Артроз у собак: симптоми, лікування, прогнози.

Артроз у собак — захворювання опорно-рухового апарату, що супроводжується руйнуванням хрящів.

Головна небезпека захворювань суглобів — порушення рухливості. До такого ускладнення призводить артроз у собак, який часто плутають з артритом. Щоб уникнути втрати рухової функції хворого улюбленця, необхідно показати його ветеринарному лікарю, бажано – відразу після виявлення перших ознак патології.

Опис хвороби та її особливості

Артроз у собак – передчасне зношування та руйнування хрящів, розташованих усередині суглобів. Він розвивається поступово і має хронічний характер.

Небезпека патології

Головна функція хрящів — амортизаційна. Завдяки їй з суглобів знімається значна частина навантаження, що запобігає пошкодженню та стиранню кісток під час руху.

При патології хрящова тканина поступово стоншується, оголюючи кісткові структури. В кінцевому підсумку тертя твердих поверхонь перестає нівелюватися. Кістки, що постійно стикаються одна з одною, травмуються і тріскаються, що приносить тварині сильний біль і обертається повною втратою рухової активності.

Стадії розвитку

Прогноз на одужання залежить від запущеності хвороби. У своєму розвитку вона проходить такі стадії:

• Перша (початкова). Хрящ втрачає вологу. Утворюються мікротріщини. Глибокого руйнування тканин немає. Цьому перешкоджають внутрішні резерви хрящових клітин, або хондроцитів.
• Друга. Хондроцити гинуть, що ускладнює самостійне вироблення колагену та протеогліканів – ключових компонентів суглобової тканини. Мікроциркуляція крові порушується. Виникають застої та мікротромби. Хрящ стоншується, а міжсуглобова щілина стає меншою. Тварина відчуває виражений біль, уникає навантажень і намагається більше лежати.
• Третя. Поверхня кістки частково або повністю оголюється. На ній утворюються остеофіти – патологічні нарости, що перешкоджають нормальному руху. Больовий синдром посилюється і стає нестерпним.

На останній стадії лапи викривляються. Суглобові кінці, що з’єднують кістки, зростаються і призводять до повної нерухомості, або анкілозу.

Класифікація

Залежно від причини та місця виникнення деформації, захворювання поділяють на кілька різновидів. До першої класифікації відносять 2 види:

Первинний. До групи ризику входять літні тварини. Основна причина розвитку – старіння організму. Воно супроводжується природним стоншенням суглобових хрящів, зменшенням кількості кальцію та погіршенням кровообігу.

Вторинний. Виникає як ускладнення запущеного артриту, дисплазії та травми. Супутні порушення ті самі, що й при первинному типі, але їхня причина інша. Цей вид зустрічається навіть у молодих вихованців.

Артроз у собак може вражати будь-які суглоби: тазостегнові, колінні, плечові. Симптоми цих порушень практично однакові. Їх відрізняє лише місце появи болю: задні або передні кінцівки.

Відмінності від артриту

Перша відмінність – характер перебігу. Артрит супроводжується гострим запальним процесом із підвищенням температури, а артроз – тривалим розвитком хронічного типу зі змазаною на початковому етапі симптоматикою.

Ще один важливий момент – область ураження. Артрит уражає не тільки хрящову тканину, але й суглобову, а також усі прилеглі. Саме він слугує спусковим гачком для розвитку артрозу у молодих тварин.

Причини виникнення артрозу у собак

До порушення кровопостачання та живлення хрящової тканини призводять різні зовнішні та внутрішні причини. До них належать:

• старість;
• неповноцінний раціон, що призводить до нестачі мінералів і вітамінів, а також зневоднення;
• супутні патології опорно-рухового апарату (артрит, синовіїт, дисплазії);
• механічні ушкодження (удари, травми, у тому числі пологові);
• захворювання ендокринної системи та гормональні порушення;
• занадто низькі та занадто високі навантаження;
• ожиріння;
• патології вен та судин.

Ще один важливий фактор – генетична схильність. Імовірність розвитку захворювання у цуценят, народжених від хворих тварин, на 30% вища, ніж у цуценят повністю здорових батьків.

