Поширені хвороби ши-тцу і схильність до захворювань.

Маленькі породи переважно не є робочими собаками. Вони виводилися як компаньйони і відрізняються від більших родичів крихкістю кісток і чутливою психікою. Багато з них мають довгу шерсть або прикрашаючу бахрому. Ці та деякі інші особливості можуть впливати на здоров’я.

Хвороби ши-тцу найчастіше ті ж, що зустрічаються у інших карликових порід. Вони можуть бути пов’язані з анатомією тварини, спадковістю, негативними зовнішніми факторами, стресовими ситуаціями, невідповідним доглядом. Відзначаються також загальні для всіх собак патології, інфекції, паразитарні інвазії.

Короткий опис породи

Ши-тцу вперше з’явилися в Тибеті, але в подальшому формувалися на території Китаю, це одні з найдавніших собак у світі. Їхню назву можна перекласти як «левеня», тварини вважалися священними і розводилися тільки при імператорському дворі.

Вихованці мають гордовитий і норовливий, але доброзичливий темперамент, виховують їх методом заохочення. Ши-тцу досить сильні, відважні, потребують постійної уваги і регулярної гігієни через довге хутро.

Порода є брахіцефальною, ця особливість повинна враховуватися при догляді, як і характер шерстяного покриву. Статура досить щільна, але при спілкуванні потрібна обережність і тактовність.

Головне про можливі хвороби ши-тцу

Як і всі породи, «левенята» іноді стикаються з порушеннями, які можуть успадковуватися від батьків, бути загальними для всіх собак або обумовленими особливостями анатомії вихованців, такими як будова щелепи і голови, зріст, шерсть. Існуючу схильність до порушень важливо враховувати при догляді.

Брахіцефальний синдром (БЦС)

Стан, при якому проходження повітря по дихальних шляхах порушується, типовий для всіх собак з укороченою мордою.

Він обумовлений декількома факторами:

• стеноз (звуження) ніздрів, що ускладнює дихання через ніс;
• подовжене м’яке піднебіння;
• гіпоплазія трахеї.

БЦС виникає не у всіх вихованців з такою анатомією, тому що для його розвитку важливі і зовнішні фактори. Підвищити ризик виникнення хвороби можуть занадто високі навантаження, що не відповідають потребам ши-тцу, енергійні прогулянки в жарку погоду, ожиріння, стреси, також не рекомендується щільно прилягаючий нашийник.

Основні симптоми – задишка, хропіння, утруднене дихання, періодична блювота, синюшність слизових оболонок. Потрібна системна діагностика. Основним методом лікування в багатьох випадках є хірургічне втручання.

Міжхребцева грижа (дископатія)

Ші-тцу схильні до захворювань спини в меншій мірі, ніж породи з подовженим корпусом, але ризик зіткнутися з таким порушенням у них є. При цій патології міжхребцевий диск зміщується і чинить тиск на навколишні тканини, включаючи спинний мозок.

Можливих причин захворювання декілька:

• Найпоширеніша – вікові зміни, при яких хрящі гірше справляються з амортизацією при русі і легко пошкоджуються.
• Високі фізичні навантаження – при правильному догляді вони малоймовірні, але повністю не виключені.
• Травми і удари в результаті стрибків, падінь.
• Вроджені аномалії тканин диска.

Ризик розвитку хвороби у ши-тцу підвищують малорухливий спосіб життя, ожиріння, незбалансований раціон.

Ключові симптоми – больові відчуття в шиї або попереку, обмежена рухливість, кульгавість, слабкість кінцівок, порушення координації, у важких випадках – параліч. На ранніх стадіях можливе консервативне лікування, на пізніших – хірургічне в поєднанні з правильним доглядом і прийомом медикаментів.

Хвороби очей

Представники породи схильні до різних патологій органів зору. Це пов’язано з будовою черепа, неглибокими очними западинами і шерстю, яка нерідко подразнює рогівку.

Деякі види порушень, характерних для ши-тцу:

• Блефарит – запалення повік, нерідко двостороннє і хронічне, зачіпає м’які тканини і волосяні фолікули вій. Причини різні: від травм і інфекцій до вроджених аномалій.
• Сухий кератокон’юнктивіт (синдром «сухого ока») – захворювання, що вражає повіки, рогівку і кон’юнктиву. Пов’язане зі зниженням вироблення рідини і зникненням слізної плівки з поверхні очей.
• Пігментозний кератит (меланоз) – скупчення пігментних клітин темного кольору на рогівці внаслідок хронічного запалення. Не є небезпечним для життя тварини, але може погіршувати зір.
• Дермоїд ока – вроджене доброякісне утворення, що представляє собою схожу зі шкірою ділянку тканини на рогівці, кон’юнктиві або повіках. Як правило, покритий шерстю і має темний колір. Здатний викликати подразнення, оскільки волоски та інші його частини торкаються поверхні ока, погіршувати зір, якщо перекриває зіницю.
• Дистихіаз – спадкова аномалія, при якій на повіках є додатковий ряд вій, їх кількість і жорсткість варіюються. Поодинокі волоски не завжди викликають ускладнення, але численні здатні спровокувати запалення.

