Сепсис являє собою патологічний процес токсично-інфекційного характеру. Відбувається він унаслідок рознесення патогенної мікрофлори по всьому організму з одного вогнища запалення. Сепсис у кішок супроводжується небезпечними і важкими порушеннями в області нервової системи. Крім цього спостерігаються дистрофічні зміни та інтоксикація організму.

У ветеринарії немає достовірних фактів з приводу етіології сепсису, а також єдиної думки з приводу ускладнень, які виникають на його тлі, і методів терапії. Відомо одне, що сепсис дуже небезпечна патологія, яка серйозно загрожує не тільки здоров’ю, а й життю вихованця.

Причини розвитку хвороби

Єдиного збудника, що викликає сепсис, у сучасній медицині та ветеринарії не існує. Щоразу в окремо взятому клінічному випадку причиною сепсису є різні патогенні бактеріальні мікроорганізми.

Спричиняють зараження крові та ураження внутрішніх органів як бактерії анаеробного типу, так і гемолітичні палички. Викликати розвиток сепсису можуть бактерії, що провокують газову гангрену, а також кишкова паличка або ж золотистий стафілокок.

Причиною патологічного стану в організмі кішки можуть несвоєчасно вилікувані гнійнички на шкірному покриві. Особливо небезпечні абсцеси у кішок у ділянці голови, оскільки можуть стати причиною запалення оболонок головного мозку. Пов’язано це з тим, що судини та їхні сплетення в голові більші, ніж лімфатичні судини.

Проникнути в системний кровотік патогенній мікрофлорі набагато простіше, адже на її шляху не буде особливих перешкод. Найбільша небезпека полягає в сепсисі у тварин з ослабленою імунною системою, хворих і молодих.

Існує велика ймовірність розвитку сепсису в самок одразу після родового процесу у зв’язку зі зниженням загальних сил організму. Часто пацієнтами ветеринарних клінік стають саме самки після пологів, сепсис у яких розвивається на тлі некротизації запалених тканинних структур ендометрія.

Серед інших, основними причинами сепсису у кішок є:

• гнійні ураження грудної клітки та запальні процеси в ній;
• запалення внутрішньої частини черевної стінки;
• зараження шкідливою мікрофлорою травного тракту під час інфекційних захворювань;
• порушення запального характеру в легеневих структурах і гепаторенальній системі;
• запалення оболонок серцевого м’яза інфекційного типу;
• запалення матки гнійного характеру;
• запалення кісткових структур (остеомієліти);
• поверхневі ранові поверхні на шкірі внаслідок укусів, опіків або ж порізів.

У деяких випадках, причиною чому у кішки розвинувся сепсис стає спляча інфекція в організмі. Так, спляча інфекція спостерігається в уражених карієсом зубах, ранах, що зарубцювалися, врослого чужорідного тіла в тканинах шкіри. Такий вид зараження крові рідко супроводжується відповідною симптоматикою і вважається раптовим.

Власник кішки повинен пам’ятати, що розвиток сепсису не завжди протікає гостро. Але завжди необхідна наявність первинного вогнища, що проникає через шкірні покриви або ж слизові оболонки. Вирішальну роль у цьому відіграє стан організму тварини.

Різні супутні чинники у вигляді переохолоджень або ж перегрівів, зниження реакцій імунобіологічного плану, порушення активності систем сполучних тканин, порушення роботи печінки — призводять до швидкого розвитку зараження крові.

У міру виходу патогенних мікроорганізмів із базового вогнища запалення і розташування по органах і тканинах організму, розвиваються захворювання — запалення мозкових оболонок, ендокардити, запалення суглобів. Можливий розвиток на шкірному покриві кішки та її внутрішніх органах множинних гнійничків, що свідчить про зараження стафілококовою інфекцією.

Симптоматика захворювання

Певних характерних ознак зараження крові у кішок не існує. Базовими симптомами сепсису є загальні нездужання, що мають подібну картину з іншими вірусними або бактеріальними захворюваннями.

