У чому різниця між «власниками домашніх тварин» і «петперентами»?

Наша команда LovePets UA, натрапила нещодавно на таке повідомлення у соцмережі Instagram:

Якщо чесно, ми розгубилися і не змогли одразу зорієнтуватися, що це за нове слово таке — петперент…. Перше, що спало на думку, щось з англійської, «домашній вихованець» і…

За допомогою нескладних пошуків у Google, з’ясували, що серед українців у соцмережах набуває популярності термін «петперент», який за твердженням тих, хто вживає цей новий термін, може ефективно замінити традиційне поняття «власника». Аргументується це тим, що слово «петперент» походить з англійської мови, де «pet» означає «тварина», а «parent» перекладається як «батьки», отже, воно (pet parent) має на увазі себе як «батьки» або «опікуни» для тварин.

До речі, а вам щось відомо про дане слово / термін? Будь ласка, дайте нам знати про це, через невеличке опитування в нашому Телеграм каналі:

Примітно, що цей термін «петперент», наразі присутній у соцмережах і є кілька статей в українській видачі Google. В російськомовній частині Google, ми практично нічого не знайшли, стосовно терміну «петперент». Звісно, мова йде саме про слово «петперент», а не англійською термін «pet parent».

Зі статті «Не власник тварини, а петперент. Чому важливо говорити про тварин як про рівних», ми дізналися, що введення в ужиток цього слова в Україні, було ініційовано організаціями із захисту домашніх тварин:

• Save Pets of Ukraine
• Фонд допомоги тваринам «Хвостата Банда»
• Асоціації зоозахисних організацій України

Можливо, когось не згадали. Вибачаємося, це не навмисно. Але суть у тому, що в Мережі є як прихильники нового терміна, так і його противники. Наша команда LovePets UA спробувала зібрати і проаналізувати доступну інформацію з цієї теми і підготувала цей матеріал. Давайте разом розбиратися. Без упередженості. Тверезо і відповідально.

Загальна інформація про термін «петперент» і його використання

Почнемо з того, що термін «pet parent» («петперент») став широко використовуваним у Сполучених Штатах Америки і проявив себе на початку 2000-х років. Термін «петперент» (pet parent) являє собою порівняно нове явище, яке стало все більш популярним у суспільстві, особливо серед любителів домашніх тварин. Цей термін було введено для опису ставлення людини до свого улюбленця і впровадження більш емоційного та відповідального підходу до турботи про нього. Основна відмінність між «петперентом» і традиційним «власником» домашнього улюбленця полягає в тому, яких цінностей і переконань вони дотримуються щодо своїх тварин-супутників.

Термін «pet parent» (петперент) підкреслює дбайливе і любляче ставлення, аналогічне тому, яке ми відчуваємо до своїх дітей. Ми розглядаємо наших домашніх улюбленців як повноправних членів сім’ї і тому вибираємо цей термін. У той час як вираз «власник тварини» може здаватися більш формальним і вказувати на тварину як на власність, і підкреслювати споживчий характер відносин.

Використання терміна «петперент»

• Ставлення до улюбленця як до члена сім’ї: Петперенти схильні розглядати своїх улюбленців як членів своєї сім’ї і, отже, приділяють більше уваги і турботи порівняно з традиційними власниками.
• Емоційна взаємодія: Петперенти встановлюють глибокі емоційні зв’язки з улюбленцями, виявляючи прихильність і турботу на рівні, схожому з батьківськими почуттями.
• Відповідальність і турбота: Використовуючи термін «петперент», люди висловлюють свою готовність забезпечувати вихованцям найкращі умови життя, включно з правильним харчуванням, медичним доглядом і психологічним благополуччям.
• Активна участь: Петперенти часто беруть участь в активностях і подіях, пов’язаних з улюбленцями, таких як свята, подорожі та соціальні заходи для тварин.
• Зміна ставлення до прав тварин: Використання терміна «петперент» також пов’язане зі зростаючим інтересом до прав тварин та етичного поводження з ними. Цей термін підкреслює, що вихованці не є власністю, а мають свої права на турботу і захист.