Артроз часто діагностують у літніх собак великих порід: середньоазіатських і кавказьких вівчарок, німецьких догів, чау-чау, ротвейлерів. Усі перераховані породи схильні до дисплазій і травм внаслідок занадто великого навантаження на лапи.

Клінічна картина: ознаки захворювання

На початковій стадії артроз у собак не помітний. Його можна виявити лише за допомогою спеціального обладнання у ветеринарній клініці.

Очевидні зовнішні ознаки з’являються лише на другій стадії і включають:

• набряклість і болючість суглобів;
• кульгавість і виляння задом;
• хрустіння кінцівок під час руху;
• часте переступання з лапи на лапу з метою перенесення ваги та полегшення дискомфорту;
• витягування кінцівок у розслабленому стані;
• уникнення будь-яких видів активності, підйомів і спусків зі сходів;
• збільшення тривалості сну;
• пересування дрібними кроками та на напівзігнутих лапах;
• підтягування кінцівок після сну.

Біль розвивається поступово. Спочатку вихованець здатний його ігнорувати, але надалі йому доводиться робити все менше і менше рухів. Особливо сильно больовий синдром виражений при зміні погодних умов, після нічного сну та тривалого відпочинку.

Виражена деформація в ділянці ураженого суглоба з’являється на третій стадії.

Якщо ваш улюбленець завжди був «енерджайзером» на чотирьох лапках, але нещодавно втратив всю свою жвавість і любов до ігор — покажіть його ветеринару. Зміна поведінки — це перша тривожна ознака, яка далеко не завжди пов’язана зі старінням.

Етапи діагностики

Діагностика складається з кількох етапів. Насамперед ветеринарний лікар опитує власника, збираючи детальний анамнез на основі отриманих відповідей. Це допомагає звузити коло можливих причин.

Наступний важливий етап – візуальний огляд. Зовнішні зміни помітні лише з другої стадії, тому на початковому етапі найінформативнішим дослідженням є рентген. Його проводять у двох проекціях під седацією, фіксуючи тварину в потрібному положенні.

Якщо біль турбує лише одну лапу, ветеринарний лікар все одно робить рентгенівський знімок обох симетрично розташованих кінцівок: передніх або задніх.

Ще одне обов’язкове дослідження — розгорнутий аналіз крові. Він підтверджує наявність запалення та дає детальну картину щодо вмісту мікроелементів у відсотковому співвідношенні. За наявності патології зазвичай спостерігається дефіцит каротину, кальцію та фосфору.

Як і чим лікувати артроз у собаки

Лікування артрозу у собак є тривалим і складним. Воно включає прийом ліків, складання дієтичного раціону та фізіотерапію. У запущених випадках вдаються до хірургічного втручання.

Медикаментозне лікування

На перших двох стадіях зазвичай обмежуються консервативною терапією. Її основні завдання – зняття симптомів, поліпшення рухливості ураженого суглоба та збереження функцій м’язів. Залежно від виду та причини патології, ветеринарний лікар може порекомендувати такі препарати:

• протизапальні;
• хондропротектори, що відновлюють хрящові та суглобові тканини та перешкоджають їх подальшому руйнуванню;
• антибіотики, що борються зі збудником інфекційного запалення;
• імуностимулятори;
• знеболюючі;
• ліки, що покращують кровообіг у суглобі.

Все перераховане обов’язково поєднують з правильним харчуванням і помірними фізичними навантаженнями. У раціон додають вітамінно-мінеральні комплекси або окремі мікро- та макроелементи, яких бракує.

У літніх тварин ця хвороба невиліковна. У таких випадках основну увагу приділяють поліпшенню якості життя шляхом уповільнення природного зношування тканин.

Організація раціону

На час лікування рекомендується перейти на раціон, збагачений хондропротекторами. Ці корисні речовини можна давати у вигляді окремих добавок або у складі готових кормів.

Ще один важливий момент — дотримання питного режиму. До 80 % хрящової тканини складає вода, тому зневоднення — одна з причин передчасного руйнування суглобів. Якщо улюбленець п’є мало води, необхідну добову норму можна доповнити за допомогою регулярного вживання вологих консервів.

