Нетримання сечі у собаки: небезпечні та безпечні причини, вирішення проблеми.

Нетримання у собаки зустрічається не тільки в літньому віці, але й у ранньому дитинстві.

Всупереч поширеній думці, інконтиненція, або нетримання сечі, зустрічається навіть у молодих собак. У таких випадках порушення часто виявляється симптомом патології, а не реальним ослабленням рефлексів. Без своєчасного лікування проблема може перерости в постійну, тому не варто затягувати з діагностикою.

Коли можна говорити про нетримання

При нетриманні у собаки відсутній страх або сором за сечовипускання в недозволених місцях. Вологі плями з’являються не тільки на підлозі, але і на її спальному місці. Через це розвивається надмірна охайність. Тварина постійно вилизує геніталії, намагаючись зберегти сухість свого лежака.

Проблеми з мимовільним сечовипусканням бувають постійними і періодичними. Кількість виділеної сечі завжди індивідуальна. Вона залежить не тільки від особливостей самого вихованця, але і від справжньої причини порушення.

Залежно від неї, інконтиненція буває справжньою і уявною (вимушеною). У першому випадку вона пояснюється реальним порушенням з боку сфінктера сечового міхура, а в другому – виступає наслідком іншої патології, фізіологічних або поведінкових особливостей.

Без своєчасної допомоги на тілі тварини може розвинутися сечовий опік (сечовий дерматит). Він супроводжується почервонінням і виразкою шкіри, а також випаданням шерсті в паховій області. З’являються ранки, що загрожують інфікуванням і запаленням сечового міхура.

Природні та безпечні причини

Природні причини не вимагають серйозного медикаментозного та оперативного втручання. У більшості випадків вони проходять самостійно або коригуються за допомогою дресирування. До них відносяться:

• Статева охота. За допомогою пахучих міток тварини приваблюють протилежну стать. Це природний процес, який просто потрібно перечекати.
• Полідіпсія. Підвищена спрага – симптом багатьох захворювань, але, якщо вона пояснюється спекою – все нормально. У цьому випадку достатньо просто збільшити частоту вигулу.
• Відсутність виховання. Якщо вихованець не привчений ходити на вулицю через вік, то така поведінка є цілком нормальною. В іншому випадку проблема може пояснюватися образою або іншими негативними емоціями. Таку поведінку необхідно коригувати.
• Надмірна емоційність. Дрібні собачки часто мочаться від радості, коли зустрічають господаря, який повернувся з роботи.
• Ослаблення сфінктера в результаті старіння. Після 8 років м’язовий тонус падає, послаблюючи контроль над виділенням сечі. Незважаючи на природність, не варто закривати на цю проблему очі. Стан тварини можна поліпшити за допомогою гормонотерапії, уникнувши довічного використання памперсів.

Незалежно від причини інконтиненції, уникайте покарань. Вони не вирішать наявну проблему, а лише погіршать ситуацію через стрес.

Патологічні причини

Якщо, крім нетримання сечі, у собаки спостерігаються й інші тривожні симптоми – обов’язково відведіть її на обстеження. Це допоможе уникнути ускладнень у разі патології.

Інфекційні захворювання сечовивідних шляхів

Найчастіша інфекція – цистит, тобто запалення сечового міхура. Хвороба розвивається на тлі різкого падіння імунітету, викликаного переохолодженням або незбалансованим харчуванням.

Розпізнати запалення допоможуть такі симптоми:

• лихоманка і млявість;
• нудота і втрата апетиту;
• напруження живота;
• неспокійний сон з частим перевертанням у спробі знайти зручну позу;
• скиглення під час сечовипускання;
• помутніння сечі через слиз і гній, зміна її запаху, а також забарвлення в червоний колір через домішки крові.

Запущена стадія захворювання загрожує нирковою недостатністю і перитонітом, тому постарайтеся не зволікати з обстеженням при перших тривожних ознаках. Гостра форма успішно піддається лікуванню, що виключає рецидиви.

