Утримання цуценяти лабрадора: особливості догляду за цією породою.

Утримання лабрадора: особливості характеру, перші дні в будинку, основи виховання, гігієна та правильне харчування.

Будь-який домашній улюбленець — це велика відповідальність. Йому необхідно забезпечити комфортні умови проживання та правильне харчування, навчити хорошим манерам і основним командам. Якщо ваш вибір припав на одну з найпопулярніших порід-компаньйонів у світі – наша стаття для вас. У ній ми розповімо, як доглядати за цуценям лабрадора і яких дій слід уникати.

Особливості характеру лабрадорів

Грайливі та життєрадісні лабрадори – справжня знахідка для сімей з дітьми. При спілкуванні з ними необхідно врахувати такі особливості:

• Прагнення догодити. Представники породи входять до ТОП-10 найрозумніших собак за версією Стенлі Корена. Вони легко піддаються дресируванню і не бувають упертими.
• Пустотливість. Лабрадор-ретривер залишається грайливим навіть у старості. При нестачі уваги та нудьзі він може псувати меблі та гризти взуття.
• Схильність до маніпулювання. При неправильному вихованні ці вихованці можуть хитрувати та жебракувати. Вони обожнюють смачно поїсти та швидко набирають зайву вагу за відсутності контролю.
• Любовність. Лабрадори дуже довірливі і схильні стрибати на чужих людей. Вони абсолютно не підходять для ролі охоронця.

Ще один важливий момент, що заслуговує на увагу – тривале психологічне дозрівання. Воно настає ближче до 3 років. Цей момент необхідно враховувати при дресируванні.

Лабрадори-ретривери чудово контролюють м’язи щелеп і здатні перенести в роті сире яйце, не пошкодивши його шкаралупу.

Адаптація цуценяти лабрадора в новій квартирі

Утримання цуценяти лабрадора та догляд за ним передбачають дуже частий тісний контакт. Ці вихованці не переносять самотності, тому на всіх етапах дорослішання їх повинен підтримувати власник. Прихильність до нього закладається ще в момент адаптації, коли відбувається перше знайомство з новим будинком і родиною.

Безпека

Усі цуценята – великі непосиди. Вони люблять пробувати речі на зуб і слабо контролюють себе в процесі гри. Щоб уникнути травм та інших неприємностей, доступна їм територія повинна відповідати базовим правилам безпеки. Для цього необхідно:

• Прибрати з підлоги всі дроти, побутову хімію та дрібні предмети, які легко проковтнути.
• Перекласти у взуттєву шафу або закриту шафу вуличне взуття та верхній одяг.
• Зняти килими та інші м’які покриття, привабливі для справляння потреби.
• Прибрати подалі отруйні рослини та надійно заховати ліки.
• Перекласти крихкі та легко б’ються предмети в надійне місце.

Спочатку краще обмежитися окремою кімнатою або невеликим манежем. Закрита територія не тільки мінімізує можливий збиток, але й полегшить привчання до пелюшки.

Правила поведінки

Ще до знайомства з навколишнім світом слід прищепити базові правила поведінки. Маленький улюбленець повинен запам’ятати, де його місце та туалет, а також відучитися від укусів, псування речей та інших небажаних звичок.

Правильну поведінку заохочують похвалою та ласощами, а заборони позначають командою «Фу».

Знайомство з усіма членами родини

Знайомство відбувається поетапно. Занадто велика кількість людей та інших домашніх тварин може налякати цуценя і викликати стрес. Перші кілька днів достатньо спілкування з дорослими.

Якщо цуценя вже достатньо освоїлося і не намагається сховатися – запросіть дітей, але попросіть їх не шуміти і поводитися максимально обережно. Слідом за ними можна представити й інших вихованців. Через можливе почуття ревнощів у вихованців-«старожилів» будь-які близькі контакти повинні відбуватися під суворим контролем дорослих людей.

Вибір імені

Породисті вихованці отримують ім’я незабаром після народження. Воно вказується в їхніх офіційних документах, але через свою громіздкість не дуже зручне в побуті. За бажанням його можна змінити на будь-яке інше. В середньому на запам’ятовування імені йде близько тижня.

Придбання необхідних речей

Окрім забезпечення безпеки, до появи нового улюбленця слід придбати базові речі, які знадобляться для догляду та утримання. До найнеобхідніших з них належать:

• 2 миски з кераміки або нержавіючої сталі, бажано — на підставці з регульованою висотою;
• лежак;
• одноразові пелюшки;
• корм і собачі ласощі;
• інструменти та засоби для догляду та грумінгу;
• іграшки.

