Дерматит у собак: лікування всіх видів.

Дерматит у собак — запальне ураження шкіри, яке не є самостійним захворюванням.

Частий свербіж і почервоніння на шкірі — найпоширеніші симптоми дерматиту у собак і цуценят. Лікування цієї хвороби триває дуже довго і може відрізнятися залежно від причини, що її спричинила. Нижче ви дізнаєтеся, які види шкірних запалень існують, як з ними боротися – і чи становлять вони небезпеку для оточуючих.

Загальний опис захворювання

Дерматит у собак – шкірне запалення, що зачіпає епідерміс, дерму та підшкірну клітковину. У більшості випадків воно є симптомом, але також може розвиватися як самостійне захворювання.

Важливо зазначити, що дерматит – різновид дерматозу, до якого належать усі існуючі шкірні патології. Він розвивається лише під впливом зовнішніх факторів.

До окремої групи захворювань відносять і атопічний дерматит, який часто плутають з алергічним. Саме тому в нашій статті ми детально розглянемо обидва види.

Види дерматитів у собак за причиною виникнення

Перш ніж з’ясувати, як виглядає дерматит у собак, розглянемо його основні види. У виникненні цього захворювання винні ендогенні (внутрішні) та екзогенні (зовнішні) фактори. До першої групи входять алергії, гормональні порушення, стреси та різні системні захворювання, а до другої — такі фактори:

• хімічні (косметика для догляду та декоративна косметика, лікарські препарати, побутова хімія);
• фізичні (високі та низькі температури, удари, падіння з висоти);
• біологічні (паразити, грибки, бактерії, віруси).

Перераховані фактори нерідко поєднуються між собою. Нашийник, що сильно натирає, невідповідний тварині за розміром, може залишити на тілі невелику ранку, привабливу для грибків і бактерій.

Якщо розглянути всі існуючі причини виникнення, то дерматологічні захворювання можна розділити на 8 різновидів.

До дерматологічних захворювань схильні всі тварини незалежно від їхньої статі, віку та породи. Незважаючи на це, їх частіше діагностують у боксерів, мопсів, пуделів, лабрадорів, чау-чау, бульдогів, кокер-спанієлів, шарпеїв, голден-ретриверів, німецьких вівчарок, сетерів і біглів.

Паразитарний

Розвивається при зараженні блохами, підшкірними кліщами (демодекоз, саркоптоз, нотоедроз) та гельмінтами (унцінаріоз). Найпоширеніший вид — блошиний, що проявляється внаслідок алергічної реакції на слину паразита та продукти його життєдіяльності.

Інфекційний

Найчастіше провокується бактеріями (стафілококи, стрептококи) та грибками (малассезія, мікроспорія, трихофітія), але також причиною може виступати параміксовірус – збудник собачої чуми. В основному розвивається у поєднанні з травматичним видом, оскільки патогенні мікроорганізми легко проникають в організм через глибокі рани та садна.

Інфекції та паразити можуть спричиняти пододерматит, який уражає подушечки лап, найчастіше передніх. Він проявляється кровоточивими вузликами та фурункулами, що викликають сильний біль під час ходьби, і може призвести до кульгавості.

Алергічний

Алергічний дерматит у собак виникає при контакті з різними алергенами: пилком, харчовими барвниками, побутовою хімією. Він є одним із найпоширеніших і часто має сезонний характер. Може супроводжуватися паразитарним дерматитом, якщо запальну реакцію викликає алергія на слину бліх.

Атопічний (атопія)

На відміну від алергічного, атопічний дерматит у собак зумовлений генетичною схильністю. Його симптоми також можуть провокувати алергени, але їх усунення не вирішує проблему, оскільки механізм розвитку цієї хвороби зовсім інший.

Перші ознаки атопії зазвичай проявляються до 3 років і можуть бути діагностовані у цуценяти у віці 6-10 місяців. При цьому захворюванні шкіра тварини з самого народження не здатна утримувати вологу. Згодом вона стає все сухішою і сухішою, що підвищує її вразливість до різних несприятливих факторів, включаючи алергени.

Травматичний (механічний)

У цьому випадку основною причиною запалення є будь-який механічний вплив. До нього належать різні травми, зокрема натертості від неправильно підібраних шлейки або нашийника.

Головна небезпека травматичного різновиду – висока ймовірність приєднання вторинної інфекції. Варто зазначити, що до цієї групи також входить акральний вид, що розвивається при нав’язливому вилизуванні.

Хімічний

Тут, як і в разі алергічного варіанту, причиною може бути побутова хімія, залишена на підлозі. Різниця полягає в тому, що при хімічному варіанті важливу роль відіграє реальна небезпека самої речовини. Найпростіший приклад — потрапляння на шкіру кислоти або лугу.

