Зміст статті
Всі власники домашніх кішок періодично стикаються з тим, що їхні вихованці відригують шерстяні грудочки: це абсолютно природне і нормальне явище. Але бувають ситуації, коли волоски перестають виводитися зі шлунково-кишкового тракту (ШКТ) природним шляхом, рясно накопичуються і створюють загрозу здоров’ю і навіть життю вихованців. У статті поговоримо про те, що робити, якщо шлунок або кишечник у кішки забитий шерстю, як допомогти тварині і не допустити повторення подібної ситуації.
Чому шерсть потрапляє в шлунок?
Кішки відомі своєю нелюбов’ю до води: за рідкісними винятками вони вкрай негативно ставляться до водних процедур. Однак це не заважає їм бути неймовірно охайними і уважно ставитися до власної гігієни. За підрахунками фахівців, коти витрачають на самогрумінг (умивання шерсті власним язиком) приблизно третину всього часу неспання: а якщо врахувати, що більшу частину доби вони проводять уві сні, то такі тимчасові витрати на гігієнічні процедури і справді можна вважати значними.
Подібна увага тварин до догляду за тілом продиктована не тільки любов’ю до чистоти: в першу чергу, кішки намагаються підтримувати свою шерсть «стерильною» з міркувань безпеки. Ретельно стежити за собою їх змушує інстинкт самозбереження. Адже будь-яке забруднення шерстяного покриву — це ще й джерело стороннього запаху, який може видати свого носія конкуренту або сильнішому хижакові, або стати причиною провалу на полюванні (якщо потенційна здобич відчує небезпеку і поспішить сховатися).
Таким чином, велика частина шерсті потрапляє в ШКТ кішок в процесі самостійного догляду за нею. На центральній частині їх язика розташовані щільні гачкоподібні ворсинки, загнуті назад (у напрямку до глотки). Під час самогрумінгу вони добре очищають шерсть від затверділих забруднень і сторонніх тіл, що потрапили в неї. Однак попутно вони чіпляють і відмерлі шерстинки, які вихованці не в змозі сплюнути. Потім волоски потрапляють з пащі в шлунок. Якщо їх кількість невелика — вони поступово проходять через кишечник і евакуюються з нього разом з екскрементами.
Поширений фактор, який може ускладнити ситуацію — посилене линяння. Зазвичай воно виникає за таких обставин:
- Сезонна зміна вовняного покриву: зазвичай відбувається навесні та восени, але у кішок, які весь час живуть у приміщенні з постійною температурою, може проходити цілий рік.
- Захворювання шкіри. Багато з них супроводжуються такими симптомами, як сухість, свербіж, поява лупи, висипу, ран і виразок на шкірному покриві, а також посилене випадання шерсті.
- Зараження зовнішніми паразитами. Найчастіше з них зустрічаються блохи. Їх укуси досить болючі для носіїв: супроводжуються болем, печінням, свербінням. Намагаючись впоратися з кровосисними паразитами, а також негативними відчуттями від їх укусів, кішки починають інтенсивно вилизуватися, через що в ШКТ потрапляє більша кількість шерсті, ніж зазвичай.
- Стрес. У стані нервового перенапруження багато вихованців починають посилено вилизувати шерсть. Такі дії є компенсаторною реакцією нервової системи на подразник.
Також причинами скупчення шерсті можуть стати захворювання органів шлунково-кишкового тракту, при яких порушуються їх основні функції. Нерідко вовняні грудки утворюються у літніх і малорухливих вихованців (внаслідок зниження м’язової моторики шлунка і кишечника).
Крім того, до утворення вовняних грудок у шлунку схильні представники деяких котячих порід, особливо з напівдовгою і довгою шерстю та густим підшерстям: мейн-куни, норвезькі, сибірські, перські та інші.
Як формуються вовняні грудки?
Волосся, що потрапило в шлунок кота, не розщеплюється під дією ферментів і шлункового соку. Воно складається переважно з кератину — особливого типу білка, що має високу механічну міцність і стійкий до впливу кислого шлункового середовища.
