Системне захворювання, що характеризується порушенням видільної здатності сечовивідної системи, називається ниркова недостатність. Ниркова недостатність у собак рідко діагностується на ранніх стадіях, оскільки не має характерної симптоматики.

Під час розвитку недуги шкідливі отруйні речовини накопичуються, не виводяться і надалі потрапляють у системний кровотік. У результаті розвитку патологічного процесу погіршується загальний стан організму.

У разі розвитку патологічного процесу в ниркових структурах, починають безповоротно гинути тканини нирок. У результаті цього, клітини, що залишилися, беруть на себе видільну функцію.

У ветеринарії існує низка порід собак, що мають схильність до ниркової недостатності, тому власникам цих улюбленців необхідно звернути особливу увагу під час здачі аналізів крові та сечі. До групи ризику входять самоїдські лайки, ретривери, кокер-спанієлі, ши-тцу, німецькі вівчарки.

Регулярні діагностичні дослідження з метою запобігання запущеним формам захворювання необхідні, тому що в переважній більшості симптоматика недуги проявляється тільки тоді, коли більш як половина ниркових тканин уражена незворотними диструктивними процесами.

Причини виникнення проблем із нирками

Захворювання нирок, пов’язані з поступовим руйнуванням ниркових структур, починаються не раптово. Патологічний процес умовно поділяють на кілька основних стадій, залежно від яких розвиваються характерні симптоми. Так, ниркову недостатність поділяють на:

• Компенсаторну стадію — яка триває практично весь період часу розвитку недуги. Вихованець не проявляє зовнішнього занепокоєння, почувається безумовно здоровим, активно грається і стрибає. Помітити зміни можна виключно під час здачі аналізу урини.
• Стадію прихованого перебігу — характеризується наростанням специфічних порушень у морфологічних і функціональних планах. Наявність патологічного процесу можна виявити під час загального аналізу сечі, біохімії крові, а також під час ультразвукової діагностики.
• Стадію декомпенсації — характеризується проявом зовнішніх ознак, тварина стає апатичною, має нездоровий вигляд, загальний стан стає патологічним, але вихованець може пити воду. У загальному аналізі урини спостерігаються відхилення, що свідчать про прогресування захворювання.
• Стадію термінальну — характеризується різким погіршенням стану вихованця, нирки в цей момент можуть відмовити, а тварина впадає в кому.

Гостра ниркова недостатність у собак проявляється набагато раніше, ніж хронічний вид недуги. Гостру недостатність нирок можна діагностувати на досить ранніх термінах. Виділяють кілька різновидів недостатності нирок:

• Преренальна — виникає внаслідок гострої нестачі циркулюючої крові всередині нирки. Найчастіше діагностується після проведення загальної анестезії, а також за відсутності інтубації під час виконання оперативного втручання.
• Ниркова (ренальна) — виникає найчастіше і діагностується у переважної більшості собак. Розвивається внаслідок дії на тканини ниркових структур токсичних речовин, вірусних і бактеріальних чужорідних мікроорганізмів.
• Постренальна — виникає у літніх собак, і виникає на тлі сечокам’яної хвороби, паразитарних інвазій та закупорювання жовчних проток.

Хронічна ниркова недостатність у собак розвивається набагато повільніше, ніж гостра форма. Виникає внаслідок тривалого впливу різних негативних факторів. Внаслідок інфекційних і бактеріальних уражень, нефрони поступово відмирають, що призводить до дисфункції ниркових структур. Основними причинами розвитку ниркової недостатності у собак є:

• Захворювання нирок запального типу — пієлонефрити і гломерулонефрити, які нерідко діагностують у собак, можуть стати причиною початку диструктивних процесів у нирковій тканині. Крім цього, запальний процес у нирках у разі несвоєчасно наданого лікування може стати причиною повної відмови нирки від роботи.
• Захворювання інфекційного та паразитарного типу — різні небезпечні серйозні інфекції, що проникають в організм, негативно позначаються на загальному стані організму, пошкоджуючи, зокрема, й ниркові структури. Найчастіше причиною розвитку ниркової недостатності стає лептоспіроз і кровопаразитарні недуги. У результаті виділення паразитами токсичних речовин, нирки починають поступово втрачати свої функціональні особливості.
• Амілоїдоз — захворювання генетичного характеру, характеризується повним поступовим переродженням ниркових тканин. Захворювання неможливо повністю вилікувати, але в разі своєчасного виявлення та діагностування недуги, тварині надається своєчасна допомога і подальша підтримуюча терапія.
• Системні інтоксикації організму — у зв’язку з тим, що нирки виконують особливу функцію, фільтруючи кров від токсичних речовин і солей важких металів, може спостерігатися переродження тканинних структур із подальшою втратою їхньої функціональності.
• Новоутворення на нирках кістозного типу — характеризується розвитком на паренхіматозних сечовидільних органах своєрідних пухирців, наповнених прозорою рідиною. У ветеринарії описані випадки, коли кісти були сплутані з ехінококозом або альвеококозом. Це паразитарні захворювання, що вражають не тільки нирки, а й інші органи організму вихованця. У разі своєчасної діагностики та хірургічного втручання — прогноз сприятливий і нирки можуть відновити свою функціональність, але не повністю.
• Пухлинні процеси на нирках — різні пухлини доброякісного і злоякісного характеру, вражають тварин так само часто, як і людей. Злоякісні новоутворення частіше вражають тварин після 7 річного віку.
• Сечокам’яна хвороба — частіше пошкоджує сечостатеву систему старих псів і призводить до серйозних порушень у роботі всієї сечовидільної системи, супроводжуючись запальними процесами не тільки в ниркових структурах, а й у сечовому міхурі, а також уретрі.

