Дегельмінтизація собак: що це таке, необхідність і особливості проведення процедури.

Дегельмінтизація собак – один із методів профілактики гельмінтозів. Інфікований вихованець, який залишився без обробки, може отримати важкі ускладнення і передати хворобу своїм господарям.

Гельмінти, тобто глисти, однаково небезпечні для тварин і людей. Не знаючи, як часто проводити дегельмінтизацію собак, господар ризикує не тільки здоров’ям вихованця, але і всієї своєї родини. Важка форма інвазії загрожує серйозними ускладненнями і навіть загибеллю зараженого. Єдиний надійний спосіб захисту – своєчасна обробка протипаразитарними препаратами.

Що таке дегельмінтизація

Дегельмінтизація собак – заходи, спрямовані на знищення вже наявних паразитів або попередження їх появи. Для зараження не обов’язково контактувати з інфікованою твариною безпосередньо. Яйця передаються через укуси комах, виділяються разом з фекаліями хворого вихованця, потрапляють на грунт і розносяться людським взуттям. Імовірність зараження є навіть у тих вихованців, які практично не виходять за поріг будинку.

Дегельмінтизацію проводять у вигляді згодовування тварині таблетки або рідини, що містить згубні для паразитів речовини. В окремих випадках можливе застосування крапель і паст.

Коли потрібно глистогонити собак і цуценят

Терміни проведення дегельмінтизації залежать від її мети. При профілактиці зараження тварин обробляють одноразово, а при лікуванні гельмінтозів препарати від глистів дають двічі.

При захворюванні тільки однієї тварини проглистогонити доведеться не тільки її, але і всіх інших вихованців. Це виключить подальше поширення паразитів.

Вперше

Першу дегельмінтизацію цуценят проводять у тритижневому віці. Використовувані препарати знищують лише дорослих особин, тому відкладені яйця доводиться знищувати повторно. З цією метою процедуру повторюють через 10-12 днів.

Рекомендований термін дегельмінтизації цуценят може змінюватися. Це характерно для дрібних порід собак, що важать менше 500 г. Всі рекомендації будуть надані в інструкції до засобу.

Схема дегельмінтизації цуценят залежить від вакцинації. Введення вакцини хворим або ослабленим тваринам загрожує серйозними ускладненнями, тому за 2-4 тижні до тварин прийнято глистогонити. Антигельмінтики виключають зараження до 2 місяців, дозволяючи прищепити особину від , парагрипу, лептоспірозу, інфекційного гепатиту і .

Захист від глистів поширюється і на терміни ревакцинації. Додаткова обробка потрібна тільки перед щепленням від сказу, що проводиться після зміни зубів.

Перед щепленням

Правила підготовки до вакцинації включають обов’язкову обробку від глистів. Після щеплення всі сили організму спрямовані на боротьбу з введеною мікродозою вірусу. Імунна система тимчасово слабшає, тому нещодавно щеплений вихованець більш вразливий перед інфекціями і паразитами. Якщо його не проглистогонити заздалегідь, то допустимо 2 варіанти розвитку подій:

• зараження введеним вірусом за умови зараження глистами на момент щеплення;
• зараження глистами після обробки через слабку імунну відповідь.

Антигельмінтики дають за 7-20 днів до щеплення. Якщо тварина вже заражена паразитами, то процедуру відкладають до їх знищення.

Іноді про відсутність обробки від гельмінтів згадують тільки після щеплення. Якщо господар повністю впевнений у здоров’ї свого вихованця, то тварину глистогонять через кілька днів після введення вакцини, попередньо проконсультувавшись з ветеринаром. Це виключає подвійне навантаження на організм.

Профілактика і частота процедури

Після року життя обробку проводять 1 раз на 3-6 місяців, відштовхуючись від особливостей годування і вигулу. Щоквартально глистогонять вихованців, які харчуються сирим м’ясом і субпродуктами. Годування промисловими кормами більш безпечне, але тільки в тому випадку, коли вони не куплені на вагу. Також часті процедури потрібні тваринам з вільним доступом до вулиці, що підвищує ймовірність зараження після обнюхування фекалій або зустрічі з інфікованим вихованцем.

Позапланова обробка можлива при виїзді за кордон або перед швидким в’язкою. Прийом антигельмінтиків і негативні результати аналізів фіксуються у ветеринарному паспорті.

На відміну від виду годування і регулярності прогулянок, розмір улюбленця не впливає на частоту його дегельмінтизації. Цей показник враховується тільки при визначенні дозування. Дорослим і великим особинам дають по 1 таблетці на кожні 10 кг ваги (дозування може відрізнятися в залежності від обраного препарату). Якщо ж вихованцеві менше року або його розмір менше 10 кг, то таблетку ділять на кілька прийомів. Дозування може відрізнятися в залежності від препарату і форми його випуску – обов’язково читайте інструкцію.

