Значення слова «петперент»: хайп чи усвідомлена опіка? Чи варто говорити про тварин як про рівних?

Мова відображає наше світосприйняття і впливає на те, як ми вибудовуємо стосунки з навколишнім світом. У випадку спілкування про домашніх тварин термін «власник» насамперед акцентує юридичну та споживчу оболонку: тварина — це річ, об’єкт володіння та розпорядження. Альтернативне поняття «петперент» (pet parent) вводить у дискурс ідею турботи, відповідальності та емоційного зв’язку: улюбленець — цілковитий рівноправний учасник сімейного осередку.

Мова і ставлення до тварин

Метафора власності vs. метафора сім’ї

• «Власник» асоціюється з речовими правами: контролем, розпорядженням, можливістю купувати, продавати, обмінювати.
• «Петперент» підсвічує роль турботливого опікуна, батька, матір, відповідального за добробут і розвиток живої істоти.

Як слова формують практики

• Якщо ми говоримо «власник», то логічним продовженням стає «управління» поведінкою тварини через покарання, примус та інструментальні цілі (статус, безпеку, вигоду).
• Якщо ми говоримо «опікун» або «петперент», ми неминуче фокусуємося на емоційному зв’язку, вихованні через заохочення, соціальну адаптацію, повагу до потреб вихованця.

Етичні та психологічні аспекти

• Емпатія та прив’язаність. Коли людина називає себе «петперентом», вона стає більш сприйнятливою до сигналів комфорту і дискомфорту тварини, прагне розуміти її «мову» (жести, поведінку).
• Відповідальність і довгострокові зобов’язання. Батьківська метафора передбачає відповідальність на все життя, а не тільки до швидкої зміни «власника» або відмови за складнощів.
• Соціальний вплив. Тенденція називати вихованців членами сім’ї стимулює індустрію гуманного поводження — від етичних методів дресирування до зоошанобливого дизайну осель і міських просторів.

Юридичний ракурс

• Тварини як майно. За чинним законодавством України (Цивільний кодекс) тварина розглядається як рухоме майно, хоча і з певними гарантіями захисту.
• Потреба реформи. Переведення домашніх улюбленців із категорії «речі» в категорію «істоти з правами» (аналогічно деяким європейським країнам) відкриє шлях для посилення заходів відповідальності за жорстоке поводження і створення спеціалізованих інститутів.
• Мовний інструмент. Використання в мові «петперент» підтримує міжнародні тренди правового визнання тварин суб’єктами, прискорюючи юридичні зміни.

Практичні рекомендації щодо слововживання

Замість «власник» використовуйте «опікун», «петперент», «батьки», «батьки тварини», «котобатьки», «котяча мати», «котячий батько», «котолюб», «котолюбка».

Зверніть увагу на дієслова: «сприяти розвитку», «створювати комфорт», а не «тримати», «утримувати» тварину.

Перехід від «володіння» до «опіки» — це не просто модна заміна слів. Це глибоке культурне зрушення, засноване на розумінні тварин як емоційно та інтелектуально багатших істот. Закликаючи одне одного бути «петперентами», ми не відмовляємося від відповідальності та контролю — навпаки, беремо на себе вищу планку піклування: забезпечуємо улюбленцю повноцінне життя, емоційне благополуччя та повагу. Такий підхід допомагає створити суспільство, в якому і люди, і тварини можуть взаємодіяти як рівноправні партнери та друзі, а не «власник — річ».

Що про це думають зоозахисники?

Зоозахисники в усьому світі давно порушують питання: мова, якою ми описуємо стосунки з тваринами, задає тон усій нашій взаємодії з ними. В Україні цю ідею просувають і міжнародні організації (PETA), і місцеві колегії юристів та активістів. Давайте розберемо ключові аргументи «за» відмову від формулювання «власник» на користь «піклувальник»/«опікун» («петперент») і сформуємо власну точку зору.

