Перші команди для цуценяти: навчання в домашніх умовах.

Перші команди для цуценяти: відповідний вік, базові навички та поширені помилки.

Слухняність і адекватна поведінка улюбленця безпосередньо залежать від виховання та дресирування. Навчити свого улюбленця базовим навичкам можна самостійно, не звертаючись за допомогою до кінолога. Головне – заздалегідь вивчити основні рекомендації та ознайомитися з можливими помилками, яких часто припускаються власники-початківці. У нашій статті ми розповімо, як привчити цуценя до перших команд і як саме слід побудувати процес навчання.

У якому віці приступати до навчання

Затягувати з виховним процесом не потрібно. Оптимальний вік – 2-3 місяці, коли цуценя потрапляє в нову сім’ю. Паузу можна взяти на перші 7 днів. У цей час відбувається процес адаптації, що супроводжується стресом від переїзду та розлуки з матір’ю.

Навчання, розпочате ще в цуценячому віці, виховує дисципліну та полегшує засвоєння складніших навичок і трюків у дорослому віці. Щоб уникнути проблем у майбутньому, постарайтеся виділити вільний час на регулярні заняття зі своїм улюбленцем і уникайте вседозволеності.

Найперші навички

До проведення обов’язкових щеплень слід зосередитися не на дресируванні, а на виховному процесі. Його головне завдання – прищепити цуценяті певні норми поведінки.

Вивчення клички

Кличка – основний інструмент для керування діями цуценяти. Відгукуючись на своє ім’я, маленький вихованець повинен кидати всі свої справи і відразу ж підбігати до власника або хоча б повертатися в його бік в очікуванні подальших вказівок. Така реакція корисна не тільки в побуті, але і під час прогулянок, коли необхідно терміново відволікти від підбирання з землі та інших неприйнятних дій.

Навчати ім’я можна одразу після переїзду. Його запам’ятовування ґрунтується виключно на позитивному підкріпленні й не посилює існуючий стрес. Кличку вимовляють щоразу, коли хочуть якось порадувати улюбленця: погодувати, погладити, почухати за вушком або пограти. Усі ці дії сприяють формуванню стійкого асоціативного зв’язку з чимось приємним і цікавим, що спонукає реагувати на голос власника в різних ситуаціях.

Постарайтеся вибрати ім’я, що складається з 1–3 складів. Це полегшить його запам’ятовування.

Виконання природних потреб

До виходу на вулицю у вашому розпорядженні лише пелюшки та лоток. Другий варіант буде корисним для представників дрібних порід — іноді навіть у дорослому віці.

Під час привчання важливо зосередитися на успіхах. Собака набагато швидше звикне до пелюшки, якщо її хвалитимуть, а не лаятимуть. Покарання можуть призвести до пошуку більш затишних куточків або навіть деструктивної поведінки.

Демонстративні висадження слід проводити після кожного прийому їжі, тривалого сну та активних ігор. У перші місяці життя сечовий міхур погано справляється з позивами, тому періодичні «аварії» неминучі. Незабаром справу можна розпізнати за сильним занепокоєнням, кружлянням навколо себе, обнюхуванням підлоги, швидким переміщенням з кута в кут і прийняттям характерної пози.

Привчання до місця годування та сну

На перші 2-3 дні або навіть тиждень після переїзду доступний простір краще обмежити однією кімнатою, спеціальним манежем або кліткою. Це полегшить процес привчання до пелюшки.

Після знайомства з усіма членами сім’ї та звикання до нового оточення цуценяті можна надати доступ до всього будинку. На цьому етапі слід розмежувати місця для годування та сну, розмістивши миски та лежак у відповідних для цього кімнатах. Спочатку вихованця доведеться носити за собою, але зрештою він досить швидко запам’ятає розташування різних зон та їхнє призначення. Для позначення місць годування та сну можна використовувати слова «Їсти» та «Місце» у поєднанні з кличкою.

