Коронавірус у собак: тривожні ознаки, небезпека для тварин і людини.

Коронавірус у собак – небезпечна інфекція з високим відсотком смертності серед молодняку.

Небезпека будь-якої вірусної інфекції криється в її живучості та здатності до постійних мутацій. Знайти дієві ліки і розробити вакцину вдається не завжди, тому основна надія покладається на імунітет тварини.

Коронавірусна інфекція у собак – поширене захворювання, яке може мати серйозні наслідки для молодняку. Через високу смертність серед цуценят власникам корисно знати основні симптоми цієї хвороби і способи захисту від неї.

Що являє собою коронавірус у собак

Збудником інфекції виступає РНК-вмісний вірус сімейства Coronaviridae. На присвоєння найменування вплинули шипоподібні відростки, що нагадують корону. Потрапляючи в організм, коронавірус використовує шипи як відмички, проникаючи в здорові клітини.

Через високу контагіозність (заразність) антитіла до коронавірусної інфекції зустрічаються у 55% собак, що проживають в Росії. Відсутність зростання кількості заражених пояснюється єдиною слабкістю інфекції – низькою стійкістю до умов зовнішнього середовища. Вірус в екскрементах гине протягом 2 днів при кімнатній температурі. Ще швидше з ним справляється кип’ятіння і більшість дезінфікуючих засобів.

Дві форми: кишкова та респіраторна

Залежно від області ураження, хвороба поділяється на 2 форми: кишкову та респіраторну. У першому випадку у хворих виникає гостра форма коронавірусу з ентеритом і подальшим запаленням ШКТ, а в другому – застуда, що ускладнюється підвищенням температури або запаленням легенів.

Способи і шляхи зараження

Респіраторна форма інфекції передається тільки повітряно-крапельним шляхом, тобто при чханні і контакті зі слизом з носових пазух. Через це нею часто заражаються тварини з розплідників, що живуть в скупчених умовах.

Коронавірусний ентерит у собак передається 3 способами:

• прямий контакт із зараженим, включаючи його обнюхування;
• використання забруднених вірусом продуктів і води;
• поїдання заражених екскрементів (характерно при вираженій копрофагії).

Якщо ваш вихованець любить валятися на предметах, що мають неприємний запах, то він легко може забруднитися фекаліями і проковтнути їх під час вилизування шерсті. Цю схильність слід придушувати, перш ніж вона перетвориться на звичку.

Інкубаційний період

Тривалість інкубаційного періоду становить до 10 днів і безпосередньо залежить від імунітету. Після заселення вірус починає виділятися в навколишнє середовище разом з фекаліями носія протягом 2 тижнів.

Після проникнення в організм збудник атакує клітини епітелію тонкої і ободової кишки, іноді – клітини інших відділів товстого кишечника. Впровадившись в них, він починає активно створювати свої копії, приводячи до серйозних порушень у внутрішніх органах.

На пошкоджених слизових розростаються ерозійні утворення і вогнища некрозу. Численні пошкодження підвищують вразливість організму, відкриваючи доступ вторинним інфекціям. Всі ці зміни призводять до появи яскравої симптоматики, що виявляється господарем ближче до кінця 1 тижня після зараження.

Симптоми захворювання

Якщо тварини заразилися вірусом, то вони небезпечні для оточуючих ще до появи симптомів. Виявити це неможливо.

Залежно від яскравості симптомів, виділяють 3 форми захворювання:

• Прихована. Зустрічається у дорослих тварин і характеризується розмитою симптоматикою. Хворий вихованець втрачає апетит, поводиться пригнічено і страждає від періодичного розладу стільця.
• Надгостра. Характерна для випадків поєднаного перебігу з іншими кишковими вірусними інфекціями (парво-, ротавірусною та ін.) у цуценят у віці 2-8 тижнів. Коронавірусний ентерит у цуценяти супроводжується багаторазовим блювотою, рідким стільцем з різким запахом і підвищенням температури до 41 °С. Через сильне зневоднення тварина часто гине протягом 1-2 діб.
• Гостра. Ще одна форма, що зустрічається у молодняку. Смердючі і водянисті фекалії набувають жовтувато-оранжевого або зеленуватого відтінку. З’являється блювота, діарея (через 18-72 години після інфікування), кровоточивість слизової оболонки кишечника, збільшення і гіперемія лімфовузлів, анорексія, різке зневоднення організму і серцево-судинна недостатність.

