Вушний кліщ у собак, або отодектоз: як і чим лікувати?

Вушний кліщ у собак викликає отодектоз. Він небезпечний втратою слуху та іншими ускладненнями.

Поява корости – тривожна ознака, що супроводжує чималу кількість захворювань. До них відноситься і отодектоз, що загрожує втратою слуху при несвоєчасному лікуванні. Щоб уникнути ускладнень, кожен господар повинен знати якомога більше про його збудника. Для цього йому необхідно розуміти, як виглядає вушний кліщ у собак і як від нього позбутися при зараженні.

Поняття і характеристика отодектозу

Отодектоз – паразитарне захворювання, яке викликає мікроскопічний кліщ otodectes cynotis. Паразита неможливо розрізнити неозброєним оком. Про його появу можна дізнатися тільки за характерними симптомами.

Збудник

Otodectes cynotis – членистоноге павукоподібне, розмір тіла якого не перевищує 0,6 мм. В якості джерела живлення він використовує лімфу, що добувається всередині вушних каналів.

У пошуках їжі цей крихітний шкідник прориває в шкірі численні ходи, де в подальшому відкладає свої яйця. У утворені ранки часто проникає вторинна інфекція. Через це пошкоджені ділянки запалюються і гноїться.

Крім лімфи, підрослі личинки охоче харчуються скупченим ексудатом і сіркою. Протягом місяця вони перетворюються на дорослих особин і збільшують зону ураження, проникаючи все глибше. Діяльність кліща доставляє зараженій тварині сильне занепокоєння, що допомагає розпізнати захворювання на найраніших етапах.

Відмінність від інших кліщів

За своїми розмірами otodectes cynotis близький до збудників нотоедрозу і саркоптозу, але від них він відрізняється симптомами і способами лікування. При зараженні вушним кліщем у собаки страждає тільки одна зона: виключно внутрішня частина вух, тому ліки для знищення паразитів закапують туди – або намазують всередину.

Чи є у хвороби сезонність?

Отодектоз вражає тварин практично в будь-який час року, оскільки активність збудника мало залежить від навколишньої температури. Мікроклімат всередині вуха стабільний, тому кліщ, що мешкає в ньому, не впадає в сплячку.

Вушні паразити у собак небайдужі до тепла, тому їх максимальна активність припадає на період з березня по листопад.

Смерть від температурних перепадів настає лише поза живим організмом. При 3-7°С otodectes cynotis гине протягом 24 днів, а при -5°С – протягом 5 годин.

Як розпізнати захворювання

На захворювання у собаки вказують зовнішні ознаки вушного кліща, що зачіпають виключно вуха, а також супутні симптоми. При виявленні хоча б двох з них необхідно відразу ж записатися до ветеринара – щоб уникнути незворотних наслідків хвороби.

Зовнішні ознаки

В результаті запалення всередині раковини накопичується коричнева або майже чорна маса зі смердючим запахом. Вона складається з сірки, гною, частинок епідермісу і продуктів життєдіяльності кліщів.

Зовнішня частина вуха червоніє і набрякає. Тварина постійно чухається, тому подряпані ранки покриваються кровоточивими струпами. На пошкоджених ділянках утворюються залисини. Через скупчення виділень волоски біля вух склеюються, надаючи шерсті неохайний вигляд.

Супутні симптоми

Крім корости, спостерігається часте похитування головою, нервозність і агресія. Хвора собака активно чухається не тільки лапами, але і будь-якими предметами, знайденими в будинку.

При струшуванні частина коричневої маси може вилітати прямо на підлогу. Всі свої дії тварина супроводжує скигленням або гарчанням.

З розвитком хвороби симптоматика доповнюється погіршенням слуху. До найнебезпечніших симптомів відносять судоми. Вони виникають при ураженні головного мозку і загрожують летальним результатом.

Шляхи зараження

Збудник становить небезпеку в будь-якій своїй формі. При розчісуванні заражений вихованець розносить паразитів з вух по всьому тілу, тому вони легко можуть переселитися на інших тварин.

Джерела

Дорослі кліщі заводяться у вухах собаки при прямій взаємодії з хворою твариною – або при контакті із зараженими речами. Стрибати і літати паразити не вміють, тому ризик зараження є тільки при близькому контакті, коли кліщ може переповзти на свого майбутнього носія.

Також джерелом зараження може стати забруднене взуття та одяг.

Тварини в групі ризику

Активне розмноження маленького шкідника починається при падінні імунітету та/або порушенні гормонального фону. Найчастіше хворобу діагностують у:

• цуценят віком до 6 місяців;
• вагітних самок;
• літніх особин;
• вихованців, ослаблених хронічними захворюваннями або нещодавно перенесеною операцією;
• тварин, що проживають поруч з лісом або активно займаються полюванням.

Також до групи ризику включають породи з довгими вухами і шерстю: такс, бассет-хаундів, йорків, спанієлів і біглів. Небезпека зараження підвищується при скупченому утриманні, в тому числі з кішками, що гуляють на вулиці.

Шкода і небезпека паразита

Без своєчасного лікування отодектоз не тільки дає ускладнення, але і призводить до загибелі – якщо справа доходить до внутрішнього отиту і прориву барабанної перетинки. Найважче хворобу переносять тварини з групи ризику з низьким імунітетом. Їх і без того слабке здоров’я підриває не тільки сам кліщ, але і використовувані проти нього медикаменти.

Для зараженої тварини

Запущена патологія ускладнюється ураженням мозку. Армія павукоподібних шкідників поступово прогризає барабанну перетинку і потрапляє у внутрішнє вухо. Накопичений гній виливається прямо в мозок, викликаючи смерть від менінгіту.

