Старі собаки і нові дослідження.

Одна з найпоширеніших помилок про собак полягає в тому, що один людський рік дорівнює семи собачим. І її вже неодноразово спростовували. У недавньому дослідженні, опублікованому в журналі Cell Systems, викладаються нові дані для порівняння віку собак і людини.

Усі ссавці переживають одну й ту саму загальну часову шкалу розвитку: народження, дитинство, юність, статеве дозрівання, дорослішання і смерть. Учені давно шукають конкретні біологічні події, які визначають, коли відбуваються ці життєві стадії. Один зі способів вивчення такої прогресії включає епігенетику — зміни експресії генів, викликані факторами, відмінними від самої послідовності ДНК. Порівнюючи, коли і які епігенетичні зміни відбуваються в певні періоди розвитку у людей і собак, вчені сподіваються отримати конкретне уявлення про старіння людини.

Дослідники зосередили свою увагу на одному типі епігенетичних змін, що називається метилюванням, — процесі, в якому молекули, звані метильними групами, прикріплюються до певних послідовностей ДНК, зазвичай частин гена. Приєднання до цих ділянок ДНК ефективно переводить ген у «вимкнене» положення. Наразі дослідники встановили, що у людей патерни метилювання з часом передбачувано змінюються. Ці шаблони дали змогу створити математичні моделі, які можуть точно визначати вік людини — так званий «епігенетичний годинник».

Але цей епігенетичний годинник був успішним тільки в передбаченні віку людини. Схоже, він не може бути застосований до інших видів, таких як миші, собаки і вовки. Щоб зрозуміти, чому їхній епігенетичний годинник відрізняється від людського, дослідники спочатку вивчили епігенетичні зміни впродовж життя собаки та порівняли з результатами, отриманими у людей.

Собаки — корисна модель для таких порівнянь, тому що більша частина їхнього довкілля, дієти, хімічного впливу, а також фізіологічних моделей і моделей розвитку подібні до людських.

«Собаки мають ті самі біологічні ознаки старіння, що й люди, але це відбувається в стислі строки, в середньому від 10 до 15 років порівняно з понад 70 роками у людей. Це робить собак безцінними моделями для вивчення генетики старіння у ссавців, включно з людиною», — сказала Елейн Острандер, доктор філософії, заслужений дослідник Національного інституту охорони здоров’я і співавтор статті.

Доктор Острандер та її колеги з лабораторії Трея Ідекера в Каліфорнійському університеті в Сан-Дієго взяли зразки крові у 104 собак, здебільшого лабрадорів-ретриверів, віком від чотирьох тижнів до 16 років. Вони також отримали раніше опубліковані патерни метилювання від 320 осіб віком від 1 до 103 років. Потім дослідники вивчили і порівняли патерни метилювання в обох видів. Ґрунтуючись на даних, дослідники визначили аналогічні моделі метилювання, пов’язані з віком.

Дослідження також показало, що групи конкретних генів, які беруть участь у розвитку, можуть пояснити більшу частину схожості патернів метилювання під час старіння у собак і людей. «Ці результати припускають, що старіння можна частково пояснити безперервним потоком змін, що починаються в процесі розвитку», — сказав доктор Ідекер.

Щоб провести порівняння, дослідники порівняли старіючого лабрадора ретривера зі старіючим Томом Генксом. Вони використовували лабрадорів, тому що вивчали саме таких собак. І вони використовували Тома Генкса, тому що, ну, всі знають Тома Генкса.

Дослідники також спробували зіставити людський епігенетичний годинник із собачим, вивівши свою формулу для перетворення собачих років на людські. Для обчислення ви маєте помножити натуральний логарифм віку собаки в роках на 16, а потім додати 31. Нова формула складніша, ніж метод «множення на сім». Коли собаки і люди переживають схожі фізіологічні етапи, такі як дитинство, юність і старіння, нова формула дає розумні оцінки еквівалентного віку. Наприклад, 8 тижнів у собак приблизно відповідають 9 місяцям у людей, що відповідає дитячій стадії як у цуценят, так і у немовлят. Очікувана тривалість життя лабрадорів-ретриверів, що становить 12 років, відповідає 70 рокам у людей — середній тривалості життя у світі.

Група визнає, що ця формула багато в чому ґрунтується на даних, отриманих тільки від лабрадорів. Отже, для перевірки та узагальнення формули потрібні подальші дослідження з іншими породами собак. Оскільки у різних порід собак різна тривалість життя, формули можуть відрізнятися.

