Чому у собаки рясно тече слина?

У собаки тече слина у спеку та після бігу, але є й небезпечніші причини, що загрожують здоров’ю.

Рясне слиновиділення рідко залишається непоміченим. Таке явище називають гіперсалівацією, або птіалізмом. Окрім псування м’яких меблів і забруднення підлоги, це може призвести до погіршення стану здоров’я тварини. Можливі наслідки залежать від причини слинотечі. Саме тому кожен господар повинен знати, чому у собак тече слина з рота і в яких випадках потрібна допомога ветеринара.

Норма та відхилення у різних порід

Головні завдання слини – змочування та очищення порожнини рота. Вона розм’якшує пережовану їжу, полегшуючи її перетравлення, та захищає зуби від пошкодження. За її секрецію відповідає вегетативна нервова система, розташована в довгастому мозку.

Швидке загоєння ран у собак забезпечує лізоцим. Цей фермент входить до складу слини та сприяє знищенню бактерій.

Чотирилапий вихованець середнього розміру виділяє за добу 1 літр слини. Цей показник вважається нормою, але є й винятки.

Слинотеча у собак з плоскою мордочкою (ши-тцу, мопси та інші брахіцефали) і великими щоками (мастифи, сенбернари, бордоські доги) відбувається інтенсивніше, ніж у інших представників. Специфічна будова черепа та форма губ цих тварин ускладнює утримання слини, тому вона витікає назовні постійно та з будь-якого приводу.

Як зрозуміти, що у собаки підвищене слиновиділення

Помітити рясне слиновиділення у собаки дуже легко, якщо вона не належить до перелічених вище брахіцефальних порід. Рідина, що постійно капає, накопичується на грудях, погіршуючи зовнішній вигляд шерсті, залишається на м’яких меблях і прямо на підлозі.

Залежно від причини гіперсалівації, слина може текти в певні моменти або постійно. Також цей стан можуть супроводжувати супутні симптоми, що з’являються при небезпечній для здоров’я патології.

Ненебезпечні причини гіперсалівації
Ненебезпечні причини, через які у собак рясно тече слина, поділяють на фізіологічні та психологічні. Вони викликають тимчасову гіперсалівацію, яка минає сама собою після зникнення провокуючого чинника. До них належать:

• прийом їжі;
• рефлекторна реакція на певні звуки (хлопок відкритих консервів, шурхіт пакета з кормом) та апетитні запахи;
• фізична активність (біг, участь у змаганнях);
• нервове напруження (страх, стрес під час відвідування ветеринарної клініки);
• розслаблення (у сплячих тварин, як і у людей, нерідко утворюється калюжка слини прямо під щокою);
• подразнення смакових рецепторів чимось кислим або гірким (ліки);
• перезбудження (зустріч із сукою в тічці) та надлишок позитивних емоцій (зустріч господаря з роботи або після тривалої відсутності);
• перегрів (прогулянка у спеку, відсутність свіжого повітря у сильно опалювальному приміщенні);
• вагітність та зміна зубів;
• захворіння на морську хворобу у транспорті, або кінетоз.

Усе перераховане не становить загрози для життя тварини й не потребує лікування. Винятком є лише тривалі стреси та сильна нудота, що погіршують якість життя.

Небезпечні причини гіперсалівації

Небезпечні причини гіперсалівації у собак зазвичай супроводжуються цілим рядом супутніх симптомів. Вони негативно впливають на самопочуття і можуть призвести до різних ускладнень.

Патології вух

Привушна слинна залоза – одна з найбільших. Вона розташована прямо під вушною раковиною, тому будь-які запалення, інфекції та травми цього органу позначаються і на ній. Відмінна ознака – слинотеча суто з одного боку.

Захворювання шлунково-кишкового тракту

Гіперсалівація характерна для гастритів, ентеритів та інших захворювань шлунково-кишкового тракту запального характеру. Обидва стани можуть супроводжуватися блювотою та розладом кишечника.

Неправильний прикус

Окрім погіршення естетичного вигляду тварини, неправильний прикус небезпечний появою ускладнень у вигляді дерматитів та мокнучих висипів. Вони розвиваються через постійне збереження вологого середовища на морді та грудях внаслідок неконтрольованого слиновиділення.

Вірусні інфекції

Найнебезпечніший збудник, що провокує птіалізм, — рабдовірус, тобто вірус сказу. Він проникає в нервові стовбури та слинні залози, де активно розмножується, а потім виводиться разом зі слиною назовні. Крім сказу, слинотечу можуть викликати чумка, лептоспіроз і парвовірусний ентерит.

Невакциновані тварини з симптомами сказу підлягають обов’язковій евтаназії.

Гельмінтози

Глисти отруюють організм продуктами своєї життєдіяльності, тому вони також сприяють блюванню та гіперсалівації. Найчастіше таку реакцію викликають нематоди. Ці паразити проникають в організм разом із зараженою їжею або через пошкоджені ділянки шкіри та слизових оболонок.

Отруєння

Можуть бути спричинені отрутами, зіпсованим кормом або ліками. Щоб усунути інтоксикацію, організм намагається позбутися подразника, тому найхарактернішими симптомами отруєння є блювота та нудота.

Стоматологічні захворювання

До цієї групи входять стоматит, гінгівіт та інші хвороби, що провокують запалення ясен. Хворій собаці стає важко жувати, а консистенція слини змінюється на в’язку та тягучу.

Алергії

Ще одна можлива причина – алергічна реакція. Її може викликати корм, пилок, пил, тютюновий дим або інший алерген, з яким контактував чотирилапий.

