Хвороба Аддісона, або гіпоадренокортицизм, у собак.

Хвороба Аддісона у собак – патологія ендокринної системи, що супроводжується гормональним дефіцитом.

Гормональні порушення, що виникають з вини аутоімунних збоїв та інфекцій, можуть обернутися досить серйозними наслідками. До таких патологій відноситься і синдром Аддісона, або гіпоадренокортицизм у собак. Ця хвороба смертельна і невиліковна, але при своєчасному виявленні її можна уповільнити, зберігши середню тривалість життя тварини.

Що таке гіпоадренокортицизм у собак

Гіпоадренокортицизм розвивається при порушенні роботи надниркових залоз – ендокринних залоз, розташованих прямо над нирками. Вони відповідають за підтримку обмінних процесів за допомогою 2 найважливіших гормонів:

• кортизолу, або гідрокортизону, відповідального за придушення стресу і регулювання вуглеводного обміну;
• альдостерону, що забезпечує регуляцію водно-електролітного балансу.

При виникненні гормонального дефіциту пацієнту діагностують синдром Аддісона, а при виникненні профіциту – хворобу Кушинга. Для організму однаково небезпечні обидва стани.

Без своєчасної допомоги хвора собака може загинути від гіповолемічного шоку. Цей стан характеризується стрімким скороченням об’єму крові через зневоднення, викликане безконтрольним блювотою і діареєю.

Причини виникнення хвороби та схильність тварини

Хворобу Аддісона відносять до вроджених патологій, але, крім генетичної схильності, відзначається і породна. Найчастіше від захворювання страждають:

• ротвейлери;
• бордер-колі;
• вест-хайленд-уайт-тер’єри;
• німецькі доги;
• королівські пуделі;
• бассет-хаунди.

Іноді цей синдром розвивається і в інших порід, тому не варто послаблювати пильність. Спусковим гачком для розвитку цього порушення стають такі фактори:

• тривале або неправильне лікування хвороби Кушинга, що пригнічує вироблення обох гормонів;
• порушення згортання крові та інфаркт надниркових залоз, що знижують кровопостачання ендокринних залоз;
• аутоімунні збої, що супроводжуються руйнуванням власних клітин;
• грибкові, вірусні та бактеріальні інфекції, що зачіпають ендокринну систему;
• операції з видалення надниркових залоз;
• захворювання гіпофіза та гіпоталамуса, що ускладнюються дисфункцією надниркових залоз.

Крім генетичної та породної схильності, важливо відзначити статеву та вікову. До групи ризику входять всі самки віком від 1,5 до 2 років. На відміну від ряду інших патологій, проведення стерилізації при гіпоадренокортицизмі не є дієвою профілактикою. Стерилізовані та ті, що активно беруть участь у розведенні, вразливі однаково.

Форми захворювання

Залежно від причини виникнення та наявних симптомів, гіпоадренокортицизм поділяють на кілька різновидів. До найбільш підступних відносять атиповий.

Первинна

Ця форма виникає при прямому ураженні залоз і знижує вироблення обох гормонів одночасно. У хворого відзначається гіперкаліємія і гіпонатріємія – патологічні стани, що характеризуються надлишком калію і нестачею натрію.

Вторинна

Розвивається в результаті вроджених або набутих захворювань гіпофіза і гіпоталамуса. Зустрічається рідше первинної форми і відбивається тільки на виробленні кортизолу. Водно-електролітний баланс зберігається.

Атипова

Супроводжується появою неспецифічних симптомів, не характерних для патології, або латентним (безсимптомним) перебігом. Це ускладнює діагностику і суттєво ускладнює лікування. З цієї причини при найменшій підозрі на атипову форму тварину доводиться регулярно обстежувати у ветеринара кожні півроку.

Клінічна картина – симптоми

Симптоми хвороби Аддісона у собак проявляються не раніше 3-6 місяців. До цього часу цуценята з вродженою патологією нічим не відрізняються від своїх побратимів.

Тривожні зміни проявляються лише після ураження переважної площі кори надниркових залоз. До цього моменту здорові тканини становлять не більше 15%, а для підтримки обмінних процесів доводиться використовувати резервні гормони.

