Виховання та дресирування сіба-іну.

Дресирування сіба-іну: особливості характеру породи, базові навички, вміння та команди — рекомендації власникам.

Як і багато аборигенних порід, сіба-іну може виявляти впертість і незалежність. Через це деякі люди помилково вважають її важкою у вихованні. Насправді ж чарівна собака із зовнішністю лисиці має розвинений інтелект і швидко освоює нові навички та вміння, якщо не ігнорувати особливості її характеру та дотримуватися певної послідовності дій під час дресирування.

Особливості характеру та поведінки сіба-іну

У списку найслухняніших собак аборигенні породи зазвичай займають останні рядки. Це пов’язано з тим, що такі вихованці не схильні сліпо підкорятися людині і вважають за краще приймати самостійні рішення після роздумів. Ця особливість ніяк не впливає на гостроту розуму, але її важливо враховувати ще на стадії вибору цуценяти.

Окрім незалежного характеру, до ключових особливостей сиба, або шиба-іну, належать:

• Неприйняття покарань. Набагато ефективніше робити акцент на похвалі, а також регулярно й впевнено демонструвати своє лідерство.
• Нетерпимість до порушення особистих кордонів. Не варто зазіхати на особисті речі собаки або турбувати її під час сну та годування.
• Розвинений мисливський інстинкт. Вигул без повідка загрожує втечами, тому до амуніції потрібно привчати з раннього дитинства.
• Виокремлення серед членів сім’ї лише одного лідера. Саме ця людина повинна займатися дресируванням, оскільки її похвала та увага цінуються набагато вище.
• Цікавість. Процес навчання має бути захоплюючим, інакше сіба постійно відволікатиметься на сторонні фактори.

Для отримання бажаних результатів власники породи радять бути такими ж наполегливими і непоступливими до маніпуляцій, як і самі сіба-іну. Особливу увагу слід приділити тону, оскільки собаки добре відчувають будь-які зміни в голосі та настрої свого власника.

З якого віку почати дресирування

Правила поведінки сиба-іну повинна засвоїти з малих років, тому з вихованням і дресируванням краще не затягувати. До освоєння перших навичок можна переходити незабаром після переїзду в новий будинок, давши цуценяті трохи часу на звикання до обстановки.

Базові навички у 2 місяці

До знайомства з вулицею важливо встановити контакт із цуценям і завоювати його довіру. Воно має зрозуміти, що головний у домі — людина, і не порушувати встановлені заборони.

Реакція на ім’я

Цуценя кличуть щоразу, коли хочуть нагодувати, пригостити ласощами, погратися або просто погладити. Усі ці дії мають позитивний характер і формують позитивний досвід, що спонукає реагувати на ім’я в різних ситуаціях.

Ходіння на пелюшку

До проведення всіх обов’язкових щеплень вихід на вулицю може бути небезпечним, тому маленьку сіба-іну привчають справляти нужду на пелюшку. Її демонстративно висаджують після кожного прийому їжі та незабаром після пробудження (саме в ті моменти, коли починає працювати перистальтика кишечника та сечовивідних органів), а потім хвалять у разі успіху.

У перший тиждень після переїзду обмежте простір, доступний для собаки, вольєром або однією кімнатою.

Сон на своєму місці

Втомленого цуценя раз по раз відводять на заздалегідь підготовлений лежак і заохочують, якщо воно залишається на місці й нікуди не йде. Цю дію супроводжують командою «Місце». Якщо цуценя намагається перебратися на господарське ліжко, його знову повертають назад.

Ознайомлення з правилами поведінки в будинку

Слухняність неможлива в атмосфері вседозволеності, тому цуценя має знати й дотримуватися певних правил. Їхній перелік власник визначає самостійно. У цьому випадку дуже важливо не порушувати встановлені заборони навіть як виняток, оскільки це може підірвати авторитет людини в очах вихованця.

Навички та команди у віці 3-5 місяців

У цьому віці цуценя стає сміливішим і допитливішим. Воно активно перевіряє межі дозволеного, виявляє інтерес до знайомств і нових знань.

Ходіння на повідку

Освоюється в домашній обстановці. Час носіння амуніції плавно збільшують, щоб на момент першої прогулянки цуценя не відчувало стрес від надітого нашийника або шлейки.

Виконання природних потреб на вулиці

Після закінчення післявакцинального карантину проводять перше знайомство з вулицею. Для швидшого звикання прогулянки роблять частими, але короткими. Їх влаштовують після прийому їжі та нічного сну. Навик остаточно формується ближче до півроку, тому до цього моменту в будинку для підстраховки залишають пелюшку.

Соціалізація

На прогулянках цуценя знайомлять з іншими доброзичливими тваринами та людьми, а також поступово привчають до шуму транспорту та інших вуличних звуків. Небажані дії коригують у міру їх виникнення, закріплюючи таким чином адекватну поведінку в різних ситуаціях.

Вивчення та відпрацювання команд

Перше ознайомлення з «Фу», «Можна», «Сидіти», «Поруч», «До мене», «Чекай» та іншими корисними командами проводять вдома, тобто у звичній обстановці. Після виходу на вулицю дресируванням спочатку займаються у тихому дворі, а потім поступово додають різні зовнішні подразники.