Якщо кількість шерсті, що потрапила в органи шлунково-кишкового тракту, невелика, а перистальтика (скоротлива здатність м’язів) шлунка і кишечника не порушена, то волоски залишають організм природним шляхом під час випорожнення або періодично відригуються тваринами.
При значному скупченні волоски формують щільні грудки — трихобезоари. Вони поступово ростуть і ущільнюються, а при неможливості виведення подразнюють стінки шлунка і кишечника, порушують нормальне функціонування органів травлення.
Грудка шерсті в шлунку у кішки: симптоми
На те, що шлунок кішки забитий шерстю, можуть вказувати такі ознаки:
- У вихованця знижується апетит. Якщо трихобезоар локалізується в шлунку, він займає значну частину порожнини органу і створює відчуття ситості. Тому вихованець їсть і п’є значно менше, а його організм недоотримує безліч важливих поживних речовин і вітамінів, що негативно позначається на загальному стані.
- Тварина стає млявою, відмовляється від ігор і звичної активності, більше спить. Іноді поведінка навпаки стає збудженою і навіть агресивною.
- Кішку рве грудками шерсті, іноді з домішкою корму і слизу.
- Виникає запор. Дефекація утруднена, рідкий стілець виглядає сухим і твердим, його обсяг значно менше, ніж зазвичай.
- Ще одна ознака скупчення шерсті в шлунку у кішки — збільшений в обсязі, здутий живіт. На спроби доторкнутися до області очеревини кіт реагує болісно.
При виникненні подібних симптомів слід звернутися до ветеринарного лікаря, і якщо побоювання підтвердяться, скористатися призначеним засобом для видалення шерсті зі шлунка кішки.
Можливі наслідки та ускладнення
В особливо складних випадках і за відсутності своєчасної допомоги трихобезоари можуть повністю заблокувати просвіт тонкого кишечника і спровокувати кишкову непрохідність. Це вкрай небезпечний стан, при якому тварині потрібна невідкладна хірургічна допомога. Його ознаки — постійне блювання, відсутність випорожнень, відмова від корму та води, біль в області живота. Також грудки шерсті можуть серйозно травмувати слизову оболонку кишечника, аж до розвитку некротичних процесів.
Рідше виникають ситуації, коли трихобезоар застрягає в стравоході: в цьому випадку симптоматична картина схожа з кишковою непрохідністю.
Як допомогти кішці вивести шерсть зі шлунка?
Що давати кішці від шерсті в шлунку? Це питання хвилює багатьох відповідальних господарів, які зіткнулися з цією проблемою. Для її вирішення зазвичай застосовують кілька засобів: докладніше про кожен з них поговоримо нижче. Але перш ніж використовувати будь-які препарати для виведення шерсті зі шлунка у кішок, проконсультуйтеся з ветеринарним лікарем. Фахівець оцінить стан вихованця і масштаб проблеми, а потім порадить найбільш підходящий засіб або порекомендує хірургічне лікування.
Паста від грудок шерсті для кішок
Багато ветеринарних лікарів рекомендують для виведення і профілактики утворення трихобезоарів в органах шлунково-кишкового тракту вихованців використовувати спеціальні мальт-пасти. Вони виготовлені на основі екстракту солоду (від англ. malt — солод) — замочених і пророщених насіння злакових культур. Також вони містять жири, вітаміни, мінерали та інші допоміжні компоненти. Зазвичай такі пасти привабливі для кішок за смаком і ароматом за рахунок додавання натуральних ароматизаторів.
Пасти для котів, що виводять шерсть, мають обволікаючу дію. Потрапляючи в шлунково-кишковий тракт вихованців, вони розм’якшують трихобезоари, що значно полегшує їх виведення. Високий вміст клітковини стимулює перистальтику шлунка і кишечника, дозволяючи органам швидше звільнитися від вмісту, що знаходиться в них. Крім того, пасти містять різні корисні речовини, які відновлюють кишкову мікрофлору і покращують стан шкіри і шерсті.
