Дисплазія суглобів у собак.

Дисплазія у собак – патологія, що супроводжується деформацією суглобів з подальшим вивихом кісток.

Основна небезпека захворювань опорно-рухового апарату – часткова або повна втрата рухової функції, тобто параліч. До них відноситься і дисплазія, яка діагностується у собак частіше за інші проблеми з опорно-руховим апаратом.

Ця патологія зачіпає суглоби, але не завжди є вродженою. З цієї причини її часто виявляють лише після появи сильного болю, коли зміни виявляються незворотними.

Що розуміють під терміном «дисплазія»

Суглоб – рухомий шарнір, що полегшує ковзання кісток. Він виконує функцію амортизатора, запобігаючи стиранню і руйнуванню твердих поверхонь.

При неправильному розвитку або під впливом ряду несприятливих факторів форма і розмір одного або декількох шарнірів зазнають патологічних змін. Зазор між кістками і суглобовою порожниною збільшується, погіршуючи щільність прилягання. Через нерівномірний розподіл навантаження виникають вивихи, підвивихи і запалення.

Найчастіше від цього порушення страждають вихованці до року. У цуценят зазвичай діагностують дисплазію тазостегнових суглобів (ТБС). Аномалії в ліктях і колінах зустрічаються набагато рідше.

Основні причини патології

У більшості випадків захворювання передається від батьків генетичним шляхом. Але тут важливо зазначити, що у новонароджених воно відсутнє. Це означає, що погана спадковість не є прямою причиною. Вона лише підвищує наявні ризики у фазу активного росту.

Захворіти можуть і собаки, народжені від абсолютно здорових батьків. У таких випадках дисплазія пояснюється несприятливими зовнішніми факторами, що відбилися на розвитку кісткової та хрящової тканин.

Породна генетична схильність

До групи ризику входять представники великих порід: ротвейлери, бордоські доги, німецькі вівчарки, сенбернари, аляскинські маламути. Їх опорно-руховий апарат не завжди встигає за набором ваги. Через це на незміцнілі до кінця лапи лягає непосильне навантаження.

Несприятливі зовнішні фактори
У мопсів, французьких бульдогів та інших дрібних порід захворювання зустрічається рідше. У їхньому випадку причиною виступають такі фактори:

• неправильно підібраний раціон;
• надлишок або дефіцит тваринного білка, фосфору або кальцію;
• ожиріння;
• гормональні збої;
• травми лап;
• надмірні навантаження.

Помилки, допущені в догляді та утриманні цуценят, позначаються на стані їх здоров’я протягом 1,5 років з моменту народження. Вік появи перших симптомів залежить від тяжкості та різновиду захворювання.

Вік появи симптомів та їх опис

Помітні ознаки з’являються в 1-1,5 роки, але до цього моменту прогноз для тварини невтішний. Діагноз можна поставити і раніше (в 4-7 місяців), але тільки за умови регулярного огляду у ветеринара. З цієї причини собакам з групи ризику рекомендується проходити КТ і рентген з профілактичною метою. Тільки так вони можуть уникнути ускладнень у вигляді остеоартрозу і паралічу.

При патології тазостегнових суглобів

Хвороба тривалий час протікає безсимптомно, ускладнюючи своєчасну діагностику. Найчастіше стурбовані власники звертаються до лікаря при появі болю в задніх лапах. Його легко визначити за:

• відмові підніматися по сходах і застрибувати на диван або в машину;
• дискомфорту, що виникає навіть під час сидіння (тварина насилу змінює пози);
• виляння крупом і опорою на передні кінцівки;
• кульгавості на одну або обидві задні лапи, що посилюється після пробудження;
• агресії, що проявляється при будь-якій спробі доторкнутися до задньої частини тіла.

Ознаки і симптоми дисплазії тазостегнових суглобів у собак часто з’являються з великим запізненням. Це пояснюється хронічним перебігом хвороби і поступовою адаптацією до слабо вираженого больового синдрому.

При патології колінних суглобів

Найрідкісніша форма, що розвивається після отримання травми коліна. Відрізняється від попередньої раптовою появою гострого нападу болю і безперервним дискомфортом навіть під час сну. Пошкоджені суглоби деформуються, що призводить до помітної кульгавості в задніх лапах.

При патології ліктьових суглобів

Єдиний вид патології, коли кульгавість припадає на передні кінцівки. Собака уникає не підйомів, а спусків. Під час прогулянки по горбистій місцевості вона буде намагатися скотитися з гірки, не перебираючи лапами.