У випадку з алергією запалення може виникнути навіть при використанні ветеринарного шампуню, що має всі сертифікати безпеки. Якщо організм чутливий до одного з його компонентів, то у тварини все одно проявиться негативна реакція.

Термічний

Термічний різновид розвивається під впливом низьких або високих температур. У першому випадку небезпеку становлять обмороження, а в другому – опіки та вплив ультрафіолету. Також до сухості та подальшого запалення шкірного покриву може призвести постійне перебування поруч із батареєю.

До групи ризику належать усі лисі породи, які вразливі як до холоду, так і до сонячних променів.

Медикаментозний (пероральний)

Основні причини медикаментозного дерматиту – зовнішні та пероральні ліки. До перших належить усе, що наноситься безпосередньо на поверхню шкіри (краплі, гелі, мазі), а до других – те, що надходить в організм через рот (порошки, розчини для пиття, таблетки).

Види дерматитів у собак за іншими ознаками

Якщо розглянути фотографії з клінічними симптомами атопічного дерматиту у собак, то можна помітити, що запалена шкіра виглядає по-різному. За зовнішнім виглядом ураженої поверхні патологію поділяють на 2 види:

• Сухий. Супроводжується лущенням, появою лупи, кірочок і струпів. При постійному розчісуванні потрісканої шкіри може перерости в мокнучий.
• Мокнучий. Уражену ділянку покривають гнійні виразки, які лопаються при розчісуванні або розкриваються самостійно. Шкіра стає вологою і блискучою, а запалення, що виникло, постійно збільшується в розмірах.

Ще одна класифікація враховує характер перебігу дерматологічного захворювання. Якщо воно розвивається відразу ж після контакту з подразником і супроводжується яскравою симптоматикою, то такий вид називають гострим. Якщо ж для появи негативної реакції важливий тривалий вплив, а саме запалення періодично зникає, то такий вид називають хронічним.

Симптоми блошиного, атопічного та інших видів дерматиту у собак

Симптоми дерматиту поділяються на фізіологічні та поведінкові. До перших належать:

• висип, нагноєння, ерозії, виразки та інші утворення;
• больові відчуття в місці ураження шкіри;
• сильний свербіж і пов’язані з ним подряпини та садна;
• підвищення місцевої температури в осередку запалення, що супроводжується почервонінням і набряком;
• алопеція та себорея.

Відчуваючи тривогу, що не минає, улюбленець втрачає звичну активність і апетит. У спробі полегшити свербіж він постійно чухається, вилизує та покусує уражене місце.

Якщо порівняти між собою фотографії блошиного, атопічного та інших видів дерматиту у собак, то розрізнити їх один від одного без підпису просто неможливо. Незважаючи на це, у кожного різновиду можна виділити кілька характерних ознак:

• Паразитарний. При блошиному типі можна помітити невеликі грудочки бурого кольору, а при кліщовому – щільні вузлики (папули) з гноєм чорного або червоно-бурого кольору. Якщо ж собака хвора на унцінаріоз (гельмінти), то під її шкірою можна побачити рухомих паразитів.
• Інфекційний. Основні симптоми стригучого лишаю – заломи на волосках, випадання шерсті та утворення залисин рожевого, червоного або коричневого кольору. При бактеріальному зараженні на тілі з’являються гнійники, що швидко розростаються, та мокнучі ранки, а при собачій чумі шкірного типу – великі лущення на носі та подушечках лап.
• Алергічний. Симптоми залежать від алергену. Висипання на шкірі можуть супроводжуватися чханням, нежиттю та сльозотечею.
• Атопічний. Характеризується підвищеною сухістю та різким потовщенням шкіри. Можливе порушення пігментації (найчастіше в області паху, живота, пахв, кінцівок).
• Травматичний (механічний). Супроводжується вираженим болем у місці травми. Ураження не поширюється, але спричиняє сильний дискомфорт.
• Хімічний. У місці контакту з кислотою або лугом утворюються численні пухирці. Можливе випадання шерсті.
• Термічний. Проявляється червоними та сверблячими плямами. Зона ураження не збільшується і, за умови легкої форми перебігу, поступово зникає. При сонячних опіках зазвичай страждає ніс – найбільш відкрита та чутлива частина тіла.
• Медикаментозний (пероральний). При перетриманні лікувальної мазі в місці її нанесення з’являються сильний свербіж і печіння. Якщо у виникненні дерматиту винні таблетки, то запалення може зникати, але стабільно з’являтися в одному і тому ж місці в парі з уже новими висипаннями.

