Свищ у собаки після операції або через запалення: ознаки та лікування проблеми.

Свищ у собаки – трубоподібний канал, що полегшує відтік гною із запаленої ділянки, але водночас загрожує вторинними інфекціями та сепсисом.

Післяопераційний свищ, або фістула, у собаки – серйозне ускладнення, яке може призвести до летального результату. Цей трубоподібний канал розвивається не тільки після хірургічного втручання, але й в інших ситуаціях, що спричинили запальний процес.

Власники вихованців часто плутають це патологічне утворення з наривом (абсцесом), що передбачає зовсім інший спосіб лікування. З цієї причини важливо розуміти основні відмінності між цими поняттями і розділяти їх симптоми, що дозволяють діагностувати небезпечне утворення незабаром після його появи.

Особливості свища і його відмінність від нариву/абсцесу

Головна відмінність фістули від абсцесу – відсутність захисної капсули, що запобігає потраплянню гною в сусідні тканини, і формування канальця. Завдяки каналу гноєтворні бактерії вільно переміщаються між органами або виходять назовні. Через це відрізняється і спосіб лікування.

Без своєчасного розтину нарив перетворюється на флегмону – велике гнійне запалення, позбавлене меж. Щоб уникнути ускладнень, капсулу розтискають оперативним методом, але іноді вона лопається самостійно. У цьому випадку її тканини швидко рубцюються і загоюються.

Стінки свищевого отвору, покриті епітелієм або сполучною тканиною, гладкі і рівні. Така рана не затягується і постійно сочиться гноєм, тому всередину неї легко може потрапити вторинна інфекція. Одним очищенням і ушиванням каналу тут не обійтися – для усунення проблеми потрібно знайти її причину.

Післяопераційні

Свищі, що з’являються у собаки після стерилізації, називаються лігатурними, або післяопераційними. Вони виникають в області шва в результаті попадання гноєтворних бактерій в ще не затягнуту рану або при відторгненні шовного матеріалу (індивідуальна особливість організму). Власник тут винен далеко не завжди.

Інші види

Крім недостатньої стерилізації інструментів хірурга, до найчастіших причин запалення у вихованців відносяться потрапляння стороннього предмета і закупорка параанальних залоз. У цих випадках патологічний канал утворюється на таких ділянках тіла:

• Кінцівки і вуха. Запальний процес провокують гострі травинки, що потрапили під шкіру. Свищ у собаки на лапі також може виникати при травмі.
• Морда. Патологія розвивається на тлі стоматологічних захворювань, тому найчастіше канал виходить в одну з щік.
• Залози, розташовані по обидва боки від анального отвору. Такий свищ у собаки називається параанальним, або ректальним. Він виникає при скупченні спеціального секрету, що служить природним мастилом при випорожненні.

Зовнішній вигляд свищевого отвору залежить від місця виходу каналу. Ті, що розташовані всередині – найнебезпечніші. Вони не піддаються візуальній діагностиці, але, як і зовнішні, супроводжуються відповідними симптомами.

Як виглядає свищ у собаки + супутні симптоми

В результаті нагноєння на тілі тварини розвивається невелике ущільнення. Через кілька днів воно розкривається, і назовні починає витікати накопичений ексудат. Абсолютно рівні краї ранки, що з’явилася, перешкоджають її затягуванню. На сусідніх тканинах, що намокають від постійно поточного гною, утворюється дерматит.

До додаткових симптомів патології відносяться:

• болючість і облисіння шкіри в місці утворення горбків;
• різкий гнильний запах з отвору на шкірі або слизовій;
• часте вилизування ураженої зони;
• підвищення температури, поганий апетит і підвищена спрага в разі приєднання вторинної інфекції;
• катання на попі при ректальному вигляді;
• набряки і кульгавість, характерні для пошкоджень сторонніми предметами і артриту.

Якщо при абсцесі лихоманка і озноб – основні ознаки, то при свищевому отворі вони практично не спостерігаються. У таких ситуаціях господарі помічають внутрішні фістули тільки після появи ускладнень, що розширюють наявну симптоматику.

Причини виникнення

За причиною виникнення утворення поділяють на вроджені та набуті. Перші з’являються у цуценят ще в материнській утробі через різноманітні порушення, а другі – розвиваються протягом життя в результаті впливу зовнішніх і внутрішніх факторів.

Поява набутих фістул пов’язана з наступними причинами:

• порушення правил асептики під час операції або використання занадто щільного шовного матеріалу;
• механічні пошкодження;
• запалення ясен і коренів зуба;
• потрапляння сторонніх тіл через шкіру;
• закупорка параанальних залоз.

Вроджені аномалії – велика рідкість. Цуценята з таким діагнозом часто гинуть незабаром після народження. При зовнішньому вигляді патології в першу чергу намагаються врятувати матір, оскільки ексудат потрапляє прямо в її матку.

Що робити власнику

Після появи тривожних симптомів слід якомога швидше звернутися до ветеринара. Якщо такої можливості немає, то необхідно надати вихованцеві першу допомогу:

• Обробіть отвір, що утворився, розчином хлоргексидину. Не використовуйте перекис і йод: спирт, що міститься в них, посилить біль і залишить опік, посиливши запалення.
• Введіть в канал мазь левомеколь шприцом на 2 куба і обробіть прилеглі до неї тканини. Не використовуйте мазі Вишневського або синтоміцинову мазь – через свою жирну текстуру вони швидко закупорюють прохід, порушуючи відтік гнійного ексудату.