У підсумку, використання терміна «петперент» відображає еволюцію ставлення людей до своїх домашніх тварин і підкреслює важливість турботи, відповідальності та емоційного зв’язку між людиною і твариною. Цей термін акцентує прогресивний і більш гуманний підхід до ставлення до тварин.

Різниця між «петперентами» і «власниками» вихованців

Важливо розуміти, що відмінність між «петперентами» і «власниками» улюбленців полягає не тільки у використанні термінів, а й у фундаментальних переконаннях і підходах до взаємодії з тваринами. Нижче ми розглянемо ключові аспекти цієї різниці:

Ставлення до вихованця

• Власник: Термін «власник» має на увазі більш формальне і юридичне ставлення, де тварину розглядають як власність. Це може створити бар’єр між людиною і вихованцем, маючи на увазі ієрархію.
• Петперент: Термін «петперент» виражає ближче й емоційніше ставлення, де улюбленця розглядають як члена сім’ї, створюючи більш інтегровані взаємини.

Рівень турботи і відповідальності

• Власник: Власник може сприймати турботу про вихованця як обов’язок, але не завжди залучається емоційний аспект.
• Петперент: Петперенти часто більш готові приділяти більше уваги і турботи вихованцям, зокрема фізичному та емоційному догляду, що може підвищувати якість життя тварини.

Активна участь

• Власник: Власники можуть обмежуватись взаємодію з вихованцем тільки обов’язками з догляду, не завжди включаючи їх у свої повсякденні заняття.
• Петперент: Петперенти зазвичай більше залучають вихованців у своє життя, включаючи їх у розваги та соціальні події, що сприяє близьким стосункам.

Етичні та юридичні аспекти

• Власник: Термін «власник» може спрощувати розуміння ставлення до тварин як до власності, що може вплинути на підхід до їхніх прав і захисту.
• Петперент: Використання терміна «петперент» підкреслює етичний аспект і важливість поваги до прав і благополуччя тварин.

У висновку, різниця між «петперентами» і «власниками» улюбленців не обмежується тільки вибором слова. Вона виражає фундаментальну зміну у ставленні до вихованців, включно з глибшим емоційним зв’язком і відповідальним ставленням до їхнього благополуччя. Цей розрив у підході до вихованців продовжує привертати увагу суспільства і піднімати питання про те, як ми бачимо і доглядаємо за нашими пухнастими і пернатими друзями.

Термін «петперент» у США

Зі статті «Не власник тварини, а петперент. Чому важливо говорити про тварин як про рівних», яку згадували вище, ми дізнаємося, що в США понад 30% людей, які живуть із тваринами, називають себе їхніми «батьками». Підкріплюється це посиланням на опитування: One in four pet owners refer to their pet as their «child». Однак, варто зауважити, що існує й рівна кількість опитаних, які все ж таки надають перевагу терміну «власник». Серед останніх існують прихильники аргументу, що термін «петперент» є маркетинговим винаходом продавців товарів для тварин. Вони стверджують, що цей термін покликаний мотивувати клієнтів інвестувати емоційно та фінансово у своїх улюбленців на тому ж рівні, що й у своїх власних дітей.

Ось один із коментарів користувача, під статтею: Великі дебати про «улюблених батьків»:

Я не хочу бути «батьком вихованця». Я хочу бути власником вихованця. Термін «батько вихованця» здається мені дуже нещирим, він здається хибним. Ви можете не погоджуватися, але саме так я відчуваю. З використанням терміна «батько улюбленця», власники собак, зокрема, здається, почуваються вправі приводити своїх собак у місця, куди не варто приходити з тваринами, випускати своїх собак з повідця і створювати оточення, яке шкідливе для людей та інших тварин. На підтримку проти цієї тенденції я запропоную вивчити зростаючу кількість випадків укусів собак, нападів собак на сільськогосподарських тварин, нападів диких тварин, і, що найважливіше, смертельних і катастрофічних нападів на людей, зокрема на дітей, які потребують нашої підтримки. Люди важливіші за тварин. Це не лише любов. Це зміна погляду, яка шкідлива для тих, хто опиняється на шляху власників собак.