На запущеній стадії на ліктях з’являються ущільнення, а хворий вихованець приймає дуже дивні пози під час сну. Його передні кінцівки роз’їжджаються в різні боки, так як підгинання їх під себе завдає дуже сильного болю. Аналогічний дискомфорт доставляють будь-які невдалі дотики.

Як проходить діагностика

Відрізнити дисплазію тазостегнових суглобів у собаки від менш поширених різновидів цілком реально, але все-таки остаточний діагноз повинен поставити лікар. Крім виду патології, необхідно з’ясувати і стадію її розвитку. Від цього залежить подальший спосіб лікування і прогноз на одужання.

Тести Ортолані та Барденса

Для визначення аномальної рухливості пацієнта вводять в медикаментозний сон і укладають на бік. Виконувані ветеринаром маніпуляції залежать від виду тесту:

• Тест Ортолані. Лікар натискає на хвору лапу, провокуючи її підвивих. Після цього він відводить кінцівку вбік так, щоб суглоб повернувся на своє місце. Патологія підтверджується при вільному входженні головки стегна на своє місце. Також цей тест визначає стан стегнової кістки. При збереженні її цілісності остання дія супроводжується характерним клацанням, а при наявності деформації цей звук відсутній.
• Тест Барденса. Досліджувану лапу піднімають вгору, а стегно захоплюють правою рукою і зсувають на 45-60°. Ця дія, як і попередня, провокує випадання головки стегна. Під час маніпуляцій вказівний палець лівої руки лікаря лежить на великому вертелі. Цей горбок з’єднує стегнову кістку з тазом. При наявності дисплазії він зсувається вбік.

Обидва ортопедичні тести рекомендовані для собак віком до 1 року. Після цього віку 50% результатів виявляються хибнонегативними.

Інші дослідження

Крім тестів і загального огляду, що включає пальпацію і згинання-розгинання кінцівок, пацієнту потрібно здати і пройти рентген або комп’ютерну томографію (КТ).

Перше дослідження проводять лише після досягнення 7 місяців. До цього віку знімки не показують повної картини, тому діагноз підтверджують тільки за об’ємною проекцією КТ.

Найбільш інформативне дослідження – артроскопія. При його проведенні на стегні роблять 2 розрізи для введення ендоскопа, що видає зображення в реальному часі. Незважаючи на свої переваги, цей метод дуже дорогий і доступний в обмеженій кількості ветклінік.

Консервативні методи лікування

Повністю вилікуватися від патології консервативними методами неможливо, але з їх допомогою можна уповільнити розвиток хвороби. При стабільній ремісії та правильному догляді середню тривалість життя, характерну для породи хворої тварини, можна зберегти.

Консервативне лікування дисплазії у собак будується на прийомі медикаментів, відвідуванні фізіопроцедур і використанні компресів. Всі ці заходи ефективні тільки на ранній стадії.

Медикаментозна терапія

Виписані лікарем препарати доведеться приймати довічно. До них відносяться:

• хондропротектори, що відновлюють суглобові тканини;
• протизапальні або глюкокортикостероїди, що знімають запалення;
• спазмолітики та анальгетики, що усувають спазми і больовий синдром.

Крім перерахованих ліків використовують вітамінно-мінеральні комплекси з хондроїтином і глюкозаміном. Ці БАДи нормалізують рухливість кінцівок, зміцнюють зв’язки, стимулюють обмінні процеси і покращують регенерацію тканин.

Фізіотерапія

Безопераційне лікування дисплазії тазостегнових суглобів у собак не обходиться без фізіопроцедур. До них відносяться:

• магнітолазеротерапія;
• електрофорез;
• озокеритолікування;
• голковколювання;
• парафінотерапія;
• масаж лап.

Всі перераховані процедури спрямовані на зменшення болю, усунення запалення і зміцнення суглобової тканини. На додаток ветеринари рекомендують записатися на плавання або лікувальну гімнастику.

Компреси

Народна медицина малоефективна, тому до неї варто звертатися тільки в складі комплексної терапії. Від больового синдрому допоможуть позбутися ванночки з лікувальними травами, компреси з вареної картоплі та капустяного листя з медом.

Оперативне втручання

Повністю усунути дисплазію тазостегнового суглоба у собак можна тільки операцією. Її рекомендують майже всім пацієнтам, крім літніх або занадто великих. У першому випадку ризик пов’язаний з анестезією, а в другому – зі складністю проведення втручання через значні розміри тварини.

Остеотомія і ювенільний симфізіодез

Остеотомія – операція, спрямована на усунення деформації, що виникла, за допомогою введення в суглобову виїмку спеціальної пластини. Завдяки їй вдається відновити природну форму суглоба і виключити нові випадання. Її проводять після досягнення 6-7 місяців на початкових стадіях дисплазії за умови відсутності артриту.