Мова як показник ставлення

• Слово «власник» підкреслює тварину як об’єкт власності, річ, якою можна розпоряджатися, продавати й обмінювати.
• Термін «опікун»/«петперент» навіює асоціації з відповідальністю, турботою та емоційним зв’язком, аналогічним батьківському.

Позиція PETA: «Тварина має почуття, це цілісна особистість з емоціями та інтересами, а не ваше майно» (Інгрід Ньюкірк). Заміна «власника» на «петперента» або «компаньйона» допомагає перебудувати мислення — від споживацького споживання до шанобливого співіснування.

Юридичні наслідки

• Поточний статус тварин в українському законодавстві — «особливий об’єкт цивільних прав», фактично річ, але з «природними правами» на благополуччя.
• Ініціатива Асоціації зоозахисних організацій України (Марина Суркова) пропонує визнати тварин суб’єктами права, прирівнявши їх до дітей, над якими встановлюється опіка. Тоді у тварин з’являться реальні захисники в суді (наприклад, адвокати тварин) і підвищиться ефективність розслідувань випадків жорстокого поводження.

Таке зрушення дасть змогу не тільки змінити мову, а й зміцнити інституційну відповідальність: потерпілим зможе бути сама тварина, а не тільки її господар / опікун.

Практична користь і скептицизм

• Зоозахисники підкреслюють: зміни в термінології — це не данина моді, а каталізатор морального прогресу. Зі слів виростають вчинки, а зі вчинків — культура турботи: своєчасний ветеринарний догляд, збагачувальне середовище, повага до природної поведінки.
• Скептики заперечують, що важливіші реальні дії, а не лінгвістичні інновації. Однак фахівці (Кормотех, Save Pets of Ukraine) наголошують: соціологічні опитування показують, що ті, хто називають себе «батьками» улюбленців, частіше вкладаються в їхнє благополуччя не тільки емоційно, а й фінансово.

Ключові позиції зоозахисників

• Мова задає порядок денний. Відмова від «власника» — це перший і найважливіший крок до того, щоб людина задумалася: «Чому я вважаю цю істоту своєю річчю?»
• Юридична реформа важлива, але без зміни свідомості не передбачить повного ефекту. Навіть якщо ми визнаємо тварин суб’єктами права, без масового переходу до усвідомленої «опіки» багато норм будуть формальними.
• Баланс слів і справ. Важливо не тільки називати себе «петперентом», а й реально нести відповідальність: забезпечувати вихованцеві умови, що дають змогу проявляти природну поведінку, і залучати його до участі в житті сім’ї як рівноправного компаньйона.

Зміна термінології — це інструмент, який допомагає формувати нову культуру поводження з тваринами. Але ключ до успіху — у поєднанні слів і конкретних дій: від юридичних реформ до щоденної турботи і поваги до внутрішнього світу вихованця.

Якими ще словами можна говорити про тварин як про рівних?

Мова, якою ми говоримо про стосунки з тваринами, формує наше ставлення до них. В українському дискурсі замість «власник» дедалі частіше пропонують слова, що підкреслюють турботу та рівність. Нижче — огляд уже вживаних і можливих альтернатив, їхні сильні та слабкі сторони, а також моя точка зору на те, як обрати оптимальну лексику.

Уже наявні альтернативи

Термін	Смисловий відтінок	Плюси (переваги)	Мінуси (недоліки)
Опікун / піклувальник	Формальний, юридичний: той, хто бере турботу на себе	Звучить офіційно. Близько до юридичних ініціатив	Може здаватися холодним
Петперент	Калька з англ. «pet parent» — «мама / тато» для вихованця	Емоційно, по-сімейному	Іншомовна форма, чужа мові
Компаньйон	Товариш, супутник	Підкреслює паритет і спільність життя	Менш «батьківський» статус
Підопічний	Той, за ким опікуються	Акцент на відповідальності опікуна	Акцент тільки на одній стороні (опікун)
Прийомний член сім’ї	Явно вказує на «усиновлення» і сімейний зв’язок	Сильна метафора «прийому в сім’ю»	Довго, громіздко
Усиновлення / удочеріння	Процес «усиновлення» улюбленця замість «купівлі»	Чітко позначає зміну статусу речі на статус члена сім’ї	Має на увазі юридичний процес

