Глухота у собак: причини розвитку, життя з глухим вихованцем.

Глухота у собак буває вродженою і набутою. У другому випадку вона часто піддається лікуванню, а в першому власнику доводиться звикати до спілкування за допомогою міміки і жестів.

Глухота у собак – досить серйозна патологія, що передбачає перегляд наявного догляду. Лікування допомагає не у всіх випадках, тому власникам доводиться адаптувати вихованця до нового життя. На це йде багато сил і терпіння, тому до виникнення проблеми варто подбати про заходи її профілактики.

Коли можна підозрювати глухоту у собаки: тривожні дзвіночки

Найпростіше зрозуміти, чи чують цуценята. Вони починають проявляти реакцію на те, що відбувається навколо, приблизно на 2-му тижні життя. Якщо до цього моменту цуценя все ще не реагує на звуки, то висока ймовірність вродженої патології.

Помітити порушення в більш зрілому віці складніше, оскільки симптоматика проявляється поступово і рідко включає больовий синдром. Більша частина змін пов’язана з поведінкою:

• ігнорування клички;
• зниження активності та збільшення тривалості сну;
• збереження міцного сну при гучних звуках (вихованець прокидається тільки від дотиків);
• ляк від несподіваних дотиків або раптової появи;
• дезорієнтація в просторі (тварина губиться в звичній обстановці або завалюється під час ходьби);
• зникнення реакції на «улюблені звуки»: клацання замка в момент повернення господарів, шурхіт пакетика з кормом або хлопання холодильника;
• відмова від ігор під час прогулянки і сильне хвилювання на відкритому просторі;
• чухання вух і струшування головою, характерні для вушних інфекцій.

Помітивши один із тривожних дзвіночків, покажіть собаку ветеринару. Порушення, виявлене на ранній стадії, успішно піддається лікуванню. Річ у тім, що до цього часу спостерігається лише погіршення слуху, а не його повна втрата.

Класифікація недуги

При лікуванні глухоти у собак важливо розібратися в її різновидах. Вроджені порушення усунути практично неможливо, а ті, що викликані травмами і хворобами, часто виявляються виліковними.

Вроджена і набута

Вроджена відхилення існує з самого народження і передається у спадок. Такий вихованець не знайомий зі звуками, тому легко пристосовується до навколишнього світу, не відчуваючи дискомфорту. Замість слуху він покладається на більш розвинені нюх і дотик.

Набутий вид зустрічається частіше. Він виникає з вини захворювань, травм слухового апарату, неврологічних порушень і вікових змін. Слух втрачається поступово, і іноді господарі виявляють недобре лише тоді, коли реакція на звуки повністю зникає.

Тимчасовий і постійний

Тимчасова втрата слуху є оборотною. Найчастіше її викликають сірчані пробки, що перешкоджають вільному переміщенню звуків. Після усунення причини стан тварини стабілізується.

Несприятливий прогноз характерний для постійного виду. До нього відноситься набута і стареча глухота у собак, а також незворотні ускладнення, викликані інфекціями і травмами.

Односторонній і двосторонній

Якщо собака втратила слух частково, то таке порушення називають туговухістю. Залежно від кількості уражених вух, патологію відносять до односторонньої або двосторонньої.

Раптовий, гострий, хронічний

Для раптової туговухості характерна різка втрата звичної функції протягом декількох годин. Це відбувається під впливом новоутворень, порушень кровообігу, вірусних інфекцій і травм. Після усунення першопричини слух може відновитися повністю або частково.

Якщо ж втрата слуху розтягується на 1-3 доби, то її відносять до гострої. Без своєчасної допомоги собака стає повністю глухою.

Хронічне порушення розтягується на кілька місяців. Стан може поступово погіршуватися або стабілізуватися на певному етапі.

Причини втрати слуху у собаки

Тугоухість пояснюється безліччю причин, тому дуже важливо перевірити вихованця на найпоширеніші. Це допоможе визначити оборотність ситуації, що виникла.

Порушення з народження

Вроджені аномалії невиліковні. Тварин з таким діагнозом виключають з племінної роботи і обов’язково стерилізують, щоб попередити передачу гена тугоухості майбутньому поколінню.