Обробка спрямована на тимчасове усунення наслідків. Основне лікування свищів у собаки передбачає усунення причин, що їх викликали.

Звернення до ветеринара

По можливості не використовуйте препарати до звернення до ветеринара. Вони змащують симптоматику і ускладнюють постановку діагнозу.

Після огляду і з’ясування причини запалення ветеринар може порекомендувати наступні варіанти для його усунення:

• повторна операція по заміні старого шовного матеріалу;
• висічення застряглих сторонніх предметів;
• лікування або видалення проблемних зубів;
• очищення або резекція параанальних залоз.

Симптоматична терапія призначається індивідуально і може включати прийом анальгетиків, протизапальних, жарознижуючих і антигістамінних препаратів. Свищевий канал очищають від гною, і згодом він затягується сам. Для запобігання повторного інфікування пацієнту призначають антибіотики широкого спектра дії. Тривалість антибіотикотерапії індивідуальна. В середньому вона становить 5-14 днів.

Процедури в домашніх умовах

Після проведення операції на тварину надягають захисну попону або комір. Вони перешкоджають розлизуванню і розчісуванню післяопераційної рани, полегшуючи її загоєння.

Через використання анестезії вихованець буде дезорієнтований протягом дня. У ці дні його необхідно розмістити в теплому і безпечному місці на підлозі. Спроби забратися на диван або ліжко слід припиняти, оскільки вихованець може постраждати через погану координацію. Також для комфортного одужання потрібно дотримуватися щадної дієти, що передбачає часте годування невеликими порціями.

Слідкуйте за чистотою шва і не використовуйте для його обробки препарати, не схвалені ветеринаром. Велика кількість мазей скорочує швидкість регенерації, тому уникайте надмірного намокання шкіри і підтримуйте її сухість.

Для зменшення післяопераційного набряку і знищення наявних мікроорганізмів рекомендується підключити кварцування і УВЧ-терапію. На ці процедури можна записатися у ветклініку або проводити їх прямо вдома, купивши необхідне обладнання. Другий варіант підійде для лякливих вихованців, які не переносять часті візити до лікарів.

Можливі ускладнення та наслідки

Свищевий канал, що виходить назовні, підвищує ризик приєднання вторинної інфекції. Через це на момент звернення в організмі пацієнта виявляють відразу кілька збудників. Це виключає прийом більш щадних антибіотиків і збільшує терміни їх прийому.

Утворення всередині не полегшують відтік гною і лише погіршують стан тварини, вражаючи сусідні органи. На тлі інтоксикації розвивається перитоніт і сепсис.

При ураженні лап можливий частковий або повний параліч. Без своєчасної допомоги вихованець ризикує загинути, тому не затягуйте з діагностикою в разі виявлення гнійного отвору.

Як уникнути появи свища у собаки після операції

Щоб уникнути ускладнень після операцій, дотримуйтесь рекомендацій лікаря щодо догляду за твариною. До них відносяться:

• використання антибіотиків із суворим дотриманням дозувань і термінів;
• регулярна обробка швів;
• носіння попони або коміра;
• уникнення прогулянок у перші дні після анестезії.

При виборі ветеринарної клініки не обмежуйтеся рекомендаціями знайомих і відгуками, знайденими в інтернеті. Не соромтеся запитувати документи, що підтверджують безпеку обладнання та надійність персоналу.

З метою профілактики фістул, не пов’язаних з оперативним втручанням, дотримуйтесь наступних порад:

• Уважно оглядайте свого улюбленця після кожної прогулянки на предмет пошкоджень. Пам’ятайте, що тварин з довгою шерстю і великою кількістю складок слід перевіряти більш ретельно.
• Використовуйте корми з хондропротекторами для порід, схильних до артритів. Вони зміцнять суглобові тканини та імунітет, знизивши вразливість до інфекцій.
• Не запускайте стан зубів. Чергуйте м’який і сухий корм, щоб не допустити розм’якшення ясен і утворення зубного каменю. Для очищення емалі використовуйте зубні пасти для тварин і жувальні іграшки.
• Відстежуйте стан параанальних залоз. Якщо ваш вихованець схильний до їх закупорки – порадьтеся з ветеринаром про доцільність проведення операції.

Не нехтуйте обстеженням вагітних тварин. Ходіть на УЗД строго за графіком, щоб своєчасно виявити аномалії плодів і усунути їх наслідки до погіршення ситуації.

У більшості випадків лікування свищів у собаки зводиться до операції. Медикаментозна терапія рідко дає позитивні результати, оскільки гладка сполучна тканина не затягується без сторонньої допомоги. З цієї причини не варто намагатися вирішити проблему самостійно. Відтягування діагностики у ветклініці лише погіршить ситуацію, погіршивши прогнози на одужання.

Популярні статті

Як вибрати лежанку / лежак для собаки?

Герпесвірусна інфекція (герпесвірус) у собак.

Як гуляти з собакою взимку — основні правила зимових прогулянок з улюбленцем.

Чому у собаки випадає шерсть?

Чому собаку називають найкращим другом людини?

Повідець для вигулу двох собак.

Не перегодовуйте їх: породи собак, схильні до ожиріння.

Поширені хвороби пекінеса та схильність до захворювань.

Пародонтоз у собак і як його лікувати?

Чому у собаки став синім язик?

Пізнавальні відео по темі