Поширені хвороби абіссінських (абісинських) кішок і загальне здоров’я.

Будь-який домашній улюбленець не застрахований від захворювань. Незважаючи на це, ймовірність їх розвитку можна зменшити за допомогою дотримання профілактичних рекомендацій. Тому ще до придбання вподобаної породи слід ознайомитися з усіма її особливостями й особисто поговорити з заводчиком.

У цій статті, ми разом із вами з’ясуємо про хвороби абіссінських кішок. Всередині ви знайдете міні-огляд цієї чудової породи, коротку інформацію про поширені захворювання та рекомендації щодо їх запобігання. Зібраний нами матеріал стане в нагоді і на етапі купівлі кошеняти, і під час подальшого утримання дорослого улюбленця.

Коротка інформація про породу

Порода належить до найдавніших. Вона зародилася в Ефіопії, але за довгі роки існування розділилася на 2 різновиди: витонченіший американський і присадкуватіший американський.

Ключова особливість «абіссінців» — тікіроване таббі-забарвлення (смугастий вид забарвлення, за якого смужки ледве помітні через те, що кожна ворсинка пофарбована в кілька кольорів). У променях сонця коротка і гладенька на дотик шерсть цих кішок починає сяяти. Це добре помітно під час руху улюбленця і досягається завдяки зонарному забарвленню волосків, тобто чергуванню темних і світлих зон у межах одного стрижня.

Представники породи дуже активні, але водночас делікатні в спілкуванні. Вони поважають правила будинку і швидко навчаються базових навичок.

Можливі хвороби абіссінських кішок

Середня тривалість життя породи — 12-15 років. Вона залежить від великої кількості чинників, але найголовніший з них — стан здоров’я.

У руках власника — можливість забезпечити своєму улюбленцю гідні та комфортні умови утримання. Чималу роль відіграє і заводчик, адже саме він відповідає за підбір племінних абіссінських кішок і їхню перевірку на наявність генетичних хвороб.

Дисплазія тазостегнового суглоба (ДТС)

Являє собою патологію опорно-рухового апарату, що порушує функціональність суглоба. Може бути вродженою і набутою.

При дисплазії погіршується щільність прилягання кісток. Рухомі з’єднання скелета поступово розбовтуються, а сполучна тканина руйнується. Це веде до деформації таза й ускладнень у вигляді артрозу.

Основна причина розвитку вродженої форми — гени. Тому хворих тварин у племінній роботі використовувати не можна.

Варто знати: Дисплазія тазостегнового суглоба у кішок.

Набута форма дисплазії кульшового суглоба пояснюється впливом зовнішніх факторів. До групи ризику входять кошенята на стадії інтенсивного росту, вихованці з рахітом, зайвою вагою і травмами лап. До можливих причин також відносять гормональні збої, занадто ранню кастрацію і незбалансований за поживними речовинами раціон.

Як правило, дисплазія відбивається на активності.

При цій хворобі абіссінська кішка може шипіти і нявкати під час огляду хворої кінцівки, відмовлятися від ігор і стрибків, кульгати і завалюватися на бік під час ходьби. Але ДТС (дисплазія тазостегнового суглоба) — дуже підступний вид дисплазії. За відсутності зайвої ваги зниження активності може спостерігатися тільки одразу після пробудження, коли улюбленець, який любить поїсти, довго встає зі свого місця і не біжить, кинувши все, після запрошення на обід.

Лікують ДТС (дисплазія тазостегнового суглоба) консервативно, тобто за допомогою медичних препаратів, і оперативно. У другому випадку уражений суглоб фіксують спеціальною пластиною або замінюють на протез.

Нирковий амілоїдоз

Це захворювання в абіссінських кішок, як і ДТС (дисплазія тазостегнового суглоба), генетичне. Воно розвивається при мутації клітин, що сприяє надлишковому синтезу білка амілоїду і його подальшому відкладенню в нирках. Ця речовина для цього органу чужа, тому чинить негативний вплив на його функціональність. Амілоїд витісняє собою інші важливі елементи і провокує розвиток ниркової недостатності.

До інших можливих причин належать запальні процеси та будь-які порушення в роботі імунної системи. І те, й інше посилює вироблення амілоїдів.

