Герпесвірус у кішок.

Герпесвірусна інфекція кішок, інакше звана ринотрахеїтом — це вірусне захворювання верхніх дихальних шляхів. Збудник герпесвірусу кішок (FHV) є одним із найпоширеніших вірусів сімейства котячих, він трапляється майже у 90 % цих тварин.

Вірус FHV не передається людині, тому для своїх власників кішка не є загрозою зараження.

Інфікування в більшості випадків відбувається в ранньому віці, коли кішка вилизує кошенят. Вірус передається малюкам разом зі слиною матері. FHV є латентною, хронічною інфекцією. Практично всі заражені особини залишаються носіями інфекції на все життя. В організмі такої тварини вірус періодично активується, у зв’язку з цим навіть у домашньої кішки, яка ніколи не залишає будинок, з’являються респіраторні симптоми. Причини активації точно не встановлені, вчені припускають, що активне розмноження вірусу провокується стресом.

Симптоматика

Симптоми цього захворювання візуально помітні навіть для людини, далекої від ветеринарії:

Ураження очей

• запалення, почервоніння і набряк кон’юнктиви,
• гнійні виділення з-під повік у недавно народжених кошенят,
• помутніння ока,
• ураження рогівки, ерозії, виразки і навіть прорив;

Респіраторні прояви

• чхання,
• кашель,
• закладеність носових проходів,
• виділення з носа (слизові або гнійні);
• поганий апетит або повна його відсутність;
• втрата нюху;
• шкірні виразки в області морди;
• виразки на язиці та в порожнині пащі;
• підвищення температури;
• млявість і апатія;
• неврологічні симптоми.

Діагностика

Основним тестом для встановлення діагнозу герпесвірусної інфекції служить ПЛР (полімеразна ланцюгова реакція). Це дослідження, спрямоване на пошук ДНК вірусу у взятому у тварини зразку біоматеріалу. Цей тест дуже чутливий, але його недолік у тому, що з його допомогою не можна відрізнити вакцинальний штам вірусу від польового. Внаслідок цього результат дослідження може бути хибнопозитивним.

Також отримання хибнопозитивного або хибнонегативного діагнозу можливе в разі порушення правил забору аналізів, правил преаналітики і транспортування.

Лікування герпесу у кішок

Лікування FHV є симптоматичним, спрямоване на полегшення загального стану тварини. Терапія полягає в проведенні таких заходів:

• промивання очей, носа, видалення виділень;
• інгаляції небулайзером із фізіологічним або муколітичним розчином;
• прийом противірусних препаратів за призначенням лікаря, наприклад, Фамцикловіру;
• антибіотикотерапія для боротьби із вторинним запаленням (за необхідності);
• інтенсивна терапія з крапельницями, знеболенням і моніторингом основних життєвих показників у стаціонарі — за тяжкого перебігу захворювання;
• стимуляція апетиту тварини, тобто включення в раціон різних смачно-пахучих кормів, слабке підігрівання їжі;
• встановлення езофагостоми або назогастрального зонда, якщо тварина самостійно їсти не хоче;
• мінімізація стресів, кішки дуже чутливі до емоційних потрясінь.

Важливо відзначити, що герпесвірусне захворювання дуже часто протікає в сукупності з іншими інфекціями верхніх дихальних шляхів. У таких випадках вкрай необхідна кваліфікована допомога лікаря-ветеринара.

Профілактика

Основний захід профілактики FHV — вакцинація кошенят з 6 по 16 тиждень від народження. Такі вікові рамки дуже важливі: в цьому випадку імунітет матері, що вбирається кошенятами з її молоком, не заважає формуватися власному імунітету тварини.

Схема вакцинації:

• у 6 тижнів;
• повторна вакцинація через 3-4 тижні до досягнення 16-тижневого віку;
• подальша вакцинація згідно з обраним графіком.

Зазвичай першу вакцину у ветеринарній клініці роблять у 8 або 12 тижнів. Важливо наголосити на необхідності закінчення дитячої вакцинації в 16 тижнів. Звична багатьом схема щеплень у 2 і 3 місяці давно залишилася в минулому.

У зовнішньому середовищі вірус малостійкий, поза організмом кішки живе до 18 годин і знищується майже будь-яким дезінфектантом. Інактивується за 56° через 5 хвилин; а за 37° — через 3 години.

Що принесе 2025 рік власникам тварин.