Швидкість розвитку патології індивідуальна. Симптоматика може плавно наростати протягом декількох тижнів або місяців, супроводжуючись низкою ремісій і рецидивів, або проявитися у всій красі всього за пару днів. Самі ознаки будуть залежати від стадії захворювання. На початковому етапі стан ускладнюється:

• втратою апетиту, що швидко призводить до виразного випинання ребер і хребта через зниження ваги;
• підсиленою спрагою і частим сечовипусканням;
• хронічною блювотою і проносом з темними фекаліями;
• зневодненням (сухість шерсті, пересихання слизових, млявість і повільне вирівнювання шкіри після її стискання);
• апатією і сонливістю.

У міру погіршення самопочуття симптоматика доповнюється випаданням шерсті, нападами задишки, зниженням температури тіла, болем у животі при пальпації, зблідненням слизових, м’язовим тремором, уповільненням пульсу і появою крові в калі. При виявленні хоча б 2 з перерахованих ознак вихованця рекомендується якомога швидше доставити до ветеринарної клініки.

Поставити діагноз без огляду не вдасться, оскільки всі симптоми, що проявляються, неспецифічні і можуть супроводжувати будь-які інші патології, не пов’язані з ендокринною системою. Єдина характерна ознака – гіповолемічний шок. Його легко визначити за раптовою втратою свідомості або ступором. Без екстреної реанімації смерть може настати протягом декількох хвилин.

Як проходить діагностика

Ветеринари називають гіпоадренокортицизм «великим симулятором». Через відсутність специфічних симптомів його часто приймають за вірусну інфекцію або захворювання шлунково-кишкового тракту.

У ряді випадків не допомагають навіть лабораторні дослідження. Така ситуація характерна для первинної форми з одночасним ураженням гіпофіза. Через збереження нормального рівня альдостерону результати аналізів часто виявляються хибнонегативними. З цієї причини для постановки діагнозу враховують саме рівень кортизолу, який зазнає змін при обох різновидах.

Аналізи крові

Для оцінки рівня глюкози, стану підшлункової залози, печінки і нирок у чотириногого пацієнта беруть загальний і біохімічний аналізи крові. При наявності порушення відзначається дефіцит цукру і натрію при профіциті калію і фосфору. Також в меншу сторону від норми відхиляється хлор, що виділяється разом з натрієм. Вторинну інфекцію підтверджують або спростовують за допомогою тесту на антитіла.

Спостереження симптоматики

Після збору анамнезу собаку обстежують на основні симптоми. При дефіциті кортизолу відзначають:

• зневоднення;
• тремор;
• гіпоглікемію;
• епізодичні м’язові спазми;
• анорексію;
• апатічність і слабкість;
• болі в животі;
• напіврідкий стілець з неприємним запахом і вкрапленнями крові.

У разі порушення водно-електролітного балансу симптоматика доповнюється брадикардією, зниженою швидкістю наповнення капілярів, низьким пульсом, гіпотермією і гіповолемічним шоком. Для виявлення всіх цих симптомів використовують аналізи крові і сечі, ЕКГ, МРТ, УЗД і рентген.

Тест з АКТГ

Найбільш інформативне і достовірне дослідження – тест стимуляції адренокортикотропним гормоном, або АКТГ. При його проведенні порівнюють 2 показники: рівень кортизолу в звичайному стані і після введення АКТГ.

При наявності порушення рівень гормону залишається нижче норми в обох випадках або стрімко збільшується через 30-60 хвилин після ін’єкції. Якщо ж собака здорова, то значення кортизолу відповідає нормі відразу після взяття крові і незначно підвищується після введення препарату, зберігаючи свою позицію в межах референсного діапазону.

Для отримання більш достовірних результатів тест рекомендується проводити в ранкові години, коли рівень гормону досягає свого максимального значення. До винятків відносяться випадки, коли пацієнт знаходиться в критичному стані і потребує термінової реанімації.