Руйнування нефронів (структурні одиниці нирок) на ранній стадії протікає безсимптомно. Його можна помітити тільки за допомогою лабораторної діагностики. У міру погіршення стану хворий вихованець починає відчувати дуже сильну спрагу і часто мочитися.

Під час лікування ниркового амілоїдозу використовують комплексну терапію. Тварину переводять на раціон з низьким вмістом білка і забезпечують достатньою кількістю води (зокрема за допомогою випоювання зі шприца). Паралельно їй призначають медикаментозні препарати: інгібітори АПФ (лікарські препарати, що зменшують кількість білків у сечі), протизапальні та імуносупресивні (ліки, що пригнічують роботу імунітету).

Прогресуюча атрофія сітківки (PRA)

Ця спадкова хвороба вважається рідкісною навіть у абіссінських кішок. Вона вражає сітківку, тобто внутрішню оболонку очного яблука, що відповідає за сприйняття світла. Її розвиток можна помітити за зниженням зіничного рефлексу.

Перші симптоми, як правило, проявляються приблизно через 2-3 тижні після народження. Уже після відкриття очей зіниці хворого кошеняти перестають змінювати свій діаметр за різної інтенсивності світла. Надалі це веде до поступового погіршення зорової функції.

Лікуванню прогресуюча атрофія сітківки не піддається. Тому приблизно до 4 місяців життя у хворого кошеняти розвивається сліпота.

Дефіцит піруваткінази

Являє собою порушення метаболізму в еритроцитах із подальшим розвитком гемолітичної анемії. Розвивається за наявності відразу двох дефектних генів, тобто при в’язці двох носіїв. В результаті такого союзу близько 25% кошенят з посліду набувають дефіцит ферменту під назвою «піруваткіназа».

Перебіг у цього захворювання негострий і поступовий. Завдяки цьому організм успішно пристосовується до анемії і не сигналізує про наявність порушення за допомогою характерних симптомів. З цієї причини дефіцит піруваткінази зазвичай визначають тільки за допомогою спеціальних тестів.

Уважні власники можуть розпізнати недобре за зниженням апетиту і втратою ваги. Додатково рекомендується звернути увагу на такі симптоми:

• збільшення обсягу живота;
• збліднення або пожовтіння слизових оболонок;
• підвищення частоти серцевих дихань;
• м’язова слабкість.

У разі гострої анемії зазвичай використовують переливання крові. Додатково може бути рекомендовано видалення селезінки. Ефективнішим лікуванням визнається трансплантація кісткового мозку, але воно має велику кількість ризиків і не застосовується на території України.

Профілактичні рекомендації

Будь-якому власнику корисно знати, на що хворіють абіссінські кішки, адже в цьому разі можна мінімізувати ризики та попередити небезпечні для життя ускладнення.

Профілактика характерних для породи захворювань включає в себе:

• Правильний підбір раціону. Енергетичні потреби організму змінюються. Вони залежать від віку, наявності кастрації, вагітності та інших чинників.
• Дотримання добової калорійності. Вихованець не повинен переїдати. Якщо у нього притуплене почуття насичення, то їжу слід давати по годинах.
• Підтримка активності. Намагайтеся приділяти спільним іграм близько 1,5 годин на день. З кошенятами можна грати ще довше, а з літніми тваринами — в межах 15-30 хвилин.
• Своєчасне лікування. Не ігноруйте тривожні симптоми і суворо дотримуйтесь усіх рекомендацій ветеринарного лікаря, щоб уникнути розвитку супутніх порушень.
• Регулярні огляди у ветклініці. Завдяки їм хворобу можна діагностувати на безсимптомній стадії перебігу, попередивши появу небезпечних ускладнень.
• Тестування племінних тварин. Це найефективніший захід профілактики, якого повинні дотримуватися всі відповідальні заводчики. За позитивного результату хворого кота або кішку необхідно усунути від розведення і каструвати, щоб унеможливити передачу хвороби новим поколінням.

Важливо відзначити, що схильність до тих чи інших хвороб у абіссінських кішок не гарантує їх розвиток. Ваш вихованець може прожити до похилого віку і жодного разу не зіткнутися з жодною з перерахованих раніше патологій, особливо за умови правильного догляду, комфортних умов утримання і тестування його батьків перед в’язкою.

Сучасні підходи до виховання домашніх улюбленців у 2025.