У перші місяці життя лабрадор-ретривери дуже швидко набирають вагу. Двомісячне цуценя важить близько 7-8 кг, тримісячне – 12-14 кг, а чотиримісячне – 17-19 кг. Така колосальна різниця перешкоджає придбанню амуніції на виріст, тому покупку нашийника та повідця краще відкласти аж до постановки останнього обов’язкового щеплення та закінчення карантину після щеплення.

Дресирування, виховання та соціалізація

Прищеплення хороших манер у ранньому дитинстві дозволить виростити слухняну та легко керовану собаку. До першої прогулянки необхідно навчити свого улюбленця базовим навичкам, а також позначити межі дозволеного.

Виховання не обходиться без соціалізації. Під цим поняттям розуміється адекватне сприйняття різних подразників та спокійна взаємодія з іншими членами суспільства. Соціалізована тварина повинна:

• Спокійно ставитися до періодичної самотності та поїздок у громадському транспорті.
• Легко приймати самостійні рішення у форс-мажорних ситуаціях.
• Не гавкати на перехожих.
• Не псувати речі та майно під час тимчасової відсутності власника.
• Не боятися шуму та незнайомців.

Знайомство з навколишнім світом поєднують з навчанням командам. Найперші з них відпрацьовують ще вдома. На вулиці пройдений матеріал закріплюють і доповнюють новим.

Турбота про здоров’я

Середня тривалість життя породи становить 13-14 років. Для збереження здоров’я вихованця необхідно дотримуватися низки профілактичних рекомендацій.

Щеплення

За проведення найпершого щеплення відповідає заводчик. Його роблять у 2-3 місяці, тобто незадовго до переїзду в новий дім. Введена вакцина захищає від чуми м’ясоїдних, інфекційного гепатиту, парвовірусного ентериту, парагрипу та лептоспірозу. Всю інформацію про захід фіксують у ветеринарному паспорті.

Через 3–4 тижні після першого щеплення проводять ревакцинацію, або повторне щеплення. За можливості її поєднують із щепленням від сказу. Після цього ревакцинацію проводять кожні 12 місяців.

Протипаразитарна обробка

Обробку від внутрішніх і зовнішніх паразитів проводять за 2 тижні до вакцинації та за 1,5 місяця до в’язки. Її організовують так, щоб собака отримувала антигельмінтик рівно 1 раз на квартал. Графік прийому акарицидів, що захищають від кліщів і бліх, підбирають індивідуально. Зазвичай він залежить від сезону активності паразитів.

Інформація про проведені дегельмінтизації також відображається у ветеринарному паспорті. Вперше цуценя обробляють через 3 тижні після народження.

Аналізи крові та обстеження в клініці

Ще один важливий профілактичний захід – диспансеризація. У молодому віці її проходять раз на рік, а в літньому та за наявності хронічних захворювань – кожні півроку або частіше.

Диспансеризація включає в себе базовий огляд у ветеринара-терапевта та здачу загального аналізу крові. З їх допомогою можна виявити приховані патології та попередити розвиток ускладнень.

Профілактика ожиріння

Головне джерело небезпеки для здоров’я лабрадора-ретривера — ожиріння. Воно провокує розвиток діабету та різних захворювань опорно-рухового апарату.

Щоб уникнути набору зайвої ваги, потрібно уважно стежити за харчуванням і рівнем фізичної активності. Собаку ні в якому разі не можна перегодовувати або позбавляти прогулянок.

Основи правильного харчування

При організації харчування дотримуються суворого режиму годування та помірного споживання. Ласощі дають тільки як заохочення. Це дозволяє виключити зайві калорії та мотивує до слухняності.

Обсяг порцій розраховується індивідуально. Для цього враховують вік тварини, її поточну вагу та рівень активності. Після закінчення годування все, що залишилося, прибирають. У вільному доступі залишають лише свіжу воду.

Обов’язково вводяться 2 заборони: підбирати їжу з підлоги та випрошувати їжу. Щоб закріпити потрібну поведінку, всі члени сім’ї повинні діяти злагоджено. Не можна давати собаці їжу зі столу, навіть час від часу. Також рекомендується захистити сміттєве відро від можливих посягань.

Вигул, активність та ігри

Для збереження хорошої фізичної форми собаці необхідний щоденний вигул і достатня кількість різноманітної активності. Окрім рухливих ігор, підійде практично будь-який з існуючих видів кінологічного спорту.

Представники цієї породи особливо добре проявляють себе в апортуванні та змаганнях на швидкість.