Симптоми коронавірусу у собак залежать не тільки від особливостей конкретного організму, але і від виду інфекції. Для кишкової форми характерні:

• втрата активності;
• сильне схуднення на тлі зниженого або відсутнього апетиту;
• смердючий і рідкий стілець;
• часті блювотні позиви.

Респіраторну форму розпізнати складніше, оскільки найчастіше хворий просто кашляє, чхає і страждає від нежитю. Підвищення температури зустрічається дуже рідко. Незважаючи на легкість перебігу, не варто забувати про характерну для збудника заразність.

Причини зараження

Зараженню сприяють 2 групи причин: зовнішні та внутрішні. Другі пояснюються вродженими особливостями, тому єдиний спосіб захисту вихованця з групи ризику – суворе дотримання профілактики.

Зовнішні

До зовнішніх причин відносять несприятливі умови утримання, вільний контакт з іншими тваринами, погане виховання і недостатня гігієна. Все це легко піддається контролю, тому зараження з однієї з цих причин – провина неуважного господаря.

Внутрішні – група ризику

До групи ризику входять цуценята віком до 5 місяців і тварини з притулків. Через це ветеринари рекомендують не випускати вихованця на вулицю до проведення всіх обов’язкових щеплень.

У випадку з тваринами з розплідників важливо не допускати їх контакту з іншими вихованцями до огляду у ветеринарній клініці. При виявленні захворювань безпечніше залишити вихованця в стаціонарі до повного одужання.

Методи діагностики

При виявленні ознак і симптомів коронавірусу у собак лікування починають тільки після лабораторної діагностики. Для виявлення вірусу використовують аналізи калу і крові, а також змиви з прямої кишки. Хворобу підтверджують при виявленні специфічних антитіл (CCV) або антигену збудника.

Через пізнє звернення до ветеринарів часто доводиться працювати з пацієнтами, які підхопили вторинну інфекцію. При підозрі на супутнє захворювання може знадобитися більш значний перелік досліджень.

Терапія при зараженні

Коронавірусна інфекція у собак не має специфічного лікування, тому основне завдання терапії – зміцнення імунітету та усунення симптомів, що виникли. Після поліпшення самопочуття чотириногого пацієнта обов’язково саджають на щадну дієту, що дозволяє відновити роботу внутрішніх органів.

Схема лікування

При респіраторній формі захворювання важлива ізоляція від здорових тварин. Карантин триває не менше 3 тижнів. Крім симптоматичної терапії, можливий прийом антибіотиків, необхідних у разі приєднання вторинної інфекції.

Для лікування коронавірусного ентериту у собак використовують полівалентну сироватку. Якщо імунітет собаки досить міцний, то її застосування не обов’язкове. Зворотна ситуація характерна при приєднанні парвовірусу і чумки.

Залежно від стану тварини, ветеринари призначають:

• вітамінні комплекси та імуномодулятори;
• спазмолітики, що знімають біль і спазми;
• адсорбенти, що справляються з наслідками інтоксикації;
• антибіотики, що запобігають запальним процесам;
• крапельниці з фізіологічними розчинами, що знімають наслідки зневоднення;
• кровоспинні препарати (при геморагічному гастроентериті).

Госпіталізація необхідна тільки для вихованців з підгострою і гострою формою хвороби. У більшості випадків лікування проводять вдома.

Дієта та догляд

Після повернення додому підготуйте своєму улюбленцю тепле та комфортне місце, захищене від шуму та протягів. Не підпускайте до нього дітей та інших домашніх тварин аж до одужання. Пам’ятайте, що фізичні навантаження залишаються під забороною не тільки під час хвороби, але й протягом місяця після поліпшення самопочуття.