А ось і відповідь на це повідомлення, від редакції статті:

Дякую вам за ваш відгук, я щиро ціную вашу точку зору. Я хочу запропонувати вам можливість розглянути, що проблема не полягає у використанні терміна «батько вихованця», а у відсутності відповідальності, яку демонструють власники собак, на яких ви вказуєте, що призводить до цих складнощів. Проблемні власники собак існують уже дуже давно. Я не обов’язково вважаю, що всі ці проблеми виникають через зайві пустощі з боку власників собак, а скоріше через безліч інших потенційних причин — недостатнє тренування та / або соціалізацію собаки, нерозуміння основ поведінки собаки, явне порушення правил нашийників і просто лінь та байдужість. На жаль, я думаю, що описані вами проблеми продовжуватимуть виникати незалежно від того, чи називають людину «власником», «опікуном», «охоронцем», «хранителем» або «батьком вихованця». На мій погляд, поки власник собаки не візьме на себе відповідальність за свої дії (і, отже, за дії свого собаки), остаточно, термінологія, яку ми використовуємо, дійсно не має значення. Решта — всього лише слова.

У Сполучених Штатах давно існує інститут адвокатів, які охороняють основні права чотириногих супутників. Ці права включають у себе:

• Право на відсутність голоду і спраги.
• Право на надання місця для відпочинку і сну.
• Право на медичний догляд і ветеринарне обслуговування.
• Право на прояв природної поведінки, вільне пересування і взаємодію з іншими тваринами.
• Право на захист від жорстокості та насильства.

Крім терміна «петперент», також можна використовувати слова «опікун», «сім’я для тварини» для позначення людей, відповідальних за вихованців, і термін «компаньйон» для позначення самих тварин.

Яку думку висловлюють зоозахисники?

Ідею заміни терміна «власник тварини» на «піклувальник» або «опікун» активно підтримує найбільша у світі організація із захисту прав тварин PETA. Узимку 2020 року президентка організації Інгрід Ньюкірк знову закликала людей, які піклуються про вихованців, не використовувати термін «власник» і замість нього називати своїх тварин «компаньйонами».

Вона зазначила:

«Тварини мають почуття, це індивідууми з емоціями та інтересами, а не просто ваша власність. Спосіб, у який ми висловлюємося про речі, формує наші погляди на них, і тому наше спілкування щодо тварин у наших домівках також має змінюватися».

— Інгрід Ньюкірк (президентка організації із захисту прав тварин PETA)

Позиція суспільства в Україні

Реакція на такі заклики в українському інформаційному просторі виявилася різноманітною, але загалом вона звелася до саркастичних коментарів і аргументів на користь того, що важливіше дбати про тварин належним чином, ніж обговорювати слова, якими описуються стосунки з ними. Ось такий приклад:

Говорити про тварин, як про рівних, може не бути першочерговим питанням. Набагато важливіше усвідомлювати власну відповідальність за добробут тварин. На відміну від дітей, тварини не можуть вирости і стати незалежними. Домашні тварини завжди залежать від турботи та догляду з боку своїх власників. Саме дбайливе та відповідальне ставлення до тварин значно важливіше, ніж гра в слова про рівність.

Низка користувачів у соцмережах вважають це пропагандою ліберальних ідей і цінностей.

Один із користувачів стверджує:

Чоловікові та дружині нічого не заважає «ходити на ліво», якщо між ними нічого немає. І не важливо, що вони офіційно «чоловік» і «дружина». Як наслідок, хоч ти «власник», хоч «петперент» — якщо немає відповідальності по відношенню до тварини, нічого не зміниться. Потрібно не в «слова грати», а виховувати в суспільстві розуміння відповідальності перед тваринами та оточуючими людьми. У суспільстві немає розуміння того, що якщо в тебе є собака чи кіт, ти відповідаєш за нього. Ти відповідаєш за собаку, якщо він напаскудив у парку, і відповідаєш за кота, який розгромив сусідську клумбу з квітами… Відповідаєш за те, що твій собака покусав дитину… Винен, якщо собака щось підібрав на вулиці і з’їв… Володіння вихованцем, це не «улю-лю, який милий». Бо де всі ці «петперенти» були, коли з початком повномасштабної війни, вулицями бігали породисті собаки декоративних порід?