Унаслідок ниркової недостатності у собак, які отримують сильні медикаментозні препарати, що значно знижують процес вироблення червоних кров’яних тілець. На тлі цього може виникати анемія.

Симптоми ниркової недостатності у собак

Основна небезпека патологічних змін в організмі на тлі ниркової недостатності — практично безсимптомний перебіг. Прояв зовнішніх ознак виникає тоді, коли повністю відновити функціональні особливості ниркових структур уже не можливо.

За міцного організму тварини, недостатність нирок може проявитися тільки тоді, коли один із парних органів уже відмовив, а другий на третю частину пошкоджений. Залежно від стадії та форми недуги (гостра або хронічна), захворювання матиме низку своїх особливостей прояву.

Спільним для обох форм патології є відмова тварини від активності, пригніченість і підвищена втома. Кількість порції урини, що виділяється, починає різко збільшуватися, що пов’язано з неможливістю організмом засвоювати й утримувати необхідну рідину. Улюбленець починає ходити в туалет до 8 разів на добу. На тлі різкої втрати рідини організмом, настає зневоднення, що супроводжується різким зниженням кількості сечі.

Відсутність апетиту призводить до зниження маси тіла вихованця, а також розвитку диспепсичних розладів (виверження шлункового вмісту, проноси). Видимі слизові оболонки стають недокрівними, частота серцевих скорочень частішає, виникають набрякові явища в периферії.

Рідко, але у вихованців з нирковою недостатністю можуть спостерігатися запальні процеси ротової порожнини з появою виразок і м’язовий тремор.

Гостра форма ниркової недостатності, діагностована на перших стадіях, добре піддається лікуванню з відновленням повної або часткової функціональності. Гостра форма патології швидко розвивається і має такі характерні симптоми:

• пригнічення загального стану вихованця;
• почастішання актів сечовипускання (збільшення виділеної порції урини);
• слабкість у м’язах;
• відмова від їжі;
• почастішання серцевих скорочень;
• набряклі явища периферії;
• підвищення або ж різке зниження температурних показників тіла.

Хронічна форма ниркової недостатності характеризується прихованим перебігом, виникаючи на тлі інших небезпечних захворювань. Тривалий час стан тварини не зазнає змін, але з відмовою одного з парних органів або частковим припиненням функціональності, спостерігаються такі симптоми:

• слабкість і млявість вихованця;
• часті позиви до сечовипускання без виділень урини;
• сильне відчуття спраги (тварина постійно п’є воду);
• сухість видимих слизових оболонок;
• різкий запах аміаку з пащі;
• зниження температурних показників тіла до 37 градусів;
• брадикардія (зниження серцевих скорочень);
• поява блювотних позивів;
• виникнення набряків.

Важливо враховувати, що недостатність нирок завжди містить у собі ураження не тільки самих нирок, а й надниркових залоз, що призводить до розвитку інших симптомів. Основним є різке підвищення тиску в артеріях, що проявляється крововиливами в очному дні, зниженням зору.

При несвоєчасній діагностиці та призначенні адекватного лікування, тварина може загинути внаслідок аутоінтоксикації організму та мозкової енцефалопатії. Виникнення одного з вищеописаних симптомів — серйозний привід не відкладати візит до ветеринарного лікаря. Своєчасно надана допомога може врятувати життя пухнастому улюбленцю.

Діагностика захворювання включає в себе комплексне обстеження із застосуванням лабораторних та інструментальних методик. Візит до ветеринара передбачає збір анамнезу про стан вихованця і спосіб його життя (харчування, можливі перенесені захворювання, хронічні недуги, моціон). Далі призначаються лабораторні аналізи, що включають в себе:

• забір крові для загального аналізу;
• біохімічний аналіз крові;
• аналіз сечі.

Інструментальна діагностика передбачає застосування ультразвукових досліджень і рентгенографії. Під час постановки точного діагнозу ниркової недостатності, враховуються коливання кількості порції урини, що виділяється, за один акт сечовипускання. Також важливим для постановки діагнозу є збільшення в крові таких показників, як креатинін, сечовина і фосфор. В аналізі сечі відзначають присутність білка і глюкози.

Проведення ультразвукової діагностики допоможе визначити розміри нирок та їхні зміни на тлі патології. Так, за гострої форми недуги, нирки практично не змінюються в розмірах або іноді збільшені. Хронічна ниркова недостатність характеризується значним зменшенням (всиханням) органу щодо нормальних фізіологічних розмірів.

