Пієлонефрит, або запалення нирок у собак.

Пієлонефрит у собак вражає нирки, які не здатні до регенерації, що може призвести до їх відмови на запущеній стадії.

На відміну від печінки, нирки не здатні до регенерації. З цієї причини запущені ураження цього органу загрожують інвалідністю і навіть летальним результатом. До таких патологій відносять і пієлонефрит у собак.

Його головна небезпека – часте перетікання в хронічну форму, що не залежить від застосовуваної терапії. Уникнути хронізації можна лише при своєчасному виявленні симптомів і суворому дотриманні профілактичних рекомендацій.

Характеристика патології

Основна функція нирок – видільна. Вони очищають кров від токсинів, чужорідних речовин і надлишкової рідини. Всі шкідливі сполуки виходять назовні разом з сечею. Будь-яке порушення в роботі цього важливого органу призводить до масових збоїв по всьому організму.

Пієлонефрит у собак – запальне захворювання, що вражає 3 ділянки:

• м’які тканини всередині органу (паренхіма);
• порожнини для збору сечі (миски);
• частина сечовивідних шляхів (ниркові чашечки).

При ослабленому імунітеті запалення переходить у гнійну форму. Накопичений гній забиває шляхи, порушуючи відтік сечі. Без своєчасного лікування в місці ураження розвивається некроз тканин.

Причини та схильність за породами

Найчастіше захворювання має інфекційний характер. Його викликають бактерії, віруси та грибки. Вони потрапляють у нирки через органи сечовивідної системи, кровоносні судини або лімфу.

Сильний імунітет справляється з інфекцією самостійно, припиняючи розмноження збудника незабаром після його виявлення. Якщо ж власних сил недостатньо – хвороба швидко прогресує. Це відбувається при наявності таких факторів ризику:

• отруєння;
• цукровий діабет;
• травми поблизу нирок;
• тривалий стрес;
• переохолодження;
• онкологія;
• запалення сечовивідних шляхів і статевих органів (МКБ, уроцистит, вагініт, піометра);
• вроджені ниркові патології, що ускладнюють кровообіг;
• паразитарні захворювання (наприклад, бабезіоз).

До групи ризику входять тварини старше 8 років. Крім віку, простежується і породна схильність. У більшості випадків хворобу діагностують у німецьких вівчарок, ши-тцу, йорків, той-пуделів, кокер-спанієлів, далматинів, англійських бульдогів, бобтейлів і цвергшнауцерів.

У шарпеїв є генетична схильність до амілоїдозу нирок (спадкове аутоімунне захворювання), тому собак цієї породи необхідно профілактично перевіряти кожні 6-12 місяців.

Форми захворювання

Залежно від причини, місця ураження і характеру розвитку, патологію поділяють на такі форми:

• первинна, що розвивається сама по собі;
• вторинна, що виникає на тлі супутнього захворювання;
• одностороння, що зачіпає тільки одну нирку;
• двостороння, що вражає органи цілком;
• гостра, що характеризується яскравою симптоматикою і швидким перебігом;
• хронічна, що супроводжується низкою ремісій і рецидивів.

Діагностика форми відіграє велику роль при призначенні лікування. Не варто приймати препарати до консультації з ветеринаром, оскільки будь-яка помилка може обернутися погіршенням стану і загибеллю вихованця.

Основна симптоматика

Симптоми та способи лікування пієлонефриту у собак залежать від його форми. При гострому перебігу уражений орган збільшується через набряк, а при хронічному – зморщується і покривається рубцями через переродження і некроз тканин. Ці зміни можна побачити тільки за допомогою спеціальної апаратури.

Для самостійної діагностики рекомендується звертати увагу на такі симптоми:

• висока температура, що супроводжується лихоманкою і ознобом;
• набряклість морди і лап;
• постійна спрага, погіршення або втрата апетиту;
• агресія або апатія;
• зниження рухової активності, порушення ходи, м’язовий тремор;
• поява помилкових позивів до сечовипускання;
• помутніння сечі або її забарвлення в червоний колір;
• біль при пальпації нирок і погладжуванні попереку.

На запущеній стадії симптоматика доповнюється багаторазовим блювотою, анорексією і появою запаху ацетону від тіла або з пащі. Тварина в такому стані має мало шансів на порятунок, тому звертайтеся за допомогою до лікаря при перших тривожних ознаках.

Діагностика у ветеринара

Крім загального огляду та збору анамнезу, потрібно здати аналізи крові та сечі, пройти УЗД і зробити рентген. Останні 2 дослідження – найдостовірніші. Вони допомагають виявити камені та пухлини, а також оцінити контури та розмір запаленого органу.

Крім перерахованих досліджень, можуть знадобитися біопсія, КТ і МРТ. Їх призначають в індивідуальному порядку, відштовхуючись від симптомів і загального самопочуття собаки.