Розуміння заборон та команда «Фу»

Позначення меж дозволеного допоможе уникнути формування небажаних звичок. До їх числа входять:

• покусування рук і ніг, навіть під час гри;
• безпричинний гавкіт і гарчання;
• переслідування перехожих та інших тварин;
• покладання лап на людей під час зустрічі;
• підбирання з підлоги та землі;
• постійне натягування повідця під час прогулянки;
• псування речей та меблів;
• жебрацтво;
• крадіжка зі столу.

Позначайте заборони суворим голосом за допомогою слова «Фу». Замість нього можна використовувати будь-які інші короткі позначення, наприклад, «Не можна» або «Ні».

Як навчити цуценя перших команд

Щоб досягти бажаного результату, важливо створити правильну атмосферу для тренувань і підібрати бажану нагороду, заради якої ваш улюбленець точно буде старатися. Також слід заздалегідь ознайомитися з поширеними помилками, які можуть завадити під час дресирування.

Місце для тренувань

Нещепленого цуценя виводити на вулицю небезпечно, тому навчанням краще займатися вдома. Тут не тільки безпечніше, але й спокійніше. Маленького учня не будуть відволікати сторонні люди, тварини, незнайомі звуки та запахи, тому звична обстановка поліпшить концентрацію на процесі навчання.

Ознайомившись з основами та завершивши післявакцинальний карантин, можна буде проводити заняття під час вигулу. Перші тренування ефективні у дворі або тихому сквері з низькою прохідністю. Кількість відволікаючих факторів потрібно збільшувати поступово, щоб ваш улюбленець встигав перелаштуватися та зосередитися.

Якщо у вас немає досвіду дресирування та впевненості у власних силах, рекомендуємо записатися на групові заняття в кінологічному клубі або взяти кілька індивідуальних уроків у професійного кінолога.

Методи заохочення

Розрізняють 3 методи заохочення: за допомогою ласощів, іграшки та фізичного контакту. Перший варіант — найпопулярніший і найефективніший, оскільки більшість собак — «ласуни». Такі улюбленці охоче працюють за смачні ласощі та прагнуть догодити господареві, щоб отримати черговий смачний шматочок. Правильно виконану вправу можна заохочувати готовими ласощами із зоомагазину, сухим кормом або невеликими шматочками їжі. В останньому випадку рекомендується проконсультуватися з ветеринарним дієтологом, щоб виключити з раціону небезпечні для домашніх тварин продукти.

Не забувайте включати ласощі у загальний раціон і стежте за тим, щоб їхня кількість не перевищувала 10 % від загальної калорійності добової порції.

Іграшки та сам процес гри добре знімають напругу і допомагають розслабитися після тренування. Предмети для заохочення не слід використовувати в побуті, оскільки вони швидко втратять свою цінність. З цієї причини для дресирування потрібно вибрати кілька найулюбленіших іграшок.

Фізичний контакт включає в себе схвальні погладжування та поплескування. Вони сприяють формуванню довірчих стосунків, особливо у поєднанні зі словесною похвалою, висловленою м’яким і захопленим тоном.

Поширені помилки власників

Дресирувати цуценя простіше, ніж дорослу тварину, але іноді бажаного результату все одно не вдається досягти. Відсутність успіхів у дресируванні зазвичай пов’язана з недосвідченістю власника та помилками, допущеними в процесі навчання:

• Нехтування систематичністю. Заняття мають бути регулярними. Тривалі перерви допустимі лише у разі хвороби або поганого самопочуття.
• Занадто тривалі заняття. Починайте з 5 хвилин і поступово збільшуйте тривалість занять до 15 хвилин. Обов’язково орієнтуйтеся на ступінь втоми вашого улюбленця та робіть перерви.
• Часті повторення. Не повторюйте одну й ту саму команду більше 3–5 разів поспіль. Якщо цуценяті щось не вдається — дайте йому відпочити або попросіть виконати щось простіше й звичніше.
• Зловживання словом «Фу». Використовуйте його лише в екстрених випадках і, по можливості, намагайтеся замінювати на щось інше. Наприклад, вихованцю, що тікає, краще крикнути «До мене», «Стій» або «Сидіти».
• Використання фізичних покарань і криків. До допустимих заходів впливу належать лише суворий тон і безболісне натягування повідця, якщо він використовується.
• Відкладені покарання. Карайте або в той самий момент, або відразу після вчинення небажаної дії. Через 2-3 години після події собака не зрозуміє причину вашого невдоволення, але зате може злякатися.
• Періодична заміна слів. Не використовуйте синоніми і не замінюйте вже обране раніше слово «Сидіти» на «Сідай» або «Сядь».
• Заохочення за частково виконану дію. Видавайте нагороду тільки при правильному виконанні, оскільки інакше ваш улюбленець може почати хитрувати і лінуватися. Якщо команда здається занадто складною, то тимчасово розбийте її на кілька кроків.
• Тривале використання ласощів. Після закріплення навички краще зупинитися на похвалі та ласці і давати ласощі лише зрідка.
• Порушення встановлених раніше заборон. Дотримуйтесь обумовлених раніше правил і не робіть винятків, навіть з почуття жалю.

Проводьте тренування перед їжею або через 1,5–2 години після їжі, щоб не перевантажувати шлунок і уникнути його завороту. Намагайтеся дотримуватися формату гри. Такий метод дресирування характерний для шейпінгу.

Перші команди для цуценяти

Почніть з того, що стане в нагоді у повсякденному житті. Усі корисні команди зібрано в програмах базових курсів слухняності. Нижче ми розглянемо найпопулярніші з них.

Не зупиняйтеся на досягнутому та регулярно повторюйте команди, вдосконалюючи їх виконання. Збільшуйте час витримки та додавайте нові елементи. Це корисно для інтелектуального розвитку та загальної слухняності.

«Сидіти», «Лежати» та «Стояти»

Необхідні для припинення небажаних дій вихованця та переключення його уваги. За їх допомогою можна відволікти або спонукати до збереження статичної пози під час очікування чогось, наприклад, зеленого сигналу світлофора на переході або миття лап після прогулянки.

Для прийняття потрібної пози можна використовувати їжу або механічний вплив:

• Покличте вихованця і скажіть «Сидіти».
• Підніміть руку з ласощами над головою собаки, щоб вона за інерцією сіла, або обережно натисніть їй на круп рукою.
• Дайте ласощі відразу після прийняття потрібної пози.

«Лежати» і «Стояти» виконуються за аналогією. У першому випадку на вихованця натискають на спину, а в другому — на живіт.

«Місце»

Регулярно промовляйте це слово, відводячи цуценя на лежак або в будиночок. Давайте ласощі, коли воно спокійно перебуває на місці та самостійно обирає його без вашої участі. Якщо собака вперто йде – спокійно повертайте її назад, доки вона не втомиться і не здасться. Найкраще виконувати цю вправу перед сном.

Постарайтеся зробити особистий куточок якомога привабливішим і безпечнішим. Пам’ятайте, що покарання під час перебування на лежаку неприпустимі.

Після того як собака звикне до лежака чи будиночка, використовуйте слово «Місце», щоб тимчасово прибрати собаку, яка заважає в цей момент. Обов’язково заохочуйте слухняність чимось смачним або іграшкою.

«Дай лапу»

Ця навичка стане в нагоді під час миття лап і стрижки кігтів. Затисніть у кулаці ласощі й підніміть до рівня грудей собаки. Відчувши приємний аромат, вона почне дряпати руку лапою. У цей момент потрібно відразу віддати нагороду й вимовити фразу «Дай лапу».

Для подачі різних лап краще використовувати різні позначення, наприклад, «Дай лапу» і «Дай ліву», або «Дай іншу». У міру закріплення навички можна почати утримувати лапку в руці.

«Тихо» і «Голос»

Багато порід із розвиненим охоронним інстинктом та вродженою недовірою до незнайомців схильні реагувати на будь-який незначний шурхіт. Їхній дратівливий гавкіт може заважати не тільки самому власнику, а й сусідам.