Лікування ниркової недостатності у собак

Лікування ниркової недостатності у собак незалежно від форми недуги, має схожу схему. Відмінність полягає в тому, що за гострої форми недостатності нирок необхідно спрямувати зусилля на усунення провокувального фактора, а у випадку з хронічним перебігом патології обов’язковим є застосування підтримуючої терапії.

Призначення лікування має проводитися виключно кваліфікованим ветеринарним лікарем і самолікування в цьому випадку категорично не рекомендується.

Якщо причиною недостатності нирок стало захворювання генетичного характеру, то повністю відновити функції нирок не надається можливим, тому прогноз при цьому обережний. Симптоматична терапія включає в себе:

• крапельниці з метою відновлення водно-електролітного та кислотно-лужного балансу (за допомогою крапельниць відбувається максимальне ефективне виведення отруйних речовин з організму, що не виводяться нирками, а для тварин зі зниженням температурних показників тіла розчини вводяться теплими);
• застосовуються ліки, що знімають спазми гладкої мускулатури, знімають позиви до виверження шлункового вмісту;
• важливим є введення препаратів, що нормалізують біохімічні показники крові, знижуючи можливість недокрів’я;
• лікування гострої ниркової недостатності, спричиненої патогенною бактеріальною мікрофлорою, охоплює курс антибіотикотерапії (тривалість терапії та дозування препаратів визначається з урахуванням індивідуальних особливостей організму тварини і ступеня пошкодження нирок);
• призначення діуретичних медикаментозних засобів дає змогу поліпшити відведення урини і запобігає переповненню сечового міхура.

У важких випадках необхідне проведення хірургічного втручання з подальшим введенням катетера. Це дає змогу знизити навантаження на сечовий міхур. Відновлення водно-електролітного балансу передбачає застосування глюкокортикостероїдних препаратів, що дають змогу пригнічувати реакції імунної системи в разі гломерулонефритів аутоімунного типу.

За необхідності, ветеринарний фахівець призначає лікарські засоби, що знижують тиск в артеріях і нормалізують прохідність крові через ниркові структури.

Препарати, що використовуються при лікуванні ниркової недостатності:

• регідратувальні та відновлювальні розчини — Реосорбілакт, Неліт, фізрозчин, розчин Рінгера-Локка;
• діуретичні ліки — Фуросемід, Маннітол, Леспенфрил;
• медикаменти для захисту слизової оболонки травної системи — Омез, Ранітидин;
• засоби для запобігання блюванню — Папаверин, Серенія, Церукал;
• медикаменти для зниження артеріального тиску — Еналаприл, Вазосан;
• препарати для нормалізації процесів кровотворення — вітаміни групи В, Рекормон, Урсоферан, Гемобаланс;
• протектори ниркових функцій — Канефрон;
• антитоксичні препарати — Лактусан, Ентросгель, Сірепар;
• серцеві медикаменти — Кокарбоксилаза, Сульфкамфокаїн, Рибоксин;
• антибіотики — Енроклоксацин;
• глюкокортикостероїди — Метипред, Дексаметазон;
• кровоспинні — Вікасол, Дицинон.

Особливе місце в лікування недостатності нирок відіграє правильне годування. Правильне харчування дає змогу знизити навантаження на нирки, допомагаючи їм швидше відновлюватися. Дієта для собак за ниркової недостатності має ґрунтуватися на кількох правилах:

• помірний вміст білкових компонентів із мінімальним вмістом фосфору (яйця, свіже м’ясо);
• виключення продуктів із високим вмістом такого елемента як фосфор (риба з кістками, субпродукти, сир);
• достатня кількість жирів (жирні сорти м’яса, вершкове масло, жовтки яєць);
• високий вміст складних вуглеводів (каші та крохмалисті овочі мають бути обов’язково присутніми в раціоні хворої тварини).

Якщо тварина харчується сухим кормом, то ветеринарний фахівець допоможе підібрати корм для собак з нирковою недостатністю, що має в складі всі необхідні компоненти, для підтримки роботи уражених органів. Гранульовані корми містять знижену кількість білкових компонентів, фосфору і натрію.

Профілактика ниркової недостатності

Заходи профілактики полягають у правильно складеному раціоні харчування тварини. Під час складання раціону важливо враховувати точність вмісту всіх корисних і поживних компонентів. Якщо тварина перебуває на натуральному годуванні, необхідно проконсультуватися з ветеринарним фахівцем з приводу введення в раціон вітамінних і мінеральних добавок.

Важливу роль у профілактиці недостатності нирок у собак відіграє своєчасне діагностування та лікування різних захворювань, що викликають запалення в ниркових структурах. Нерідко причиною гострої недостатності нирок стають не вилікувані інфекційні захворювання, що протікають важко і дають серйозні ускладнення.

Уважне ставлення до свого улюбленця і профілактичні діагностичні відвідування ветеринарного лікаря, мінімізують ризики розвитку небезпечної патології у собак.

Найкращі практики догляду за хвостиками у 2025.