Методи лікування

Основне завдання лікування – усунення причини запалення. Для цього використовують медикаментозну та оперативну терапію.

Медикаментозна терапія

Список препаратів підбирається індивідуально. Він може включати:

• антибіотики, противірусні або антимікотики, що знищують збудника;
• діуретики, що знімають набряки завдяки стимуляції сечовипускання;
• спазмолітики та анальгетики, що усувають спазми та болі;
• пробіотики, що відновлюють кишкову мікрофлору після інтоксикації;
• кардіопротектори та ліки від гіпертонії, що зміцнюють серце і нормалізують тиск;
• глюкокортикостероїди, що пригнічують імунну відповідь, відповідальну за запальну реакцію;
• імуностимулятори, що покращують опірність організму.

При сильній інтоксикації використовують діаліз і крапельниці з сольовими розчинами. Вони видаляють надлишок шкідливих речовин і нормалізують водно-сольовий баланс.

Коли потрібна операція?

До операції вдаються при запущеній формі хвороби або при відсутності ефекту від прийому медикаментів. Якщо для одужання достатньо видалити конкременти або провести резекцію (видалення ураженої тканини), то орган і його функціональність вдається зберегти. У зворотному випадку хвору нирку видаляють повністю.

Дієта та догляд

Патологія дуже часто рецидивує, тому тривалість ремісії збільшують дотриманням лікувальної дієти. Вона передбачає:

• повну відмову від солі та риби;
• вживання достатньої кількості води;
• скорочення білкових продуктів при наявності ацидозу;
• збільшення кількості клітковини для нормалізації перистальтики.

Для простоти рекомендується використовувати готові сухі корми з ветеринарної лінійки. Перший час тварині буде важко їсти, тому замість гранул краще вибрати вологі консерви.

При натуральному годуванні їжу доведеться пюрирувати. Вся їжа повинна бути легкозасвоюваною і калорійною. У раціон слід додати нежирні сорти м’яса, якісні субпродукти, курячий або кролячий жир, вівсяну кашу, рослинну олію, овочі та фрукти.

Під час догляду за хворим вихованцем намагайтеся уникати його переохолодження. Розмістіть спальне місце подалі від протягів і не дозволяйте собаці спати прямо на підлозі.

Тривалість терапії займає не менше 2 тижнів і може досягати 3 місяців. Весь цей час вихованця потрібно періодично перевіряти у ветеринара. Після одужання частота профілактичного огляду повинна становити 1 раз на півроку.

Чи бувають ускладнення?

Найчастіше ускладнення розвиваються при переході хвороби в хронічну форму. До них відносять абсцеси, ниркову недостатність і некротичні процеси. Все це може призвести до інвалідності і передчасної смерті вихованця.

Профілактика ниркових захворювань

Уникнути появи ускладнень допоможе дотримання профілактичних рекомендацій. Для цього необхідно:

• Не нехтуйте вакцинацією та обробкою від екто- та ендопаразитів. Своєчасне щеплення та прийом протипаразитарних препаратів допоможуть уникнути різкого падіння імунітету при зараженні.
• Уникайте травм. Намагайтеся гуляти з собакою на повідку, контролюючи її пересування.
• Своєчасно лікувати будь-які захворювання і регулярно відвідувати ветклініку з метою профілактичного огляду. Якщо ваш вихованець входить до групи ризику, то його стан потрібно перевіряти кожні півроку.
• Дотримуватися питного режиму і виключити з раціону всі заборонені продукти.
• Не допускати переохолодження. Не дозволяйте собаці спати на плитці або купатися в холодну пору року. При зниженні температури на вулиці обов’язково використовуйте теплий комбінезон.

Також рекомендується приділити увагу психологічному клімату. Переконайтеся, що ваш вихованець виховується в теплому і комфортному середовищі. В іншому випадку часті стреси можуть послабити його імунітет.

Висновок

Пієлонефрит у собак, виявлений на ранній стадії, успішно піддається лікуванню. Будьте пильні і не ігноруйте ознаки нездужання свого улюбленця. Помітивши недобре, відразу ж звертайтеся за допомогою до ветеринара. Це допоможе уникнути ускладнень і зберегти працездатність обох нирок.

Популярні статті

Блошиний дерматит у собак — лікування і симптоми, причини, фото.

Коли цуценя перестане робити свої справи вдома?

Лікування та симптоми авітамінозу у собак.

Догляд за зубами собаки: важливість профілактики зубного нальоту.

Заворот кишок у собаки: ознаки та перша допомога в домашніх умовах.

Кератит у собак — лікування та симптоми.

Грибок у собак: як виглядає і чим лікувати?

Догляд за шпіцом і особливості утримання породи.

Собака боїться води. Що робити?

Чи можна бити собаку, якщо він не слухається?

Пізнавальні відео по темі