія поділяється на епітеліальну, ендотеліальну і стромальну. Патологія пояснюється порушенням обмінних процесів всередині рогівки. Для стромальної форми характерна поява блакитної плівки.

Також до помутніння може призвести заворот і виворіт повік, новоутворення на повіках, аденома третьої повіки, синдром сухого ока та інші захворювання.

Перераховані захворювання не можна усунути самостійно, оскільки будь-яка помилка може призвести до сліпоти. При виявленні перших тривожних ознак звертайтеся до ветеринара. Чим раніше почнеться діагностика, тим вищі шанси зберегти зір.

Як врятувати зір?

Для постановки діагнозу ветеринар-офтальмолог ретельно оглядає каламутні очі у собаки, використовуючи кілька методик. До них відносяться:

перевірка на косоокість;
оцінка зорової функції і стану рогівки;
перевірка мигального рефлексу.

При погіршенні зорової функції тварина натикається на предмети або рухається дуже обережно, уникаючи можливих зіткнень. Лікар оцінює кількість виділень і розмір плівки, що утворилася. Стан кришталика оцінюється за допомогою офтальмоскопа і щілинної лампи. Додатково призначають УЗД, дослідження передньої камери очного яблука (гоніоскопія) і вимірювання внутрішньоочного тиску (тонометрія).

Крім стандартних процедур, можливе проведення тесту Ширмера і взяття проби Зейделя з флюоресцеїном. Перша методика досліджує кількість слізної рідини. За нижню повіку пацієнта закладають фільтрувальний папір. Якщо за 5 хвилин він промокає, то пацієнт здоровий. Якщо папірець залишається сухим – підтверджується наявність патології.

Друга методика використовується для виявлення пошкоджень на роговій оболонці. Під час огляду лікар наносить на неї флуоресцентний розчин, а потім натискає на неї ватною паличкою. Всі дії проводяться під місцевою анестезією. При появі підтікань темного кольору підтверджується проривна виразка, тобто ураження з наскрізним отвором. Вихованцю екстрено проводять мікрохірургічну герметизацію ранки.

Залежно від діагнозу, лікування буває медикаментозним або оперативним. У першому випадку каламутне око у собаки лікується виключно лікарськими препаратами, у другому – доводиться вдаватися до операції.

Медикаментозне лікування

Медикаментозну терапію призначають при таких патологіях:

Кон’юнктивіт. Хворому виписують антибіотики. Лікування проводиться вдома. Для одужання необхідно робити регулярні промивання антисептиком. Після очищення закапують очні краплі, а через 15 хвилин під повіки закладають антибактеріальну мазь. Частота і тривалість процедур визначається ветеринаром. Якщо причина криється в алергії, то, крім загальних рекомендацій, необхідно обмежити вплив алергену і пропити курс антигістамінних препаратів.
Кератит. Слізні мішки очищають від гною, що накопичується, антисептиками. Залежно від форми кератит лікується очними краплями, внутрішньом’язовими ін’єкціями антибіотиків, кортикостероїдами, противірусними або антигістамінними препаратами. Щоб уникнути розчісування, на вихованця надягають спеціальний комір. В середньому лікування займає 1,5 місяця. При запущеній формі кератиту рекомендується тканинна терапія або поверхнева кератектомія (лазерна корекція зору).
Увеїт. Каламутні очі у собаки, викликані увеїтом, лікуються антибіотиками, протизапальними препаратами і краплями. Всі ці ліки використовуються як допоміжні. Основна терапія залежить від першопричини, що викликала появу увеїту. Якщо лікар діагностує високу ймовірність розвитку глаукоми, то рекомендується видалення хворого органу.
Біле плями. Найчастіше біле плями усувають за загальною схемою. Додатково використовують ін’єкції склоподібного тіла, що сприяють розсмоктуванню плями. У рідкісних випадках вдаються до хірургічного видалення плівки або імплантації рогівки.

При більш важких патологіях препарати використовують виключно для усунення симптомів.

Оперативне втручання

При безсиллі медикаментозної терапії залишається тільки хірургічне втручання. У кращому випадку воно відновлює втрату зорової функції, в гіршому – уповільнює. До патологій, що передбачають обов’язкове проведення операції, відносяться:

Катаракта. Пацієнту видаляють помутнілий кришталик за допомогою ультразвуку. Цей метод називається факоемульсифікацією. Ультразвукові хвилі перетворюють біологічну лінзу в емульсію. Після цього лікар робить мікроскопічний прокол і вилучає рідину. На місце видаленого кришталика встановлюють імплант. Недолік такої терапії полягає у високій ціні та малій кількості кваліфікованих лікарів. На ранніх стадіях розвиток хвороби сповільнюється протизапальними та антиокислювальними препаратами. Лікування необхідно розпочати відразу ж після втрати звичного блиску.
Глаукома. Відновлення первісного зору неможливе, тому всі дії спрямовані на збереження того, що залишилося. В першу чергу лікарі знижують внутрішньоочний тиск і проводять циклокріотерапію. Цей метод передбачає використання холоду для зниження вироблення слізної рідини. Додатково призначають медикаменти, що нормалізують або пригнічують вироблення внутрішньоочної рідини: бета-блокатори, осмотичні діуретики, інгібітори вугільної ангідрази, міотики. Найчастіше собаки потрапляють до клініки при запущеній формі захворювання. У цьому випадку використовують нуклеацію або евісцерацію. Обидві операції передбачають видалення хворого органу, але при евісцерації передбачено подальше протезування.
Дистрофія або дегенерація рогівки. Рогівкову дистрофію усувають кератопластикою, яка передбачає видалення ураженої ділянки. Її мінус – поява шрамів, що погіршують видимість. Більш дієвий спосіб – пересадка рогівкової оболонки. Але навіть у цьому випадку часто залишається блакитна плівка. Також до недоліків цієї операції відноситься її ціна. Не всі господарі здатні покрити необхідні витрати. При виявленні хвороби на ранній стадії можлива консервативна терапія. Тварині призначають антибіотики, мазі та очні краплі. На жаль, таке лікування рідко дає позитивні результати.

Усунення ерозії або виразки залежить від форми патології. Зазвичай зорова функція повертається після прийому препаратів, що розширюють зіницю, нестероїдних протизапальних препаратів, антибіотиків і ліків з антиколагенолітичним ефектом.

При хронічній формі рекомендується використовувати хірургічні методики:

кератотомія – вирівнювання рогової оболонки радіальними надрізами;
обробка алмазним бором – зняття пошкодженого епітелію;
кератектомія – зняття всіх пошкоджених шарів.

Найкращі результати дає кератектомія. Оновленим тканинам легше прижитися на більш здоровій поверхні. Мінус такої операції – необхідність загального наркозу. Для літніх тварин і вихованців зі слабким серцем рекомендується виключно місцева анестезія.