Травми слухового проходу і вух, в тому числі купірування

Проблеми з вухами нерідко виникають через травми і механічні пошкодження. До них відносяться:

• Пошкодження барабанної перетинки. Її розрив полегшує проходження шкідливих мікроорганізмів, що викликають інфекції середнього і внутрішнього вуха. Барабанну перетинку пошкоджують гучні звуки (вибухові петарди), різкі перепади тиску (подорожі літаком), ватні палички, що використовуються для чищення, і удари по голові. У потерпілої тварини виникають сильні болі, а з вух виділяється кров і гній.
• Неправильне купірування. Якщо стандарт породи передбачає повне видалення вушної раковини, то таку операцію можна довіряти тільки перевіреним хірургам. Будь-яка помилка може обернутися заростанням слухового проходу.

Відновити пошкоджену перетинку можна за допомогою хірургічного втручання. Якщо ж пошкодження незначне, то вона заростає сама.

Неврологічні розлади

Ще одна причина глухоти у собак – патології ЦНС: інсульти, черепно-мозкові травми, водянка головного мозку. Тугоухість тут вторинна, тому при своєчасному лікуванні першопричини вихованець знову починає чути.

Захворювання та інфекції

Якщо собака стала погано чути, то її варто перевірити на наявність кліщів, запалення слухового проходу та головного мозку. До найпоширеніших захворювань, що викликають втрату слуху, відносяться:

• Отодектоз. Вушні паразити, що харчуються шматочками епідермісу, викликають сильний свербіж. Тварина розчісує вуха до крові, а всередині вушних раковин з’являються коричневі корости і наліт.
• Отит. Запалення вушної раковини супроводжується набряком слухового проходу і гнійними виділеннями. У більшості випадків від патології страждає тільки одне вухо.
• Менінгіт. Патологію можна розпізнати за надзвичайною чутливістю до дотиків, лихоманкою, блювотою, порушенням ходи і прогресивним паралічем.

Всі перераховані захворювання можуть стати причиною не тільки втрати слуху, але і більш серйозних ускладнень. Вихованець може загинути, не дочекавшись початку лікування.

Похилий вік

Зношення організму в результаті старіння є природним і незворотним. Стареча глухота у собак з’являється після 7 років. У цьому віці тварини давно знають звички своїх господарів, тому швидко адаптуються до спілкування через жести і міміку.

Сильне забруднення (пробка)

При відсутності гігієни в слуховому каналі накопичуються бруд і сірка. Згодом вони утворюють пробку, що перекриває прохід. Закупорку може викликати і сторонній предмет, що застряг у вусі.

Незалежно від причини, тварину краще показати ветеринару, оскільки самостійне вилучення може призвести до проштовхування пробки у внутрішнє вухо.

Новоутворення в вушних каналах

Як яскравий приклад можна навести церунозну аденому, яка виростає у вушному проході, перекриваючи канал. Найчастіше буває одностороння аденома, але іноді зустрічається і двостороння. У ряді випадків її можна розпізнати візуально, але найчастіше вона проявляється симптомами отиту.

Тварини зі схильністю

До групи ризику входять тварини, народжені від глухих батьків. Крім генетики, на ймовірність розвитку захворювання впливає порода. Найчастіше патологію діагностують у:

• аргентинських догів;
• англійських і американських бульдогів;
• тер’єрів;
• біглів;
• кокер-спанієлів;
• лабрадорів;
• далматинів;
• мармурових такс;
• німецьких вівчарок і бобтейлів;
• боксерів.

Не менш важливим є і забарвлення тварини. Тварини з білою пігментацією на вухах і голові частіше народжуються глухими, ніж їх чорноголові побратими. Сюди ж відносяться альбіноси.

Перевірка слуху

Якщо ви підозрюєте, що собака вас не чує – перевірте її реакцію на звуки в домашніх умовах. Після отримання позитивного результату можна буде звернутися за допомогою до ветеринарної клініки, щоб пройти більш детальне дослідження.

У домашніх умовах

Перевірити вихованця можна під час сну. Спробуйте впустити на підлогу зв’язку ключів, голосно плеснути в долоні або голосно прокричати кличку. Відсутність реакції підтвердить ваші побоювання.

Глухого цуценя допоможе визначити його агресивність. Воно не чує вереск інших малюків під час болючих укусів, тому не здатне контролювати їх силу. Також варто відзначити сам гавкіт. Особини, глухі від народження, не вміють гавкати, тому вони спілкуються за допомогою завивання і писку. Будьте пильні: деякі породи в принципі не вміють гавкати, до найвідоміших відносяться басенджі і сіба-іну.