Додаткові варіанти та неологізми

• «Мій хвостатий (пернатий) друг» — підкреслює дружбу та рівноправність. Працює швидше в побутовому, теплому контексті.
• «Домашній партнер» — породжує асоціацію співпраці та взаємодопомоги, але може звучати занадто «діловою».
• «Сім’я для тварини» — фраза-формула, яку можна згадувати в комунікаціях під час влаштування в нові будинки: «давайте станемо сім’єю для цього кота».
• «Співмешканець» — вказує на спільне проживання на рівних, проте нівелює компонент турботи.
• «Наставник» / «координатор» — акцент на вашій участі у вихованні. Радше не підходить для простого спілкування з улюбленцем.
• Креативні метафори: «пухнастий берегиня» або «крилатий порадник» — більше для маркетингових слоганів, ніж для повсякденної мови.

Як обирати термін?

Контекст використання

• В офіційних документах краще «опікун» / «піклувальник».
• У побутовому спілкуванні та соцмережах — «петперент», «компаньйон», «друг».

Цільова аудиторія

• Для юридичних ініціатив і зоозахисних кампаній важлива формальна точність.
• Для масової освіти — прості й теплі слова («друг», «компаньйон»).

Легкість входження в мову

• Іншомовні запозичення («петперент») довго приживаються, поки не стануть звичними.
• Українські аналоги («опікун», «компаньйон») швидше приймаються широкою публікою.

Ключові моменти терміна «петперент» у мовному аспекті

• Розмаїття лексики збагачує дискусію і дає змогу знайти «своє» слово кожному: від формального «опікуна» до теплого «друга-пухнастика».
• Не варто обмежуватися однією метафорою: доречно поєднувати кілька позначень залежно від теми — юридичної, емоційної чи освітньої.
• Головне — смислове навантаження, а не звук слова. Якщо «власник» змінюється на будь-яке з перерахованих слів, але водночас ставлення залишається споживчим — ефект буде мінімальний.
• Розвиток культури спілкування з тваринами має йти паралельно з правовою реформою. Право називати вихованця «опікуном» зміцнить ідеї, а реформа статусу тварин у законі закріпить їх за ними.

Таким чином, можна використовувати в мові та на офіційному рівні широкий спектр термінів: «опікун», «петперент», «компаньйон», «друг/подруга», «прийомна сім’я для тварини», «усиновлення (адопція)» — і тим самим поступово вивести стосунки з тваринами на рівень рівноправного, дбайливого та відповідального партнерства.

Чому реєстрація права власності на тварину важлива в сучасних реаліях?

У сучасних реаліях України проблема бездоглядних і покинутих домашніх тварин стоїть особливо гостро. Відсутність обов’язкової державної реєстрації «опікунства» або права власності на домашніх улюбленців погіршує ситуацію, унеможливлюючи ефективний контроль за їхнім розмноженням, відповідальністю власників і захистом від жорстокого поводження. Розберемося, чому введення обов’язкової реєстрації має критичне значення, і представимо власну точку зору на цю тему.

Поточний стан справ

• Локальна реєстрація існує лише у великих містах (Київ, Харків, Львів, Дніпро, Одеса, Івано-Франківськ та ін.): власникам видають пластикову картку з даними про тварину та її чип.
• Державна реєстрація не обов’язкова: право власності формально не зберігається в єдиній базі, а поняття «опікун» не закріплено в законі — це лише тимчасовий статус волонтерів, які доглядають за бездомними тваринами від імені громади.