Собаки схожі на людей навіть поведінкою

Інші дослідження також показують, що собаки багато в чому схожі на нас, наприклад, як вони поводяться в підлітковому і літньому віці. Люди з віком стають більш спокійними, терплячими та приємними. Зовсім недавно віденські дослідники виявили, що характер собак з часом змінюється. Усі собаки в дослідженні були бордер-коллі, тож дивно, що бодай одна з них поводилася як доросла, що передбачає певний спокій, замисленість, які, здається, не характерні для цієї породи, з її запеклим бажанням постійно переслідувати овець, дітей чи фрісбі.

У дослідженні брали участь бордер-коллі, які були частиною проекту «Розумна собака» Віденського університету. Вони пройшли безліч тестів. В одному з них незнайомець входить у кімнату і гладить собаку. В іншому власники одягають своїх собак у людські футболки. П’ята частина власників собак зізналася, що робила це раніше самостійно, а не в дослідницьких цілях. В іншому тесті власники протягом хвилини або близько того махали сосискою на очах собаки, але поза її досяжністю. Для цього навіть знадобилося схвалення комісії з етики, і собаки отримали сосиски після завершення тесту. Дослідники виявили, що собаки дійсно змінюються з віком, як і люди. Вони стають менш активними і менш тривожними. Але один з авторів дослідження, Борбалу Турчан з Університету Етвеша Лоранда в Будапешті, зазначив, що це стосується не всіх собак.

Інші вчені нещодавно повідомили, що собаки-підлітки мають деякі спільні риси з людьми-підлітками, такі як «знижена здатність до навчання, концентрація і здатність реагувати на команди». Однак собаки-підлітки мучать не своїх справжніх матерів. Вони скаржаться своїм людям. Це означає подвійний удар для деяких власників домашніх тварин. Якщо у вас є людські діти-підлітки, а також собаки-підлітки, і ви всі застрягли вдома через всесвітню пандемію коронавірусу, то все, що я можу сказати, — це необхідність додаткових досліджень.

Модель для старіння

Собаки все частіше розглядаються як хороші моделі старіння людини, тому що вони страждають від нього багато в чому так само, як і люди. Проєкт «Старіння собак», збирає генетичну та іншу інформацію від величезної кількості домашніх собак і розміщує її на своєму вебсайті, мета дослідження — «Довге та здоровіше життя для всіх собак… і їхніх людей».

У 2018 році співдиректор проекту Деніел. Е. Л. Проміслоу з Вашингтонського університету в Сіетлі виклав причини, через які собаки стають хорошими тваринами для вивчення старіння і отримання результатів, які допоможуть людям. По суті, вони страждають безліччю схожих недуг, таких як «ожиріння, артрит, гіпотиреоз і діабет».

Доктор Острандер зазначив: «Буде особливо цікаво вивчити породи-довгожителі, непропорційно велика кількість яких мають невеликі розміри, порівняно з породами з більш короткою тривалістю життя у великих собак. Це допоможе зіставити добре відомий взаємозв’язок між розміром скелета і тривалістю життя у собак».

Вивчення собак-довгожителів

Елінор Карлссон з Broad Institute описала свої дослідження в галузі геноміки та собак: «Одна з речей, які нас справді цікавлять, — це, перш за все, з’ясувати, чи є в ДНК собак такі речі, які справді пояснюють чому деякі з них живуть напрочуд довго».

Отже, група дослідників мала намір перевірити, чи можливо це насправді, вивчивши послідовності геному двох супер-старих собак. «Оскільки відомо, що на старіння впливають як генетичні чинники, так і чинники довкілля, ми прагнемо вивчити генетичні передумови старіння», — сказав Давид Йонас, який керував дослідженням і є дослідником кафедри етології Університету Етвеша Лоранда в Будапешті (Угорщина). «Варто зазначити, що генетичні чинники, які сприяють старінню, становлять особливий інтерес порівняно з факторами довкілля (наприклад, харчуванням, здоров’ям або фізичною активністю), оскільки перші не можуть бути змінені так швидко й ефективно, як другі».

Команда проаналізувала послідовності ДНК 22-річної та 27-річної собаки. Дослідники виявили у собак мутації, яких не було у собак середнього віку. Конкретні гени, пов’язані з екстремальним довголіттям, були пов’язані з регуляцією загибелі клітин, регуляцією кров’яного тиску і розвитком нервової системи. Кожен із них, відповідно, пов’язаний зі сповільненням вікових захворювань, про які йдеться в статті: «сенсорні зміни (наприклад, втрата слуху), системні (наприклад, високий кров’яний тиск) і нейродегенеративні розлади (наприклад, хвороба Альцгеймера)».