Також у ши-тцу відзначаються і більш поширені для багатьох собак захворювання, наприклад, катаракта, глаукома, проптоз, що зустрічається у брахіцефальних порід. Лікування залежить від діагнозу і тяжкості стану вихованця.

Алопеція

Часткове або повне випадання шерсті, як правило, є не самостійним порушенням, а симптомом, що вказує на більш серйозні патології, наприклад, дерматологічні або ендокринні захворювання у ши-тцу, проте можливі й інші причини:

• генетичні аномалії;
• зараження паразитами;
• алергічна реакція;
• часте механічне вплив, наприклад, постійне носіння будь-яких аксесуарів.

Для лікування необхідно встановити, що вплинуло на стан шкірного покриву, для цього проводиться комплексна діагностика.

Хвороби порожнини рота

Маленькі породи схильні до таких порушень через невелику щелепу і тісне розташування зубів. Вони сприяють накопиченню нальоту і залишків їжі, в яких активно розмножуються бактерії. Також передумовою можуть бути процес зміни зубів у цуценят, травми ротової порожнини, спадкова схильність, невідповідний тип харчування та ін. Регулярне чищення зубів і огляд рота є основою профілактики і дозволяють уникнути багатьох відхилень.

Найпоширеніші захворювання:

• Гінгівіт – запалення ясен, що не зачіпає глибокі структури. Основні симптоми – почервоніння і набряклість, без лікування прогресує в більш важкі форми.
• Стоматит – виразкове ураження слизової оболонки рота, включаючи язик і піднебіння. Може бути як самостійним порушенням, так і ускладненням. Лікування зазвичай вимагає комплексного підходу, при хронічному запаленні може знадобитися видалення зубів.
• Зубний камінь – тверді відкладення брудно-жовтого або коричневого кольору, що утворюються з мінералізованого нальоту в процесі контакту зі слиною, здатні наростати не тільки на зовнішній частині зуба, але і під м’якими тканинами. Руйнує емаль, травмує язик і ясна, є сприятливим середовищем для бактерій. У літніх собак зустрічається частіше, ніж у молодих. Видаляти камінь необхідно у ветеринарній клініці.
• Пародонтит – запалення глибоких структур, що оточують зуби, може призвести до їх втрати і руйнування кісткової тканини, розвивається при ігноруванні інших, менш небезпечних уражень порожнини рота. Додатковими стимулами є похилий вік, спадкова схильність, системні захворювання.

Симптоми порушень багато в чому схожі – неприємний запах, почервоніння, припухлість або набряклість, погіршення апетиту, болючість. Рекомендується починати лікування на ранніх стадіях.

Заходи щодо збереження здоров’я вихованця

Основа профілактики – ветеринарний контроль і правильний догляд, що відповідає об’єктивним потребам собаки. Для його організації необхідно знати, на що найчастіше хворіють ши-тцу, а також особливості породи.

Диспансеризація дорослих домашніх тварин проводиться раз на рік, її мета – виявити можливі порушення, особливо у випадках, коли зовнішні симптоми відсутні і вихованець здається здоровим. Якщо у собаки є ознаки нездужання, то відвідати ветеринарного лікаря слід негайно. Вакцинація також проводиться щорічно, препарати від паразитів застосовують відповідно до циклу їх життєдіяльності.

Ші-тцу схильні до захворювань очей і порожнини рота.

Шерсть варто регулярно вичісувати, щоб вона не скочувалася в ковтуни, після прогулянок видаляти заплутане сміття. Важливо систематично стежити, щоб волоски не потрапляли в очі, протирати їх куточки вологим ватним диском щодня, при почервонінні, сльозоточивості або інших негативних ознаках потрібна кваліфікована допомога.

Зуби собакам чистять ветеринарною пастою і щітками, вони бувають різних типів, що дозволяє вибрати найбільш зручний варіант. Час від часу потрібно давати тверді ласощі, що сприяють видаленню нальоту, також для цього корисний сухий корм в раціоні. Слід підстригати кігті в міру відростання і періодично купати вихованця.

Популярні статті

Скільки триває тічка у мопса і коли починається?

Собака стала млявою і втратила апетит? Є причини для занепокоєння.

Як витягнути кліща у собаки правильно?

Ви страждаєте від передчасного (превентивного) горя через втрату собаки чи кота?

Чому виникає запор у собаки і як з ним боротися?

Грибок у собак: як виглядає і чим лікувати?

Чи можуть собаки відчувати сексуальний потяг до людей? Розуміння поведінки собак при сексуальному «наскакуванні» (імітації статевого акту).

Як вигулювати цуценя або собаку під час дощу?

Нетримання сечі у собаки: причини та лікування.

Хейлетієльоз, або хейлетіоз, у собак: лікування і симптоми.

Пізнавальні відео по темі