Що таке піроплазмоз (бабезіоз) у собак, чим він небезпечний і як його лікувати?

Піроплазмоз у собак – смертельно небезпечне захворювання, що передається кліщами. Хвороба часто завдає серйозного удару по нирках.

Небезпека піроплазмозу (бабезіозу) у собак полягає в наслідках. Тварина, яка залишилася без лікування, гине. Для запобігання летального результату та інших небезпечних станів вихованця потрібно відвезти до ветеринарної клініки незабаром після зараження і навіть при простому підозрі.

Характеристика захворювання і його небезпека

Через 3-6 днів після появи перших ознак і симптомів піроплазмозу у собак лікування малоефективне. Це кровопаразитарне захворювання викликають бабезії (піроплазми) – внутрішньоклітинні паразити, що вражають червоні кров’яні тільця (еритроцити). Їхні продукти життєдіяльності отруюють організм, а постійне зростання руйнує клітини.

Еритроцити – клітини-кур’єри. Вони відповідальні за доставку кисню і поглинання діоксиду вуглецю. При їх масовому знищенні виникає гіпоксія (нестача кисню), що загрожує загибеллю мозку.

Намагаючись компенсувати надлишок діоксиду вуглецю і нестачу кисню, органи дихальної та серцево-судинної системи починають працювати на знос. Тварина може загинути через кисневу недостатність.

Через інтоксикацію під удар потрапляють печінка, селезінка і нирки, відповідальні за обмін речовин. Зруйновані клітини забивають ниркові канальці, утворюючи тромби.

Цикл розвитку – від укусу до прояву

Спалахи захворювання частіше реєструються у весняний та осінній сезони. У цей час прокидаються кліщі – основні переносники бабезій у собак.

Як відбувається зараження

Проміжні господарі піроплазм – іксодові кліщі. Вони чіпляються на тварин у високій траві і харчуються їхньою кров’ю. Під час укусу паразит робить акуратний розріз своїм хоботком, проникаючи в кровоносний канал. Для зняття болю він виділяє спеціальний анестетик. Після насичення частина випитої крові разом із зараженою бабезіями слиною впорскується назад. Цей процес займає від 1 до 2 діб.

Етапи розвитку хвороби

Піроплазми небезпечні лише для родини псових. Їх життєвий цикл складається з декількох стадій-перетворень:

• спорозоїти, що передаються разом зі слиною паразитів;
• трофозоїти, що розвиваються всередині еритроцитів і харчуються гемоглобіном;
• мерозоїти, що утворюються при поділі трофозоїтів і руйнують еритроцити.

Після руйнування одного з еритроцитів паразит залишає клітину і відправляється в кров’яне русло на пошуки нових. За виведення знищених клітин відповідають макрофаги, але з часом вони перестають справлятися зі своїм завданням. Це призводить до серйозної інтоксикації організму.

Тривалість інкубаційного періоду

В середньому інкубаційний період піроплазмозу у собак становить 7-10 діб. Іноді перші симптоми проявляються тільки на 3 тижні після зараження, а іноді – вже на 3 добу або через пару годин після укусу кліщем. На тривалість інкубаційного періоду впливають:

• кількість укусів кліщів і проникнення спорозоїтів;
• наявність щеплення від захворювання;
• вік і стан імунної системи тварини.

Симптоматика розвивається після появи достатньої кількості трофозоїтів і мерозоїтів. Вони активно руйнують червоні кров’яні тільця, погіршуючи загальний стан хворого.

Чи може тварина захворіти повторно

Тварини, які перехворіли, все ще вразливі. Імунітет, отриманий після хвороби, триває не більше півроку. Після повторного зараження спостерігається менш виражена симптоматика. Патологія протікає в хронічній формі.

Групи ризику

До групи ризику входять особини з короткою шерстю (ротвейлери, чихуахуа) і тонким підшерстям (йорки), а також мисливські та службові породи. Піднятися по довгому волоссю або прослизнути через густе підшерстя набагато складніше.

Піроплазмоз у цуценят і літніх особин протікає найважче. Це пов’язано з їх імунітетом, ослабленим через вік. Більш легкий перебіг характерний для тварин від 4 до 8 років.

Чи може бабезіоз передаватися від собаки іншим тваринам і людині?

Кровопаразити передаються тільки через кліщів. Інша форма передачі можлива шляхом переливання крові хворої тварини. Для людини бабезії не є небезпечними, тому догляд за вихованцем проводять без спеціального захисту.

Якщо вдома живуть інші собаки, варто ізолювати зараженого вихованця – але скоріше для його ж блага, щоб захистити від зайвої метушні. Джерелом хвороби для родичів він не виступає.