Через схожість більшості симптомів визначити точний вид захворювання може лише ветеринар. Саме тому потрібно негайно відвести хвору тварину на огляд і ні в якому разі не намагатися лікувати її самостійно.

Іноді дерматит може залишатися непоміченим протягом певного часу (наприклад, у тварин з довгою шерстю). У разі запущеного первинного дерматиту може розвинутися ускладнення – залучення здорової шкіри до процесу внаслідок намокання та затримки рідини під шерстю. У таких випадках під час збривання шерсті візуально помітна еритема (почервоніння) та гіперемія шкіри (наповнення кров’ю). Виникає через затримку рідини з первинного вогнища (кров, лімфа) у підшерсті. Особливо це небезпечно в літній період, оскільки у вологе тепле підшерстя можуть відкласти свої личинки мухи. Тому дуже важливо при виявленні дерматиту видаляти всю шерсть навколо місця ураження для дотримання гігієни рани.

Важливість діагностики у ветеринарній клініці

Діагностувати атопічний дерматит у собаки за фотографією не в змозі навіть ветеринар. Те саме стосується й безпосереднього візуального огляду. Яскрава клінічна картина дозволяє переконатися лише в тому, що причиною запалення є саме дерматологічне захворювання. Проблема в тому, що кожен різновид передбачає різні способи лікування.

Для постановки правильного діагнозу необхідно провести такі дослідження:

• алергопроби, що дозволяють встановити джерело алергічної реакції;
• шкірні зішкріби на грибки та паразитів;
• огляд під лампою Вуда, що призначається при симптомах стригучого лишаю;
• бакпосів, що визначає вид бактерій, які проникли в організм, та їх чутливість до антибіотиків;
• аналізи крові, сечі та калу, що виявляють різні системні порушення та сліди присутності гельмінтів;
• УЗД, що підтверджує наявність захворювань внутрішніх органів.

При підозрі на харчову алергію тварину садять на елімінаційну (виключальну) дієту. Вона триває 6-8 тижнів і передбачає тимчасове виключення потенційних продуктів-подразників з їх почерговим поверненням у раціон. Це дозволяє відстежити реакцію організму та знайти алерген.

Як і чим лікувати дерматит у собак

Після отримання всіх результатів та визначення різновиду патології пацієнту підбирають ефективне лікування, спрямоване на усунення першопричини. За відсутності ускладнень та суворого дотримання всіх рекомендацій лікаря прогноз на одужання зазвичай позитивний.

Усунення першопричини

Медикаментозне лікування дерматиту у собак включає використання таких препаратів:

• протипаразитарні, спрямовані на знищення бліх, кліщів і гельмінтів;
• антибіотики та антимікотики, що борються з бактеріями та грибками;
• антигістамінні та глюкокортикостероїди, що пригнічують вироблення гістаміну та імунну відповідь при впливі алергену.

Якщо алерген не піддається усуненню або так і не був діагностований, то прийом препаратів від алергії набуває сезонного або постійного характеру.

З атопією ситуація складніша, оскільки це захворювання схильне до рецидивів і не залежить від якихось конкретних факторів. З цієї причини орієнтуються на ефективність застосовуваних препаратів. Якщо антигістамінні та глюкокортикостероїди не дають потрібного ефекту, то замість них використовують «важку артилерію» – імунодепресанти.

У разі травматичного варіанту, пов’язаного з нав’язливим вилизуванням, усувають психогенні чинники, що викликають підвищену тривожність. Якщо їх невідомо, то улюбленцю призначають заспокійливі препарати.

Якщо причиною запального процесу є вплив кислоти або лугу, що потрапили на шкіру, то безпосередньо на місці події тварині потрібно надати першу допомогу. Для цього уражену ділянку слід промити під струменем води не менше 10 хвилин, а потім нейтралізувати речовину, що потрапила на неї, лимонною кислотою (для лугу) або содою (для кислоти).

При медикаментозному вигляді достатньо скасувати препарат, що використовується, або скоригувати порядок його застосування. Якщо ж до дерматиту призвели опік або обмороження, то до ураженого місця необхідно прикласти холодний або теплий компрес відповідно.

Остання можлива причина – гормональні розлади. Для їх лікування застосовують інсулін та інші гормони, яких бракує організму. Також у ряді випадків допомагає кастрація.

