Чому собака не ходить у туалет на вулиці?

Собака не ходить у туалет на вулиці: можливі причини в різному віці, основи виховання та привчання до туалету.

Домашній улюбленець дарує дуже багато приємних емоцій і спогадів, але інколи він також приносить і певні клопоти. До найпоширеніших з них належить періодичне залишення калюж і купок прямо вдома. Подібні «аварії» трапляються не тільки в дитинстві, але й у дорослому віці. Якщо ваша собака не терпить до вулиці і ходить в туалет на підлозі або за диваном – не поспішайте її лаяти. Причини такої поведінки нерідко пов’язані з помилками у вихованні, тому для початку слід знайти пояснення ситуації, що склалася.

Чому цуценя не ходить у туалет на вулиці

Причини небажаної поведінки залежать від віку. Найчастіше проблеми виникають у власників цуценят.

Занадто ранній вік

Першу прогулянку організовують лише після проведення всіх обов’язкових щеплень та закінчення післявакцинального карантину. Вакцину від сказу вводять останньою. Щеплення роблять приблизно у віці 3 місяців, а після цього вичікують 2 тижні. За вказаний період організм формує стійку імунну відповідь на вірус. Вона істотно знижує ймовірність зараження та полегшує перебіг хвороби в разі інфікування.

Якщо вам не терпиться прогулятися — зачекайте хоча б 4 дні після щеплення і винесіть свого улюбленця на руках, щоб він подихав свіжим повітрям. Привчати його справляти природні потреби поза домом на цьому етапі немає сенсу. Маленький вихованець ще не вміє контролювати свої позиви і пісяє, де доведеться. Також він може інстинктивно не залишати свої мітки, побоюючись більш дорослих, великих і сильних родичів. Цей страх зникне в міру дорослішання.

У перші 2 тижні у новонароджених відсутній мимовільний рефлекс сечовипускання та дефекації. Вони справляють природні потреби за допомогою матері, яка стимулює природні позиви, вилизуючи живіт, геніталії та анус.

Стресові ситуації

Головна причина стресу у цуценячому віці — переїзд. Далеко не всі вихованці потрапляють до свого господаря у віці 2,5–3 місяців. Іноді таке випробування доводиться переживати в більш зрілому віці, коли цуценя вже привчене робити свої справи на вулиці. Після переїзду воно може перехвилюватися через зміну місця проживання і тимчасово ходити в туалет вдома. У цій ситуації проблема вирішується сама собою після закінчення адаптації. В середньому на це йде від 1 до 2 тижнів.

До інших можливих стресових факторів належать:

• негативний досвід спілкування з іншими собаками;
• переляк від раптово виїхалого самоката або людини, що біжить назустріч;
• будь-які гучні звуки (вибух петард або феєрверків, грім, гудок автомобіля), що застали під час сечовипускання або дефекації;
• покарання за відмову від справляння потреби під час вигулу.

Все перераховане сприяє розвитку стійкого страху. Боячись повторення ситуацій, що трапилися, маленький улюбленець починає інстинктивно їх уникати і писати вдома, де відчуває себе в більшій безпеці.

Деякі собаки не люблять, коли на них дивляться під час справляння природних потреб. Якщо ваш улюбленець відчуває незручність і намагається усамітнитися — не стойте біля нього і відведіть погляд на щось інше.

Не може терпіти

Цуценята не здатні терпіти так само довго, як дорослі собаки. У віці 3–4 місяців їхня межа становить 1–3 години. До дорослої норми в 10–12 годин вдається дійти лише до 6 місяців, але ветеринари все одно рекомендують вигулювати своїх улюбленців кожні 8–10 годин.