При лікуванні від глистів

При виявленні тривожних ознак, що вказують на наявність паразитів, здайте аналізи. Після постановки діагнозу хворого двічі обробляють від глистів з інтервалом в тиждень-два. Це допомагає знищити не тільки дорослих особин, але і личинки, що вилупилися з яєць.

Перед прийомом антигельмінтних препаратів вихованця перевіряють на блошину інвазію. Блохи – переносники яєць гельмінтів. Якщо їх не знищити, то вони погіршать захворювання.

Особливості процедури

Ветеринари рекомендують приймати антигельмінтики за годину до ранкового годування, якщо в інструкції не вказано інше. Відразу після їжі в шлунку підвищується кислотність. Прийом препаратів під час травлення може призвести до порушення всмоктуваності та зміни властивостей лікарських речовин.

Крім часу, потрібно враховувати стан імунної системи. Всі антигельмінтики токсичні і важко переносяться ослабленими тваринами. Цуценят, вагітних і годуючих самок глистогонять з особливою обережністю.

У цуценят

Раннє щеплення посліду пояснюється високою ймовірністю зараження собачими аскаридами – токсокарами. Інфікування личинками паразитів не є небезпечним для вагітної самки, тому гельмінтоз неможливо відстежити без лабораторної діагностики. Замість майбутньої матері гельмінти атакують її малюків, заражаючи їх через плаценту або грудне молоко. Без прийому антигельмінтиків у інфікованого посліду відзначається сильне виснаження і затримка в рості.

Малюкам підбирають однокомпонентні ліки з щадним впливом на організм: Каніквантел, Мільбемакс і Мілпразон. Прийом перерахованих антигельмінтиків виключає закупорку кишечника, викликану надмірним скупченням загиблих глистів. Подібний ефект спостерігається при використанні дорослих комплексних препаратів з більш потужною дією. Мінус ліків, розроблених для цуценят – більш тривалий термін використання, що пояснюється меншою дозуванням.

При появі побічних ефектів (блювота, пронос, апатія) відразу ж зверніться до ветеринара. Для мінімізації дії токсинів протипаразитарні ліки рекомендується застосовувати разом з сорбентами, що прискорюють виведення шкідливих речовин з організму.

При появі побічних ефектів (блювання, пронос, апатія) негайно зверніться до ветеринара. Для мінімізації дії токсинів протипаразитарні ліки рекомендується застосовувати разом із сорбентами, що прискорюють виведення шкідливих речовин з організму.

У вагітних і годуючих сук

Прийом протиглистних препаратів під час вагітності небажаний. Дія активних речовин може призвести до відхилень у розвитку ембріонів або спровокувати викидень. Замість вимушеного лікування краще заздалегідь проглистогонити вихованку – за 2 тижні до в’язки. Також не забудьте перевірити документи, що підтверджують відсутність глистів у партнера.

При зараженні токсокарами небезпека для матері виникає при різкій зміні гормонального фону, що провокує міграцію личинок в легені і кишечник. У цих органах паразити перетворюються на дорослих особин, починаючи отруювати організм.

При виявленні гельмінтозу обробка допускається тільки в 2-й половині вагітності, коли у ембріонів з’являються всі внутрішні органи. Вагітним самкам дозволено прийом Дронтала Плюс, Мільбемакса і Празитела. Лікування проводять під контролем ветеринара.

Через 3 тижні після народження посліду глистогонять не тільки цуценят, але і їх маму. Якщо за цей період у неї як і раніше присутні токсокари – малюків тимчасово ізолюють.

Протипоказання та негативні наслідки

Часте вживання та неправильне дозування можуть призвести до важкого отруєння, тому перед застосуванням антигельмінтиків проконсультуйтеся з ветеринаром. Регулярне здавання аналізів допоможе виявити вид паразита та уникнути прийому комплексних ліків з більш згубним впливом на організм.

До протипоказань прийому антигельмінтиків відносяться:

• сильне виснаження і ослаблення імунітету, пов’язані з блошиною інвазією, недавно проведеною операцією, малим віком або хронічними захворюваннями;
• ранні терміни вагітності та лактація.

Крім токсичних речовин, що містяться в протипаразитарних препаратах, негативний вплив на організм мають продукти життєдіяльності гельмінтів. Через вже існуючу інтоксикацію у тварини можуть з’явитися такі побічні ефекти:

• слизове блювання і водяниста діарея;
• відмова від їжі і води;
• порушення координації;
• розширення зіниць;
• збліднення або посиніння слизових;
• судоми;
• підсилене слиновиділення;
• запор з повною відсутністю дефекації.

Для мінімізації дії токсинів дайте вихованцеві сорбент і зверніться до ветеринарної клініки. Самостійне викликання блювоти або інші способи першої допомоги можуть погіршити стан тварини.

При сильній інвазії (її симптоми – блювота і діарея з живими гельмінтами) рекомендується проводити дегельмінтизацію у ветеринарній клініці під наглядом лікарів, оскільки велика кількість гельмінтів може викликати закупорку кишечника і сильну інтоксикацію – і тоді пацієнту буде потрібна інфузійна та симптоматична терапія.