Фізіотерапія

Крім медикаментів, з усуненням больового синдрому, зміцненням хрящової тканини та усуненням запального процесу успішно справляється фізіотерапія. Вона передбачає використання таких процедур:

• інфрачервоне опромінення (солюкс);
• озокеритотерапія;
• парафінотерапія;
• масаж лап.

Останню процедуру можна проводити самостійно, але тільки після отримання докладної консультації щодо правильної техніки. В іншому випадку неакуратні рухи посилять існуючий біль.

Хворій тварині слід забезпечити повний спокій, скоротивши поточні фізичні навантаження до мінімуму, визначеного ветеринарним лікарем. На етапі відновлення для збереження здорового м’язового корсету достатньо не забувати про щоденні прогулянки у спокійному темпі. У негоду на вихованця необхідно одягати теплий комбінезон.

Розмістіть спальне місце хворого улюбленця прямо на підлозі, щоб уникнути необхідності злізати та залазити на високі поверхні.

Коли може знадобитися операція

Якщо консервативна терапія не дає бажаних результатів, вдаються до хірургічного лікування. Для відновлення рухливості кінцівок застосовують такі види операцій:

• Остеотомія. Передбачає введення спеціальної пластини в суглобову западину для фіксації фрагментів кістки. Ефективна за відсутності артриту. Не проводиться у віці менше 6-7 місяців.
• Артропластика. Тертя запобігається шляхом розміщення в суглобовій капсулі прокладки, сформованої з сідничного м’яза. Така операція вимагає більш тривалого відновлення і неефективна при занадто сильному руйнуванні.
• Протезування. Базується на видаленні зношених елементів з подальшою заміною на титановий протез. Ефективне на будь-якій стадії, але вимагає високої кваліфікації від ветеринарного лікаря та значних витрат від власника.
• Артродез. Застосовується як крайній варіант, коли інші способи неефективні або недоступні. Націлений на повне знерухомлення ураженого суглоба. У більшості випадків супроводжується неправильним зрощенням і довічним обмеженням рухливості, але зате повністю знімає больовий синдром і зупиняє подальше руйнування.

До основних протипоказань належать похилий вік і великі габарити. Вони накладають ряд обмежень на застосування анестезії та ускладнюють роботу хірурга.

Профілактика проблем із суглобами у домашніх улюбленців

Профілактика проблем із суглобами ґрунтується на мінімізації основних ризиків. Вона включає такі рекомендації:

• Контроль фізичних навантажень. Виходьте з особливостей вашого улюбленця. Не перевантажуйте крихітну чихуахуа понад міру і не дозволяйте активному ротвейлеру цілодобово лежати на дивані.
• Нормалізація раціону та режиму годування. Намагайтеся годувати собаку в один і той самий час, не перевищуйте добову норму, використовуйте збалансований раціон з урахуванням породи та не допускайте зневоднення.
• Відстеження ваги. Контролюйте масу тіла за допомогою їжі та фізичних навантажень. Якщо ваш улюбленець набрав занадто багато ваги – скоротіть поточну порцію та додайте більше активності за рахунок рухливих ігор та вправ.
• Захист від травм. Оберігайте вихованця від конфліктів з іншими тваринами та застеліть занадто слизькі підлоги килимом.
• Організація комфортного та безпечного спального місця. Не дозволяйте домашнім тваринам спати на кахлі та на протязі. Використовуйте як лежак спеціальні ортопедичні матраци та не забувайте перевіряти їх на м’якість. Чим більша вага собаки, тим м’якша модель їй потрібна.
• Виключення з розведення хворих тварин. Такий захід запобігає спадковій передачі хвороби новим поколінням.

Особливу увагу приділіть профілактичним оглядам. Диспансеризація молодих і здорових тварин проводиться раз на рік. Після досягнення 6 років частоту відвідування краще збільшити до 1 разу на півроку.

Висновок

Артроз у собак — надзвичайно неприємне й небезпечне захворювання, яке далеко не завжди піддається лікуванню. Саме тому важливо регулярно дотримуватися основних рекомендацій щодо його профілактики та не ігнорувати тривожні симптоми, що з’явилися у вашого улюбленця. Якщо у вас виникли сумніви – не соромтеся проконсультуватися з ветеринарним лікарем, адже своєчасне виявлення хвороби істотно підвищує шанси на успішне одужання.