Сечокам’яна хвороба у собак: як проявляється і чи можна вилікувати?

Сечокам’яна хвороба у собак – патологія, що супроводжується розвитком сечових конкрементів. Утворення ускладнюють відтік сечі і можуть стати причиною розриву сечового міхура.

Симптоми та лікування сечокам’яної хвороби (СКХ), або уролітіазу у собак, відрізняються від котів. Симптоматика, що проявляється у псових, менш виражена, що заважає своєчасному встановленню діагнозу. Через цю особливість господарям необхідно ретельніше контролювати сечовипускання своїх вихованців і не забувати про профілактичні рекомендації.

Сечокам’яна хвороба у собак і її різновиди

Якщо питома вага або pH сечі відхиляється від норми, то з часом в сечовому міхурі у собаки утворюються камені, або сечові конкременти. Вони являють собою щільні утворення, що перешкоджають вільному переміщенню і виходу сечі. Через застій кількість і частота сечовипускань змінюється, а сеча, що накопичується, отруює організм і викликає запалення. За тяжкістю проявлених симптомів СКХ (сечокам’яної хвороби) поділяють на 4 різновиди.

Безсимптомна

Цей вид відрізняється відсутністю зовнішніх ознак. Тварина не виявляє занепокоєння і поводиться як зазвичай. Патологічні зміни можна побачити при здачі аналізу крові. У разі хвороби pH зміщується в кисле або лужне середовище. Конкретні види конкрементів можна виявити на УЗД і рентгені.

Легка

Легка форма супроводжується прискореним і болючим сечовипусканням. Тварина постійно вилизується, частіше, ніж зазвичай, просить на прогулянку, скиглить під час випорожнення і витрачає на нього більше часу. На геніталіях вихованця, який помочився, залишаються крапельки крові.

Через запальний процес підвищується ймовірність приєднання вторинної інфекції. Її легко виявити за раптовим підвищенням температури.

Важка

Вихованець стає апатичним, відмовляється від їжі, але часто п’є. Втрачається контроль над сечовипусканням: вихована собака починає залишати невеликі калюжі або крапельки сечі по всьому будинку. У момент випорожнення пес перестає задирати лапу і приймає позу, характерну для сук. Вкраплення крові добре помітні. При відсутності медикаментозної допомоги відзначається підвищення температури, поява багаторазового блювоти і судом.

За допомогою пальпації живота ветеринар виявляє щільний сечовий міхур. Він розтягнутий і переповнений.

Небезпечна для життя

При повному зникненні сечовипускання (анурії) виникає небезпека розриву сечового міхура. Отруєний токсичними речовинами організм втрачає останні сили. Температура тіла падає нижче критичної позначки. Тварина може впасти в коматозний стан. При пошкодженні стінок сечового міхура його вміст виливається в черевну порожнину, приводячи до смерті від отруєння.

У разі тривалої відсутності відтоку сечі (більше доби) виникає ризик розвитку гострої ниркової недостатності. Важливо якомога швидше відвести сечу, тому не варто тягнути час: необхідно якомога швидше дістатися до ветклініки.

Види утворень

Камені у собак бувають розчинними і нерозчинними. До другої групи відносяться найнебезпечніші утворення – оксалати. У більшості випадків їх доводиться видаляти хірургічним шляхом. Вони утворюються в кислому середовищі і найчастіше діагностуються у самців старше 6 років. До групи ризику входять болонки, мопси, ши-тцу і аффенпінчери.

Більш щадне лікування передбачено при виявленні розчинних конкрементів, що включають:

• Урати. Зустрічається у молодих (1-3,5 роки) представників великих порід: вівчарки, тер’єри, вовкодави, далматини.
• Струвіти. Характерні для самок пуделів, пекінесів, такс і тер’єрів 3-5 років.
• Цистини. Найрідкісніший вид, характерний для псів чихуахуа, такс і англійських бульдогів віком до 5 років.

Крім перерахованих різновидів, зустрічаються і змішані форми, що передбачають наявність декількох видів конкрементів одночасно. Найбільш вразлива порода – йоркширські тер’єри. Уролітіаз у цих собачок розвивається у всіх перерахованих формах, включаючи змішану.