Види препаратів від глистів

Препарати для дегельмінтизації собак і цуценят відрізняються за ступенем токсичності. Ліки для дорослих тварин є більш потужними. Через підвищену кількість активної речовини ефект від застосування проявляється швидше.

Антигельмінтик може боротися тільки з одним видом паразитів або атакувати відразу декілька. Завдяки різноманітності лікарських форм його легко підібрати, відштовхуючись від особливостей конкретної тварини і переваг господаря.

Таблетки

Найпоширеніша лікарська форма, що приваблює довгим терміном зберігання. Завдяки нанесенню спеціальної оболонки активні речовини переносяться в певний відділ ШКТ, не розчиняючись у роті.

До числа найпопулярніших таблеток входять такі торгові марки:

• Празіцид;
• Дронтал Плюс;
• Мілбемакс;
• Азінокс;
• Каніквантел;
• Профендер;
• Діронет;
• Прател;
• Енвайр;
• Фебтал.

Серед основних недоліків ветеринари відзначають уповільнену дію, оскільки таблетка потребує багато часу для розчинення. Ця лікарська форма не підходить улюбленцям, які страждають від нападів блювоти, викликаної ліками. Активна речовина просто не встигне всмоктатися в період затишшя між нападами.

Ще один мінус – неприємний смак, що перешкоджає самостійному прийому. Для успішного проковтування ліків господарі використовують спеціальні обманки, ховаючи таблетки в фарш або іншу смачну їжу. Також можна розтовкти ліки, розбавити водою і приготувати суспензію, але в цьому випадку легше купити готовий варіант.

Суспензії

При подрібненні активних речовин для створення суспензії площа їх поверхні збільшується. При попаданні в організм вони контактують з більшою площею органу або тканини, що прискорює отримання ефекту.

Ця лікарська форма підходить для цуценят і собак дрібних порід, які мають проблеми з ковтанням великих таблеток. Введення рідини проходить легше завдяки шприцу-дозатору, що дозволяє відміряти потрібну порцію ліків. На кожен кілограм ваги зазвичай припадає 1 мл ліків.

До популярних суспензій відносяться:

• Празицид;
• Дронтал Джуніор;
• Прококс;
• Фебтал-комбо.

На відміну від таблеток, суспензії часто ароматизовані. Завдяки м’ясному аромату собаки охочіше ковтають ліки без сторонньої допомоги.

Мінус рідких ліків – в їхньому короткому терміні придатності та фізичній нестійкості. При зберіганні активна речовина відділяється і або піднімається вгору, або опускається вниз. Перед кожним застосуванням потрібно ретельно струшувати флакончик, щоб домогтися рівномірного розподілу утвореного осаду. В іншому випадку дія речовини буде порушена.

Краплі

Для отримання лікувального ефекту від крапель їх досить нанести на холку в місце, що виключає злизування. Пероральне введення не потрібне, що значно полегшує дії, необхідні від господаря. Витрата крапель зовсім мала, тому їх часто вибирають з метою економії.

Крім глистів, дія цієї лікарської форми спрямована на знищення кліщів, волосоїдів, бліх і комарів. Потрапивши в сальні залози, підшкірну клітковину і глибокі шари епідермісу, активні речовини перешкоджають впровадженню цих ектопаразитів.

Ветеринари рекомендують використовувати краплі:

• Інспектор Тотал С;
• Адвокат;
• Palladium Golden Defence;
• Стронгхолд.

Препарат заборонено наносити на слизові або пошкоджені ділянки шкіри. Також на 2 дні до і 2 дні після застосування доведеться виключити контакт з водою. Вона може змити захисний бар’єр на шкірі або самі краплі. Вихованець або отримає більше токсинів, або не відчує ефекту і залишиться як і раніше вразливим перед глистами.

Вплив крапель дуже щадний, тобто захисний, тому вони не підійдуть тваринам, хворим на гельмінтоз. При безпосередній інвазії доведеться підібрати більш потужний антигельмінтик.

Пасти

Паста – це висококонцентрована суспензія, отже, їхні переваги та недоліки ідентичні. Пасту легше підмішати в їжу, а завдяки ароматизаторам і м’якій консистенції тварини їдять її з тюбика.

Для глистогоніння вихованця підійде антигельмінтна паста Дірофен від компанії Api-San. Її дія спрямована на знищення цестод, трематод, нематод і волосоголовців.

Регулярна профілактика гельмінтозів дозволить захистити вашого вихованця і не допустити поширення хвороби. Обов’язково прибирайте фекалії, що залишилися після прогулянки. Підсохлі екскременти руйнуються до стану пилу, змішуючись із землею. Якщо в них були гельмінти, то будь-яка ссавець або людина, яка торкнулася зараженої землі, знаходиться в зоні ризику.