Дослідження також припускає, що ця інформація про гени може спонукати заводчиків віддавати перевагу довголіттю, а не тільки зовнішньому вигляду собак… але насправді це дуже складно.

«Це означало б позитивну зміну обраної ознаки (щодо тривалості здорового життя), але це неминуче змінило б і інші пов’язані характеристики, а це може негативно вплинути на інші пов’язані з нею риси», — сказав Йонас, пояснюючи, що вибір однієї складної ознаки впливає на сотні — потенційно тисячі — генів одночасно.

Крім генів, дві найстаріші собаки мали й інші спільні риси: обидві були метисами, жили в сільських районах Угорщини, їли м’ясо дичини і протягом усього свого життя спілкувалися з людьми.

Сара Шандор, співавторка рукопису дослідження, підтвердила, що ці чинники справді сприяли збільшенню тривалості життя собак. «Усі ці фактори, як повідомляється, впливають на старіння у кількох модельних організмів і людей», — сказала Шандор. «Ймовірно, їхній щоденний рівень фізичного навантаження був вищим, а споживання калорій нижчим, ніж у звичайного собаки. Було показано, що обидва фактори позитивно корелюють зі здоровим старінням і повільнішим зниженням когнітивних функцій у людей».

Шандор додала, що аутофагія, основний клітинний механізм, відповідальний за ці ефекти, «у багатьох випадках відіграє роль супресора пухлин і захисту мозку». Інше дослідження, в якому лабораторних собак годували низькокалорійною дієтою, показало, що обмеження калорій сповільнює процес старіння і захищає нервові клітини від пошкоджень.

Практики, які ви застосовуєте як власник собаки, можуть допомогти вашому хвостатому другу прожити довге, здорове і щасливе життя незалежно від генів. Еніко Кубіньї, очільник дослідження, представив список рекомендацій: регулярні огляди у ветеринара, годування дієтою, яка відповідає віку, проведення більше часу з собакою, контрольовані фізичні навантаження і зниження стресу.

Це перше у своєму роді дослідження, в якому дуже літніх собак вивчають на предмет старіння і довголіття. Щоб виконати статистичну перевірку гіпотез і визначити значущість, дослідникам потрібно ще 6-8 зразків від собак-довгожителів (як ви розумієте, таких собак важко знайти). Попереднє дослідження було вперше опубліковане у Frontiers in Genetics. Ці результати можуть бути корисними і для продовження здорової старості людей.

Кінець старіння, звичайно ж, однаковий для людини і собаки. Собаки просто добираються туди швидше. І те, що приносить користь науці, викликає великий сум у власників собак. Собаки помирають занадто рано. Але чи можемо ми на це якось вплинути?

Породні відмінності

Кожна порода має свої переваги і проблеми, і власники повинні бути готові задовольнити потреби цих собак, щоб максимізувати тривалість і якість їхнього життя, тому що реальність така, що деякі собаки генетично схильні жити набагато довше, ніж інші.

Численні дослідження засвідчили, що існує зв’язок між розміром собаки і тривалістю його життя: у більших собак тривалість життя помітно коротша, ніж у маленьких, оскільки вони старіють швидше. Проте, розмір і тривалість життя не корелюють в точності, оскільки певні типи собак особливо схильні до певних захворювань, таких як рак або проблеми з серцем.

Згідно з дослідженням «Methods and mortality results of a health survey of purebred dogs in the UK», опублікованим у Journal of Small Animal Practice, середня тривалість життя собак становила 11 років та 3 місяці (мінімум 2 місяці, максимум 23 роки та 5 місяців) і значно різнилася за породами. Найчастішими причинами смерті були — рак (27%), похилий вік (18%) і захворювання серця (11%).

Із 14 порід із найвищим середнім віком смерті (≥13 років) 21% були з групи тієї, 64% — маленькими і 14% — середніми. Повідомлялося, що довгоживучі породи помирають від хвороб, зазвичай пов’язаних зі старінням, включно з раком і хронічною нирковою недостатністю. Не дивно, що з 11 порід із найнижчим середнім віком смерті (<8 років) 6 (55%) були гігантськими, а 2 (18%) — великими. Крім того, 2 (18%) породи були середнього розміру: англійський бульдог і шарпей, в обох середній вік смерті становив лише 6-3 роки. Породи з коротким терміном життя частіше схильні до серцевих захворювань, особливо кардіоміопатії та вад клапанів, а також до шлунково-кишкових захворювань, особливо до розширення/завороту шлунка.