Використовуйте спеціальні ветеринарні корми, рекомендовані лікарем. Подавайте їжу кімнатної температури невеликими, але частими порціями. Це знизить навантаження на шлунково-кишковий тракт і попередить розростання виразок.

Прогноз на одужання

Дорослі вихованці з сильним імунітетом швидко йдуть на поправку. Ризик летального результату в їхньому випадку мінімальний. Повністю протилежна ситуація характерна для тварин, ослаблених вторинними інфекціями, і новонароджених.

Відсоток смертності

При надгострому коронавірусі у цуценят з притулків відсоток смертності досягає 80-95%. При індивідуальному утриманні показник знижується до 50-60%. При гострому перебігу обидва ці показники будуть ще нижчими – 25-50% і 20-35% відповідно.

Максимальна небезпека виникає в перші 2-4 дні після початку захворювання. Якщо вихованець хворіє тривалий час, не ослаблений іншими патологіями і вже проходить курс лікування, то його життя поза небезпекою.

Ускладнення і наслідки

Через знижений імунітет хвороба часто ускладнюється чумкою і парвовірусом. При респіраторній формі у деяких тварин розвивається пневмонія.

Надгострий перебіг, що супроводжується сильним зневодненням, призводить до різкої відмови всіх внутрішніх органів. З ураженням серцево-судинної та дихальної системи порушується дихання і серцебиття. Тварина гине від задухи або зупинки серця.

Чи передається вірус від собаки

Перехворілий вихованець залишається носієм інфекції до 16 тижнів, рідко – довше. Власнику слід бути гранично обережним, щоб не допустити поширення хвороби.

Людині

Собачий тип вірусу не передається людям, тому можна не боятися зараження при догляді за хворим вихованцем. Цей факт не виключає правил дотримання гігієни та обов’язкової дезінфекції приміщення, де проживає хворий.

Іншим тваринам

Власники декількох домашніх тварин намагаються відразу ж уточнити у ветеринара, чи передається коронавірус від собак кішкам та іншим тваринам. Випадки передачі вірусу були, але поодинокі. Незважаючи на те, що котячий і собачий вірус відрізняються між собою і викликають різні наслідки, хворих і здорових тварин краще тримати окремо одна від одної. Через постійні мутації збудника запобіжні заходи стосуються не тільки кішок, але і гризунів, тхорів та інших домашніх улюбленців.

Як захистити вихованця

Основна профілактика коронавірусу у собак передбачає обов’язкову вакцинацію від інших інфекцій, що допомагає виробити імунітет до зустрічі з реальним збудником. Всі інші рекомендації також спрямовані на підвищення імунітету і запобігання зовнішнім причинам зараження.

Вакцина з коронавірусом для собак

Захворювання часто протікає в легкій формі, тому специфічного щеплення від коронавірусу для собак не існує. Ще в цуценячому віці тварині вводять комплексну вакцину, що дозволяє захиститися від можливих супутніх вірусів і вторинних інфекцій:

• парвовірусного ентериту;
• чуми м’ясоїдних;
• інфекційного гепатиту;
• аденовірозу;
• лептоспірозу.

Потрібно розуміти, що щеплення від самої хвороби не існує. Всі заходи спрямовані лише на створення і зміцнення імунітету.

Інші заходи профілактики

Для захисту улюбленого вихованця важливо регулярно проводити прибирання в приміщенні за допомогою дезінфікуючих засобів. Не забувайте мити миски і прати лежаки.

Під час прогулянки обходьте стороною незнайомих тварин, запобігайте спробам обнюхування випорожнень і валяння на землі. Навчіть улюбленця основним командам заборони, щоб попередити будь-які небажані дії.

Для підвищення імунітету використовуйте засоби, рекомендовані ветеринаром. Не забувайте про регулярну активність, необхідну для підтримки хорошої фізичної форми.

При дотриманні всіх рекомендацій ймовірність розвитку захворювання мінімальна. Для своєчасного виявлення інфекції звертайте увагу на будь-які відхилення в поведінці вашого улюбленця. Втрата звичної грайливості та апетиту – привід для обстеження. Не бійтеся помилитися у своїх припущеннях. Це набагато краще, ніж звернутися за допомогою занадто пізно.