Симптоматична терапія

Симптоматичне лікування дерматиту у собак передбачає прийом препаратів, що усувають симптоми та сприяють відновленню організму. Залежно від діагнозу, хворому улюбленцю можуть призначити:

• протисвербіжні;
• протизапальні;
• ранозагоювальні та ліки з алюмінієм, що прискорюють регенерацію тканин;
• про- та пребіотики, що нормалізують природну мікрофлору кишечника;
• гепатопротектори, що відновлюють пошкоджені клітини печінки (таке ускладнення характерне для генералізованого демодекозу);
• поліненасичені жирні кислоти, що нормалізують захисний бар’єр шкіри та зменшують подальшу втрату вологи;
• вітамінно-мінеральні комплекси та імуномодулятори, що стимулюють роботу імунних клітин.

При поодиноких, але великих вузликових утвореннях і бляшках може знадобитися нескладна операція з їх видалення. Для цього використовують хірургічний скальпель, лазер або рідкий азот.

Фізіотерапія

У складі комплексної терапії нерідко застосовують фізіотерапевтичні процедури. До найпопулярніших належать ультрафіолетове (УФО) та інфрачервоне опромінення лампою «Соллюкс». Вони сприяють швидшому загоєнню шкіри, зміцнюють місцевий імунітет і знищують патогенні мікроорганізми

Ще одна популярна процедура — парафіно-озокеритові аплікації. Вони благотворно впливають на кровообіг, зміцнюють пластини кігтів (актуально при пододерматиті), полегшують виведення токсинів через розширені пори та позбавляють шкіру від ороговілих клітин.

Догляд за твариною в домашніх умовах

Для успішного одужання необхідно змінити поточне харчування та умови проживання. При харчовій алергії рекомендується вибрати гіпоалергенний корм, а при її відсутності – корм для тварин із захворюваннями шлунково-кишкового тракту. Останній варіант раціону полегшує навантаження на шлунок і кишечник, що дуже важливо при отруєнні токсинами паразитів, бактерій або грибків.

Щоб уникнути повторного зараження блохами та кліщами, потрібно систематично робити вологе прибирання з дезінфікуючими засобами та проводити провітрювання. Саму собаку слід регулярно обробляти призначеними лікарем антисептиками та мазями. Для зручності нанесення ліків уражене місце рекомендується вистригти, а для запобігання їх злизуванню – використовувати елізаветинський комір.

Небезпека зараження інших тварин і людей

Дерматологічні захворювання у цуценят і дорослих тварин не є заразними самі по собі, чого не можна сказати про їхні причини. Якщо ви не знаєте точного діагнозу, то до отримання результатів досліджень хворого вихованця слід ізолювати від здорових особин. Це виключить поширення інфекції та передачу паразитів.

Для людини небезпеку становлять збудник лишаю, блохи та багато бактерій. Собачі кліщі на його тілі не приживаються і гинуть від голоду. Незважаючи на це, вони можуть викликати «псевдокоросту», яка проходить самостійно через 2–4 тижні після загибелі паразитів.

Профілактика та догляд за улюбленцем

Будь-яке захворювання легше попередити, ніж лікувати. До основних заходів профілактики дерматологічних захворювань належать:

• Регулярна обробка від зовнішніх і внутрішніх паразитів.
• Дотримання графіка вакцинації.
• Обережне введення в раціон нових продуктів з обов’язковим відстеженням реакції організму. Також чималу роль відіграє якість раціону. У кормах економ-класу міститься незначна кількість вітамінів і багато добавок, що провокують алергію.
• Зберігання потенційно небезпечних речей у місцях, недоступних для домашніх тварин. Не залишайте побутову хімію прямо на підлозі та не дозволяйте своєму улюбленцю лежати на килимку біля дверей серед вуличного взуття.
• Періодична перевірка шкіри улюбленця на наявність травм. Обов’язково мийте лапи після кожної прогулянки і відразу ж обробляйте виявлені ранки антисептиком.
• Сувора заборона на самолікування. Не застосовуйте препарати без призначення і не відхиляйтеся від схеми лікування, рекомендованої ветеринаром.
• Правильна організація спального місця та регулярне прибирання приміщення. Переконайтеся, що лежак улюбленця віддалений від опалювальних приладів і не знаходиться на протязі.
• Використання сонцезахисного крему в спекотну погоду та теплого одягу в холодну пору року.

Профілактиці не піддається тільки атопія, оскільки її механізм розвитку кардинально відрізняється. При її виявленні слід суворо дотримуватися лікарських вказівок під час лікування – і не розслаблятися навіть у період тривалої ремісії.

Висновок

Відсутність своєчасного лікування може призвести до посилення симптомів та подовження тривалості загострень. Такий перебіг загрожує хронізацією та розвитком численних ускладнень, включаючи значну інтоксикацію організму та приєднання вторинних інфекцій. З цієї причини ветеринари настійно не рекомендують зволікати з оглядом при виявленні симптомів запального ураження шкіри.