Проте зоозахисники наполягають на тому, що в Україні необхідно просувати культуру піклування про тварин як про істот, про яких люди піклуються, а не якими володіють. Асоціація зоозахисних організацій України докладає зусиль для зміни юридичної практики в цьому напрямі з метою закріплення прав тварин у Конституції країни, як розповіла юрист і віцепрезидент асоціації Марина Суркова.

Позиція бізнесу пов’язаного з тваринами в Україні

Примітно, що бізнес в Україні, пов’язаний із зоотоварами, підхопив цю ідею і почав просувати засади принципів турботи і любові до тварин, через новий термін «петперент». Ось, наприклад, точка зору великого Інтернет-магазину PETHOUSE.UA зоотоварів щодо цієї теми. Цікаво, що вони пішли не шляхом «петперент», а використовують термін «петбатьки», що є цікавою альтернативою «петперентам».

Мовний аспект терміна «петперент»

Термін або слово «петперент», є виключно англійським і просто відбувається спроба адаптувати його в українську культуру. Однак, це слово ніяк не пов’язане з українською мовою. Наприклад, деякі користувачі в соцмережах дискутують, що краще вже використовувати термін «батько вихованця», «мати вихованця» або «батьки вихованця».

Пригадується ситуація, коли діти в школі намагалися писати англомовний текст російською або українською мовою, щоб його швидше вивчити. Хороший вчитель з англійської, завжди казав, що це погана ідея. У нашому випадку, це англійське словосполучення «pet parent», написане українською мовою «пет перент». Об’єднане в одне слово «петперент».

До речі, деякі українські захисники тварин посилаються на англійське визначення терміна «петперент» у словнику Collins, який описує його як особу, що піклується про домашніх тварин.

Однак якщо ми розглянемо питання більш детально, то в англійській мові відсутній термін «петперент» як одне слово. Фраза «батько домашньої тварини» англійською мовою складається з двох слів: «pet» (домашня тварина) і «parent» (батько), що в сукупності утворює вираз «pet parent» (батько домашньої тварини). Тобто, термін «петперентс» є іншомовним або запозиченим словом.

В українському контексті близьким аналогом «петперента» може бути термін «опікун тварини».

Можливо, якщо в суспільстві є сумніви або побоювання з приводу втрати мовної чистоти або втрати національної ідентичності, то слід провести обговорення та оцінку користі й необхідності такого запровадження. Як мінімум. З іншого боку, такий підхід може відвернути увагу суспільства від початкового наміру зоозахисників, які прагнуть звернути увагу суспільства на важливі аспекти турботи про домашніх вихованців. Втручання в термінологію може відвернути суспільство від основної мети за задумом зоозахисників.

Однак, піднімати мовне питання — не будемо. Нехай цим займаються фахівці та професіонали в цій сфері.

Річ у словах чи ставленні?

Під час пошуку інформації для цієї нотатки, нам трапилася англомовна стаття: Яка різниця між «власниками домашніх тварин» і «батьками домашніх тварин»?

Нашу увагу привернуло те, що автор статті, раніше використовував термін «власник домашньої тварини». Однак, після пропозицію від знайомого, використовувати «опікун» або «батько», зрозумів, що він завжди і був немов батьком або опікуном для свого вихованця. Тобто, людина не надавала значення словам, а просто відповідально і з любов’ю ставилася до свого вихованця.

Тому, може дійсно, не таку важливу роль відіграють слова, як усвідомлення відповідальності перед тваринами? Розуміння того, що улюбленці потребують не тільки їжі, а й уваги, проявів ласки та дбайливого догляду з любов’ю.

Олена Колесникова, засновниця благодійного фонду допомоги тваринам «Хвостата Банда», вважає, що акцент потрібно робити не на словах, а на юридичній відповідальності. На думку цієї захисниці тварин, зміна ставлення до тварин може розпочатися скоріше з впровадження нових юридичних практик, ніж зі зміни термінології.