Епілепсія

Епілепсія є неврологічним порушенням, що характеризується раптовим виникненням судомних нападів. Судоми можуть вражати окремі кінцівки або все тіло цілком. Особливу небезпеку становить епілептичний статус – затяжний напад, що триває понад 5 хвилин або супроводжується безперервною зміною припадків без повернення свідомості.

Ушкодження слинних залоз

Його викликають різні запалення, новоутворення та слиннокам’яна хвороба. Остання зустрічається найрідше і викликає закупорку проток слинних залоз.

Травми

До цієї групи належать механічні, хімічні та електричні травми. До перших відносяться механічні пошкодження при заковтуванні гострих сторонніх тіл (кістки, голки), вивихи щелепи та ЧМТ (черепно-мозкові травми), до других – опіки від отруйних рослин та побутової хімії, а до третіх – удари електричним струмом.

Супутні симптоми

Залежно від причини порушення, стан тварини може ускладнюватися появою таких симптомів:

• кашель;
• нудота та блювота;
• погіршення або втрата апетиту;
• почервоніння та набряк слизових оболонок;
• поява виразок на щоках та яснах;
• діарея та запор;
• підвищення температури;
• неприємний запах з рота;
• виражені болі в шлунку;
• поява піни з рота.

Через таку варіативність поставити діагноз самостійно просто неможливо. Саме тому лікування проводять тільки під контролем ветеринара.

Допомога вихованцю

Насамперед необхідно з’ясувати, чому у собаки так рясно тече слина. Якщо ви впевнені, що причина криється у фізіології або стресі, то її можна усунути самостійно.

У домашніх умовах

При підвищеній слинотечі під час їжі нічого робити не потрібно. Це абсолютно нормальний стан, що полегшує засвоєння корму. Те саме стосується сну, подразнення слухових і смакових рецепторів, статевого збудження та вагітності.

Якщо ж ваш улюбленець втомився під час фізичних вправ або перегрівся у спеку, то просто дайте йому відпочити, відведіть у прохолодне місце та напоїть водою.

Під час прорізування зубів неприємний свербіж можна полегшити за допомогою іграшок для жування або спеціального прорізувача, попередньо охолодженого в холодильнику.

У разі стресу слід спробувати усунути головний провокуючий фактор: галасливі ремонтні роботи, дитячий плач, телевізор, що працює надто голосно. Якщо повністю усунути причину неможливо, улюбленцю можуть знадобитися заспокійливі препарати. Їх призначає ветеринар.

Занадто бурхливий прояв радості можна проігнорувати або піддати корекції, якщо тварина не тільки пускає слину, але й мочиться. В останньому випадку необхідно почати з привчання до самотності.

Під час діагностики кінетозу (захворіння на морську хворобу) слід переконатися у відсутності супутніх патологій, що впливають на вестибулярний апарат.

При виявленні стороннього тіла все залежить від глибини його залягання. Якщо його реально витягнути пінцетом, не проштовхнувши ще глибше, то обережно витягніть знахідку назовні та обробіть пащу собаки антисептиком.

Коли слід звернутися до ветеринара

Якщо ви не знаєте точної причини, краще одразу звернутися до ветеринарної клініки. Також термінова допомога ветеринара потрібна за таких симптомів:

• проковтування гострих предметів;
• поява гною;
• висока температура;
• багаторазове блювання та діарея;
• судоми та втрата свідомості;
• отруєння отрутами;
• гнильний запах з пащі.

Подальше лікування підбирається індивідуально. Воно може бути медикаментозним або хірургічним. До останнього вдаються при травмах і новоутвореннях, а також для вилучення сторонніх тіл зі шлунка та кишечника.

Основні профілактичні заходи

Профілактика гіперсалівації спрямована на поліпшення умов утримання та усунення провокуючих факторів. До основних рекомендацій належать такі:

• Своєчасна вакцинація та обробка від зовнішніх і внутрішніх паразитів.
• Обмеження контактів із безпритульними тваринами.
• Контроль фізичних навантажень. Враховуйте породні особливості та не навантажуйте свого улюбленця понад встановлену норму.
• Дотримання режиму годування. Не перегодовуйте вихованця та не давайте йому голодувати. І те, і інше може призвести до захворювань шлунково-кишкового тракту.
• Регулярні огляди у ветеринарній клініці. Рекомендована частота – 1 раз на рік, а для тварин із групи ризику – не менше 2 разів на рік.
• Правильне зберігання потенційно небезпечних засобів. Тримайте їх у закритих секціях подалі від підлоги.
• Сувора заборона на куріння поруч із собакою та обережне введення в раціон нових продуктів.
• Уникнення прогулянок у занадто спекотну погоду та обов’язкове провітрювання приміщення.
• Дотримання гігієни ротової порожнини. Чистіть вихованцеві зуби не рідше 2 разів на тиждень.
• Правильне та збалансоване годування. Уникайте занадто жирної їжі та інших шкідливих продуктів, здатних спровокувати проблеми зі шлунком.

Якщо у тварини з’явилося рясне слиновиділення, не потрібно одразу бігти до ветеринара. У більшості випадків це пояснюється нешкідливими факторами або породовими особливостями.

Незважаючи на це, не варто втрачати пильності. Якщо, крім гіперсалівації, вашого улюбленця турбують слабкість, блювота, висока температура та інші тривожні симптоми — відведіть його на огляд і ні в якому разі не займайтеся самолікуванням.