Сечокам’яна хвороба

Уролітіаз, або сечокам’яна хвороба, часто плутають з циститом. Більшість їх симптомів дійсно схожі, але є й очевидні відмінності. Кров у сечі з’являється набагато раніше, оскільки камені в уретрі постійно травмують слизову.

Підвищене відкладення солей характерне для тварин, які вживають занадто багато білка. Через закупорку сечовипускання може зникнути повністю. У цьому випадку виникає ризик загибелі через розрив сечового міхура.

Проблеми зі сфінктером сечового міхура

Ослаблення мускулатури сфінктера відбувається не тільки через старість. До додаткових причин відносяться хронічні захворювання, зайва вага, неправильний прийом медикаментів і ектопія сечоводу.

Остання патологія входить до групи вроджених вад. Вона передбачає аномальне положення сечоводу, що відкривається прямо в уретру. При ектопії сеча не збирається в резервуар і відразу ж виділяється назовні. Через це вона виходить по краплях на постійній основі.

Стреси

Одноразове або множинне безконтрольне сечовипускання може виникнути при сильному стресі, пов’язаному зі страхом або іншими негативними емоціями. Подібну реакцію може викликати проїзд у транспорті, переїзд, втрата господаря, стрижка або відвідування ветклініки.

До додаткових симптомів нервового напруження відносяться:

• слинотеча і дрібне тремтіння;
• вигризання або покусування шерсті;
• надмірна нав’язливість або незвична замкнутість;
• неохоче виконання команд;
• порушення сну;
• біг по колу або фанатичне риття землі;
• викривлений апетит.

Тривалий стрес загрожує психічними та фізіологічними наслідками. У тварини можуть розвинутися виразкові ураження шлунка і кишечника – або серцеві патології.

Післяопераційне ускладнення

При хірургічній помилці або неправильному догляді в реабілітаційний період в ранку може потрапити інфекція. Це загрожує запаленням сечовивідних шляхів.

Крім інфікування, безконтрольне сечовипускання після операції може виникнути через нестачу гормонів, що відповідають за активність сфінктера. Найчастіше від цієї проблеми страждають кастровані тварини, які стикаються з глобальною перебудовою гормонального фону. Подібний результат є індивідуальним і не залежить від роботи хірурга.

Травми

Процес сечовипускання контролюється за допомогою мозку, який передає і отримує сигнали через нервові імпульси. При травмах спинного мозку або хребта в області попереку може виникнути защемлення або параліч. При таких пошкодженнях виконання звичних функцій виявляється неможливим.

Діагностика в умовах ветеринарної клініки

При своєчасному зверненні за допомогою прогноз при нетриманні сечі у собаки сприятливий. Способи лікування залежать від причини порушення, тому вихованцеві доведеться пройти повне обстеження. Діагностика може включати такі дослідження:

• загальний аналіз сечі та крові, що відстежує зміни в базових показниках;
• бакпосів, що дозволяє підібрати ефективний антибіотик для боротьби з інфекційним захворюванням;
• вагінальний мазок для вивчення мікрофлори на предмет бактерій та інших збудників;
• УЗД, що визначає стан внутрішніх органів;
• рентген, що виявляє наявність травм.

Якщо виникнення порушення пояснюється відсутністю виховання, непатологічною полідипсією або надмірною емоційністю – специфічне лікування не застосовується. Перераховані ситуації усувають дресируванням і своєчасним вигулом.

Лікування нетримання сечі у собак

Залежно від діагнозу, чотириногому пацієнту виписують спеціальні препарати або призначають операцію. Існуючий раціон і догляд переглядають на користь лікувальних кормів і більш ретельної гігієни геніталій.

Медикаментозна терапія

При наявності інфекції використовують антибіотикотерапію, а при виявленні каменів – спеціальну дієту, що дозволяє розчинити сечові конкременти за допомогою залуговування або окислення сечі. Вибір сухого корму буде залежати від виду знайдених утворень.

