Ротвейлер: злий чи ні?

Ротвейлери — великі та м’язисті собаки, що вирізняються великою фізичною силою і витривалістю. Цю породу вивели в Німеччині в XIX столітті шляхом схрещування місцевих німецьких пастуших собак із римськими молоссами. Спочатку ротвейлери використовувалися як сторожові собаки для охорони стад, а потім стали застосовуватися поліцією і армією.

Сьогодні ці великі атлетичні собаки з характерним чорно-підпалим забарвленням користуються великою популярністю в якості компаньйонів і захисників, проте ротвейлерів часто вважають агресивними і небезпечними собаками. Так, чи правда що ротвейлери агресивні? Ці міфи ми і спробуємо розвінчати в цій статті.

Історичне призначення ротвейлерів як «сторожових» собак

Спочатку породу ротвейлер виводили в Німеччині для охорони двору і худоби. Цим великим і сильним собакам потрібно було мати гарний нюх, щоб знаходити зниклу худобу, відрізняти «своїх» і «чужих», а головне — бути готовими до активних дій у разі появи небезпеки.

Ротвейлерів століттями відбирали і тренували як справжніх «охоронців» для захисту майна від злодіїв і диких тварин. За сотні поколінь у них виробилися унікальні якості — чуйність, спостережливість, відвага і готовність захищати господаря до останнього подиху. Але незважаючи на зовнішню суворість, ротвейлери дуже прив’язливі до господарів, — тож не варто дивуватися тій обставині, що поліція і військові деяких країн досі активно використовують цих службових собак.

Ротвейлер: злий чи ні? Міф про агресивність цих собак

На жаль, укорінилася думка, що ротвейлери за своєю природою агресивні та дуже небезпечні. Їх часто зображують — ротвейлер собака-вбивця, який кидається на людей заради забави. Багато хто вважає, що ця порода непередбачувана і здатна в будь-який момент напасти навіть на господаря, проте це повністю суперечить психології ротвейлерів! Насправді вони дуже розумні й чудово розуміють, хто є членом їхньої «зграї», а хто чужинцем. До «своїх» вони завжди доброзичливі та віддані. Агресивним ротвейлер стає лише з певних причин: під час захисту господаря або своєї території, від болю або страху.

Тому безпричинна агресія ротвейлерів — це вигадка. Хоча вони і зберегли бійцівські якості своїх предків, але абсолютно адекватно реагують на ситуацію, як і належить інтелектуальним собакам. За умови правильного виховання ротвейлер стане вірним другом усієї сім’ї, включно з дітьми.

Причини прояву агресії у ротвейлерів

Як ми з’ясували, ротвейлери не злі за своєю природою, проте іноді з певних причин вони все ж можуть проявляти агресію. Розглянемо основні чинники:

1. Неправильне виховання і недостатня соціалізація. Якщо цуценя-ротвейлера ізолювати з малого віку, не привчати до інших людей і собак, можна «виростити» замкнуту агресивну тварину.
2. На агресію собаку може спровокувати стрес. Наприклад, різкий, гучний звук, біль, несподіваний напад. Ротвейлер інстинктивно відреагує на загрозу.
3. І нарешті, біль. Больовий поріг у цих собак дуже високий, але в разі сильного болю вони можуть клацнути зубами в захисному рефлексі.

Однак варто зазначити — всі ці фактори характерні для будь-якої іншої породи, а не тільки для ротвейлерів. Просто через їхню силу і розмір наслідки укусу або атаки у них можуть бути небезпечнішими.

Рекомендації з утримання та дресирування ротвейлерів

Щоб ротвейлер виріс доброзичливим і адекватним собакою, йому потрібне правильне виховання з цуценячого віку. Ось основні поради:

• Дуже важлива рання соціалізація. З перших тижнів потрібно привчати цуценя до інших людей, дітей, тварин, шуму вулиці. Це допоможе йому вирости впевненим і спокійним собакою.
• Слід заохочувати домінантність, але в розумних межах. Ротвейлеру потрібно давати можливість проявити свою волю, але при цьому жорстко контролювати виконання основних базових команд.
• Важливо фізично і розумово навантажувати таких активних і сильних псів. Тривалі прогулянки, заняття дог-фрісбі, пошук предметів за командою — чудовий спосіб виплеснути енергію.
• І, звичайно, слід пройти курс дресирування в клубі або у досвідченого кінолога. Крім загального вишколу, ротвейлеру обов’язково потрібно прищепити навички охорони, захисту та контролю агресії на команду господаря. Це вбереже від багатьох проблем у майбутньому.

Дотримуючись цих простих рекомендацій, можна виростити справжнього друга — розумного, дисциплінованого і контрольованого пса!

Підіб’ємо підсумки: ротвейлер — злий собака чи ні?

У цій статті, сподіваюся, ми розвінчали міф про вроджену агресивність ротвейлерів. Злий ротвейлер — це міф, не більше. Ці віддані та відважні пси лише зберегли найкращі якості своїх предків — готовність захищати й оберігати свою сім’ю. За правильного підходу до виховання вони стають надійними і контрольованими компаньйонами.

Звісно, іноді ротвейлери можуть проявляти агресію, але лише з конкретних причин — через неправильне поводження, біль або загрозу, але за належного дресирування ці реакції можна мінімізувати або повністю виключити.

Примітно, що в США і країнах ЄС, ротвейлери бувають собаками-поводирями, що зайвий раз підтверджує їхню людиноорієнтованість і розум.

Ми довели, що ці міцні та вірні пси не заслуговують на репутацію злісних і небезпечних собак. Вони просто потребують терплячого і послідовного виховання, соціалізації з раннього віку і дбайливого ставлення. Тоді ротвейлер стане відданим компаньйоном і захисником для всієї родини!

Розбір 2025 року — нові підходи до догляду за тваринами.