Таблетки для кішок від шерсті в шлунку
Являють собою мультивітамінні комплекси, виготовлені на основі рослинних, мінеральних і біоактивних речовин. Включені до їх складу компоненти прискорюють виведення шерсті зі шлунка і кишечника, усувають запори, стимулюють апетит тварин.
Інші засоби для котів від шерсті в шлунку
Виводити волосяні грудки з органів шлунково-кишкового тракту вихованців також допомагає звичайна зелена трава: придбати її можна в зоомагазинах (як вже пророщену, так і у вигляді насіння для самостійного вирощування). Найчастіше вона являє собою зелені паростки злакових культур, які багаті клітковиною і прискорюють виведення шерсті з організму.
Коли потрібна допомога ветеринарного лікаря?
Звертатися за допомогою до ветеринарної клініки при підозрі на утворення трихобезоарів у кішки необхідно в наступних випадках:
- Вихованець відмовляється від корму і води;
- Тварина не може самостійно відригнути шерсть, а пасти і таблетки не дають ефекту;
- У кота протягом декількох днів відсутній стілець;
- Спостерігаються багаторазові напади блювоти.
Діагностика трихобезоарів включає зовнішній огляд вихованця, взяття клінічного аналізу крові (для оцінки загального стану організму), рентгенографію та ультразвукове дослідження (УЗД) органів черевної порожнини.
Якщо за результатами обстеження діагноз підтверджується, ветеринарний лікар призначає відповідне лікування або приймає рішення про хірургічне видалення грудок шерсті.
Профілактика утворення вовняних грудок
Щоб уникнути проблем, пов’язаних з утворенням трихобезоарів у шлунково-кишковому тракті кішки, регулярно дотримуйтесь простих профілактичних заходів:
- Слідкуйте за здоров’ям свого вихованця, станом його шкіри та шерсті. При виявленні тривожних ознак (сухість, потьмяніння шерстяного покриву, лупа і висип на шкірі тощо) зверніться за консультацією до ветеринарної клініки.
- Використовуйте спеціальні корми. Одним із засобів для виведення трихобезоарів є спеціальні промислові корми: наприклад, сухий повнораціонний корм для дорослих кішок Purina ONE® для красивої шерсті, здорової шкіри та контролю утворення волосяних грудочок. Він ефективно виводить волосяні грудочки зі шлунка завдяки високому вмісту клітковини, а вітаміни, мінерали та поживні речовини, що входять до його складу, допомагають підтримувати красу шерсті та здоров’я шкіри улюбленця.
- Регулярно розчісуйте шерсть кішки: це допоможе своєчасно видалити більшу частину відмерлих волосків і запобігти їх потраплянню в шлунок.
- Використовуйте профілактичні засоби для виведення шерсті зі шлунка кішки (пасти, таблетки, вітамінні комплекси тощо).
- Підберіть для кота якісний, збалансований корм, що відповідає індивідуальним потребам його організму.
- Не рідше одного разу на квартал обробляйте вихованця від зовнішніх і внутрішніх паразитів.
- Організуйте для тварини максимально комфортне середовище проживання, постарайтеся виключити з її життя можливі фактори стресу.
Пам’ятайте, що запобігти проблемі набагато простіше і дешевше, ніж займатися лікуванням трихобезоарів і спровокованих ними ускладнень. Але якщо уникнути появи негативних симптомів все ж не вдалося, відразу звертайтеся за кваліфікованою ветеринарною допомогою.
⚠️ Усі висновки на нашому порталі ми пропонуємо вам прочитати і взяти до відома на ваш розсуд. Не займайтеся самолікуванням! У наших статтях ми збираємо останні наукові дані та думки авторитетних експертів у галузі здоров'я. Але пам'ятайте: поставити діагноз та призначити лікування може лише лікар.
Портал призначений для користувачів старше 13 років. Деякі матеріали можуть не підходити для дітей молодше 16 років. Ми не збираємо персональні дані у дітей молодше 13 років без згоди батьків.