Причини захворювання

До групи ризику входять вихованці середнього та похилого віку, а також більшість дрібних порід. Причини сечокам’яної хвороби у собак поділяються на:

• Зовнішні. До відкладення каменів призводить недостатня кількість води, надлишок білків і вуглеводів. Застійні процеси пояснюються рідкісними прогулянками, зайвою вагою і низькою активністю. Все це перешкоджає своєчасному спорожненню і підвищує концентрацію сечі, провокуючи відкладення солей.
• Внутрішні. До них відносяться інфекції сечостатевої системи, зміни кислотно-лужного балансу, захворювання травної системи хронічного характеру і вроджені патології, що позначаються на обміні речовин і травленні. Також простежується взаємозв’язок з генетичною схильністю.

Вид конкрементів безпосередньо залежить від раціону. Велика кількість м’ясних страв зміщує pH в кисле середовище, а надлишок каш і овочів – в лужне.

Симптоматика: як проявляється сечокам’яна хвороба (СКХ)

Яскравість симптомів залежить від форми захворювання і виду конкрементів. Сильні болі і наявність крові характерні для утворень з шорсткою поверхнею і гострими краями.

Запідозрити наявність каменів на ранній стадії без лабораторної діагностики практично неможливо. Якщо ваш улюбленець не справляє нужду в лоток, то ви навряд чи виявите зміни в кількості та щільності сечі. Саме тому важливо регулярно здавати аналізи сечі та крові з профілактичною метою.

Згодом ознаки сечокам’яної хвороби у собак стають більш очевидними. Порушення, що виникли, супроводжуються:

• млявістю, апатією і погіршенням апетиту;
• неспокоєм і частим вилизуванням геніталій;
• прискореним сечовипусканням невеликими порціями;
• скигленням або тремтінням під час випорожнення;
• здуттям і болючістю живота;
• зміною кольору сечі на темно-коричневий або рожевий;
• підвищенням температури;
• блювотою і судомами.

Якщо вихованець просить у туалет частіше, ніж зазвичай, сідає в незвичну позу або пісяє в недозволеному місці – запишіться на прийом до ветеринарної клініки. Чим раніше ви звернетеся за допомогою, тим менша ймовірність розвитку ускладнень.

Постановка діагнозу

При виділенні великої кількості крові або виникненні анурії виїжджайте до ветеринарної клініки без попереднього запису. Через високу ймовірність летального результату лікарі цілодобової установи зобов’язані надати швидку допомогу в будь-який час доби.

Для постановки діагнозу у пацієнта беруть аналізи сечі та крові. Через застій рідини збір сечі проводять прямо на місці за допомогою проколу сечового міхура. Наявність конкрементів визначають на УЗД та рентгені. Також проводять дослідження крові на бакпосів, щоб виключити або підтвердити наявність вторинної інфекції.

Методи лікування

Подальша терапія залежить від форми хвороби і виду каменів. Іноді для одужання вихованця достатньо просто змінити харчування, а іноді єдиним виходом стає термінова операція.

Незважаючи на варіативність можливих рішень, у всіх випадках першочерговим завданням стає виведення накопиченої сечі шляхом очищення сечовивідних проток. В середньому процес руйнування сечових конкрементів становить 1-4 місяці.

Катетеризація

При анурії тварині ставлять катетер для відведення сечі і промивання проток. Процедуру проводять під загальним наркозом. Катетеризація дозволяє створити всередині уретри зворотний тиск, що допомагає проштовхнути утворені камені назад в сечовий міхур в обхід операції.

Також введення катетера може знадобитися при виявленні ниркової недостатності. У цьому випадку пацієнту необхідне очищення крові. З цією метою проводять гемодіаліз.

Видалення каменів

Якщо катетеризація і медикаментозна терапія не дають потрібного ефекту, то відтік сечі відновлюють оперативно. З цією метою використовують кілька варіантів операцій:

• Цистостомія. Хірург розсікає сечовий міхур у місці відкладення каменів і витягує їх назовні. До загоєння швів вихованець мочиться через катетер.
• Уретростомія. Ця операція передбачає розширення природного отвору в уретрі. Для запобігання його заростання всім псам рекомендується обов’язкова кастрація.
• Ретроградна урогідропульсія. Конкременти проштовхують назад в сечовий міхур, де їх видаляють за допомогою цистостомії.