Ознаки та прояви при різних формах

Тяжкість перебігу залежить від форми захворювання. Найлегше визначити симптоми гострої патології, що супроводжується яскравою симптоматикою. При постановці діагнозу на ранній стадії вдається уникнути ускладнень.

При хронічній формі

Хронічний піроплазмоз розвивається у перехворілих собак і дорослих тварин з міцним імунітетом. Його симптоми розмиті, тому хронічну форму складно відрізнити від інших захворювань. Після зараження відзначається:

• підвищення температури з подальшою нормалізацією протягом 2 діб;
• чергування звичного стану з млявістю і апатією;
• ослаблення м’язів задніх лап і збліднення слизових, характерне для недокрів’я (анемії);
• періодична втрата апетиту;
• діарея або запор.

Такий стан зберігається до 2 місяців, тому не варто перевіряти вихованця на міцність. При підозрі на анемію, розлад шлунково-кишкового тракту і при будь-яких поведінкових змінах відразу ж звертайтеся до ветеринарної клініки.

При гострій формі

Гострий перебіг характерний для нещеплених вихованців малого або похилого віку. Хвороба супроводжується такими симптомами:

млявість, апатія, швидка втомлюваність, відмова від їжі та прогулянок;
підвищення температури до 40-42 °С;
почервоніння, а потім і потемніння сечі аж до чорного кольору через масову загибель еритроцитів;
прискорення пульсу і дихання через нестачу кисню;
блювота і пронос (зеленуватий або яскраво-жовтий), що зневоднюють організм.

При відсутності допомоги протягом перших 3 днів стан погіршується. Слизові стають блідими або жовтими. Серце б’ється все частіше, але його удари поступово слабшають. Хворий сильно втрачає у вазі і припиняє здійснювати рухову активність. Розвивається частковий або повний параліч кінцівок, що супроводжується судомами. Незабаром після цього тварина гине.

Діагностика у ветклініці

Лікування піроплазмозу у собак препаратами починають тільки після діагностики. Обидві форми хвороби виліковні при своєчасному виявленні, тому від господаря потрібна пильність і хороша реакція.

Симптоматика патології схожа з лептоспірозом і чумкою, тому самостійне лікування не допускається. Для постановки діагнозу ветеринар оглядає чотириногого пацієнта, перевіряє помічені господарем симптоми і проводить лабораторні дослідження.

Аналіз сечі

Зруйновані еритроцити виводяться з організму через сечовидільну систему. При зараженні кровопаразитами в сечі хворого виявляють гемоглобін.

Аналіз крові

Більш точний метод діагностики – дослідження крові. Воно включає в себе 3 аналізи:

• клінічний, що визначає рівень гемоглобіну, рівень лейкоцитів і еритроцитів;
• біохімічний, що виявляє наявність запалень і стан внутрішніх органів;
• мікроскопічний аналіз забарвленого мазка, що дозволяє встановити наявність піроплазм.

Під час інкубаційного періоду аналізи нерідко бувають хибнонегативними. Якщо господар самостійно виявив кліща, а його вихованець страждає від клінічних ознак – діагностику проводять повторно через пару діб.

Схема лікування

Схема лікування піроплазмозу у собак спрямована на знищення збудника, зняття симптомів і нормалізацію стану. При важкій формі захворювання, що супроводжується значною втратою червоних кров’яних тілець, вихованцеві фільтрують або переливають кров.

Знищення збудника

Для знищення піроплазм використовують ліки на основі Імідокарбу і Диміназена. Перша речовина блокує надходження інозитолу – вітаміну, необхідного для розмноження кровопаразитів. Друга речовина впливає на бабезії безпосередньо, руйнуючи їх структуру.

Всі антипротозойні препарати випускаються у вигляді ін’єкційних розчинів.

Перед використанням антипротозойних препаратів потрібно придушити аутоімунну реакцію і зняти алергічні ознаки. З цим завданням справляються глюкокортикостероїди.

Допоміжна терапія

При сильній інтоксикації та зневодненні пацієнту ставлять крапельниці з розчином Рінгера, глюкозою та хлоридом натрію. Вони нормалізують сечовидільну функцію, полегшуючи відтік сечі та виведення токсичних речовин.

Для відновлення уражених органів призначають:

• гепатопротектори, що поліпшують стан клітин печінки;
• імуномодулятори, що стимулюють роботу імунних клітин;
• вітаміни групи B і С, що відновлюють природну кількість еритроцитів;
• ін’єкційні розчини, що нормалізують живлення серцевого м’яза і легенів.

Пацієнтам з печінковою та нирковою недостатністю проводять плазмаферез – очищення крові через фільтр. Ця процедура дозволяє видалити токсини, що осіли, і попередити розвиток ускладнень.

