Використання клітки в корекції поведінки котів.

Клітка у тваринному світі — річ не однозначна. У зоопарках ми часто засуджуємо утримання тварин у клітках, і весь просунутий західний світ намагається наблизити умови утримання до більш природних, відмовляючись від кліток. Ми негативно ставимося до контактних зоопарків і цирків, оскільки там звірів утримують у тісних клітках, які іноді навіть забувають вчасно чистити. Клітка, практично у всіх людей, асоціюється з обмеженням свободи, жорстокістю, в’язницею та іншими жорсткими умовами утримання.

Коли на тому чи іншому етапі корекції поведінки кішки я пропоную власникам використовувати клітку, реакція буває негативна: «Як же так, кровиночку нашу, на парному м’ясі вигодувану, та у в’язницю замикати! Та вона нас зненавидить! Вона буде страждати!». І буває досить важко пояснити, що в деяких випадках використання клітки буває для кішки благом, а не покаранням.

Насправді використання клітки як корекції поведінки не передбачає те, що клітка буде в’язницею для тварини. Швидше за все, це просто спосіб обмежити простір, захистити кішку від негативного впливу середовища, обмеживши її доступ, на час, до об’єктів небажаної поведінки, щоб ця небажана поведінка пішла на спад.

У яких випадках я можу вирішити використовувати клітку для корекції поведінки котів

1. Наступальна агресія, спрямована на господаря, з наслідками у вигляді серйозних травм

Дуже часто, коли кішка починає проявляти виражену агресію на господаря або на дітей господаря, на момент звернення до фахівця питання вже стоїть руба. Багато хто і до зоопсихолога не доходить, а одразу ухвалює рішення віддати кішку або приспати. Але, якщо все ж власники звернулися до мене, першим питанням ми обговорюємо те, як нам зупинити порочне коло агресії.

Річ у тім, що агресія, якщо вона запустилася, дуже часто просто так не минає і повторюється знову і знову. Особливо, якщо причиною став гормональний збій або захворювання іншого генезу. Поки кішку не вилікують, вона буде час від часу відчувати нездужання, що може виливатися в агресивну поведінку і травми господарів. І кожен черговий напад кішки буде підкріплювати негативну асоціацію і провокувати погіршення поведінки. Наше з власником завдання, поки не усунена причина агресії, не допускати повторення нападів. Адже якщо вони повторюються, то кішка все більше цю поведінку вивчає, а господар починає все більше кішку боятися. Та й ходити щодня в травмпункт — задоволення сумнівне.

Саме тому першим кроком у корекції агресії на людину є ізоляція кішки. Звичайно ж, ізоляція в окремому приміщенні — це ідеальний варіант. Але що робити, якщо власник мешкає у квартирі-студії, або в будинку проживають маленькі діти, бабусі й дідусі, які постійно відчиняють усі двері та норовлять випустити люту кішку з ув’язнення? У цьому випадку для безпеки я раджу використовувати клітку. Так і кішка, і власники мають шанси відпочити від постійного напруження і страху, а в цей час ми спільно з власником починаємо шукати й усувати причини агресії.

2. Приручення «дикої» кішки

Якщо до мене звертаються з проханням приручити здичавілу домашню кішку або скорегувати поведінку кішки, яка панічно боїться людей, то часто ця кішка, на момент звернення, вже живе в клітці. Адже адаптацією «дикунів» часто займаються саме притулки та волонтери, у яких клітка не викликає непритомності, а є звичайним місцем утримання тварин та інструментом корекції поведінки.

Звісно ж, якщо можна в цьому випадку клітку не використовувати і власники можуть, хоча б мінімально, контролювати кішку (наприклад, якщо це просто налякане кошеня, яке шипить і яке реально взяти до рук), то потрібне буде лише окреме приміщення, де кошеня не зможе глибоко сховатися та застрягнути. Але, якщо це бойовий і активний вуличний кіт, який норовить відкусити пальці всім, хто простягне до нього руку, то без клітки тут не обійтися.

У випадку з «дикими» клітка дає змогу власникам контролювати на 100% контакт із твариною, обмежувати його, коли треба, або відновлювати взаємодію, і з точністю виконувати призначення з корекції поведінки без ризику бути покусаними або подряпаними.