При віковому нетриманні сечі у собаки призначають препарати, що підвищують тонус гладкої мускулатури сфінктера. В якості альтернативного варіанту використовують гормонотерапію естрогенами.

Нервові розлади усувають заспокійливими препаратами. Вони стабілізують психоемоційний стан і допомагають знизити хвилювання в напружених ситуаціях.

Коли показана операція

До оперативного втручання вдаються при вроджених аномаліях, післяопераційних ускладненнях, травмах і великих утвореннях в сечовому міхурі. Залежно від ситуації, хірург змінює положення сечоводу, відновлює м’язовий тонус ін’єкціями колагену, усуває наявне перетискання нервів або видаляє камені.

Операція показана і при статевому полюванні, але тільки в тому випадку, коли тварина не представляє племінної цінності. Прийом гормональних препаратів для придушення інстинктів можливий, але не рекомендований. У такого лікування багато ризиків, тому набагато безпечніше записати свого улюбленця на кастрацію.

Догляд та гігієнічні засоби

При нетриманні сечі у собаки необхідно переглянути раціон. Зазвичай ветеринарний лікар обмежує кількість споживання білків і прописує меню на час лікування або довічно. Найпростішим і найбільш підходящим варіантом стане перехід на готові лікувальні корми для собак.

Крім перегляду харчування, слід подбати і про утримання тварини. Для одужання вихованця необхідно захистити від протягів, щоб виключити вторинне інфікування. Розташуйте лежанку в тихому і теплому приміщенні, не забуваючи стежити за її чистотою.

До відновлення функціональності сфінктера доведеться використовувати вбираючі пелюшки або памперси. Тварину необхідно регулярно підмивати, щоб виключити розвиток сечового опіку. Крім звичайної води, допускається використання гігієнічних серветок без спирту. Їх можна придбати у ветеринарній аптеці або зоомагазині.

Способи запобігання нетриманню

Більшості причин інконтиненції можна уникнути за допомогою дотримання профілактичних рекомендацій. Для цього необхідно:

• Каструвати тварин, які не беруть участі в розведенні.
• Влаштовувати прогулянки хоча б 2, а краще – 3 рази на день. Якщо вихованець мочиться під час вашої відсутності на роботі – зверніться за допомогою до родичів, друзів або зооняні.
• Прищеплювати охайність. Навчіть улюбленця справляти свої потреби строго на вулиці. Якщо йому не вистачає терпіння через вік – придбайте лоток.
• Стримувати емоції. Домашні тварини добре вловлюють настрій своїх господарів. Намагайтеся бути стриманішими після повернення додому або проявляйте радість від зустрічі з улюбленцем вже на вулиці.
• Уникати переохолодження і забезпечити правильне харчування. Пам’ятайте, що міцний імунітет – найефективніший захист від інфекцій.
• Не допускати тривалого стресу. Для заспокоєння схвильованого вихованця використовуйте спеціальні препарати або дифузори.
• Контролювати фізичну активність. Надмірні навантаження можуть призвести до травм, а їх нестача – до ожиріння.

У разі вродженої аномалії не бійтеся вдатися до операції. Її проводять при досягненні 4-5 місяців за допомогою лапароскопії. Цей вид хірургічного втручання відноситься до малоінвазивних, що виключає довгу реабілітацію.

Нетримання сечі у собаки – досить серйозна проблема, що зустрічається в будь-якому віці. При своєчасному лікуванні уявна і справжня інконтиненція успішно піддається корекції, тому не варто затягувати з обстеженням при перших ознаках порушення.

Популярні статті

Гінгівіт, або запалення ясен у собак: як визначити і чим вилікувати?

Як підібрати намордник для собаки за розміром?

Клички для мисливських собак.

Пододерматит у собак: лікування та симптоми.

Що робити, якщо собака боїться дітей?

Чи сняться собакам сни?

Як відучити собаку тягнути повідець: лайфхаки від професійних кінологів.

Судоми у тварин: собак і котів.

Чому у собаки опухла щока або вся морда?

Лупа у собаки.

Пізнавальні відео по темі