Породи з найвищою часткою смертності від раку за спаданням: ірландський водяний спанієль, гладкошерстий ретривер, угорська жорсткошерста вижла, бернський зенненхунд, ротвейлер, італійський спиноне, леонбергер, стаффордширський бультер’єр, вельш-тер’єр і різеншнауцер. Породи, які частіше за інших помирають від «старості», за зменшенням: лхаський апсо, манчестерський тер’єр, бордер-тер’єр, норвіч-тер’єр, керн-тер’єр, папійон, тибетський спанієль, далматин, уіппет і бородатий коллі. Породи, які частіше за інших помирають від захворювань серця, у порядку убування включали кавалер-кінг-чарльз-спанієль, норфолк-тер’єр, дирхаунд, брюссельський грифон і англійський бульдог.

Середній вік смерті в цьому дослідженні становив 11 років, що аналогічно середньому віку смерті в 12 років, визначеному в більш ранньому дослідженні у Великій Британії (Michell, 1999), та 10 рокам, визначеному в дослідженні датського кеннел-клубу (Proschowsky та ін. 2003 р.).

Чи лише порода впливає на тривалість життя?

Дослідження доктора Сільвана Урфера та його колег із Проекту з вивчення старіння собак (Вашингтонський університет), опубліковане в журналі Canine Medicine and Genetics, присвячене тривалості життя домашніх собак у США. У рамках проєкту з проблем старіння собак вивчаються чинники, що сприяють довголіттю і здоров’ю домашніх собак — те, про що ми всі хотіли б дізнатися більше.

У дослідженні взяли участь три приватні ветеринарні клініки. Дані були отримані для кожного собаки, який відвідував одну з клінік хоча б один раз протягом року, а це майже 21 000 собак. З цих собак 1535 померли протягом року (7,3%) і були включені в дослідження тривалості життя.

Середня тривалість життя склала 15,4 року, а це означає, що середня домашня собака живе трохи більше 15 років. Для сук — 15,6, для псів — 15,2. Це більше, ніж у раніше наведених дослідженнях. Різниця, ймовірно, пов’язана з відмінностями в методах дослідження. Хоча вчені кажуть, що методи, які вони використовували в цьому дослідженні, ймовірно, більш точні, вони не обов’язково репрезентативні для собак загалом.

Чистокровні чи безпородні

У цьому дослідженні чистокровні собаки прожили ненабагато довше, ніж безпородні або метиси (у статті вони називаються гібридами F1). Однак результати показують, що породи з низьким рівнем інбридингу, як правило, живуть довше, а також породи з більшими розмірами популяцій. Ймовірно, це пов’язано з великою генетичною різноманітністю.

Тривалість життя, порода і розмір собаки

Близько 62% собак у дослідженні були чистокровними. Середня тривалість життя була розрахована для 10 порід, які найчастіше зустрічаються в наборі даних. З цих порід довгожителями були йоркширський тер’єр із середньою тривалістю життя 18 років, ши-тцу — 16,5, такса — 16,3, бігль — 16,1 і чихуахуа, з тривалістю життя 16 років.

Лабрадор ретривер і золотистий ретривер були найчисельнішими в дослідженні і мали середню тривалість життя 14,3 і 14 років відповідно. Середня тривалість життя хортів становила 14,3 року, німецьких вівчарок — 13,4 року, боксерів — 13,2 року.

Не дивно, що результати показали, що маленькі собаки, як правило, живуть довше, ніж великі. Учені розділили собак на чотири групи залежно від їхньої ваги у 18 місяців: маленькі, середні, великі та гігантські. Маленькі собаки жили в середньому 16,2 року, середні собаки — 15,9 років, великі собаки — 14,3 року, а гігантські собаки — тільки 12 років. Це узгоджується з іншими дослідженнями, які показують, що маленькі собаки живуть довше.

Кастрація і тривалість життя

Результати показали, що кастровані суки та пси живуть довше за інтактних. Результати показують, що, хоча гонадектомія пов’язана зі збільшенням тривалості життя як у псів, так і у сук, цей ефект більш виражений у сук. Слід пам’ятати, що всі результати цієї статті є кореляційними і не доводять причинно-наслідкового зв’язку. Рішення про те, чи каструвати собаку і в якому віці, є складним з огляду на ризики та переваги для здоров’я.

Основні причини смерті

Вчені розглядали причину смерті як з погляду ураженої системи органів, так і з погляду процесу хвороби. Захворювання нервової системи були найчастішою причиною, якщо дивитися на систему органів. Пухлини були найчастішою причиною смерті при розгляді хворобливого процесу.