Олена Колесникова стверджує:

Більшість людей, які утримують своїх тварин у вольєрах, стверджують, що люблять своїх улюбленців, звертаються до них ласкавими словами. Однак якщо собака проводить усе своє життя, прив’язаним до ланцюга, чи можна назвати себе його «опікуном»? Де тут місце для «сім’ї»? У цьому випадку ви просто людина, яка позбавила свободи цього собаку, і я б назвала це в’язницею.

Природно, тут можна порушити питання тоді прав і свобод курей, свиней, корів…, яких вирощують на забій і вживають у їжу… Ні, ми не кепкуємо, не пересмикуємо і не намагаємося когось висміяти. Це справді ті запитання, які виникають після таких тверджень з боку зоозахисників.

Як розповідає Олена Колесникова:

Необхідно продовжувати розповідати про тварин у позитивному світлі, вчити людей, що у тварин є права і почуття, і тоді позиціонування зміниться. Зооволонтери зазвичай навіть не ставлять собі питання, як правильно це називати. Для нас тварини автоматично стають рівними людям, як діти, хоча, насправді, ми можемо використовувати термін «власник». Наприклад, організації використовують термін «власник», коли шукають відповідального за тварину, що загубилася. Водночас, коли намагаються знайти новий дім для тварини, завжди використовують поняття «сім’ї», «дому», «батьків».

Різниця між «pet» та «animal»

Варто звернути увагу, що слово «pet» в англійській мові, відноситься до домашніх вихованців. А ось слово «animal», відноситься найчастіше до загального розуміння «тварини» і найчастіше, ним описуються дикі тварини.

Як бачимо, сам термін «pet parrent» має на увазі початкове особливе ставлення до домашніх вихованців. Тут можна «зачепитися» і почати розвивати тему, а як же ставлення до інших тварин, які не потрапили до привілейованої касти особливих вихованців? Тобто, проблема в тому, що акцентуючи на необхідності особливого ставлення до домашніх тварин, забуваються базові потреби диких тварин. Немов, потрібно по-особливому ставитися до домашнього котика і песика, а лисицю можна зловити і здерти з неї шкуру. Курку або корову можна виростити і забити на м’ясо. І ні, це не крайнощі. Крайнощі, це коли починаються перегини з одного в інший бік. Без тверезого погляду на загальну ситуацію.

Повторимося, це не провокація або несерйозне ставлення з нашого боку. Навпаки, проблема в тому, що в суспільстві немає розуміння цінності життя тварин загалом. Що не можна вбивати тварин, тільки з тієї причини, що любиш полювання. Не можна жорстоко ставитися до тварини, бо це твоя власність. Тварини, не важливо, домашні вони чи дикі, заслуговують на нормальне життя. Тобто, в суспільстві немає чіткого розуміння того, що до тварин потрібно ставитися шанобливо. Принцип «pet parrent», затінює долю тих, хто не потрапив до цієї привілейованої частини вихованців. Тобто, боремося за права одних, зневажаючи права інших.

Тому, чи варто однобоко просувати ідею «петперент»? Чи допоможе це змінити розуміння в суспільстві, що життя тварин теж цінне?

Таким чином, дійсно, цей термін має на увазі особливе ставлення до домашніх улюбленців, що може викликати питання про те, як суспільство ставиться до інших тварин, включно з дикими тваринами і тваринами, які використовуються в сільському господарстві.

Проблема, якої ми з вами зараз торкнулися, стосується не тільки термінології, а й культурного ставлення до тварин загалом. Важливо обговорювати і звертати увагу на це питання, щоб сформувати більш шанобливе й етичне ставлення до всіх тварин, а не тільки до домашніх улюбленців. Це справді може потребувати окремої дискусії та зусиль з боку суспільства, щоб змінити погляди і практики, що стосуються поводження з тваринами.

З іншого боку, якщо дивитися з погляду «позитиву», використання терміна «pet parent» або «петперент», може стати відправною точкою для обговорення ширшої проблеми і створення усвідомлення того, що всі тварини заслуговують на повагу і захист.