Пацієнтам молодше 5 місяців рекомендується ювенільний симфізіодез. Ця операція уповільнює темп росту лобкових кісток, який часто призводить до випадання головки стегна. Завдяки симфізіодезу вдається зберегти природну щільність прилягання кісток і запобігти розвитку хвороби ще до її появи. Цей спосіб лікування малоінвазивний, не вимагає тривалої реабілітації і застосовується для собак з групи ризику.

Артропластика

Більш складна операція, рекомендована при артрозах і вимагає тривалого відновлення. Під час процедури тварині видаляють головку стегнової кістки і зашивають суглобову капсулу. Тертя твердих поверхонь запобігають прокладкою, сформованою з сідничного м’яза.

Протезування

Якщо прийом препаратів не приносить бажаного ефекту, то собакам з вагою понад 20 кг призначають протезування. Пошкоджену ділянку замінюють на протез з титану, який повністю повертає рухову активність після реабілітації. Крім складності проведення, до недоліків цієї операції відносять її вартість. В середньому вона становить 50-120 тисяч рублів.

Особливості харчування

Якщо вихованець страждає від ожиріння, то його обов’язково переводять на низькокалорійну дієту з щотижневим розвантажувальним днем. При перегляді наявного раціону необхідно:

• Вибрати якісний, відповідний собаці раціон. Якщо мова йде про домашню їжу, то меню може скласти тільки ветеринарний лікар-дієтолог.
• Виключити з меню заборонену їжу (солодощі, копченості, соління, консерви, борошняні вироби).
• Приймати спеціальні препарати, які пропише лікар. Самостійно купувати ліки і вітамінно-мінеральні комплекси заборонено.

Найчастіше собаці призначають лікувальний корм, який містить хондропротектори, оптимальну кількість білка і має низьку калорійність. Остання особливість дозволяє уникнути набору зайвої ваги, яка істотно погіршує ситуацію.

Прогнози на одужання і подальше життя

Прогнози на одужання безпосередньо залежать від ступеня дисплазії ТБС, діагностованої у собаки:

• А. Фізіологічна норма, що виключає наявність порушень.
• В. Діагноз під підозрою. Тварині потрібні регулярні огляди, правильне харчування і адекватні фізичні навантаження.
• С. Легкий ступінь з незначними порушеннями. Без дотримання профілактики і консервативного лікування можливі періодичні вивихи, тому стан вихованця необхідно контролювати.
• D. Патологія середньої тяжкості, що характеризується швидким розвитком. Спосіб лікування підбирається індивідуально.
• E. Запущена форма хвороби, що супроводжується постійними болісними болями і втратою рухової функції. Лікування суворо оперативне, оскільки прийом препаратів дає лише тимчасовий ефект.

Найчастіше власники звертаються за допомогою на третій стадії (С), коли у собаки з’являються характерні болі в місці запалення. Прогноз до четвертої стадії (D) позитивний. При дотриманні всіх рекомендацій хворий вихованець може прожити більше 10 років.

Профілактичні заходи

Найефективніший спосіб профілактики – виключення з розведення всіх хворих собак. Це стосується навіть тих, хто успішно впорався з хворобою за допомогою операції.

При купівлі цуценяти обов’язково попросіть довідку про здоров’я його батьків. У їхніх документах має бути вказаний ступінь A, що гарантує негативний результат тесту. Це істотно зменшує ризик розвитку патології, але не виключає його повністю.

Дисплазія тазостегнових суглобів у цуценяти може з’явитися і з інших причин, тому намагайтеся уникати несприятливих факторів. У цьому вам допоможуть наступні рекомендації:

• Вибирайте корм, який максимально відповідає потребам і особливостям вашого улюбленця. Пам’ятайте, що раціони домашнього приготування складає строго ветеринарний лікар-дієтолог.
• Не підгодовуйте вихованця зі свого столу і дотримуйтесь режиму годування.
• Слідкуйте за кількістю та інтенсивністю фізичних вправ. Не перевантажуйте цуценя надмірною активністю і не дозволяйте коротконогим вихованцям застрибувати на високі поверхні.

Якщо ваш улюбленець входить до групи ризику – обов’язково запишіть його на КТ в 4-5 місяців з метою профілактики. Пам’ятайте, що розслаблятися не варто навіть при негативному результаті. Дослідження варто повторити після досягнення 1 року, так як саме в цьому віці з’являються перші порушення.

Висновок

Дисплазія тазостегнових суглобів у собак не є смертельною і при своєчасному виявленні успішно піддається лікуванню. Незважаючи на це, не варто нехтувати її профілактикою.