Не забувайте про регулярні повторення. Будь-яка навичка може забутися, тому не варто розслаблятися, щойно з’являться перші позитивні результати.

Виховання після півроку

Упертий характер особливо помітний на етапі статевого дозрівання. Під впливом гормонів сіба-іну ще частіше проявляє самостійність і навмисно не реагує на господаря, перевіряючи його «на міцність».

Закріплення та ускладнення навичок

Маленького «бунтаря» раз по раз ставлять на місце, спонукаючи щодня виконувати різні команди. Така систематичність дозволяє зберегти слухняність і запобігти розвитку шкідливих звичок.

Після вивчення базової програми вже пройдений матеріал доповнюють чимось новим або просто ускладнюють.

Кінологічні види спорту

Представники цієї породи досить енергійні й потребують розумового та фізичного навантаження. Їхнє дозвілля можна урізноманітнити не лише стандартним дресируванням, а й заняттями спортом. Головне — заздалегідь проконсультуватися з ветеринаром, щоб переконатися у відсутності протипоказань.

Навчання дорослої собаки

Дресирування важливе в будь-якому віці. Не можна нехтувати ним, тому заняття після року слід проводити так само часто, як і раніше. Важливо лише не зациклюватися на вже пройденому матеріалі: 2-3 повторення для однієї вправи буде більш ніж достатньо. Більшу частину часу краще приділити чомусь новому, щоб собака зберегла інтерес до тренувань і не пустувала від нудьги.

Заохочення та допустимі покарання

Найдієвіше заохочення – їжа, але запропоновані ласощі мають бути дійсно бажаними і не входити до основного раціону. Вихованця також можна заохотити іграшкою або спільною грою, похвалою та погладжуванням.

Покарань краще уникати. До допустимих способів впливу належить суворий, але не грубий тон. Якщо сіба-іну гуляє, то її повідець можна трохи натягнути, щоб привернути увагу, але не заподіяти при цьому болю. При відвертому маніпулюванні з боку вихованця ефективним є ігнорування, оскільки за відсутності хоч якоїсь реакції з боку власника тварина розуміє, що її дії не мають сенсу.

Позбавлення від шкідливих звичок

Будь-яка небажана поведінка може перетворитися на стійку шкідливу звичку, якщо її ігнорувати й ніяк не припиняти. Вихована шиба-іну не повинна:

• псувати речі;
• гавкати без приводу;
• завдавати незручностей оточуючим;
• переслідувати інших тварин;
• тягнути повідець;
• ігнорувати команди;
• брати їжу з чужих рук;
• підбирати з землі та підлоги;
• жебракувати;
• кусатися, навіть під час гри.

Якщо вихованець регулярно ігнорує заборони, то для початку слід з’ясувати причину його дій. Та ж псування речей може бути пов’язане з відсутністю гідної альтернативи, тобто цікавих іграшок, здатних урізноманітнити дозвілля в години самотності.

Поширені помилки власників

Успіх дресирування залежить не тільки від досвіду власника, а й від дотримання певних правил. Часто тривала відсутність результатів пояснюється такими помилками:

• Використання синонімів для позначення однієї команди — це заплутує собаку.
• Занадто довгі або нерегулярні тренування.
• Неправильне використання інтонацій.
• Часте повторення однієї вправи без її результативності – собака відмовляється її виконувати.
• Періодичне порушення власних заборон, вседозволеність.
• Відкладені покарання, застосування фізичної сили та криків.
• Недостатньо привабливе заохочення.
• Ігнорування ознак втоми або нездужання тварини.
• Одноманітні та нудні заняття без елементів гри.

Якщо вам важко зрозуміти, де саме була допущена помилка, то краще звернутися за порадою до кінолога. Залежно від ситуації, він може рекомендувати відвідування індивідуальних або групових занять.

Допомога кінолога

Заняття в групі допомагають звикнути до виконання вправ у середовищі з великою кількістю подразників. Вони корисні для загального розвитку та дають змогу познайомитися з іншими власниками та їхніми улюбленцями, що важливо для соціалізації.

Під час індивідуальних занять ви можете самостійно обирати час і місце для занять. Тут працюватимуть саме над вашою проблемою, виходячи з особливостей характеру та поведінки вашого улюбленця.

Висновок

Займаючись із сіба-іну з раннього дитинства, ви зможете виховати слухняну та легко керовану собаку, з якою не буде соромно «вийти у світ». Головне – не піддаватися маніпуляціям вихованця та твердо стояти на своєму, намагаючись досягти бажаних цілей.

Не забувайте, що при виникненні дійсно серйозних труднощів важливо якомога раніше звернутися за професійною допомогою, а не чекати, коли проблема вирішиться сама собою. Це дозволить уникнути закріплення шкідливих і небезпечних звичок, що вимагають довгої і копіткої корекції поведінки.

Популярні статті

Підготовка до змагань і виставок: комплексний підхід до успіху.

Як відучити цуценя гризти пелюшку?

Що таке ментрейлінг?

Як і навіщо привчати собаку до клітки?

Підлітковий вік / період у собак.

Як правильно виховувати пітбуля?

Як привчити собаку не боятися чоловіків?

Які собаки погано плавають?

Як відучити собаку валятися в багнюці?

Собака та немовля: як познайомити?

Пізнавальні відео по темі