Є над чим подумати кожному.

Процеси в’язки та конфлікти із заводчиками

Люди, які не пов’язані з розведенням собак або котів, не завжди знають, що ті, хто розводить і продає кішок і собак, називаються — «заводчиками». Далі, цікавіше. Собаку (самку) називають «продуктивницею». Пса (самця) називають «плідником» або «виробником». Це такий собі робочо-професійний сленг у спільноті заводчиків. Однак, якщо бути таким вимогливим до формулювання «власник» і «петперент», чи не бентежить тоді нікого слово «заводчик». Це ж виходить, тварин тримають наче «запліднювачів» і «збирачів», які потім «видають» новонароджених. Тобто, слово «заводчик», асоціюється із «заводом» і «виробничим процесом» на ньому.

Хтось може заперечити, що це не коректне порівняння і ніяк не пов’язане з ідеєю «петперент». Однак, якщо в ідею «петперент» вкладено сенс «відповідального і люблячого ставлення до тварин, наче до своїх дітей» у суспільстві, потрібно починати, напевно, з базових основ?

Інакше, тоді не варто дивуватися, чуючи подібне:

• «Давай купимо котика, нехай дитина грається, щоб не було сумно»
• «Загубився? Ну нічого, заведеш собі ще одного»
• «Візьми кота, щоб взимку тепліше було»
• «Ой, це ж просто кіт / собака. Не засмучуйся»

Цікаво, звідки береться таке відчуття, наче люди реально купують річ, іграшку? Може з тієї причини, що вони купили попередню «іграшку» на «заводі» в «заводчика»? Достатньо ознайомитися зі статтею «Що необхідно знати про в’язку собак?», де можна почитати докладніше процес злучки / в’язки собак і побачити весь цей «заводський процес» зсередини.

На наш погляд, важливо продовжувати обговорювати і розмірковувати про ці питання, щоб сформувати більш усвідомлене ставлення до тварин і змінити культурні практики, пов’язані з розведенням. Це так, для роздумів і здорових дискусій у цьому напрямку.

Собака: Власність чи Особистість? Дискусія про правовий та етичний статус тварин

В сучасному суспільстві все частіше постає питання про те, чи є собака лише власністю людини, чи вона має право на статус особистості. Ця дискусія частенько «вибухає» між прихильниками традиційного погляду, що тварина є майном, і тими, хто вважає, що собака — це жива істота з певними правами та власними кордонами.

Позиція 1: Собака як власність

Прихильники цієї точки зору наголошують, що собака, відповідно до законодавства, є власністю людини. У власника є документи, які підтверджують право володіння. Це означає, що у випадку крадіжки собаки винного можуть притягнути до відповідальності так само, як за крадіжку майна.

Також звертається увага на те, що людина повністю контролює життя собаки: вибирає їй їжу, іграшки, місце проживання, ветеринарне обслуговування. Тварина не може самостійно приймати рішення щодо свого життя так, як це роблять люди. Наприклад, собака не може самостійно зняти квартиру і почати жити окремо. Це аргументується тим, що собака не є особистістю в людському розумінні, оскільки вона залежить від людини протягом усього життя.

Окремо підкреслюється, що приписування собаці людських якостей може бути помилковим. Власники, які вважають своїх собак рівноправними членами сім’ї, ризикують не враховувати природні потреби тварини. Наприклад, собака виконує команди, що, на думку прихильників цієї точки зору, є доказом того, що вона не може розглядатися як особистість у людському сенсі.

Позиція 2: Собака як жива істота, а не річ

З іншого боку, є точка зору, що собака не може вважатися просто власністю, оскільки це жива істота з потребами та емоціями. Прихильники цієї думки зазначають, що собаки мають свої кордони, хоч і не можуть висловлювати їх словами. Вони спілкуються через мову тіла, що необхідно враховувати при взаємодії з ними.

Також проводиться аналогія з людьми, які мають важкі форми інвалідності та не можуть висловлювати свою думку або приймати рішення самостійно. Однак суспільство визнає їх особистостями, а не власністю. Тому важливим є питання: якщо нездатність приймати рішення не робить людину річчю, чому ж це має стосуватися тварин?