Часто пари тижнів роботи в клітці вистачає для того, щоб тварина «розморозилася» і її можна було б випустити вільно гуляти кімнатою, а потім і квартирою. І що найцікавіше, буває так, що здичавілі кішки в клітці почуваються набагато спокійніше, ніж на відкритому просторі у квартирі, адже вони розуміють, що їм не потрібно одразу досліджувати та завойовувати новий величезний простір, а можна поки що розслабитися та відпочити від тягот і проблем вуличного життя та завоювання території, відгодуватися та відіспатися. І, навіть коли їх приручили, клітка залишається для них улюбленим будиночком, у який вони прагнуть повернутися ще дуже довго.

3. Останній шанс у корекції туалетних проблем

Це буває не так часто, але кішка може сформувати чітку і глибоку негативну асоціацію з туалетним лотком. Простіше кажучи, кішка починає панічно боятися будь-якого предмета, що нагадує лоток. Найчастіше причиною такої асоціації стає жорстоке покарання за промахи повз лоток або безпосередньо в лотку, або тривала хвороба, що спричиняє сильні болі під час сечовипускання або дефекації.

У таких випадках дуже важко привчити кішку до лотка, оскільки сам цей предмет настільки її лякає, що вона і підходити до нього боїться. Тут нічого не залишається, як обмежити простір кішки таким чином, щоб у неї не було й шансу сходити повз лоток, і в цьому може допомогти котяча клітка.

Спочатку, звичайно ж, кішку необхідно вилікувати. Також необхідно з’ясувати причину її промахів повз лоток, якщо це було не здоров’я, а потім вже почати привчати до того, що лоток — гарний і зручний предмет, а не катівний інструмент. Після того як у клітці кішка заново освоїть лоток на позитивному підкріпленні, можна випускати її спочатку в кімнату, а потім і у всю квартиру. Головне тут — виключити покарання і бути послідовними, підкріплюючи правильну поведінку.

Коли я в жодному разі не рекомендую використовувати клітку

1. Знайомство котів

Під час знайомства котів є кілька правил, яких необхідно дотримуватися для успіху заходу. Перше з них говорить — «дайте кішкам причину любити одна одну», друге — «рухайтеся в темпі найскромнішої кішки» і третє — «залиште кішкам вибір, дозвольте їм залишатися в зоні комфорту».

І ось третє правило клітка порушуватиме постійно. Адже якщо кішка сидить у клітці і до неї наближається інша кішка, налаштована на близький контакт, клітка не дозволить кішці всередині зберегти свою зону комфорту, бо вона не зможе втекти або відступити. Така ситуація може призвести тільки до паніки кішки всередині клітки або до агресії, що закріпить негативні асоціації між тваринами замість позитивних. А хіба цього ми хочемо, коли знайомимо кішок? Ні! Тому я вважаю за краще не використовувати в разі знайомства перенесення, клітки, решітки та інші пристосування, що стримують свободу тварини.

Я намагаюся зробити так, щоб кішка сама навчилася стримувати себе, перемикаючи увагу на власника або мотивуючись чимось, що їй важливіше за бійку з іншою твариною. Тоді при черговій зустрічі, кішки легко відволікаються одна від одної і не хочуть одна одну вбити. Клітка ж, навпаки, стримує агресію не силою волі кішки, а фізичною перешкодою. Варто таку перешкоду прибрати і агресія або страх кішки вихлюпуються, нічим не стримувані, і відбуваються бійки.

2. Довічне утримання тварини

Кілька разів я стикалася з тим, що власники, не бажаючи витрачати час на корекцію поведінки кішки, приймали рішення довічно утримувати кішку в клітці. Я не вітаю таке утримання. Кішці потрібно рухатися, потрібно задовольняти свої потреби в лазінні, отримувати емоційне навантаження, багато спілкуватися, мати свою територію (що більшу, то краще). Тому тримати кішку довічно в клітці через те, що вона псує меблі та стіни, не уживається з іншими тваринами в домі або з дітьми, пісяє абиде і т. д. жорстоко, адже ці проблеми, найчастіше, можна вирішити. До того ж, буває, що проблеми в поведінці кішки спричинені саме навколишнім середовищем, і влаштування тварини в інший дім докорінно змінює поведінку.

Якщо у власників немає часу займатися кішкою, по-моєму, чесно спробувати її прилаштувати в іншу сім’ю, а не прирікати на вічне життя в клітці.

Я напевно описала не всі випадки, коли можна або не можна застосовувати клітку в корекції поведінки, але, гадаю, і ці приклади мають вичерпно пояснити, те що клітка може бути, як ефективним способом корекції поведінки і тимчасовим будиночком, так і в’язницею з довічним ув’язненням, або неефективним інструментом. Головне розуміти, коли і як її можна і потрібно використовувати.

Технології у сфері догляду за тваринами: тренди 2025.