Хвороби бенгальських кішок: основні ознаки та методи лікування.

Бенгальська кішка — популярна гібридна порода з ефектним забарвленням і переливчастою шерстю. Її середня тривалість життя становить приблизно 12-15 років, але за умови правильного догляду може досягати і понад 20 років. Для підтримки здоров’я вихованця цієї породи важливо знати про можливі хвороби бенгальських кішок.

Грамотна профілактика здатна істотно знизити наявні ризики. З рекомендаціями щодо попередження характерних для бенгалів патологій можна ознайомитися в нашій статті. У ній ви знайдете коротку інформацію про породу та її захворювання, включно з основними симптомами, ускладненнями, способами лікування та діагностики.

Коротко про породу

Бенгали походять від диких леопардових котів, яких, як і раніше, використовують у розведенні породи. При прямому схрещуванні народжуються кошенята покоління F1. Їх в’яжуть між собою й отримують покоління F2. Кожна наступна цифра впливає на зовнішній вигляд і характер тварин. Пізніші покоління, починаючи з F4, популярні як компаньйони, а 3 перед ними переважно використовуються в племінній роботі.

Шерсть бенгальських кішок має характерний блиск, званий тікінгом. Її забарвлення завжди має який-небудь візерунок: або плями, або мармурові розводи.

Бенгали дуже активні та грайливі. Цих розумних вихованців можна навчити деяких команд.

Ключова інформація про породні захворювання

Хвороби, що трапляються у бенгальських кішок, здебільшого генетичні. Вони можуть передаватися у спадок кошенятам від їхніх хворих батьків. Незважаючи на таку особливість, ймовірність їх розвитку можна звести до мінімуму, якщо не допускати таких тварин до подальшого розведення. За своєчасне вибракування відповідає заводчик, вибору якого слід приділити особливу увагу.

Прогресуюча атрофія сітківки бенгалів (PRA-b)

Характеризується поступовим руйнуванням колбочок і паличок — фоторецепторів сітківки ока. Вони перетворюють світлову енергію на нервові імпульси, які потрапляють у мозок і за підсумком дають чітке зображення навколишнього світу. Головне завдання колбочок — розпізнавання кольорів, а паличок — забезпечення видимості за малої кількості світла, тобто в сутінках, вночі та темній кімнаті.

Внаслідок цього захворювання бенгальська кішка повністю втрачає свій зір уже за півроку життя. Але помітні для власника симптоми, наприклад, зниження активності і деяка нервозність у поведінці, з’являються тільки до 1 року. При цьому у ветклініці наявність прогресуючої атрофії сітківки можна діагностувати у кошеняти у віці 2 місяців.

Лікуванню ця патологія не піддається, але вона ніяк не впливає на тривалість життя вихованця. Як правило, сліпі кішки цілком успішно орієнтуються в просторі за допомогою свого носа, вух і вусів.

Дисплазія кульшового суглоба

Передається у спадок. Супроводжується порушенням рухової функції внаслідок поступового руйнування тазостегнового суглоба.

Ця хвороба може прогресувати у бенгальських кішок з ожирінням. До інших провокуючих чинників також слід віднести різні травми лап.

Дисплазія тазостегнового суглоба (ДТС) на початковій стадії практично не має жодних симптомів. У міру її розвитку зазвичай з’являється відчуття болю. Воно може турбувати тварину тільки при різкій зміні пози відразу після довгого сну. У цьому разі бенгальська кішка з цим захворюванням, яка прокинулася, буде більш повільною і навряд чи зуміє зірватися з місця, почувши запрошення до обіду.

До більш очевидних симптомів належать:

• кульгавість;
• завалювання корпусу під час ходьби;
• вокалізація під час огляду хворої лапи.

Лікування ДТС оперативне. Для збереження працездатності лапи видаляють голівку та шийку стегнової кістки, внаслідок чого кінцівку фіксують тільки м’язи. Консервативна терапія застосовується з метою уповільнення розвитку патології та вважається ефективною тільки на початковій стадії.

Дефіцит еритроцитарної піруваткінази (PKDef)

Піруваткіназа — це фермент, що забезпечує клітини енергією для їхньої безперебійної роботи. При її дефіциті використовуються резервні запаси, за створення яких відповідають мітохондрії. Їх немає тільки в еритроцитах. Тому за вродженої нестачі піруваткінази ці важливі клітини крові масово гинуть, що сприяє розвитку гемолітичної анемії.

Наявність порушення можна визначити за такими симптомами:

• млявий і апатичний стан;
• діарея;
• жовтушність слизових і шкірних покривів;
• погіршення або повна втрата апетиту;
• втрата ваги;
• скуйовджена і тьмяна шерсть.

Безпосередній дефіцит — це вроджена особливість, яка не піддається корекції. Тому лікують його наслідок — анемію. За цієї хвороби бенгальській кішці можуть зробити гемотрансфузію або операцію з видалення селезінки, де спостерігається масова загибель еритроцитів.

