Чому собака чухається: причини та можлива допомога.

Собака чухається, щоб вгамувати подразнення. Про патологічні причини говорять лише тоді, коли свербіж не проходить кілька діб, а до нього приєднуються більш тривожні симптоми.

Свербіж у собаки – неприємне явище, що супроводжується сильним розчісуванням. Воно не є самостійним захворюванням, а лише виступає симптомом, попереджаючи про наявну небезпеку. Якщо ваш вихованець постійно розчісує своє тіло, то без своєчасної допомоги він здеріть собі шкіру. Численні пошкодження призведуть до вторинної інфекції і погіршать наявну проблему.

Як проявляється свербіж у собак

Запідозрити недобре досить просто. Собака постійно чухається і гризе себе в певній області або по всьому тілу. Через неприємні відчуття вона погано спить, відмовляється від ігор і улюблених ласощів. Знижується апетит, що швидко позначається на вазі. Шерсть поступово випадає аж до повного облисіння деяких ділянок. Шкіра червоніє і запалюється.

Імовірну причину свербіння у собаки можна визначити за його локалізацією. Активне чухання вух свідчить про високу ймовірність отодектозу. Якщо ж вихованець треться об меблі всіма частинами тіла і катається по підлозі, то він може страждати від шкірного захворювання або алергічної реакції. Незалежно від причини, лікування проводять тільки після діагностики у ветеринарній клініці.

Діагностика та виявлення причини

Використання препаратів до постановки діагнозу може спотворити результати аналізів. Ветеринари рекомендують уникати самолікування і звертатися за допомогою відразу після появи тривожного симптому.

Після візуального огляду та збору анамнезу ветеринар проводить наступні діагностичні дослідження:

• аналіз калу та сечі;
• клініка і біохімія крові;
• шкірний зішкріб, а також зішкріб виділень з уражених ділянок;
• алергічні проби;
• УЗД і рентген.

При наявності симптомів грибкової інфекції і негативних результатів основних досліджень можуть знадобитися додаткові. До найпопулярніших методів діагностики цього захворювання відноситься лампа Вуда.

Паразитози

Найчастіше свербіж у собаки виникає при зараженні зовнішніми паразитами. Це відбувається через відсутність своєчасної обробки.

Блохи

Блошині інвазії викликають алергічну реакцію на слину паразитів. У ній міститься чужорідний білок, що відторгається організмом інфікованої тварини. При сильному зараженні кровосисних комах можна помітити самостійно. Вони виглядають як дрібні чорні або коричневі крупинки.

Незважаючи на видову класифікацію, що відштовхується від кінцевого господаря, блохи швидко адаптуються і можуть харчуватися кров’ю будь-яких тварин, включаючи людину. Найнебезпечніший вид – щурячий. Ці паразити частіше за інших переносять небезпечні інфекції. Укушений може заразитися рикетсіозом, гельмінтозом та іншими захворюваннями.

Кліщі

Зараження підшкірними кліщами загрожує проблемами: через численні ранки підвищується ризик появи гнійників і приєднання вторинної інфекції. При ній шанси на одужання становлять всього 50%.

Як і блохи, кліщі переносять інфекції. Заражений може страждати від гепатозоонозу, ерліхіозу, бартонельозу або піроплазмозу.

Волосоїди

Волосоїди – найближчі родичі вошей, що нагадують білі крупинки лупи і відрізняються чотирикутною формою голови. Вони харчуються частинками шерсті і шкіри, викликаючи у собаки сильний свербіж. Найчастіше симптом зараження виникає в основі хвоста, на вухах, животі або стегнах. Уражена шкіра грубіє і ущільнюється. Стан шерсті погіршується. Утворюються залисини.

Цуценята можуть заразитися від хворої матері. Крім перерахованих симптомів, наявність волосоїдів у молодняку може призвести до затримки в розвитку. Також ці паразити часто переносять яйця гельмінтів, що особливо небезпечно для вихованців молодше 1 року.