Аргументується, що законодавство не завжди є ідеальним і може змінюватися. Наприклад, раніше жінки мали значно менше прав, ніж зараз, а тварини і досі не мають достатнього правового захисту. Існує тенденція до того, що суспільство поступово визнає тварин не лише як майно, а як істот, які потребують правового захисту та етичного ставлення.

Як висновок, дискусія про статус собак залишається відкритою. З одного боку, законодавство трактує тварин як власність людини, з іншого — є тенденція до визнання їх особливого статусу як живих істот із власними потребами та правами.

Чи слід змінювати правовий статус тварин у майбутньому? Чи має суспільство переглянути своє ставлення до них? Це питання, які, ймовірно, ще довго будуть обговорюватися.

Позиція LovePets UA

Зі свого боку, наша команда LovePets UA, намагалася без упередженості і тверезо проаналізувати знайдену інфромацію на цю тему у відкритому доступі і надати її в цьому матеріалі. Ми не займаємо в цьому питанні нічию сторону і нікого не закликаємо приймати ту чи іншу точку зору з питання терміна «петперент». Віримо, що кожна мисляча і відповідальна людина, здатна зробити для себе особистий висновок з цього питання.

Ми абсолютно спокійно ставимося як до «власників», так і «петперентів». Головне, щоб і ті й інші щиро і з любов’ю дбали про тварин. При цьому, як про домашніх, так і диких. Наш портал LovePets, створений і відкритий для всіх, хто шукає перевірену і безпечну інформацію, щоб піклуватися за своїм вихованцем найкращим чином.

Зі свого боку, ми щиро бажаємо, щоб будь-яка людина, в якої є тварина, ставилася до неї з любов’ю та проявляла максимум турботи за нею, в міру своїх можливостей.

Також, у наших матеріалах, ви можете зустрічати слово / термін «люблячий власник», «власник», «хазяїн», «турботливий хазяїн» та подібні терміни із вживанням «хазяїн», «власник». Термін «петперент» не вживається в наших матеріалах (або дуже рідко). Періодично (доволі рідко) використовуємо термін «опікун».

Своєю думкою щодо цієї теми, будь ласка, діліться в коментарях. Тільки, давайте поважати почуття і точку зору інших. Без провокацій і сварок, у шанобливій формі.

Ба більше, якщо у вас є час і бажання поділитися своєю точкою зору ширше, ви можете розмістити своє есе, матеріал-роздум або просто статтю з цієї теми. І так, ми будемо раді бачити у своїх лавах представників ветеринарної медицини та зоозахисників, які готові розвивати якісний контент і просувати його в співтоваристві людей, які хочуть дбати про тварин якнайкраще.

Давайте, будь ласка, залишатися Людьми, незважаючи ні на що. Усім добра і світла.

P.S. від 28.03.2025

На жаль, цей матеріал статті за запитами «петперент», «хто такий петперент», «петперент це», був прихований з кінця 2024 року пошуковою системою Google з видачі, з незрозумілих для нас причин. Можливо, хтось подав скаргу на контент, через присутню критику на адресу «сучасним цінностям» або через зміст коментарів до матеріалу (швидше за все). Можливо, стиль написання статті пішов у розріз із «лінією партії», а може, був «проблемним» для USAID і подібним структурам, які просувають тільки те, що їм потрібно і блокують інакомислення… На жаль, тема вкрай важлива і її слід обговорювати, а не замовчувати. Наша команда підготувала низку додаткових матеріалів на цю тему:

• Перехід від власників до «батьків» домашніх улюбленців: Як змінюється індустрія і чому це важливо?
• Власник собаки чи батько вихованця (петперент): ким ви себе вважаєте?
• Батьки (петперенти) вихованця або власники: хто ви?
• Чим відрізняється «батько» (петперент) вихованця від «власника»?

Ми сподіваємося, що ці матеріали допоможуть вам глибше розібратися в темі та продовжити обговорення важливих питань, пов’язаних зі ставленням до домашніх тварин.

Розбір теми 2025 року.