Гіпертиреоз

Це ендокринна патологія, через яку щитоподібна залоза поступово втрачає свої функції. Характеризується виробництвом занадто великої кількості гормонів Т3 і Т4. Розмір щитоподібної залози збільшується, підвищуючи ризик утворення пухлини.

До групи ризику входять літні тварини старше 8 років.

Розвитку гіпертиреозу можуть сприяти:

• аутоімунні патології;
• незбалансований раціон;
• генетична схильність;
• інфекційні захворювання;
• погана екологія.

За наявності цієї хвороби бенгальська кішка багато п’є та їсть, але при цьому все одно худне. Вона пісяє частіше, ніж зазвичай, і страждає від блювоти. Її випорожнення стає рідким, а шерсть — ламкою і тьмяною.

Варіантів лікування кілька. Наявний профіцит гормонів можна тримати під контролем за допомогою прийому спеціальних препаратів. Повного одужання можна досягти тільки за рахунок операції з видалення щитоподібної залози. Проводиться вона під загальним наркозом.

Хвороба серця бенгальських котів — гіпертрофічна кардіоміопатія

Характеризується потовщенням стінок шлуночків серця, зменшенням їхніх порожнин і збільшенням передсердь. Через це порушується нормальний кровотік, що загрожує ускладненнями у вигляді тромбоемболії та набряку легенів.

Залежно від причини, гіпертрофічну кардіоміопатію (ГКМП) поділяють на первинну і вторинну. Первинна форма прогресує вже в 1-6 років (а інколи й до 3 місяців) і зумовлена спадковістю. Вторинна форма ймовірно пов’язана з іншими патологіями, наприклад, гіпертиреозом і нирковою недостатністю, але точні причини її виникнення невідомі. Вона розвивається пізніше — приблизно в 7-10 років.

ГКМП (гіпертрофічна кардіоміопатія) невиліковна.

Терапія цієї хвороби у бенгальських кішок спрямована на уповільнення її розвитку і збереження якості життя хворого улюбленця за рахунок усунення симптомів. Прийом препаратів довічний. Їх дозування і порядок застосування можуть бути змінені за результатами контрольного УЗД серця, яке потрібно проходити на постійній основі.

На ранній стадії ГКМП (гіпертрофічна кардіоміопатія) часто не має симптомів. У міру розвитку патологічних змін у хворого вихованця збільшиться частота дихання, а слизові оболонки його пащі можуть стати блідими або синіми. Можливі періодичні непритомності.

На що найчастіше хворіють бенгальські кішки?

При дотриманні основних правил в’язки та регулярному огляді всіх племінних тварин ймовірність розвитку захворювання у бенгалів мінімальна. Але власнику цієї породи варто приділити особливу увагу профілактиці кардіоміопатії. Вона базується на регулярному проведенні УЗД серця.

Як знизити ризик розвитку хвороб у бенгальської кішки?

Заводчик породи повинен забезпечити своїм тваринам регулярний профогляд у ветеринарній клініці. Завдяки йому можна своєчасно виявити патологічні порушення на ранній стадії. Додатково рекомендується проводити спеціальні генетичні тести, що дозволяють виявити небезпечні мутації в генах.

Безпосередній власник може профілактувати набуті хвороби бенгальських кішок. Для цього важливо:

• Приділити увагу раціону і збалансувати його за нутрієнтами, згідно з поточними потребами організму вихованця.
• Заохочувати активність бенгала за допомогою ігор і годувати його в межах добової норми, щоб не допустити набір зайвої ваги.
• Хоча б раз на рік проходити базовий огляд у ветклініці.
• Не нехтувати плановою протипаразитарною обробкою та вакцинацією.
• Обов’язково доводити будь-яке лікування до кінця, навіть у разі поліпшення стану хворого улюбленця всього за кілька днів від початку приймання призначених ветеринарним лікарем препаратів.

За умови правильного догляду та утримання ваш бенгал цілком може не зіткнутися з жодною з перерахованих патологій. Тому не нехтуйте профілактикою та орієнтуйтеся на рекомендації кваліфікованих фахівців.

Таблиця з породними захворюваннями

Ключову інформацію про хвороби бенгальських кішок можна знайти в наведеній нижче таблиці. Вона наочно показує, що своєчасне вибраковування хворих тварин і безсимптомних вихованців-носіїв — найефективніший спосіб боротьби з розповсюдженням генетичних порушень, що передаються у спадок.

Бенгал — досить дорога порода, яка просто не може коштувати мало через особливості розведення. Підозріло низька ціна в оголошенні про продаж кошеняти бенгальської кішки з великою ймовірністю обумовлена відсутністю племінних документів, тобто порушенням правил в’язки. Це загрожує не тільки вадами в зовнішності та деструктивною поведінкою, а й серйозними проблемами зі здоров’ям.

Додатковий матеріал: Поширені хвороби бенгальських кішок і профілактика.