Шкірні захворювання

Господарі часто не розуміють, що робити, якщо собака весь час сильно чухається, але у неї немає ні бліх, ні інших паразитів. Справа в тому, що паразитоз – лише одна з можливих причин. Симптом також може виникнути через алергію, грибкову або бактеріальну інфекцію, а також при ендокринологічних і неврологічних патологіях.

Алергія

Підвищена чутливість до деяких подразників викликає у собаки свербіж, лущення подушечок лап і почервоніння міжпальцевої зони. З очей і носа з’являються водянисті виділення, а на шкірі – набряки і висип. Можливе виникнення діареї.

Алергічні реакції у собак протікають гостріше, ніж у людини. З віком вони посилюються, тому напади рекомендується купірувати відразу після їх виникнення.

Подразнення від холоду або спеки

Перегрів і обмороження можуть призвести до розвитку акрального дерматиту – нав’язливого вилизування, що призводить до утворення щільних виразів і відмирання тканин. Ця хвороба викликає сильну інтоксикацію і важко піддається лікуванню. Також спека може стати причиною попрілостей у собак з густим підшерстям, через що є ризик розвитку піодермії.

Грибок (лишай)

Найнебезпечніша грибкова інфекція – стригучий лишай. Її викликають гриби роду Microsporum. Хвора собака постійно чеше задні лапи, шию і голову. З плином хвороби грибки переходять на спину і в результаті вражають все тіло. На інфікованій шкірі з’являються круглі почервоніння, сухі скоринки і лисі ділянки з добре окресленими межами.

Бактеріальна інфекція

Шкірні захворювання нерідко обумовлюються бактеріальними ураженнями. Найчастіше причиною патології стають стрептококи і стафілококи, що викликають піодермію. Ця хвороба супроводжується появою ерозійних і виразкових утворень, гнійних папул і шкірних запалень. Тіло хворого покривається лупою і починає видавати різкий запах гнилі. Собака чухається і покусує сверблячі ділянки, стаючи слабкою і апатичною.

Уражені ділянки покриваються висипом, а їх температура підвищується. При дотику до запалених зон вихованець відчуває біль. Без лікування запалення перекидається на сусідні ділянки.

Гіперфункція сальних залоз

Гіперплазія сальних залоз, або сальний хвіст, виникає через порушення роботи секреторної функції. Точна причина цієї патології не виявлена, але ветеринари виділяють кілька сприятливих факторів:

відсутність регулярного догляду за шкірою і волосяним покривом;
наявність інших шкірних захворювань або алергії;
утримання в поганих умовах і мізерний раціон;
раптове зниження імунітету.

Сверблячі відчуття з’являються на корені хвоста, а саме зверху. На цих місцях з’являються чорні вугри, почервоніння, ущільнення і лупа. Шерсть починає злипатися і випадати. Найчастіше гіперфункція сальних залоз проявляється у некастрованих псів, її ще називають «хвіст виробника».

Інші причини

Решта причин пов’язані з психологічними та внутрішніми порушеннями, а також запаленням анальних залоз – невеликих мішечків із секретом, що дозволяють тваринам відрізняти одна одну за запахом. При частих запаленнях пацієнтам доводиться регулярно відвідувати ветеринара для профілактичного чищення залоз. Також цьому можна навчитися самостійно.

Перенесений стрес

Постійне чухання може пояснюватися сильним стресом. Він виникає через переживання, пов’язані з переїздом, зміною господарів, появою нових членів сім’ї, поїздкою на машині, походом до ветеринарної клініки або на грумінг. Якщо стан тварини нормалізується через пару годин або через добу, то стрес визнається короткочасним і не вимагає медичного втручання. В інших випадках виникле порушення відноситься до хронічних. Без лікування воно буде лише поглиблюватися.