Через півроку цуценя теж може не втриматися. У цьому випадку причину небажаної поведінки слід шукати в таких факторах:

• Надмірне споживання води. Середня норма для собак — 80–120 мл на кг ваги. При надмірному питті, зловживанні водою перед сном або вживанні занадто великої кількості рідкої їжі вихованцеві доведеться частіше спорожняти сечовий міхур.
• Невеликий розмір тіла. Об’єм сечового міхура у дрібних порід менший, ніж у великих. Через це вони фізично не здатні занадто довго терпіти.
• Порушення режиму прогулянок. Ранковий потяг стримувати складніше, тому пізніший вихід на прогулянку загрожує «аварією». До аналогічної ситуації призводять і занадто довгі перерви між прогулянками.

Не забувайте, що всі тварини дуже різні. Шість місяців – лише орієнтир. Внутрішні органи можуть розвиватися набагато довше, тому не поспішайте бити на сполох і дочекайтеся, коли вашому улюбленцю виповниться 1 рік.

Приємніше робити свої справи вдома

Якщо цуценя вперто не справляє нужду на вулиці, але з радістю виходить на прогулянку і навіть грається зі своїми побратимами, то, найімовірніше, йому просто подобається робити свої справи вдома. Такій поведінці можуть сприяти такі причини:

• Наявність пелюшки. Її використання вже увійшло в звичку, тому маленький улюбленець просто ігнорує доступні альтернативи.
• Несприятливі погодні умови. Випорожнення під проливним дощем або в лютий мороз – не найприємніший досвід. Можливо, ваш улюбленець тяжіє до більш комфортних умов.
• Потреба у знайомому субстраті. Усі тварини закопують свої фекалії. Якщо ваш улюбленець привчений до лотка з наповнювачем, то він може відмовитися від загрібання незвичної для нього землі.

Всупереч поширеній думці, домашні тварини не здатні на помсту. Вони не можуть залишати калюжі та купки вам на зло.

У будинку залишився запах туалету

Унікальний запах власних екскрементів сприяє інстинктивному справлянню потреби. Якщо в будинку, як і раніше, є пелюшки та лоток, то маленький улюбленець продовжуватиме їх використовувати. Ця проблема може бути актуальною й за їхньої відсутності, оскільки головне джерело всіх неприємностей — це запах.

Ніс собак у багато разів чутливіший за людський. Він легко розпізнає залишені мітки навіть через кілька тижнів. Способів вирішення в такій ситуації два:

• Генеральне прибирання. Для усунення запаху сечі слід використовувати професійні засоби на основі ензимів. З народних засобів можна спробувати харчову соду, лимонну кислоту або марганцівку (не на світлій поверхні). Більш радикальний варіант – виклик клінінгової служби.
• Маскування міток відлякувальним спреєм. Такий засіб не видаляє запах, а перебиває його іншим. Собакам він не подобається, тому вони намагаються обходити його стороною.

Не забувайте про формування позитивної асоціації. Запропонована альтернатива повинна виявитися привабливішою за оригінал, тому обов’язково заохочуйте вихованця за сечовипускання та дефекацію поза домом за допомогою похвали та ласощів.

Чому доросла собака не може дочекатися виходу на вулицю

Собаки, як і цуценята, теж можуть відчувати стрес, не любити дощ і мороз, пити занадто багато води вночі або мати маленький сечовий міхур через особливості своєї породи. Окрім уже перелічених причин, є й унікальні, характерні лише для дорослих тварин. До них належать:

• Відсутність виховання. Улюбленці, взяті з притулку або з вулиці, просто не мають потрібних звичок. Цю проблему вирішує дресирування.
• Вагітність. Збільшена матка чинить додатковий тиск на сечовий міхур, збільшуючи частоту позивів.
• Статева охота. Після настання тічки та прояву інтересу до протилежної статі тварини починають активно мітити територію, намагаючись привернути потенційного партнера.
• Похилий вік. У старості м’язи сечового міхура можуть ослабнути. Через це спорожнення відбувається раніше, ніж слід, коли орган ще не переповнений.
• Низька активність. Позначається на сфінктерах так само, як і похилий вік. До групи ризику входять маленькі собачки, яких часто носять на руках.
• Зміна місця вигулу. Раптова відмова від справляння потреби на вулиці може пояснюватися неприйняттям нової території для прогулянок, де інше покриття або занадто багато міток інших тварин.