Дослідження у ветеринарній клініці

Для постановки діагнозу лікар вивчає реакцію на звуки та досліджує вуха отоскопом. При виявленні патології всі подальші дослідження залежать від її причини:

• рентген та МРТ, що демонструють пошкодження та закупорку;
• неврологічні обстеження, спрямовані на вивчення слухового нерва.

Більш інформативний метод дослідження – електронне тестування за допомогою BAER-тесту. В європейських країнах його проходження – обов’язкова умова для отримання допуску до розведення породи.

Електронний BAER-тест

Мінімальний вік для дослідження – 35 днів. Тривалість тестування займає близько 15 хвилин. Незважаючи на безболісність, випробовуваним вводять невелику дозу наркозу. Це виключає занепокоєння і неадекватну реакцію на демонстровані звукові сигнали.

Під час процедури на вихованця надягають навушники, через які йому подають різноманітні сигнали. За результатами біоелектричної реакції стовбура головного мозку ветеринар визначає вид туговухості та її причину.

Яке лікування може допомогти

Якщо патологія виявляється набутою, то лікування будується на усуненні причини, що її викликала. Запалення, зумовлені інфекцією, лікують антибіотиками і протизапальними препаратами.

Сторонні предмети акуратно витягують пінцетом або оперативним шляхом. Більш серйозне втручання потрібне для висічення новоутворень. Невеликі рани після обробки антисептиком заростають самостійно, тому для відновлення слуху треба запастися терпінням.

Закупорку усувають механічним або медикаментозним очищенням, використовуючи препарати для розчинення вушної сірки. Після отримання докладної інструкції від ветеринара це легко зробити самостійно.

Слуховий апарат для вихованця

Вроджені аномалії рідко виправляються слуховими апаратами, а набуті (за винятком старечої глухоти) успішно піддаються звичайному лікуванню. Висока ціна на такі прилади часто виявляється невиправданою, тому їх варто купувати тільки при наявності фінансової можливості.

В інших випадках ветеринари рекомендують звикнути до виниклої проблеми, не піддаватися паніці і зайнятися вихованням вихованця в нових для нього умовах.

Як утримувати і виховувати глуху собаку

Основне завдання власника – забезпечити своєму улюбленцю насичене і повноцінне життя, незважаючи на виниклі труднощі. Собаки швидко навчаються, тому в процесі адаптації достатньо дотримуватися наступних порад:

• Уникайте жалю. Через регулярні поблажки вихованець швидко навчиться маніпулювати і втратить самостійність.
• Будьте послідовні. Не переходьте від одного вправи до іншого, не дочекавшись виконання попереднього.
• Використовуйте жести і міміку. Їх можна підглянути в навчальному відео або придумати самостійно.
• Придбайте віброошийник і ультразвуковий свисток. Ці інструменти істотно спрощують дресирування.

До дотиків треба навчати дуже плавно, щоб виробити позитивну реакцію. Для пробудження тварини досить просто піднести руку до її носа. Відчувши знайомий запах, вона прокинеться і не злякається від несподіванки.

Територію приватного будинку рекомендується огородити парканом, а спальне місце – розмістити подалі від галасливих приміщень. При наближенні до вихованця використовуйте гучні хлопки. Вони створюють вібрацію, виключаючи переляк через раптову появу.

Обов’язково закріпіть на нашийнику жетон з номером вашого телефону і кличкою тварини. Під час прогулянок в темряві використовуйте ліхтарик або світловий браслет, щоб вихованець не втрачав вас з поля зору. Пам’ятайте, що він не чує звуки машин та інших небезпечних об’єктів, тому завжди беріть з собою повідець.

Профілактика проблем зі слухом

Для запобігання проблем зі слухом рекомендується уникати переохолоджень, не допускати простудних захворювань і стежити за чистотою вух. Звертайтеся за допомогою до ветеринара при будь-яких тривожних симптомах, не чекаючи розвитку ускладнень.

Якщо у вашого вихованця діагностували глухоту – стерилізуйте його і не допускайте до розведення. Пам’ятайте, що при народженні одного глухого цуценяти стерилізують весь послід. Це виключає передачу патогенного гена наступним поколінням.

Глуха собака не сильно відрізняється від більш здорових побратимів. Завдяки розвиненому нюху і дотику вона нерідко перевершує інших тварин. Власнику залишається лише допомогти розвинути їй ці навички за допомогою регулярних тренувань. Новий варіант спілкування має багато нюансів, але з часом до нього цілком можна звикнути.