Перша прогулянка

Перший вихід на вулицю відбувається після закінчення післявакцинального карантину цуценяти. Він триває 2 тижні з моменту останнього щеплення. За цей час маленького улюбленця привчають до носіння нашийника та навчають базовим командам: «Фу», «До мене», «Біля мене» та «Сидіти».

Дуже багато домашніх тварин панічно бояться салюту і вириваються з повідця при різких звуках. Полегшити пошук «загубленця» в такій неприємній ситуації можуть дві речі: адресник і чіп.

Якщо ваш улюбленець ще не дуже звик до вулиці й збентежений новими запахами — дайте йому звикнути та посидіти неподалік від дому. Уникайте примусу й постарайтеся створити приємні спогади, залучаючи його до гри та заохочуючи ласощами за те, що він справляє нужду прямо на вулиці.

Скільки часу гуляти з собакою

Ідеальний варіант для такої активної та грайливої породи — 2–4 години на день. Занадто мале навантаження може призвести до деструктивної поведінки.

До зазначеної норми доходять не відразу. Спочатку цуценя виводять на вулицю лише на 10–15 хвилин. Для повного привчання до туалету набагато більшу роль відіграє не тривалість прогулянок, а їхня частота. Оптимальна кількість – 4-6 виходів на день. Дитячий сечовий міхур досить слабкий і не здатний терпіти так само довго, як дорослий. Часті прогулянки підвищують ймовірність його спорожнення в правильному місці і, таким чином, закріплюють бажану поведінку.

Після успішного привчання до ходіння в туалет на вулиці прогулянки скорочують до 3-4 разів на день, а загальну тривалість вигулу плавно збільшують. У дорослому віці допускається перерва між прогулянками в 10-12 годин. Незважаючи на це, часті прогулянки все одно залишаються в пріоритеті. Якщо у вас достатньо вільного часу – сміливо гуляйте частіше і довше, ніж рекомендується, і не забувайте про важливість спільних ігор.

Дотримання гігієни

Привабливий зовнішній вигляд тварини — це не лише генетика, а й заслуга власника. Догляд за цією породою зовсім не складний: він включає стандартні процедури.

Купання та миття лап

Через схильність породи до дерматитів усі засоби для догляду повинні бути гіпоалергенними. До купання привчають з дитинства, але не раніше останнього щеплення. Рекомендована частота — 1 раз на 2–3 місяці. Винятки допустимі, якщо собака вивалявся в багнюці, а також при появі різкого неприємного запаху.

Шерсть лабрадора-ретривера має водовідштовхувальні властивості. Якщо вона трохи намокає, вся волога вільно скочується з шерстинок.

Порядок миття лап у собак інший. Їх щодня очищають від бруду, що налип під час прогулянки: або вручну, або за допомогою спеціальної мийки для лап. Якщо ви хочете, щоб ваш улюбленець допомагав вам під час миття — навчіть його команді «Дай лапу».

Чищення очей і вух

Лабрадор-ретривери схильні до катаракти, атрофії сітківки та дистрофії рогівки. Останні два захворювання належать до спадкових і не піддаються профілактиці. Імовірність їх виникнення мінімізується виключенням хворих особин із розведення.

З катарактою ситуація інша. Окрім вікових змін, причиною її виникнення можуть бути травми: удари, подряпини та забиття. Щоб уникнути розвитку цього захворювання, очі собаки потрібно перевіряти щодня.

Для видалення природних виділень і бруду, що налип на них, використовують ватні диски без ворсу, змочені в чистій теплій воді або трав’яному відварі. Аналогічним чином очищають і вуха, але не частіше 1 разу на тиждень. В іншому випадку природне вироблення сірки може посилитися.

Висячі вуха собак погано вентилюються. У них швидко накопичується волога, приваблива для патогенних бактерій. Кліщам дістатися всередину важче, але при успішному проникненні їх можна помітити тільки при регулярному огляді. З цієї причини в сезон активності паразитів потрібно щодня оглядати внутрішню поверхню вух після кожної прогулянки.

Чищення зубів

До чищення зубів привчають з 3 місяців. Проведення процедури в такому ранньому віці дозволяє позбутися страху і виробити стійку звичку ще до зміни молочних зубів на постійні.

Для видалення нальоту використовують ветеринарні зубні пасти та або дитячі зубні щітки з м’якою щетиною, або спеціальні щітки-напальчники. Останній варіант підходить для цуценят, а також для невеликих і слухняних вихованців, які дозволяють вільно діяти в їхній пащі.