Менш небезпечний, але все-таки неприємний результат – це часткова або повна глухота.

Чи є небезпека для оточуючих?

На отодектоз хворіють багато ссавців, тому чотириногий вихованець може легко заразити кішку, кролика, тхора або єнота. Схема працює і в зворотному напрямку. При проживанні за містом варто побоюватися не тільки диких лисиць, але і білок.

При утриманні декількох вихованців лікувати доведеться відразу всіх – навіть за умови суворої ізоляції головного хворого.

Не варто побоюватися лише людині, оскільки вушний кліщ на її шкірі не приживається і викликає лише легку алергію. Всі симптоми проходять самостійно незабаром після одужання зараженого улюбленця.

Діагностика у ветеринара

Самостійна діагностика малоефективна, оскільки збудник занадто малий і його рідко вдається розгледіти неозброєним оком. З цієї причини краще відразу звернутися до лікаря.

У ветеринарній клініці діагноз ставлять після вивчення зіскрібів з хворих вух. До додаткових методів дослідження відносять КТ і рентген. Їх застосовують у запущених випадках, коли є підозра на пошкодження внутрішнього вуха.

Лікування отодектозу в домашніх умовах

Кліщів у вухах у собак знищують акарицидними препаратами: мазями, краплями, спреями та ін’єкційними розчинами. Всі інші медикаменти застосовують для зміцнення імунітету і зняття супутніх симптомів у складі комплексної терапії.

Обробку проводять двічі з перервою в 1 місяць. За цей час несприйнятливі до акарицидних препаратів яйця дозрівають, але не встигають відкласти нову колонію. Результат лікування перевіряють за допомогою дворазової здачі аналізів.

Мазі

Мазі швидко вбираються, тому вихованцеві складно їх розбризкати при струшуванні головою. Ці акарицидні препарати закладають в обидві вушні раковини, акуратно масажуючи їх основу. Ризик передозування при такому лікуванні мінімальний, але при пошкодженні барабанної перетинки воно протипоказане.

Краплі

Призначення крапель аналогічне мазям. Їх використовують з метою профілактики або на початковій стадії захворювання. Краплі зручно дозувати. Вони легко проникають вглиб вух і мають протизапальний та антимікробний ефект.

Уколи

При сильному ураженні використовують ін’єкційні розчини. Їх вводять внутрішньом’язово або підшкірно, досягаючи потрібного ефекту в короткі терміни.

Народні засоби

Звернення до народної медицини допустиме – але лише в складі комплексної терапії і за призначенням ветеринара. Знахарські рецепти не усувають справжню причину хвороби, тому підходять лише для згладжування симптомів.

Крім малої ефективності, важливо відзначити і алергічність деяких трав’яних препаратів. Також не рекомендується використовувати рецепти з гасом, часником і йодом. Ці речовини дуже агресивні. При попаданні на пошкоджену шкіру вони викликають опіки, а при проникненні у внутрішнє вухо – глухоту.

До найбільш безпечних засобів відносять примочки з теплого фізіологічного розчину, але і перед його застосуванням варто проконсультуватися з фахівцем. Без інших препаратів примочки, швидше за все, будуть неефективні.

Гігієна та догляд – як промивати вуха перед закапуванням ліків

Перед закапуванням ліків вушка обов’язково очищають від скупчених виділень. Підсохлі скоринки та струпи розмочують теплим розчином натрію хлориду або спеціальними лосьйонами для вух, що продаються в зоомагазинах.

Спочатку краще заручитися допомогою друга і надіти на вихованця намордник. Маленьку собачку можна загорнути в рушник.

Під час обробки рухайтеся зсередини назовні, намагаючись не залазити занадто глибоко. Ретельно мийте руки після кожної процедури і придбайте єлизаветинський комір, що виключає розчісування пошкоджених ділянок.

Можливі ускладнення

Крім менінгіту, тварину можуть підстерігати й інші небезпечні ускладнення. До них відносяться:

• часткова або повна глухота;
• дерматити та алергії;
• гнійний отит;
• вторинні інфекції;
• утворення вушних пробок;
• запалення і розрив барабанної перетинки.

Пам’ятайте, що цуценята і літні особини переносять хворобу набагато гірше, ніж здорові тварини. Через це вони часто гинуть від наслідків за дуже короткий час.

Профілактика та захист

З метою профілактики рекомендується поліпшити умови догляду та утримання. Для цього необхідно:

• Зміцнити імунітет. Збалансуйте наявний раціон і стежте за вагою, щоб ваш улюбленець мав достатню кількість вітамінів і не страждав від ожиріння.
• Перешкоджати контактам з дикими, бродячими і незнайомими тваринами.
• Щотижня очищати вушка від накопиченого бруду і сірки.
• Регулярно проводити сухе і вологе прибирання, не забуваючи про дезінфекцію особистих речей кожного з домашніх улюбленців.
• Ретельно мити свої руки і лапи тварини після кожної прогулянки, а також обов’язково прибирати взуття в закриту шафу.
• Застосовувати акарицидні препарати в теплу пору року.

Крім щорічної диспансеризації (її зручно проводити під час щеплення – лікар якраз переконається в тому, що тварина здорова), не забувайте і про самостійні огляди. Їх достатньо проводити 1 раз на тиждень під час чищення.

Висновок

При підозрі на вушного кліща у собаки не займайтеся самолікуванням і відразу ж звертайтеся за допомогою. Запущене захворювання може коштувати вашому улюбленцю життя, так як пошкодження нервових закінчень і мозку незворотне. Обов’язково дотримуйтесь профілактики і не ігноруйте навіть найнезначніші поведінкові зміни.