Основні проблеми за відсутності обов’язкової реєстрації

Проблема	Наслідки
Неідентифіковані тварини	Неможливо відстежити, хто кинув цуценят або кошенят на вулиці. Безвідповідальність залишається безкарною.
Неконтрольоване розмноження	Перенаселеність вулиць. Зростання популяції бездомних тварин. Тиск на притулки та волонтерів.
Складнощі в розслідуванні жорстокого поводження	У кримінальних справах потерпілим може бути тільки власник / опікун — сам вихованець юридично не суб’єкт.
Проблеми з громадським здоров’ям	Труднощі в обліку вакцинацій і стерилізації; ризик спалахів сказу та інших захворювань.

Переваги обов’язкової державної реєстрації

Трасованість і відповідальність

• Кожна тварина, що має чип і внесена до реєстру, одразу «прив’язується» до конкретної людини чи сім’ї.
• Правоохоронні органи отримують чіткі дані про власника — спрощується притягнення до відповідальності за кидок (відмову від тварини, полишення тварини) або насильство.

Контроль за розмноженням і здоров’ям

• Реєстрація може бути пов’язана з обов’язковою стерилізацією або щепленнями: у базі буде видно, хто і коли пройшов відповідні процедури.
• Знижується кількість небажаного потомства, яке найчастіше опиняється на вулиці.

Захист від крадіжок і загублених тварин

• Система працює як «єдина база даних загублених тварин»: за чіпом легко повернути улюбленця законному господареві.
• Підвищується довіра до договірних відносин при передачі вихованців: зрозуміла доля кожної тварини.

Статистичний і соціальний контроль

• Держава отримує реальні цифри щодо чисельності домашніх тварин і може планувати міську інфраструктуру (притулки, вилов, ветеринарні програми).
• Підвищується прозорість роботи волонтерських організацій і фондам легше залучати гранти та субсидії, спираючись на офіційні дані.

Можливі заперечення та шляхи вирішення

Заперечення	Рішення
Бюрократія і зайвий адміністративний контроль	Створити зручний онлайн-реєстр із мінімальними формальностями. Інтегрувати реєстрацію з візитом до ветеринара.
Фінансове навантаження на власників	Запровадити пільгу або безкоштовну реєстрацію в перші роки. Компенсувати витрати за рахунок місцевих бюджетів і грантів.
Порушення приватності	Гарантувати, що особисті дані власників будуть захищені законом і не передаватимуться третім особам.
Низька готовність населення	Паралельно запустити інформаційну кампанію про вигоди реєстрації та поліпшення захисту вихованців.

• Обов’язкова реєстрація — не бюрократична примха, а інструмент захисту. Без чіткої «прив’язки» тварини до людини всі зусилля зі скорочення кількості безпритульних, боротьби з жорстоким поводженням та охорони здоров’я вихованців приречені на частковий успіх.
• Реєстрація повинна йти у зв’язці з програмами стерилізації та вакцинації. Це знизить кількість неврахованого потомства і захистить і тварин, і людей від інфекційних захворювань.
• Публічна і юридична інтеграція формату «опікун» у статус власника. В ідеалі — визнання статусу «опікун» або «петперент» на законодавчому рівні, щоб реєстрація не мала суто технічного характеру, а зміцнювала саме відповідальність і права вихованців.
• Важливо поєднувати правові механізми та просвітництво. Законодавча база без масового інформування не змінить культурні стереотипи «твоя річ — твоє право розпоряджатися». Тому поряд із реєстрацією потрібні просвітницькі кампанії про те, що вихованець — не товар, а член сім’ї.

У результаті впровадження обов’язкової державної реєстрації домашніх тварин стане фундаментом для системної, ефективної політики у сфері захисту тварин: від профілактики бездомності до справедливого покарання за жорстоке поводження.

А навіщо ця дискусія під час війни?

На перший погляд, питання зміни термінів («власник» → «опікун»/«петперент») або юридичного визнання тварин суб’єктами права можуть здатися «не на часі» («несвоєчасним») на тлі війни. Проте досвід останніх років показує: саме в умовах кризи гостро проявляються всі ті слабкі місця, які ми раніше ігнорували. Обговорення захисту тварин і мови, яку ми використовуємо, в період війни набуває особливої гостроти і символізму.