Яке лікування призначить ветеринарний лікар

Лікування хвороби Аддісона у собак базується на усуненні наслідків зневоднення, нормалізації водно-електролітного балансу, стабілізації гормонального фону та зупинці кровотеч в органах шлунково-кишкового тракту. Якщо пацієнт потрапляє до клініки у важкому стані, то для надання першої допомоги використовують інфузійну терапію та екстрене переливання крові. На деякий час його залишають у стаціонарі під внутрішньовенними крапельницями з катетером.

Після стабілізації стану за допомогою регідратаційних і колоїдних розчинів хворого переводять на довічну гормональну терапію. Це необхідно для збереження якості життя, оскільки після патології органи вже ніколи не зможуть виробляти необхідну кількість кортизолу та альдостерону.

Всі ліки можна придбати в звичайній аптеці. Відрізнятися будуть лише рекомендовані дозування. Швидкість собачого метаболізму вища, ніж у людини. Для отримання однакового ефекту тваринам потрібна більша кількість препарату, оскільки в іншому випадку активні речовини занадто швидко виведуться з організму.

Зверніть увагу, що початкові дозування можуть коригуватися залежно від результатів аналізів. З цієї причини не варто керуватися інструкцією всередині упаковки або своїми висновками. Якщо ви хочете зберегти здоров’я свого улюбленця – не відхиляйтеся від лікарських рекомендацій.

Гормональні препарати необхідно вводити внутрішньовенно або підшкірно, тому рекомендується освоїти техніку постановки цих уколів або довірити ці процедури співробітникам ветеринарної клініки. Таблетки починають діяти на організм з невеликою затримкою, тому їх застосування краще уникати до поліпшення самопочуття улюбленця.

Також доведеться щодня вимірювати рівень глюкози. Впоратися з цим завданням допоможе електронний глюкометр. Тест досить легко провести в домашніх умовах, зробивши невеликий прокол на вусі вихованця.

Лікування гіпоадренокортицизму не передбачає зміну харчування. Особливу увагу доведеться приділити лише стресовим ситуаціям: зміні місця проживання, поїздкам у громадському транспорті або операціям. Для погашення негативних емоцій собаці буде потрібно більше кортизолу, тому дозування гормональних препаратів доведеться тимчасово збільшити.

За кілька тижнів до хвилюючої події слід пройти огляд у ветеринара і проконсультуватися з приводу перегляду обсягу введених речовин. Приймати рішення самостійно суворо забороняється, оскільки випадкове передозування може обернутися хворобою Кушинга.

Ускладнення та прогнози

Найнебезпечніше ускладнення – смерть від гіповолемічного шоку. Тут все залежить від швидкості реакції власника та своєчасності надання першої допомоги.

Незважаючи на невиліковність, більшості хворих тварин дають сприятливий прогноз. При суворому дотриманні лікарських рекомендацій, адекватному прийомі гормональних препаратів і уникненні стресових факторів вихованець може прожити досить довге і щасливе життя.

Чи можна попередити розвиток синдрому?

Через генетичну схильність ефективної профілактики не існує. Єдиний спосіб реального запобігання спадкової передачі – виключення всіх хворих тварин і їх потомства з розведення. Але це не завжди можливо, оскільки перші ознаки синдрому Аддісона можуть проявитися лише після 2 років, коли хворі цуценята вже давно знайшли нових господарів.

Висновок

Гіпоадренокортицизм у собак – рідкісне, але дуже небезпечне захворювання. При виявленні перших симптомів нездужання тварину слід відразу ж відвести до лікаря, не чекаючи специфічних ознак гіповолемічного шоку.

Популярні статті

Чому собака закопує їжу і ховає її — причини поведінки та що робити?

Фен для сушіння собак. Як вибрати?

Карієс у собак: ознаки та лікування.

Догляд за шпіцом та особливості утримання цієї породи.

Геморой у собак: причини неприємності та способи лікування.

Метеоризм у собаки.

Туалет для собак дрібних порід: як вибрати?

Стоматологічна анатомія собак.

Клички для французьких бульдогів.

Як відучити собаку пісяти вдома — 10 найчастіших причин непристойної поведінки.

Пізнавальні відео по темі