Ветеринари рекомендують чистити зуби щодня, але зазначають, що якщо тварина категорично не любить цю процедуру, її частоту можна зменшити до 2–3 разів на тиждень.

Стрижка кігтів

Повне формування кігтів завершується приблизно в 6 місяців, але привчати до стрижки можна вже з 3 місяців. Для цього необхідно:

• Вловити момент, коли вихованець буде в гарному настрої, і взяти його на руки.
• Акуратно помасажувати подушечки, стискаючи при цьому лапу.
• Продемонструвати кігтерез або гриндер і дати їх обнюхати.
• Провести інструментом по лапі, але нічого не підстригати. Цю вправу слід виконувати кілька разів на день. До наступної дії можна перейти тільки тоді, коли цуценя перестане відсмикувати лапку.
• Обріжте один із кігтів і відразу зупиніться, якщо цуценя почне вириватися. Зачекайте добу і спробуйте підстригти ще один кіготь. Поступово збільшуйте кількість одночасно підстрижених кігтів і не забувайте пригощати маленького улюбленця за проявлену терплячість.

Під час підстригання нігтьових пластин намагайтеся не зачепити пульпу. Її можна визначити за рожевим відтінком, але неможливо знайти на повністю чорних кігтях. Якщо у вас другий випадок – зріжте тільки самий кінчик або скористайтеся гриндером. Такий пристрій набагато безпечніший і має спеціальний захисний ковпачок, що запобігає випадковому травмуванню тварини. Також гриндер підходить для полірування та шліфування поверхні.

Вичісування під час линьки та не тільки

Шерсть лабрадор-ретривера подвійна. Вона складається з короткої жорсткої ості та густого підшерстя, яке рясно линяє двічі на рік. Позбутися цієї особливості за допомогою стрижки або гоління не вийде. Це лише погіршить зовнішній вигляд тварини, а також порушить природний теплообмін.

Для вичісування потрібні 2 види гребінців:

• Фурмінатор. Використовується під час линьки та ефективно видаляє пух, що застряг усередині. Протипоказаний за наявності ковтунів, оскільки може легко вирвати сплутані волоски разом із коренем.
• Гребінець із густими металевими зубцями. Призначений для дбайливого поверхневого догляду і використовується на постійній основі, в тому числі в парі з фурмінатором.

Якщо вихованець активно линяє – його вичісують щодня. Поза періодом линьки гребінець застосовують 2-3 рази на тиждень.

Процедуру проводять строго за напрямком росту шерсті, рухаючись від голови до хвоста. Після її завершення собаці роблять акуратний масаж щіткою-рукавичкою і заохочують ласощами за терпіння.

Утримання в квартирі та приватному будинку

Універсальність породи дозволяє утримувати її і в квартирі, і в приватному будинку. Єдине, що варто врахувати – розмір житлової площі. Заводити таку велику й енергійну собаку в однокімнатній квартирі або крихітній студії нерозумно.

При утриманні в квартирі необхідно організувати окремий куточок для відпочинку та сну. Він повинен розташовуватися в тихому місці, віддаленому від основних джерел шуму. Для цього підходить спальня або найвіддаленіша кімната в будинку, яка не використовується як вітальня.

Головний мінус життя в квартирі — відсутність регулярних прогулянок. У таких умовах собака не може виплеснути енергію, коли захоче, і нерідко спрямовує її на руйнівну діяльність. Завдання власника — не дати своєму улюбленцю нудьгувати. Задовольнити потребу в активності допоможуть часті прогулянки, достатня кількість розумового та фізичного навантаження, а також багата колекція різноманітних іграшок.

Якщо у вас приватний будинок – про брак рухової активності можна не хвилюватися. Головне – надати вільний доступ до заднього двору та облаштувати там відкритий вольєр або спеціальний ігровий майданчик.

Важливо зазначити, що лабрадора ні в якому разі не можна тримати на прив’язі. Він гостро потребує постійного контакту з людиною і повністю позбавлений охоронних якостей. Також занадто тривале перебування на морозі, особливо в північних широтах, може спровокувати розвиток застуди або хронічного захворювання суглобів.

Висновок

Знаючи, як доглядати за лабрадором, ви зможете уникнути поширених помилок початківців-собаківників і виростити слухняного вихованця, за якого не буде соромно. Головне – нізащо не опускати руки і не забувати про особливості характеру породи. Пам’ятайте, що періодичні труднощі на цьому шляху є цілком нормальними, як і допомога з боку. Якщо зараз ви повністю розгублені і потребуєте підтримки – не соромтеся звернутися за порадою до ветеринарного лікаря або кінолога.