Однак є чинники здоров’я, на які ми точно можемо вплинути.

Собаки з надмірною вагою живуть недовго, і вчені підрахували, наскільки менше

Дослідження, проведене на 12 популярних породах собак, виявило середню різницю в тривалості життя між собаками з нормальною вагою і собаками з надмірною вагою або ожирінням. Дослідження Carina Salt (Центр харчування домашніх тварин WALTHAM) зі співавторами опубліковано в Journal of Veterinary Internal Medicine. Вчені вивчили деякі з найпопулярніших порід усіх розмірів, від чихуахуа і померанського шпіца до золотистих ретриверів і німецьких вівчарок. У дослідженні брали участь тільки кастровані собаки.

Співавтор професор Алекс Герман (Ліверпульський університет): «Власники часто не знають, що їхній собака страждає зайвою вагою, і багато хто може не усвідомлювати, який вплив це може чинити на здоров’я. Вони можуть не знати, що, якщо їхня улюблена тварина надто важка, вони з більшою ймовірністю страждатимуть від інших проблем, як-от захворювання суглобів, проблеми з диханням і деякі види раку, а також нижчої якості життя. Ці проблеми зі здоров’ям і благополуччям можуть істотно вплинути на тривалість їхнього життя».

Найбільші відмінності в тривалості життя були виявлені у маленьких собак. Для йоркширського тер’єра з нормальною вагою середня тривалість життя становить 16,2. Однак, якщо собака має зайву вагу, середня тривалість життя становить 13,7 року, тобто скорочується на 2,5 року. Це була найбільша виявлена різниця.

«Більшість власників домашніх тварин вважають, що життя собак і так коротке. Ці дані показують, наскільки серйозним є вплив надмірної ваги на собак.»

У великих собак різниця була менш вираженою, але у собак з надмірною вагою тривалість життя все ж була меншою. Кобель німецької вівчарки з нормальною вагою живе 12,5 років, тоді як його побратим з надмірною вагою в середньому живе тільки 12,1 року. Це була найменша різниця, виявлена в дослідженні.

Відповідні показники для сук німецьких вівчарок становлять 13,1 і 12,5 років відповідно, тоді як для самок йоркширських тер’єрів середня тривалість життя становить 15,5 за нормальної ваги і 13,5 за надмірної ваги.

Серед собак середнього розміру пси біглів із нормальною вагою живуть у середньому 15,2 року, а побратими з надмірною вагою — лише 13,2 року. Тривалість життя сук біглів із нормальною вагою становить 15,3 порівняно з 13,3 у тих, хто має надмірну вагу.

Породи, включені в дослідження: йоркширський тер’єр, померанський шпіц, чихуахуа, ши-тцу, американський кокер-спанієль, такса, бігль, пітбуль, боксер, золотистий ретривер, лабрадор-ретривер і німецька вівчарка. Результати представлені в таблиці нижче.

Дослідники вивчили анонімні дані з клінік BANFIELD Pet Hospitals з 1994 по 2015 роки. Вагу собак оцінювали за 5-бальною шкалою фізичного стану з 2010 року, а до цього за 3-бальною шкалою. Під час аналізу собаки були класифіковані як з недостатньою, надлишковою або нормальною вагою.

У дослідження було включено дані більш ніж 50 000 собак. Хоча було розглянуто тільки 12 популярних порід, цілком імовірно, що результати будуть застосовні і до інших порід.

Це дослідження не може пояснити, чому собаки з надмірною вагою, як правило, живуть менше. Крім того, ми повинні пам’ятати, що не всі собаки помирають природною смертю, їх часто присипляють через проблеми з якістю життя, і вартість лікування може зіграти в цьому не останню роль, якщо люди не можуть дозволити собі лікування.

Проте, результати показують, що якщо у вашої собаки надмірна вага, було б розумно щось із цим зробити.

Багатьом власникам важко судити про те, чи нормальна у їхнього собаки вага, а також легко можуть заперечувати проблему. Якщо ви не впевнені, запитайте свого ветеринара. Якщо у вашого собаки надмірна вага, поговоріть зі своїм ветеринаром про найкращі способи знизити вагу вашого собаки до нормальної.

Життя собак і так коротке, ці дані показують, наскільки серйозним є вплив надмірної ваги на собак і, отже, наскільки важливо підтримувати вагу вашого собаки на нормальному рівні.

Найкращі практики догляду за хвостиками у 2025.