Симптоматика психічних розладів може включати:

• стрибки настрою;
• тривале вилизування аж до утворення залисин;
• відмова від виконання команд;
• надмірну нав’язливість або прагнення усамітнитися;
• вигризання шерсті і покусування тіла;
• дрібне тремтіння і слинотеча;
• кругові забіги, що супроводжуються гавканням або вереском;
• поява інтересу до неїстівних предметів;
• риття нір всупереч заборонам господаря.

Відчуваючи зміни в своєму організмі, вихованець намагається отримати підтримку і допомогу у людини. Для цього він може псувати ваші улюблені речі і випорожнюватися прямо на підлозі. Якщо ваш улюбленець добре вихований, то такі різкі зміни – серйозний привід для звернення до ветеринара.

Захворювання внутрішніх органів

Свербіж у собаки – один із симптомів цукрового діабету, печінкової недостатності та атопічного дерматиту. Для виявлення патологій внутрішніх органів використовують УЗД та рентген. Ці дослідження допомагають визначити точну зону та ступінь її ураження.

Запалення анальних залоз

Анальні залози розташовані з боків від анального отвору. Секрет, що міститься в них, дозволяє позначати територію під час випорожнення кишечника. При запаленні цих мішечків вихованець катається на попі, кусає хвіст і вилизує анальний отвір.

Причиною запального процесу стають більш щільні калові маси або закупорені залози. Це заважає природному виходу секрету і призводить до застою.

Лікування першопричини

Основне завдання лікування – усунення першопричини. Симптоматичну терапію проводять комплексно. Залежно від поставленого діагнозу пропонуються такі варіанти терапії:

• Паразитози. Пацієнту призначають інсектицидні препарати, що знищують збудника захворювання.
• Алергія. Алергічні реакції пригнічуються антигістамінними препаратами. Харчові алергії блокують лікувальною дієтою, що виключає продукти-алергени. Атопічний дерматит вимагає довічного прийому протисвербіжних препаратів.
• Подразнення від спеки. Вторинні інфекції пригнічують антибіотикотерапією і прийомом глюкокортикостероїдів. Пошкоджені зони відновлюються протизапальними мазями із загоювальним ефектом.
• Грибкові та бактеріальні інфекції. Усуваються антибіотиками та протигрибковими препаратами. Тварину з лишаєм ізолюють в окремій кімнаті, щоб не допустити зараження інших членів сім’ї.
• Гіперфункція сальних залоз. Лікується антибіотикотерапією та обробкою запалених ділянок за допомогою антисептиків.
• Стрес. Тварину захищають від подразників або поступово привчають до них. Також ветеринар може порекомендувати прийом седативних препаратів або нашийників з феромонами, що знижують збудження.
• Захворювання внутрішніх органів. Лікування зосереджується на відновленні пошкодженого органу.
• Запалення анальних залоз. При сильному запаленні ветеринар прописує курс антибіотиків і свічок. В інших випадках застояний секрет вивільняють ручною стимуляцією.

Якщо собака чухається, то її частіше купають, знімаючи запалення за допомогою спеціальних шампунів. Для більш швидкого загоєння уражені ділянки можна обробляти спеціальними засобами, які пропише ветеринарний лікар.

Засоби для зняття свербіння

Глюкокортикостероїди та антигістамінні препарати не тільки усувають першопричину, але і зменшують у собаки свербіж. Ці ліки застосовують тільки після консультації з ветеринаром, так як при неправильному дозуванні вони можуть викликати важкі ускладнення.

Зовнішню обробку проводять протизапальними лосьйонами і лікувальними мазями. Порядок і термін їх застосування також призначає лікуючий лікар.

Для запобігання проблем зі шкірою намагайтеся стежити за якістю раціону і умовами утримання улюбленця. Регулярно обробляйте його від паразитів і щорічно відвідуйте ветеринара з профілактичною метою.

При виявленні тривожних ознак не займайтеся самолікуванням і відразу ж звертайтеся за допомогою. Своєчасна діагностика допоможе уникнути ускладнень і скоротить час лікування.