Тварини на передовій гуманізму

Залишені в зоні АТО і тиск на притулки

• З 2014-го, коли почалися бойові дії на Донбасі, тисячі домашніх улюбленців виявилися покинутими: їх або фізично не змогли вивезти, або просто забули в паніці евакуації.
• Психологічна травма волонтерів і захисників: замість подяки рятувальникам випадала хвиля хейту — «рятуйте людей, а не тварин». Це чітко дало зрозуміти: ставлення до тварин — індикатор нашого рівня емпатії та гуманізму.

Нова хвиля безпритульності з початку 2022

• Після звільнення Київщини та інших регіонів виявили зруйновані притулки, сотні поранених і покинутих вихованців.
• За дослідженням Save Pets of Ukraine, кількість тварин під опікою волонтерів зросла на 60%. 86 % «бездомних» раніше були домашніми тваринами.

Ці цифри показують, що бездіяльність на рівні мови, права та культури відповідальності обертається реальними жертвами, стражданнями та логістичними проблемами в екстремальних умовах.

Пандемія, війна і «терапевтичні» улюбленці

• Під час пандемії та відразу після її закінчення статистика нових господарів тварин різко зросла. Війна стала новим тригером: стрес, ізоляція — люди шукають емоційну підтримку в улюбленців.
• Однак безвідповідальні рішення призводять до нових проблем: при переїзді або евакуації тварина легко опиняється залишеною «на потім», на ланцюгу, на вулиці або в притулку, який просто не в змозі прийняти всіх.

Тут дискусія про «петперентство» та «опіку» допомагає нагадати: бажання мати «терапевтичного» улюбленця повинно супроводжуватися готовністю до реальної та довгострокової турботи, навіть в умовах війни.

Чому ця розмова — частина опору?

Гуманістичні цінності як частина ідеології

• Коли Україна бореться «за цінності», захист найбеззахисніших істот — частина цього порядку денного. Рятуючи тварин, ми підтверджуємо: наше суспільство здатне виявляти співчуття навіть у полум’ї війни.
• Обговорення мови і правового статусу улюбленців — символ перемоги над прагматизмом агресора, який не щадить ні людей, ні тварин.

Практичний імпульс для реформ

• Війна загострила проблему безконтрольного розмноження і безпритульності. Підвищена кількість екстрених ситуацій виявила прогалини в законодавстві та міських програмах.
• Порушені дискусії стимулюють законодавців прискорити впровадження:
  • обов’язкової реєстрації та чіпування,
  • юридичного оформлення «опікунства» і «петперентства»,
  • відповідальності за покинутих або погано утримуваних тварин.

Замість висновку

• Війна виявила спільну слабкість — брак емпатії. Турбота про тварин під час кризи показує, наскільки глибоко ми вміємо співчувати і берегти тих, хто не може захистити себе.
• Мова і право працюють пліч-о-пліч. Перегляд термінів («власник» → «опікун»/«петперент»/«компаньйон») формує соціальне розуміння, а юридичні реформи дають інструменти контролю та відповідальності. Разом це запобігає кидкам і стражданням тварин.
• Це частина національного спротиву. Відстоюючи права та гідність найвразливіших істот, ми підтверджуємо, що Україна — країна гуманізму та зрілого громадянського суспільства, яке цінує життя в усіх його проявах.

Підсумок: обговорення захисту тварин і зміни мови у воєнний час — не забаганка чи «хайп». Це життєво важливо: воно допомагає нам зберегти гуманність, формує нові правові механізми та посилює моральний стрижень суспільства, без якого перемога над агресором була б неповною.

Готуючи статтю, також використовувала інформацію з матеріалів:

• Перехід від власників до «батьків» домашніх улюбленців: Як змінюється індустрія і чому це важливо?
• Власник собаки чи батько вихованця (петперент): ким ви себе вважаєте?
• Батьки (петперенти) вихованця або власники: хто ви?
• Чим відрізняється «батько» (петперент) вихованця від «власника»?

Розбір 2025 року — нові підходи до догляду за тваринами.