Догляд за хворим

На час лікування вихованцеві обмежують фізичні навантаження і призначають щадну дієту. Тривалість прогулянок скорочують до 10 хвилин, але їх частоту збільшують до 4-6 разів на добу.

Незабаром після прийому медикаментів улюбленець повертається до звичної активності. Таке поліпшення оманливе. Терапія займає до півроку, тому не припиняйте використовувати препарати до отримання дозволу від ветеринара.

Особливості годування

Рекомендована дієта спрямована на зниження навантаження на уражені органи та регенерацію пошкоджених тканин. Її принципи включають:

• Дробове харчування. Зменшіть звичні порції та збільште частоту годувань до 5-6 разів.
• Підвищення гемоглобіну.
• Використання лікувальних кормів. Окрема серія ветеринарних лінійок містить безліч поживних речовин і відрізняється меншою калорійністю.
• Підігрівання їжі до кімнатної температури. Не давайте продукти з холодильника або відразу після варіння.
• Перетирання їжі при використанні раціонів домашнього приготування.

Для відновлення кишкової мікрофлори лікар може порекомендувати курс спеціальних препаратів. При серйозному пошкодженні нирок білкові продукти скорочують або повністю виключають з раціону, а собаку переводять на готові лікувальні корми. Для відстеження результатів і можливого коригування раціону потрібно щомісяця здавати аналізи.

Прогнози та наслідки

При своєчасному зверненні виживаність становить 95 %, а при пізньому – різко скорочується до 5 %. Прогноз залежить від ступеня ураження внутрішніх органів і систем. Тварину без ускладнень вдається врятувати навіть на пізній стадії.

Можливі негативні наслідки викликає не тільки сама патологія, але і токсичні ліки, що використовуються при терапії. У деяких собак розвивається:

• довічна анемія;
• панкреатит;
• ниркова або серцева недостатність;
• алергія;
• токсичний гепатит;
• запалення підшлункової залози.

Найчастіше страждають нирки, оскільки, на відміну від печінки, вони не здатні до регенерації. При тривалій гіпоксії пошкоджуються клітини мозку.

Патологія небезпечна для годуючих і вагітних самок. На час лікування рекомендується перервати годування або зробити аборт. Цуценята від зараженої матері часто народжуються нежиттєздатними або з серйозними відхиленнями.

Профілактика бабезіозу

Профілактика захворювання полягає у вакцинації та протипаразитарній обробці. Після кожної прогулянки в періоди підвищеної активності кліщів ретельно оглядайте вихованця. Приділяйте увагу важкодоступним місцям: хвосту, вухам, пахвам, паховій зоні та лапам.

Щеплення

Вакцинацію проводять тільки здоровим тваринам. При вагітності, лактації або нещодавно перенесеному захворюванні щеплення протипоказані.

Вакцина не дає стовідсоткового захисту, але дозволяє послабити перебіг хвороби і запобігти розвитку ускладнень. Імунна відповідь формується після другого щеплення і триває від півроку до року.

Недолік цього виду профілактики є його перевагою. Слабка симптоматика у щепленої тварини після зараження заважає своєчасному визначенню патології. В якості додаткових заходів захисту використовують антикліщові препарати.

Антикліщові препарати

Спорозоїти, тобто заразна стадія кровопаразитів, формуються в слинних залозах кліща, і до початку його харчування вони не активні. На обробленій поверхні кровосос гине ще до того, як впорсне бабезію. Це вберігає улюбленця від зараження.

До антикліщових препаратів відносяться:

• Краплі на холку. Засіб наносять на шерсть і шкіру вздовж лінії хребта. Він не проникає в кровотік, а залишається у волосяних цибулинах і сальних залозах. Ефект зберігається до 1,5 місяців, але знижується після миття.
• Спреї. Підходять як додатковий засіб захисту після нанесення крапель. Діють не більше місяця і повністю вимиваються після купання.
• Акарицидні нашийники. Найбільш «довготривалий» метод профілактики, який не втрачає ефекту до 7 місяців. Єдиний мінус – можлива непереносимість препарату вихованцем.
• Жувальні таблетки. Ефект після застосування триває 3 місяці. Після прийому активна речовина потрапляє в кровотік і паралізує піроплазми.

Всі перераховані антикліщові препарати токсичні. Повністю безпечні лише спреї на рослинних компонентах, але їх ефективність набагато нижча.

Для здоров’я улюбленого вихованця проявляйте пильність у період активності кліщів. Не лінуйтеся піднімати його шерсть під час оглядів після прогулянки і використовуйте протипаразитарні препарати. У разі виявлення тривожних ознак не чекайте самолікування і пройдіть діагностику у ветеринарній клініці.