Для придушення небажаного гавкоту собаку відволікають словом «Тихо» і відразу ж заохочують тишу, що запанувала. Друге слово («Голос») знадобиться для подачі голосу строго на вимогу. В результаті цих вправ ваш улюбленець навчиться гавкати тоді, коли його про це просять, і так само швидко замовкати.

«Можна»

Тренує витримку і служить профілактикою небажаної поведінки під час прийому їжі. Під час чергового годування насипте в миску їжу і посадіть вихованця навпроти за допомогою слова «Сидіти». Припиняйте спроби зірватися з місця будь-яким словом, крім «Фу»: наприклад, «Чекай», «Рано» або «Не можна». Зачекавши кілька секунд, голосно похваліть собаку і скажіть «Можна», дозволивши таким чином поїсти з миски. Повторюйте цю вправу перед кожним годуванням і видачею ласощів до 3-5 разів на день.

Перші прогулянки та пов’язані з ними команди

Під час прогулянок важливо забезпечити всебічну соціалізацію та навчити собаку командам, які полегшують керування її рухами. Після кількох занять вам стане набагато простіше гуляти у скверах і парках, їздити громадським транспортом та відвідувати ветеринарну клініку.

Привчання до спорядження

До обов’язкового спорядження належать не лише повідець і нашийник (або шлейка), а й намордник. Його наявність — запорука безпеки оточуючих і самого улюбленця. З намордником складніше підібрати щось із землі, тому ймовірність отруєння автоматично наближається до нуля

До прогулянок на повідку та носіння намордника слід привчити ще під час післявакцинального карантину, щоб маленький улюбленець встиг звикнути до нових речей. На вулиці ж важливо відучити його від спроб тягнути вперед. У разі такої проблеми можна тимчасово скористатися халті або недоуздком.

Корисні команди

Під час прогулянки відпрацьовуйте команди, які собака вже вивчив раніше, та доповнюйте їх новими. Особливу увагу слід приділити таким навичкам і шкідливим звичкам:

• «До мене». Дозволяє покликати собаку з великої відстані, якщо він раптово втік або відволікся. До повного закріплення відсутність повідця може бути небезпечною в будь-якому місці, де немає огорожі.
• «Поруч». Використовується для спокійного руху біля ноги власника на короткому повідку, наприклад, у щільному потоці людей на жвавій вулиці.
• «Гуляй». Застосовується як ще один варіант заохочення після закінчення дресирування. Запам’ятовується так само швидко, як і кличка, оскільки виключає покарання і обіцяє лише нагороду.
• «Апорт». Апортування подобається більшості собак, оскільки навчання відбувається у форматі гри. Для освоєння навички проходять 3 етапи: переслідування предмета, підняття з землі та піднесення власнику.
• Переслідування рухомих об’єктів і предметів. До цього схильні мисливські породи, схильні ганятися за іншими тваринами, машинами, велосипедами та самокатами. Небажану поведінку слід припиняти словом «Фу» і за відсутності потрібної реакції доповнювати відчутним, але безболісним натягом повідця.
• Підбирання з землі. Собака повинна ігнорувати розкидану їжу та інші приманки, а також відразу ж випльовувати те, що взяла в рот, після слова «Фу».

Після закріплення словесних команд їх можна доповнити жестами. Дотримуватися суворих норм вимови слід тим, хто планує брати участь в офіційних виставках, змаганнях та племінній роботі. Всім іншим можна обмежитися власними позначеннями.

Висновок

Навчання командам необхідне для представників будь-якої породи, навіть дворняг і найдрібніших собак. Розмір вихованця значення не має. Невихована, але дуже маленька собачка теж може створити проблеми своєму власникові та оточуючим. Тому докладені в процесі дресирування зусилля обов’язково окупляться в майбутньому. Слухняний улюбленець розумітиме вас з півслова і чітко виконуватиме всі вказівки, ставши головним предметом вашої гордості.