Якщо жоден із перерахованих варіантів не підходить — проконсультуйтеся з ветеринарним лікарем. Нетримання може бути спричинене болем при циститі, сечокам’яній хворобі, травмах внутрішніх органів, патологіях нирок та шлунково-кишкового тракту.

Основи виховання та привчання до туалету

Привчання відбувається поетапно. Насамперед вихованця потрібно познайомити з пелюшкою. Породисті цуценята, придбані у заводчика, часто вже навчені цьому, але можуть розгубитися в незвичній обстановці й сходити в туалет десь інде.

Для швидшого звикання до пелюшки слід прибрати килими, приємні для лапок, і тимчасово обмежити доступну територію однією кімнатою. Після цього необхідно:

• Регулярно виводити вихованця на вулицю після кожного годування, сну та активної гри.
• Обов’язково заохочувати за успіхи та уникати покарань за помилки.
• Своєчасно усувати туалетний запах у заборонених місцях.
• Щодня потроху переміщати пелюшку з початкового місця до постійного. Найкраще облаштувати туалет там, де ваш улюбленець воліє справляти свої потреби.

Перший етап триває близько 2 тижнів. Після проведення всіх обов’язкових щеплень можна перейти до перших прогулянок:

• Намагайтеся вигулювати цуценя кожні 2–3 години й поступово зменшуйте частоту вигулу до 4–6 разів на день. Пам’ятайте, що тривалість прогулянок, навпаки, потрібно збільшувати.
• Не ігноруйте сигнали. Метушливість, кружляння на одному місці та спроби присісти в характерній позі – вірні ознаки швидкого випорожнення. При їх появі цуценя потрібно якнайшвидше відвести на прогулянку.
• Уникайте жалю при переляку. Не поспішайте брати свого боягуза на руки, якщо його налякав автомобільний гудок або інший гучний звук. Замість цього переведіть увагу на іграшку або виконання вже відомої команди.
• Вибирайте тихі та затишні місця. На етапі привчання буде розумно мінімізувати кількість відволікаючих факторів. Процес соціалізації повинен бути плавним, тому не поспішайте відвідувати занадто жваві місця.
• Не тисніть на вихованця, якщо він ще не попісяв, але вже хоче додому. Задовольніть його бажання і спробуйте погуляти ще раз через півгодини.

Якщо вам вдалося досягти успіху – позбудьтеся пелюшок. Відсутність специфічного запаху в квартирі дозволить закріпити результат і уникнути нових «аварій» у недозволеному місці.

Тривале стримування природних позивів через порушення режиму прогулянок може призвести до хронічного запору, геморою, циститу, запалення простати, втрати м’язового тонусу сфінктерів та інших небезпечних ускладнень.

Висновок

Якщо собака вперто не хоче справляти природні потреби на вулиці — постарайтеся зберегти спокій і обов’язково проаналізуйте останні події. У більшості випадків проблему можна вирішити за допомогою правильного виховання та підтримки на етапі привчання. Термінова допомога ветеринарного лікаря може знадобитися лише при підозрі на хворобу. На її наявність вкажуть супутні симптоми, які ні в якому разі не можна ігнорувати.

Популярні статті

Як вибрати автогодівницю для собаки?

Купірування хвостів та вух у собак.

Чому собаки «злипаються» під час спарювання?

Чи може собака з’їсти своє цуценя?

Чому собака нюхає між (поміж) ніг людини?

Меблі для собак.

Як правильно доглядати собаку під час тічки?

Поширені хвороби шпіців і профілактика.

Гепатит у собаки.

Синдром зворотного чхання у собак.

Пізнавальні відео по темі