Симптомами зараження крові є ознаки отруєння організму продуктами життєдіяльності бактерій, що розмножилися. Основними є:

• підвищення температурних показників тіла до позначок вище 40 градусів (можливе різке зниження температури нижче 37 градусів, характеризуючись сильним ознобом);
• почастішання серцевих скорочень;
• зміни в характері дихальних актів (сильне почастішання);
• під час проведення лабораторних аналізів можлива зміна показників картини крові (різкий стрибок у лейкоцитарній формулі — зниження або ж підвищення).

Розвиток сепсису може характеризуватися недостатністю одного або ж кількох органів одразу — зниженням показників артеріального тиску, спадом пульсу, різкою відмовою від їжі та води, депресивними станами і гіперемією видимих слизових оболонок.

Піємія також характеризується проникненням інфекційних агентів у багато тканин і органів із подальшим утворенням у них великих і дрібних гнійників. Гарячкові стани мають нападоподібну специфіку, змінюючись кожні кілька днів. У ветеринарній медицині розрізняють кілька ступенів сепсису залежно від клінічної картини:

• Блискавична — розвиток характеризується кількома годинами, симптоматика наростає швидко і різко. У разі несвоєчасного звернення до лікаря, розвивається такий стан як септичний шок. Для блискавичної форми сепсису характерна висока смертність і надзвичайно важкий перебіг.
• Гостра — характеризується швидким початком із субфебрильними показниками температури. Гарячкові стани присутні постійно, не змінюючись.
• Підгостра — для неї характерний поступовий розвиток патології зі слабко вираженими симптомами.
• Хронічний перебіг — характеризується слабким розвитком, постійною слабкістю тварини, субфебрильними значеннями.

Лікування та діагностика сепсису

Лікування сепсису у кішок залежить від ступеня пошкодження внутрішніх органів і локалізації вогнища ураження. Залежно від цього ветеринарний фахівець розробляє індивідуальний курс терапії.

Для адекватного лікування необхідно розрізняти форми патології. Так, найнебезпечнішим і найважчим станом є септичний шок. При розвитку цієї форми уражаються судинна система та міокард, знижується тиск в артеріях, а летальність становить понад 82%.

Більш м’якою формою є важкий сепсис. Для нього характерне пошкодження кількох органів, а також розвиток ацидозу системного характеру та кисневого голодування мозку. Звичайне зараження крові прирівнюється до легких форм, які добре піддаються своєчасно проведеній терапії. Летальний результат можливий при звичайному сепсисі і становить близько 13%, але залежить від своєчасності звернення до лікаря.

Перш ніж лікувати сепсис, кваліфікований лікар проводить клінічний ретельний огляд та інші діагностичні заходи. Серед них розрізняють:

• загальний аналіз крові;
• взяття мазка крові з посівом на поживних середовищах;
• біохімічний аналіз крові (дає змогу своєчасно визначити недокрів’я, що розвивається, і знижене вироблення тромбоцитів);
• ультразвукова діагностика і рентгенографія (дають змогу дати візуальний огляд первинного вогнища інфекції).

Терапія сепсису передбачає комплексний підхід, що поєднує в собі реанімаційні заходи, які дають змогу стабілізувати загальний стан вихованця. Основа лікування — дезінтоксикація. Виконується ця процедура за допомогою крапельного вливання сольових розчинів і діуретиків.

Важливим є усунення первинного вогнища запалення (якщо воно розташовується на шкірі за допомогою хірургічного втручання). А також введення препаратів, що підтримують роботу міокарда і судин організму пацієнта. Широко застосовуються розчини колоїдів.

Хворій тварині забезпечують кисневе лікування. Підбір антибіотиків має бути здійснений винятково ветеринарним фахівцем, оскільки препарати з бактерицидною дією спричиняють масову загибель патогенної мікрофлори, провокуючи масовий викид ендотоксинів і розвиток септичного шоку.

Пацієнту проводять парентеральне введення їжі, що дає змогу зберегти слизову оболонку від подразнень, а також підвищує прогноз на одужання.

Профілактика сепсису полягає у своєчасному наданні допомоги тварині при появі гнійничкових процесів на шкірі. Важливо запобігати розвитку сепсису шляхом своєчасного звернення до лікаря за найменших проявів нездоров’я.

Головні інсайти 2025 року для власників тварин.