Деякі утворення піддаються імпульсній магнітотерапії. Ця процедура базується на низькочастотному впливі магнітного поля, що розбиває камені на дрібніші шматочки. У цьому випадку вони виходять з організму самостійно.

Медикаментозна терапія

При виявленні вторинної інфекції або запального процесу вихованцеві виписують антибіотики. Разом з ними слід приймати гепатопротектори, пробіотики та імуномодулятори. Ці препарати допомагають зняти навантаження з печінки, нормалізувати роботу кишечника і повернути захисні сили організму.

При сильних болях призначають спазмолітики та знеболюючі.

Концентрацію сечі знижують діуретиками. Вони підвищують швидкість її утворення, стимулюючи виведення конкрементів і перешкоджаючи відкладенню нових. Також рекомендується використовувати трав’яні настої та мінеральну воду.

Ускладнення та прогнози

Запущений процес загрожує розвитком хронічних запалень, розростанням сполучної тканини (спайок) і розривом сечового міхура. Розтягнуті стінки уретри і сечового міхура провокують розвиток уретриту, патологій нирок і циститу.

Важливо розуміти, що після одужання тварини можливий рецидив. Через це головне завдання господаря – дотримання профілактичних рекомендацій, що купірують нові напади.

Дієта при сечокам’яній хворобі

Незалежно від обраної терапії, при сечокам’яній хворобі у собак завжди призначають дієту. Вона підбирається індивідуально з урахуванням виду виявлених утворень і допомагає нормалізувати рівень pH, знімаючи навантаження на нирки. Для видалення цистинових і уратних каменів сечу підлужнюють, а для видалення струвітних – окислюють.

У раціоні скорочують кількість продуктів, багатих на білки або вуглеводи. З мінералів частково прибирають кальцій і фосфор. Тут головне – не перестаратися, оскільки нестача цих речовин не менш небезпечна. Саме тому план харчування затверджує ветеринарний лікар-дієтолог.

Для простоти і надійності рекомендується придбати лікувальний корм. Його також підбирають індивідуально в залежності від виду каменів. Корм при сечокам’яній хворобі у собак містить на упаковці одне з наступних позначень:

• s/o – для струвітів і оксалатів;
• u/c – для уратів і цистинів.

Для перевірки ефективності лікування необхідна повторна здача загального аналізу сечі. Через різку зміну pH можливі випадки зникнення знайдених конкрементів і утворення повністю протилежних. Проблема вирішується черговою заміною корму і скороченням часу до здачі чергових аналізів. Після нормалізації pH собаці повертають звичний раціон.

Профілактика сечокам’яної хвороби у собак

Для профілактики важливо стежити за якістю харчування і частотою вигулу вихованця. Ветеринари рекомендують:

• Виходити на прогулянку не менше 3 разів на день. По можливості, привчіть свого улюбленця до лотка, щоб він міг ходити в туалет у будь-який зручний час, якщо ви часто відсутні вдома.
• Урізноманітнити прогулянки більш довгими маршрутами та активними іграми. Це захистить вихованця від ожиріння.
• Визначитися з типом годування і не допускати змішування сухого корму і домашньої їжі. Вітаміни знадобляться тільки при вживанні раціонів домашнього приготування.
• Регулярно міняти миску з водою, уникаючи її застою або відсутності. Не забувайте про обов’язкову фільтрацію або просто використовуйте бутильовані варіанти. Пам’ятайте, що вода з-під крана може мати шкідливі домішки.
• Не давати тварині заборонені продукти. Винятки неприпустимі навіть під час свят.

Також не забувайте про профілактичні огляди і щорічну здачу аналізів. Це допоможе виявити захворювання до погіршення ситуації.

Сечокам’яна хвороба, виявлена на ранніх етапах, має позитивний прогноз і легко піддається лікуванню за допомогою звичайної дієти. Пам’ятайте про це і не доводьте стан вихованця до критичного.